Шляхи підвищення продуктивності праці

Аналізуючи дану таблицю можна зробити такі висновки, що ціна реалізації  зернових зросла  в 2012 році порівняно з 2010 роком на 60,03 грн./ц (на 86,2 %), також значно зросла ціна реалізації ріпаку - на 271,13 грн./ц. Знизилась ціна реалізації овець – на 502,68 грн/ц.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни. Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монопольне становище на ринку. 
Рівень договірних цін формується на засаді домовленості між \ виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується 
конкретної партії товару. Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

 

2.4. Фінансові результати  та ефективність господарювання

 

Доход є виручкою підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями; створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва і реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Валовий доход – це загальна сума доходу, що отримує підприємство за певний проміжок часу від усіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Чистий доход є різницею між доходами від реалізації продукції та обов’язковими платежами, що входять до ціни товару.

Необхідний доход – доход, який дозволяє підприємству фінансувати всі заплановані поточні витрати, обов’язкові платежі та отримати цільовий прибуток.

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Прибуток підприємства – це основне фінансове джерело розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та продукції; усіх форм інвестування.

Прибуток підприємства – основний результативний показник діяльності підприємства.

Прибуток підприємства – економічний показник, який об’єднує інтереси держави, підприємства, господарюючих суб’єктів, працівника та власника.

Фактори, які впливають на прибуток підприємства:

1. Зовнішні – фактори, які не  залежать від розвитку підприємства:

– інфляційні процеси;

– законодавство;

– політика;

– науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

– політика оподаткування та ін.

2. Внутрішні – фактори, які залежать  від діяльності окремого 

підприємства.

2.1. Фактори безпосереднього впливу:

– обсяг продукції, що випускається;

– собівартість виробництва;

– ціна продукції, що реалізується;

– найменування (асортимент) продукції, що випускається;

– інші.

2.2. Фактори опосередкованого впливу:

– післяпродажний сервіс;

– збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів;

• реклами;
• співвідношення власного й залученого капіталу та ін.

Економічна ефективність як категорія відображає доцільність і ступінь використання елементів виробництва у процесі створення матеріальних благ. Конкретне, кількісне відображення вона дістає у знятті продукції (робіт, послуг) із кожної одиниці витрачених ресурсів виробництва.

Таблиця 2.9.

Ефективність використання виробничих ресурсів

Показники	Роки			2012 р. в % до 2010 р.
	2010	2011	2012
Вироблено на 100 га с.-г. угідь, тис. грн
валової продукції	602,41	539,75	614,18	101,95
товарної продукції	193,11	167,47	287,13	148,69
чистої продукції	36,56	116,04	118,02	322,81
прибутку	-4,12	56,42	62,84	1525,24
Вироблено на 100 га с.-г. угідь, ц
молока	66,93	69,33	94,91	141,80
приросту ВРХ	5,10	4,43	5,40	105,88
Вироблено на 100 га ріллі, ц
зерна	1386,65	668,49	1941,84	140,04
соняшника	343,02	524,95	592,54	172,74
цукрових буряків	502,78	177,12	186,51	37,10
картоплі	0,00	0,00	0,05	0,00
сої	27,73	35,73	34,72	125,21
приросту свиней	4,78	4,89	6,15	128,66
Вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, грн
валової продукції	234452,30	197891,04	226725,67	96,70
товарної продукції	75156,76	61399,61	105995,67	141,03
чистої продукції	14229,32	42545,45	43567,02	306,18
прибутку	-1604,87	20685,32	23198,36	1445,50

Протягом досліджуваного періоду в господарстві відбулись значні зміни у використанні виробничих ресурсів. Збільшилася  прибутковість господарств району з -4,12 тис. грн. у 2010 р  до 62,84 тис. грн. у 2012 році.  Зросло виробництво на 100 га ріллі соняшника у 1,7 рази. При цьому  вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, чистої продукції у 3 р. більше в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, а прибутку – у 14,5 разів.

За цього зв’язку з різним відображенням ефекту слід розрізнювати економічну ефективність виробництва та господарювання у цілому. Економічним ефектом виробництва є вироблена продукція послуги, а господарювання — реалізована продукція (послуги) чи прибуток (збиток).

Таблиця 2.10.

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва

Види продукції	Роки			2012  р. +,- до 2010 р., %
	2010	2011	2012
Зернові	-16,6	-7,6	19,0	35,6
Соняшник	25,0	77,1	49,0	24,0
Соя	17,8	12,9	-7,8	-25,6
Ріпак	-59,8	-	161,8	221,6
Цукрові буряки	-34,8	-29,0	31,3	66,1
Картопля	-	-	0,0	0,0
Овочі	-	-	-	-
Баштанні продовольчі	-	-	-50,6	0,0
Разом по рослинництву	-13,7	13,4	29,0	42,6
Приріст:  ВРХ	-41,1	-36,4	-55,6	-14,5
свиней	18,4	-18,4	-17,4	-35,8
овець	-36,3	-19,5	-28,1	8,2
птиці	-25,6	-25,6	45,8	71,4
Яйця	26,4	-20,9	-11,6	-38,0
Молоко цільне	-14,9	24,8	9,4	24,3
Вовна	-54,6	-21,4	-	0,0
Мед	-24,2	-8,3	-39,1	-14,9
Разом по тваринництву	-19,0	-15,7	-13,8	5,2
Всього продукції сільського господарства	-16,3	-1,2	7,6	23,9

В порівнянні 2012 р. до 2010 р. рівень рентабельності найбільш яскраво виражено зріс  по такому виду продукції, як ріпак (на 121,6 %) і знизився по виробництву яєць, приросту свиней і сої.

Визначення ефективності зводиться з однієї сторони до вимірювання отриманого ефекту, з другої — до встановлення обсягу використаних і спожитих ресурсів і витрат. Суть проблеми підвищення ефективності господарювання в тому, щоб на кожну одиницю витрат — трудових, матеріальних, фінансових — досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва чи доходу. Отже, єдиним народногосподарським критерієм ефективності господарювання можна вважати зростання продуктивності праці.

Аналіз прибутку та збитку усієї діяльності сільськогосподарських підприємств Красноградського району можна побачити в (таблиці 2.11.).

Таблиця 2.11.

Кінцеві результати діяльності сільськогосподарських підприємств

Показники	Од. виміру	Роки			2012 р. +,- до 2010, %
		2010	2011	2012
Кількість прибуткових піддприємств	Од.	11	21	20	181,8
	%	44,00	80,77	66,67	22,7
Кількість збиткових піддприємств	Од.	14	5	10	71,4
	%	56,00	19,23	33,33	-22,7
Одержано прибутку на одне господарство	тис. грн	1702,59	2298,69	3475,45	204,1
Одержано збитку на одне господарство	тис. грн	-1521,41	-1169,44	-2032,57	133,6
Рівень рентабльності виробництва с.-г. продукції	%	-1,8	28,4	18,5	20,3
в т. ч. рослинництва	%	-7,5	33,8	31,1	38,6
тваринництва	%	26,4	5,2	-15,4	-41,8
Рівень рентабльності господарської діяльності	%	-1,5	28,8	19,3	20,8

В цілому по Красноградському району кількість  прибуткових підприємств у 2012 році збільшилася 81,8 %  в порівняні з 2010 роком і кількість збиткових підприємств у 2012 – зменшилась на 28,6 %. Кількість одержаного прибутку на одне господарство в порівнянні 2012 року до 200 року збільшилось у 2 р. або на 1772,86 тис.грн. Необхідно відзначити, що рівень рентабельності господарської діяльності в 2012 році  склав 19,3 % , а в 2010 році він складав -1,5 %.

У загальному вигляді критерій ефективності господарювання відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу національного доходу (ВНП, ВВП) або продукції підприємства. Слід зазначити, що результати діяльності як найважливіший компонент для визначення ефективності не можна розглядати однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Він може бути як економічним, так і соціальним.

Економічний результат (ефект) — це, по суті, співвідношення між результатами та витратами. Економічний ефект відображає результати господарювання як на макро-, так і на мікрорівні. До його показників, як уже зазначалося, належить приріст національного доходу, продуктивності суспільної праці, економія чисельності працівників, для підприємства — приріст продукції, величина прибутку, економія тих чи інших ресурсів або загальна економія за рахунок зниження собівартості продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи підвищення продуктивності  праці

 

 

3.1.Підвищення родючості землі і врожайності сільськогосподарських 
культур

 

Ріст урожайності сільськогосподарських культур залежить від ряду факторів. Важливу роль тут відіграє і захист рослин від шкідників, хвороб та бур'янів. Серед агротехнічних, хімічних та інших методів боротьби з останніми особливе значення надається біологічному та інтегрованим методів боротьби.

Забезпечити повсюдно зростання врожайності сільськогосподарських культур шляхом підвищення родючості грунтів, впровадження передової технології виробництва,раціонального використання мінеральних і органічних добрив, широкої меліорації земель, проведення протиерозійних заходів, поліпшення насінництва, впровадження у виробництво найбільш урожайних сортів і гібридів, здійснення системи заходів щодо захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, усунення втрат врожаю, вдосконалення структури посівних площ, освоєння правильних сівозмін. Дбайливо ставитися до земельних ресурсів, не допускати надмірностей при відведенні земель для несільськогосподарських потреб.

Головний резерв - це раціональне використання землі та підвищення врожайності вирощуваних культур. Будь-яка людина, хто хоч щось тямить у сільському господарстві, скаже, що потрібно чергувати культури. Земля, як і людина, може «померти» через виснаження. Від правильного планування та прогнозування рівня врожайності прямо залежить собівартість, продуктивність праці, рентабельність та ін.