Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість життєвого циклу підприємства

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і підприємництва

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

«Антикризове управління підприємством»

Варіант  2

 

 

 

 

 

Виконала

студ. гр.  5зЕП                                            ________    Гуменюк В.В.

 

 

Перевірила    

                                                                           ________     Пустова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Херсон, 2015 р.

1. Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість життєвого циклу підприємства.

 

Криза є об'єктивною передумовою розвитку будь-якої макро - та мікроекономічної системи. Закономірності виникнення та протікання криз відображають як власні ритми розвитку кожної окремої організації, так і загальні ритми розвитку середовища. Спроможність адекватно реагувати на зміни у просторі і у часі характеризує ступінь зрілості суспільства. На думку багатьох вчених: "сила західної цивілізації полягає в тому, що вона виявила та змогла пристосуватися до циклічності соціально-економічних та науково-технічних процесів, відслідковувати тенденції, які тільки-но почали намічатися, та приймаючи превентивні заходи". Основою переконання є необхідність дослідження середовища.

Наявні теорії управління поділяють підхід до підприємства як до "відкритої" системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу йому підтримувати відносно стійке становище, виживати в мінливих умовах.

Кризові ознаки в діяльності підприємства виявляються через різке загострення протиріч в процесі взаємодії окремих елементів економічної системи між собою з зовнішнім оточенням. Посилення розбіжностей призводить до порушення рівноваги економічної системи і погіршення її загального стану. Наслідком цього є поступова втрата життєспроможності підприємства, можливостей повернення до рівноважного стану, виникнення дефіциту ресурсів або обмеження можливостей подальшого розвитку підприємства та посилення впливу ризиків (загроз) на результати його роботи.

В процесі дослідження характерних ознак кризи в розвитку підприємства доцільно всі кризоутворюючі фактори в залежності від місця виникнення поділити на дві основні групи:

• незалежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні фактори);
• залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні фактори).

В найбільш узагальненому вигляді зовнішні (екзогенні) фактори можуть бути класифіковані наступним чином:

• загальноекономічні,
• ринкові, соціально-демографічні.

Цілком зрозуміло, що в реальних умовах суб'єкти господарювання одночасно відчувають на собі вплив сукупності та певного поєднання цих факторі. Оскільки підприємство лише незначною мірою може скоригувати негативний вплив екзогенних факторів при розвиткові криз або циклів, воно має завчасно їх діагностувати та адаптувати свою діяльність аби  пом'якшити можливі негативні наслідки.

Концепції існування та розвитку підприємств у зовнішньому середовищі ґрунтуються на різних підходах та моделях, сформованих на базах різних теорій управління.

Сучасний етап динамічного розвитку ринкових механізмів в Україні потребує визначення і ретельного вивчення кризоутворюючих чинників, які найсуттєвішим чином впливають на організацію, параметри середовища – це унікальна комбінація факторів, які постійно змінюються.

Опис зовнішнього середовища доцільно здійснювати за двома основними концепціями: структурною (неієрархічною та ієрархічною)  і   динамічною, які втілені у відповідних моделях.

На стан справ будь-кого підприємства чи не найбільшим чином впливає "середовище безпосередньої дії", яке в різних джерелах позначається як "середовище  завдань" або "проміжне середовище". Особливостями підсистеми оточення такого типу є наявність:

• безпосереднього зв'язку з підприємством, як суб'єктом аналізу (довгострокові договори, різноманітні комунікаційні зв'язки);
• можливостей впливу самого підприємства (в певних межах) на елементи цього оточення.

Оцінка  існуючих моделей зовнішнього середовища дозволяє зробити висновок, що в них спостерігається переважно ієрархічний підхід до формування і побудови елементів зовнішнього середовища (з певними особливостями деталізації факторів).

 

Найбільш складним і суперечливим станом в динаміці будь-якої системи є фаза кризи, яка завершається або переходом в якісно новий стан (криза зростання), або її загибеллю і заміною іншою системою (криза розпаду).

Кризи є всеохопними – немає системи у суспільстві або природі, яка б не розвивалася за законами циклічної динаміки, а саме: чергування фаз зародження, розвитку, розповсюдження, зрілості, занепаду (кризи) і переходу в інший стан (або загибелі). При певній подібності фаз кризи – двох однакових криз не буває. Кожна криза є специфічною, оскільки на неї накладають відбиток сфера дії, тривалість та глибина циклів, взаємодії множини екзогенних та ендогенних факторів, які визначають траєкторію хвилеподібного руху.

Кризи починаються тоді, коли потенціал прогресу головних елементів переважаючої системи вже, головним чином, вичерпаний і в той же час народжуються і починають боротьбу елементи нової системи, яка являє майбутній цикл. Криза створює передумови до трансформації системи – або переходи її у новий якісний стан, або загибелі, розпаду і заміни новою, більш ефективної системи.

Не зважаючи на деструктивний характер, кризи мають позитивні наслідки, а саме відбуваються:

• різке послаблення і ліквідація (або якісне перетворення) застарілих елементів переважаючої, але вже вичерпаної щодо потенціалу системи;
• звільнення, розчищення дороги для ствердження первісно слабких елементів нової системи, майбутнього циклу;
• випробування на міцність і передача у спадок тих елементів системи (зазвичай це одночасно елементи надсистеми та суперсистеми, що зберігаються), які акумулюються, накопичуються, переходять у майбутнє (або частково модифікуючись).

У своїй динаміці криза переживає декілька стадій:

• латентний, прихований період, коли його передумови назрівають, але ще не виходять на поверхню. Цей період співпадає з завершаючим етапом фази стабільного розвитку (зрілості) попереднього циклу;
• період обвалу, вибуху, стрімкого загострення всіх протиріч, різкого погіршення всіх показників динаміки, кількісно переважаючої, але вже приреченої системи. В цей період набувають сили, відкрито проявляються і вступають у боротьбу елементи наступної системи, яка існуватиме у майбутньому. Порушується сталість системи, зростає альтернативність розвитку надсистеми. В цей час можливі зигзаги та відступи, затримки у виході з кризи;
• період пом'якшення кризи, створення передумов для його подолання, переходу до фази  депресії, яка забезпечує тимчасову рівновагу між втратами минулих сил системи і ствердженням нових сил, які зміцнюватимуть систему на новій фазі пожвавлення (коли криза і депресія вже позаду). Ці сили стають панівними і готують систему до нового стрибка свого підйому і розквіту.

Кризи мають певні подібні риси і ознаки, але не існує абсолютно схожих криз. Це положення дає підставу для типології криз і класифікації їх за певними критеріями:

• за об'єктами, в якому діють закономірності циклічного розвитку виділяють кризи в суспільстві (економічні, соціальні, національні, політичні, в духовній, культурній сферах, ідеології, науково-технічного розвитку), в живій і неживій природі її взаємовідносини із суспільством (природні, природно-господарські, екологічні);
• за характером кризи можуть передувати новому етапу розвитку системи або її загибелі, розпаду, діяти ізольовано, відносно незалежно від інших криз -  або співпадати, взаємодіяти з ними, що викликає резонансний ефект, може бути як закономірною, повторюваною фазою циклу – або як випадковий результат стихійного лиха, аварії, великої помилки;
• за тривалістю кризи можна поділити на короткострокові, середньострокові, довгострокові та наддовгострокові, що пов'язано із тривалістю циклу.

Кризи досить тісно взаємодіють між собою, впливають, доповнюють і поглиблюють одна одну, ускладнюючи вихід із кризи, посилюють руйнівні тенденції.

За умов одночасного розвитку криз в суміжних сферах спостерігається  синергічний ефект щодо поглиблення кризових явищ, але при призводять до комплексного оновлення групи взаємопов'язаних систем.

На протікання, глибину і тривалість кризи можуть впливати кризи у віддалених сферах, а також нерегулярні кризи (наприклад, аварія на Чорнобильській АЕС).

Якої б тривалості кризи не були, вони мають кінець і тому особливо важливо розуміти сутність і особливість кожної кризи аби сприяти пом'якшенню та найскорішому виходу з неї. Вихід з кризи полягає у тому, що застарілі елементи, яка відходить (або вона в цілому) втрачають силу, опиняються на задньому плані (хоча частково і зберігаються на деякий час на наступній фазі), а натомість знаходяться в стані рівноваги протиборства двох систем, щоб далі остаточно перемогти і швидко розповсюдитись у всіх сферах.

Криза є головним інструментом спадкової змінності. Завдяки їй виявляється невідповідність  застарілих елементів системи умовам розвитку, їх нежиттєздатність і дає поштовх активному пошуку нових форм та різновидів, деякі з яких можуть бути в подальшому корисними. Криза руйнує консервативну сталість панівної, зовні уявно довговічної системи, породжує стан нестабільності, невизначеності, хаотичності.

Визначивши сутність поняття і природу кризового стану системи, слід більш докладно зупинитися на  проблемах, які зумовлюють його виникнення на макроекономічному рівні, а також  в окремій організації. При цьому в даній темі ми зупинимося саме на впливі зовнішнього середовища на особливості протікання криз.

З попереднього викладення матеріалу стає цілком зрозумілим, що порушення рівноваги зумовлює кризу, яка є наслідком невизначеності функціонування будь-якого суб'єкта в його зовнішньому та внутрішньому середовищі.

З позиції теорії регуляції кризи класифікуються таким чином:

• криза як результат "зовнішнього шоку" (нестача ресурсів, пов'язана із природними та економічними катастрофами, призводить до блокування економічного розвитку певної географічної спільноти);
• циклічна криза (фаза циклу, коли ліквідується напруга і нерівновага, які накопичилися під час підйому в економічних механізмах і соціальних процесах);
• структурна криза (виявлення характеру протиріч довгострокового відтворення системи в цілому);
• криза системи регуляції (механізми  існуючої системи регуляції перестають бути дієвими щодо несприятливих кон'юнктурних процесів, незважаючи на цілком життєздатний режим нагромадження);
• криза способу виробництва (загострення протиріччя, що розвивається в середині найважливіших інституційних форм, визначаючих режим накопичення). Через це стають нежиттєздатними самі важливі закономірності, на яких ґрунтується організація виробництва, перспективи прибуткового використання капіталу, розподіл вартості і структура суспільного попиту; відбувається блокування динаміки відтворення конкретної економічної системи.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародного і національного характеру. До міжнародних факторів, які формуються під впливом загальноекономічного, глобального характеру світової системи, належать: економічна циклічність розвитку провідних країн; стан світової фінансової системи (визначається політикою міжнародної торгівля (укладання і дія міжурядових угод щодо вільних економічних зон, прикордонної торгівлі, митних тарифів і зборів); міжнародної конкуренції (зростання частки ринку фірм-конкурентів за рахунок високих технологій або дешевої праці).

Національними факторами, істотно впливаючими на фінансову спроможність кожного господарюючого суб'єкта і відповідно, на можливість опинитися в кризовому стані є: чинники політичного, економіко-демографічного, культурного та науково-технічного характеру.

Найбільш відчутним зовнішнім фактором банкрутства є так звані технологічні розриви – великі науково-технічні зрушення (еволюція), за яких (у відповідності з оцінкою фахівців) в 7-ми випадках із 10 підприємства-лідери в сфері на певному ринку перетворюються на відсталі.