Шляхи підвищення продуктивності праці

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що в  2012 р. порівняно з 2010 р.  виробнича собівартість суттєво зросла у таких видів продукції: молоко, приріст свиней, ВРХ, сої і соняшника.

У США в калькуляції собівартості виділяють три елементи: основні матеріали, праця виробничих працівників, виробничі накладні витрати. Принципова відмінність від методики, прийнятої в Україні, полягає у відкиненні елемента "амортизація основних засобів".

До складу матеріальних витрат вводять сировину та матеріали промислового й сільськогосподарського походження, що аграрні підприємства використовують у процесі виробництва. Зокрема, витрати на насіння, корми, закупівельні напівфабрикати і комплектувальні вироби, паливно-мастильні матеріали, енергію, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, тару і пакувальні матеріали, допоміжні й інші матеріали.

До матеріальних витрат належать також витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконують сторонні підприємства й організації. Типовими видами таких послуг є ремонт техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культуртехнічні роботи, транспортні послуги з перевезення вантажу, виконання окремих технологічних операцій і под.

Матеріальні ресурси, які відображають у межах елемента "матеріальні витрати", вводяться в собівартість продукції:

- власного виробництва минулих  років - за вартістю, що є на  балансі на початок року, а  поточного року - за фактичною собівартістю;

- покупні - за цінами придбання, у тому числі з націнкою  і витратами на послуги постачальницьких  організацій, бірж, митниці, брокерські  послуги, транспортування, зберігання  і доставку, що здійснюють сторонні  організації [9].

До складу елемента витрати на оплату праці вводять основну та додаткову заробітну плату за окладами і тарифами, премії й заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток, іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці основного виробничого персоналу, а також витрати на оплату праці інших працівників, зайнятих в основній діяльності підприємства, які не перебувають у його штаті. Сюди також відносять витрати на підготовку і перепідготовку кадрів. Проте оплату працівників соціально-культурних закладів, що перебувають на балансі підприємства, не вводять у собівартість продукції, а покривають за рахунок прибутку підприємства.

До складу елемента відрахування на соціальні заходи вводять відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства й інші соціальні заходи, а до складу елемента амортизація основних засобів - суму нарахованої амортизації на повне відновлення, реконструкцію та модернізацію основних виробничих фондів, що належать підприємству, в тому числі тих, які перебувають у його користуванні на умовах оренди. Сюди ж відносять і амортизацію нематеріальних та інших необігових матеріальних активів.

До складу елемента інші операційні витрати належать інші витрати операційної діяльності. Зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, сплату відсотків за фінансові кредити, отримані для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих засобів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, платежі від обов'язкового страхування майна підприємства, витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, розрахунково-касовим обслуговуванням та ін.

Таблиця 2.6.

Структура виробничої собівартості по окремих видах сільськогосподарської продукції у 2012 р.

Продовження таблиці 2.6.

Розглянувши дані таблиці, можна сказати, що по всіх видах продукції як рослинництва, так і тваринництва найбільшу частку у складі виробничої собівартості займають прямі матеріальні витрати 71,4 % – 84,0 %, а найменшу: відрахування на соціальні заходи в рослинництві 1,7 % – 3,6 %, а в тваринництві   3,9 % – 6,8 %.

Групування за економічними елементами використовується для планування витрат виробництва, виявлення резервів їх зниження, нормування обігових коштів і контролю за їх оборотністю, а також для розрахунку таких економічних показників, як матеріаломісткість, оплатомісткість, які характеризують ефективність діяльності підприємства.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці. 
Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу.

Таблиця 2.7.

Динаміка повної собівартості основних видів с/г продукції, грн/ц

Аналізуючи динаміку повної собівартості ми бачимо, що собівартість мала неоднорідну структуру. Так, собівартість зросла по приросту ВРХ - на 1003,52 грн/ц , молока – на 86,45 грн/ц, соняшнику – на 63,17 грн/ц; знизилась по ріпаку – на 381,87 грн/ц, приросту овець – на 961,26 грн/ц.

Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.

Таблиця 2.8.

Ціни реалізації с/г продукції, грн/ц