Шляхи підвищення продуктивності праці

Як приклад, можна навести створення моделі господарства по впровадженню ґрунтозахисної системи землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунту та поступовим переходом на ґрунтозахисне, маловитратне, енергозберігаюче землеробство по нульовій технології обробітку ґрунту з основами біологічного землеробства – “No-Till” на основі досвіду корпорації «Агро-Союз» Синельниківського регіону Дніпропетровської області.

У нових умовах господарювання багато залежить від компетентності кадрів. Тому необхідна ефективна система підготовки та перепідготовки керівників, спеціалістів, усіх працівників агропромислового виробництва.

В основі науково-технічної політики агропромислового комплексу на сучасному етапі повинна бути стратегія випередження, яка включає вибір та оцінку напрямів науково-технічного прогресу та стимулювання їх виконання, програмно-цільові методи управління, пріоритетний розвиток фундаментальних та прикладних досліджень, вдосконалення системи неперервної освіти, використання ефективних форм інтеграції науки з виробництвом [12].

Реалізація такої політики вимагає розробки та використання ефективного економічного механізму управління науково-технічним прогресом. Лише завдяки органічному взаємопроникненню науково-технічного прогресу та економічної реформи, широкому включенню науки в усі сфери виробництва, життя селян стане вирішальним фактором підвищення ефективності агропромислового комплексу держави.

 

 

 

 

 

3.3. Впровадження індустріальних методів праці (сучасних технологій, автоматизація виробництва та інші)

 

На сучасному етапі науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефективному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і галузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об'єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

В сучасних умовах пріоритетними напрямками розвитку науково-технічного процесу є: комплексна механізація і автоматизація виробництв, широке застосування промислових роботів, систем автоматизованого проектування, комп’ютеризація та електронізація, які забезпечують розробку і широке застосування в економіці, науці, промисловості, освіті, побуті, інформаційно-обчислювальній і мікропроцесорній техніці; розвиток енергетики, в першу чергу, атомної, а також пошук і використання нових джерел енергії; створення нових засобів транспорту і зв’язку, створення безлюдних виробництв. Територіальні межі застосування нової техніки значно розширюються, а використання її вигідне, якщо витрати менші від вартості продукту, створеного робітником, якого вона замінила [13, с.61].

Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» — повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

Науково-технічний прогрес у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини XIX століття провідними були сільське господарство і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, електроніка [14, с.48].

Важливе значення для сільськогосподарського виробництва має підвищення інтенсивності праці, що дозволяє заощадити не тільки живий і суспільну працю, але й час.

З ростом інтенсивності зростає цінність сільськогосподарської хвилини. Втрата її в гарячу пору приводить до більших втрат, які не надолужиш і годиною. Тому важливо домагатися, щоб жодна хвилина трудового часу не пропала, давала додаткову продукцію.

До числа факторів росту продуктивності праці ставиться суворе дотримання трудової дисципліни. Кожний працівник зобов'язаний дотримувати технології виробництва, виконувати плани, установлені норми виробітку, дбайливо ставитися до техніки, устаткуванню й матеріальним цінностям - кормам, насінням, паливу, виконувати розпорядження керівників, строго дотримуватися правил охорони праці, дотримувати техніки безпеки.

Суворе дотримання вимог дисципліни праці особливо важливо в умовах великих спеціалізованих підприємств, що функціонують в умовах кооперації, коли порушення ритму в одній ланці здатна розбудувати всю систему, обернутися величезними втратами. Надання самостійності передбачає підвищення відповідальності робітників та службовців за запізнення, прогули й інші порушення дисципліни, за брак у роботі, попиту з посадових осіб за організацію виробництва, умов праці й побуту людей.

Обов'язкова умова раціонального використання робочого часу протягом дня - науково обґрунтоване його нормування. Воно стимулює поліпшення використання трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, є важливим чинником зміцнення дисципліни. Без норм не можна правильно вирішити питання розподілу й кооперування, розміщення робочої сили й оплати праці.

Наукова організація праці передбачає застосування найбільш сучасних прийомів і методів виконання операцій, сучасних форм кооперації й поділи праці, найбільш раціональне розміщення людей у процесі виробництва. Одними з перспективних форм є впровадження групових методів роботи, використання різних форм підряду на орендних умовах і т.д.

Оренда виражає економічні відносини, при яких орендар одержує за плату в користування на певний строк в орендодавця землю, засоби виробництва й інше майно.

У колективах, що працюють на орендному підряді, вдало сполучаються особисті інтереси працівників із загальними завданнями господарства. При цьому усувається знеосібка у використанні землі, техніки, матеріальних ресурсів. Робітники, колгоспники залучаються до керування справами, беруть участь в обговоренні виробничих питань, визначають порядок оплати праці у своєму підрозділі. У таких колективах, як правило, високі трудова дисципліна, взаємна вимогливість і відповідальність за доручену справу. У них розвивається творчий характер праці, формується хазяйське відношення до народного добра.

Орендний підряд являє собою не тільки форму організації й оплати праці, але й нову демократичну систему господарювання, засновану на самоврядуванні й господарському розрахунку. Мілко групові форми підряду забезпечують ефективне використання ресурсів і госпрозрахункового доходу. Це не заміна великого виробництва дрібним, а форма зміцнення суспільного виробництва, створення на землі турботливого хазяїна, засіб проти зрівнялівки й знеосібки. Орендні відносини відкривають широкий простір для творчої діяльності працівників, створюють умови для швидкого росту продуктивності

Виняткове значення в справі підвищення продуктивності праці має матеріальна зацікавленість у результатах праці. На сільськогосподарських підприємствах оплата праці й матеріальне стимулювання повинні будуватися залежно від кількості і якості виробленої продукції, скорочення витрат на її одиницю.

Оплата праці повинна зацікавлювати працівників у кінцевих результатах виробництва.

Все більше значення для підвищення продуктивності праці поряд з матеріальним має моральне стимулювання. За трудові успіхи в розвитку сільського господарства передовики нагороджуються орденами, медалями, дипломами, відзначаються іншими формами заохочення.

В умовах безперервного зміцнення й удосконалювання матеріально-технічної бази сільського господарства важливе значення мають кваліфіковані кадри, здатні забезпечити високоефективне використання складних машин і впровадження інших досягнень науково-технічного прогресу. Підвищення кваліфікації, наприклад, механізатора з III до I класу збільшує продуктивність праці на 25-30 %.

Більшу роль у відтворенні й раціональному використанні кваліфікованої робочої сили грає поліпшення культурно-побутових умов у сільській місцевості. Закріплення людей у селі, збереження багатьох сіл пов'язані із забезпеченням їх стабільного, повнокровного розвитку, рішенням багатьох взаємозалежних питань. Невідкладною практичною справою є наближення умов життя в селі до міських, поліпшення соціальної інфраструктури. Рішення житлової проблеми повинне орієнтуватися на будівництво індивідуальних будинків з урахуванням місцевих умов, традицій, соціальних і демографічних особливостей. Дуже важливе значення має розвиток доріг і транспортних зв'язків, покликаних розширити можливості використання сільським населенням соціально-культурного потенціалу суміжних міських поселень. Поліпшення умов життя й побуту на селі вимагає чималих засобів, але вони швидко окупаються й служать забезпеченню господарств робочою силою, підвищенню зацікавленості працівників у більше продуктивному використанні ресурсів.

Зростання суспільного виробництва, підвищення ефективності й використання виробничих фондів нерозривно пов'язані з полегшенням умов праці, збереженням здоров'я й працездатності трудящих, зі зниженням виробничого травматизму й професійної захворюваності. У заходах щодо охорони праці передбачаються раціоналізація робочих місць, зниження ваги й трудомісткості робіт, устаткування й оснащення санітарно-побутових приміщень, забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, благоустрій території й робочих зон. З погляду економіки служба охорони праці впливає на виробничі показники, і, насамперед на рівень продуктивності праці. Чим вище культура виробництва й благоприємні умови праці, тим вище рівень його продуктивності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки і пропозиції:

 

Ефективна праця досягається насамперед резервами людського фактору і водночас сама забезпечує прогресивне його відтворення.

Вирішальною умовою активізації людського фактору є мотивація праці.

Продуктивність праці визначає її оплату, в свою чергу рівень оплати вказує на рівень ефективності менеджменту персоналу як фактор оцінки особливості здійснення матеріального стимулювання працівників. Вона є інструментом порівняння для менеджерів підприємства і водночас за її допомогою можна виміряти рівень ефективності його менеджменту.

Рівень продуктивності праці визначає потенціал перетворень на підприємстві. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві є головною проблемою, вирішення якої сприятиме розширеному відтворенню в галузі, посиленню мотивації трудової діяльності через збільшення реальних доходів персоналу аграрних підприємств, підвищенню доходності діяльності підприємницьких структур та матеріального добробуту сільських жителів.

В ході написання роботи було зроблено такі висновки:

1. Вартість валової продукції у 2012 р. зменшилась на 12,4 %; у рослинництві цей показник становив – 126,2 % від рівня 2010 р.; а у тваринництві –58,3 %. Обсяг товарної продукції сільського господарства зріс на 27,7 %, витрати на виробництво с/г продукції знизились на 6,9 %.  Прибуток зріс у 13 разів (на 1208,7 %) порівняно з 2010 р.
2. Досліджувані нами підприємства району у 2012 р. мали зерново-соняшниковий напрям та середній рівень спеціалізації (0,268). Порівнюючи з даними 2010 р. можна зробити такі висновки: рівень виробництва зернових знизився з 45,8 до 40,1 %; соняшника – зріс з 25,6 до 33,5 %.
3. Валовий збір зерна збільшився на 21,9 % (в тому числі, ячменю – зменшився на 37,1 %, кукурудзи на зерно – зріс на 210,9 %), соняшника – збільшився на 50,4 %. Також збільшився валовий збір ріпака – 164,4 % від валового збору 2010 р., найбільш істотно знизився валовий збір цукрових буряків  – на 67,7 %.
4. За обсягом виробництва молоко зросло на 21,8 % (за рахунок збільшення продуктивності і кількості голів). Приріст ВРХ – зменшився на 9,0 %, овець – на 52,6 % (за рахунок зменшення продуктивності на 0,051 кг), приріст свиней – збільшився на 12,2 % (за рахунок збільшення продуктивності на 0,112 кг).
5. Аналізуючи динаміку повної собівартості ми бачимо, що собівартість мала неоднорідну структуру. Так, собівартість зросла по приросту ВРХ - на 1003,52 грн/ц , молока – на 86,45 грн/ц, соняшнику – на 63,17 грн/ц; знизилась по ріпаку – на 381,87 грн/ц, приросту овець – на 961,26 грн/ц. Ціна реалізації  зернових зросла  в 2012 році порівняно з 2009 роком на 60,03 грн./ц (на 86,2 %), також значно зросла ціна реалізації ріпаку - на 271,13 грн./ц. Знизилась ціна реалізації овець – на 502,68 грн/ц.
6. Збільшилася  прибутковість господарств району з -4,12 тис. грн. у 2010 р  до 62,84 тис. грн. у 2012 році.  Зросло виробництво на 100 га ріллі соняшника у 1,7 рази. При цьому  вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, чистої продукції у 3 р. більше в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, а прибутку – у 14,5 разів.
7. По Красноградському району кількість  прибуткових підприємств у 2011 році збільшилася 81,8 %  в порівняні з 2010 роком і кількість збиткових підприємств у 2012 – зменшилась на 28,6 %. Кількість одержаного прибутку на одне господарство в порівнянні 2012 року до 2010 року збільшилось у 2 р. або на 1772,86 тис.грн. Необхідно відзначити, що рівень рентабельності господарської діяльності в 2012 році  склав 19,3 % , а в 2010 році він складав -1,5 %.

Список використаних джерел:

 

1. Иванух Р.А. Справочник экономических показателей сельского хозяйства / Р.А. Иванух, М.М. Пантелейчук и др. – К.: Урожай, 1988. – 216 с.
2. Статистика сельского хозяйства: Учебник / О.П. Замосковный, Л.И. Ващуков и др. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 344 с.
3. Методичні рекомендації по ефективному функціонуванню аграрно-промислових підприємств і фірм в умовах ринкових відносин / За ред. В.І. Бойко, М.Ю. Коденська. – К.: ІАЕ, 1995. – 42 с
4. Справочник по планированию и экономике сельскохозяйственного производства. Часть 2 / Г.В. Кулик, Н.А. Окунь, Ю.М. Пехтерев. – М.: Россельхозиздат, 1983. – 464 с
5. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге, доп. І перероблене. /В.Г.Андрійчук// К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
6. Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. /С.Ф.Покропивний, В.М.Колот// К.: КНЕУ, 2008.
7. Володькіна М.В. Економіка підприємства. Навч. посібник. /М.В.Володькіна// К.: Центр навчальної літератури, 2007. – с.100 – 196
8. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф. В. Горбонос [и др.]. - К. : Знання, 2010. - 463 с. 
9. Складові підвищення врожайності. Електронний ресурс. Режим доступу: [http://agronews.ua/node/3327]
10. Сорти сільськогосподарських культур селекції Полтавської державної аграрної академії (методичні рекомендації) / В.М. Тищенко, М.М.Чекалін, Л.Г. Білявська. – Полтава, 2010. – 60 с.
11. Основні шляхи досягнення конкурентоспроможності реформованих аграрних підприємств (наукові та практичні рекомендації) / Є.Ф. Томін, С.І. Мельник, В.Г. Данченко та ін. / За ред. В.М. Писаренка. – Полтава: «Тегга», 2001. – 138 с.
12. Гуков Я.С. Проблеми технічного забезпечення аграрного сектора економіки України / Я. С. Гуков, М. І. Грицишин // Стенограма п’ятих річних зборів Конгресу вчених економістів-аграрників 28-29 січня 2003 р. – УААН, Академія економічних наук України, ННЦ ІАЕ. – К., 2003. – С.59-64
13.   Гава Ю. Роль сучасних технологій  в економіці // Економіст – 2006. - №6. -с.61-63.
14. Тимановська Н. Аналіз умов і фактор впливу на розвиток науково-технічного потенціалу промисловості // Економіст. – 2006. - №6. –  с.48-53