Управление потенциалом прадприятия

,                                                                        (3.18)

де  – норма капіталізації чистого грошового потоку, яка надається десятковим дробом;

– мультиплікатор ціна/доход акцій  даного підприємства за поточною ринковою котировкою;

 – поточна ринкова вартість  акцій даного підприємства;

 – поточна сума річної  доходності однієї акції даного підприємства, яка визначається як сума відрахованих дивідендів та приросту курсової вартості акцій.

На четвертому кроці  з урахуванням раніше визначених показників розраховують поточну вартість майнового комплексу. Алгоритм розрахунку представлений наступним чином:

                                                                            (3.19)

або

,                                                                             (3.20)

або

                                                                    (3.21)

де  – поточна вартість майнового комплексу при незмінному обсязі грошового потоку;

 – середньорічна сума чистого  прибутку підприємства (показник використовується для оцінки грошового потоку при незначному обсязі амортизаційних відрахувань);

 – середньорічна вартість  чистого грошового потоку (сукупність  суми чистого прибутку та амортизаційних  відрахувань);

 – норма капіталізації  чистого грошового прибутку, десятковий  дріб;

– поточна ринкова вартість акцій  даного підприємства;

– поточна сума річної доходності однієї акції даного підприємства.

2. Оцінка при  змінному у часі обсязі чистого грошового потоку. Принцип цього методу оцінки вартості майнового комплексу полягає у дисконтуванні суми чистого грошового потоку кожного року майбутнього періоду, що підлягає розгляду. Така оцінка здійснюється за наступними етапами.

На першому етапі визначається загальний час, за який буде використовуватися майновий комплекс. Теоретично цей період може бути безкінцевим, але на практиці він приймається найчастіше у розмірі п’яти років.

На другому етапі  прогнозується обсяг чистого  грошового потоку за кожен рік майбутнього періоду. При цьому враховують обсяг чистого грошового потоку, що генерується сукупними активами підприємства; майбутні зміни потоку чистого прибутку  та амортизаційні відрахування; відрахування пов’язані з підтримкою майбутнього чистого грошового потоку на прогнозуємому рівні.

На третьому етапі  визначається можлива ліквідаційна вартість майнового комплексу у  кінці визначеного періоду використання.

На четвертому етапі  здійснюється добір ставки дисконтування  майбутнього чистого грошового потоку. Цей етап є найбільш відповідальним у процесі оцінки. Під час вибору ставки дисконтування повинна бути врахована середня поточна ставка судного відсотку на ринку капіталу, майбутній темп інфляції та відповідний рівень інфляційної премії, рівень премії за ризик та інші фактори.

На п’ятому кроці  за відповідними моделями оцінки вартості грошей у часі визначається поточна  вартість майбутніх грошових потоків, яка і являє собою результат  оцінки майнового комплексу. Розрахунковий  алгоритм такої оцінки наданий у наступній формулі:

а) при невизначеному  періоді експлуатації майнового  комплексу:

                                                                   (3.22)

б) в умовах визначеного  періоду експлуатації майнового  комплексу:

                                               (3.23)

де  - поточна вартість майнового комплексу при змінному у часі обсязі чистого грошового потоку;

 – прогнозна сума чистого  грошового потоку (чистого прибутку та амортизаційні відрахування) у кожному році майбутнього періоду;

– ліквідаційна вартість майнового  комплексу у кінці його експлуатації;

– прийнята ставка дисконтування  чистого грошового потоку, що надається десятинним дробом;

– кількість років використання майнового комплексу, яке було  прийнято у прогнозних розрахунках.

 

ТЕМА 4. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ  УПРАВЛІННЯ СКЛАДНИМИ ВИРОБНИЧИМИ СИСТЕМАМИ

 

1. Сутність, зміст та задачі інформаційних систем.
2. Елементи та характеристики інформаційного забезпечення.
3. Сучасні інформаційні технології.
4. Впровадження сучасних інформаційних систем у підприємство

 

Понятійний  апарат: інформаційна система; інформаційне забезпечення; інформаційні технології.

Література: 2,5,9,11.

 

 

4.1. Сутність  та зміст інформаційних систем

Реєстрація, узагальнення і аналіз інформації, пов’язаної з  діяльністю підприємства, перетворюються останнім часом у вкрай трудомісткі процедури. Деякі підприємства мають віддалені склади і філії. У цьому разі виникає проблема жорсткого контролю роботи підлеглих структур з боку «центру». Тому, багато підприємств або вже впровадили, або думають про придбання і впровадження                   інформаційних систем управління.

Створення і впровадження комплексних інформаційних систем на українських підприємствах останнім часом стало однією з найпопулярніших дискусійних проблем. У науковій літературі піднімалися практично всі питання, пов'язані з комплексною автоматизацією діяльності підприємств. Розглядалися різні концепції побудови таких систем, способи їх реалізації й виконання проектів з інформатизації підприємств.

Незважаючи  на значну кількість публікацій з  питань інформаційних систем і технологій, знайти однозначне визначення інформаційної системи, її особливостей і відмінностей від інших видів інформаційних систем досить важко.

Інформаційні системи  не можуть функціонувати самі по собі, бо прив'язані до якого-небудь конкретного  об'єкта. В ідеальному варіанті ІС відіграє роль центральної нервової системи підприємства, зв'язуючи воєдино плани закупівель товарів, товарообороту та їхнього фінансового забезпечення.

До основних факторів, які впливають на створення ІС, варто віднести фактори часу, забезпеченості ресурсами і забезпечення подальшого розвитку системи. У сучасних умовах інформаційна система повинна одержувати й обробляти аналітичну інформацію на якісно новому рівні, що відповідає таким критеріям, як швидкість обробки великих обсягів даних, можливість довільної інтерпретації результатів користувачами, оперативність. ІС повинна базуватися на системному підході, що охоплює всі види діяльності, пов'язані з плануванням та управлінням процесами, націленими на забезпечення підприємства релевантною інформацією.

Сучасні комп'ютерні технології дозволяють створювати величезні обсяги інформації. Сучасні менеджери одержують занадто багато інформації, проблема вже полягає не в нестачі інформації, а в її надлишку. А якщо ще точніше, то проблема не в нестачі інформації взагалі, а в нестачі саме тієї інформації, що потрібна конкретному користувачеві і саме в тому вигляді, в якому вона йому потрібна.

Крім того, витрати  на збір та якісну обробку всієї  доступної інформації прямують до нескінченності. Бурхливий розвиток мережі Internet забезпечує швидке збільшення обсягу доступної інформації. Тому головною вимогою до логістичної інформаційної системи є забезпечення менеджерів конкретною інформацією необхідної якості у потрібному місці у встановлений час з мінімальними витратами. Звідси випливає необхідність оптимізації інформаційних потоків і систем.

 

4.2. Елементи  та характеристики інформаційного  забезпечення

Для побудови ефективної інформаційної системи необхідно  структурувати інформаційні потоки й їхнє оточення. Нагадаємо, що інформаційний потік - це сукупність циркулюючих повідомлень, необхідних для управління й контролю за процесами. Іншими словами інформаційний потік можна кваліфікувати як інформаційні ресурси, що перебувають у процесі цілеспрямованого руху і мають певні характеристики.

Основними характеристиками інформаційного потоку є обсяг, тривалість і напрям руху, його зміст і вартість

Вартість інформаційного потоку є складовою фінансового потоку і визначається  сукупністю витрат, пов’язаних з організацією інформаційного потоку. Інформація, що входить до потоку, має ряд якісних характеристик, а саме, корисність, достовірність, зрозумілість, значущість тощо (рис. 4.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Елементи та характеристики інформаційного забезпечення підприємства

Всю інформацію, що циркулює в системі управління потенціалом, можна об’єднати в такі чотири блоки:

Блок А охоплює інформацію про реальний стан виконання завдань.

До блоку Б належить прогнозна інформація, що характеризує поставлені цілі й умови, в яких буде відбуватися прогнозований процес, – це інформація про перелік майбутніх робіт, їхні обсяги, планові терміни виконання тощо.

Блок В відображає довідково-нормативну інформацію, до якої належать нормативні й аналогові матеріали, тобто документи, що регламентують діяльність підприємства, довідники товарів, упакувань, транспортних засобів; географічну інформацію (країни, міста, порти, аеропорти, склади і т.д.); фінансову інформацію (коди валют, поточні курсові співвідношення, кредитні та депозитні ставки банків); дані про рівень цін на товари або послуги;  норми і нормативи товарних запасів тощо. У цьому блоці зберігаються дані про сукупність усіх операцій, необхідних для виконання того чи іншого потокового процесу.

Блок  Г стосується інформації зворотного зв'язку, що включає дані про відхилення фактичних показників формування і використання потенціалу підприємства від планових.

Принципова  схема циркуляції управлінської  інформації про логістичну діяльність охоплює вище вказані блоки і використовується при розробці логістичних рішень за наведеною на рис. 4.2 послідовністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Програма підготовки рішень ґрунтується на прогнозній інформації стосовно передбачених на майбутнє робіт (блок Б), на інформації довідково-нормативного блоку В про ціни, кредитні та депозитні ставки банків, курс валют, нормативи товарних запасів тощо та на інформації з блоку А про кон’юнктуру ринку, можливості постачальників, попит покупців і схеми товарів, фінансову спроможність підприємства з урахуванням ефективних джерел залучення фінансових ресурсів. Блок зворотного зв'язку надає дані про відповідність фактичних параметрів роботи плановим завданням. Така інформація є базою даних, яка виступає у формі комп’ютерних файлів, інструкцій, документованих звітів і планових записів.

Далі здійснюється реалізація планових завдань.

Блок контролю порівнює фактичну та планову ситуації, на основі чого робляться висновки про значущість відхилень. Несуттєвими відхиленнями фактичної ситуації від планової визнаються такі, що можуть бути швидко ліквідовані і не вплинуть на виконання плану. Про відхилення, що не відповідають цій вимозі, блок контролю направляє відповідну інформацію керівнику вищого рівня для вжиття заходів коригування прогнозної ситуації.

Кожна операція «знаходиться»  на екранах відповідних виконавців до моменту,

поки особою, відповідальною за виконання всієї  роботи в цілому, не буде введена інформація про її завершення, а відтак знята з екранів. Після виконання всіх операцій робота закривається як виконана.

 

4.3. Сучасні інформаційні  технології

Перехід до сучасних ІТ вимагає індивідуального  проектування системи комплексної автоматизації підприємства, зміни його організаційної структури та технологій вирішення функціональних завдань, уніфікації обміну необхідними даними і знаннями, підготовки кадрів, психологічно готових до роботи з новими технологіями, організації на підприємстві обчислювальних мереж та підключення до світових телекомунікаційних мереж.

Інтенсивний розвиток і широке впровадження сучасних ІТ зумовило  створення різних корпоративних інформаційних систем для автоматизованого управління підприємством. Усі існуючі на сьогодні у світі КІС можна розділити на чотири класи:

• планування ресурсів виробництва (Manufacturing Resource Planning — MRP);
• планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning — ERP);
• планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем (Consumer Synchronized Resource Planning — CSRP);
• просунута система управління (Advanced Planning and Scheduling System – APS)

Система MRP-класу являє собою методологію детального планування виробництва, включаючи облік замовлень, планування завантаження  виробничих потужностей і потреби в усіх ресурсах виробництва (матеріалах, сировині, комплектуючих, устаткуванні, кадрах), планування виробничих витрат, моделювання виробничого процесу, його облік, планування випуску готової продукції, оперативне коригування плану і виробничих завдань.

Основна ідея базової  моделі управління MRP полягає в тому, що будь-яка облікова одиниця матеріалів чи комплектуючих, необхідних для виробництва виробу, має бути в потрібний час і в потрібній кількості.