Етіологія та патогенез харчових алергій

 

 

  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

 

Факультет еколого-медичних наук. 

Кафедра здоров’я людини та фізичної реабілітації

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота за напрямом 6.010203

 «Здоров’я людини»

«Етіологія та патогенез харчових алергій»

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

студентка ІІІ курсу 381 групи

Шведова Ю. Г.

Науковий керівник:

Зюзін Віктор Олексійович

Доктор медичних наук, професор

 

 

 

 

 

 

Допущено до захисту

Рецензент____________

Завідувач кафедри 

«____ »_______________ 2014р.

 

 

 

Миколаїв 2014р.

Зміст

 

Вступ ……………………………………………………………………..……… 3

РОЗДІЛ I. ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ. КІНІЧНІ ПРОЯВИ …………………… 5

1. Лікування ………………………………………………………….  9
1. Раціон ………………...………………………………………...  9
2. Медикаментозне харчування ……..………………………….. 10
3. Зондове лікування ……………………..………………...……  11
4. Десенсибілізація ……………………….……………………… 11
5. Навчання й підтримка ………………………………………..  12
6. Експериментальні методи діагностики та лікування ………. 12
2. Стани подібні харчовій алергії …………………………………. 12

Розділ II. ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ ТА ХАРЧОВА НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ДІАГНОСТИКА ……………………………………….  18

1. Дослідження харчових алергій …………………..…………........ 18
2. Статистика харчових алергій ……………..………………….….  20
3. Етіологія та патогенез …………………..……………………….. 21
4. Перехресні характеристики між харчовими та іншими групами алергентів …………………………………………………………. 28
5. Перехресні реакції між харчовими, побутовими та епідермальними алергентами …………………………………… 30 
6. Помилкові алергічні реакції на харчові продукти (псевдоалергія) …………………………………………………… 37 
7. Харчові дієти ……………………………………………………... 59 

Висновки ………………………………………………………………………. 61

Список використаних джерел …………………………………………….… 62

 

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Труднощі харчової алергії і харчової непереносимості в останні десятиліття переросли в глобальну медико-соціальну проблему. На даний час до 30% населення планети мучаться алергічними захворюваннями, серед яких значну частину займає харчова алергія. У медичній алергології доводиться стикатися з суворими проблемами ранньої діагностики і терапії харчової алергії, так як на ранніх стадіях розвитку захворювання її клінічні прояви виявляються неспецифічними. Треба сказати те, що складність полягає і в тому, що непереносимість харчових товарів можливо обгрунтована різними механізмами. Так, харчова алергія може бути результатом сенсибілізації до харчових алергентів, харчових добавок, домішкам до харчових продуктів і т. п., що приводить до розвитку алергічного запалення, що є якісно новітньої формою реагування, що з’явилася на пізніх ступенях еволюційного розвитку людини. Не рахуючи того, формування реакцій непереносимості харчових товарів може обгрунтовано наявністю супутніх патологій, які призводять до порушення дій перетравлення та всмоктування харчового субстрату.

Більш сувору проблему пропонує широке впровадження в харчування людини чудово новітніх товарів, на генному рівні змінених або модифікованих, про вдачу впливу яких на шлунково-кишковий тракт, гепатобіліарну та імунну систему немає переконливих даних. І навіть не треба і говорити про те, що найбільш того, дослідження побічних реакцій на харчові продукти можна розглядати як одну з важливих проблем державної біобезпеки.

Мета: курсова робота присвячена системному аналізу перебігу захворювання, діагностики та лікування. Мета полягає у вирішенні таких завдань:

1. Визначити чинники виникнення харчових алергій.
2. Проаналізувати перебіг хвороби та її клінічні прояви.
3. Дослідити етіологію та патогенез харчових алергій.
4. Запропонувати варіанти медикаментозного лікування.
5. Встановити, яке лікування сприятливо вплине на перебіг захворювання.

Обʼєкт: харчові алергії та їх етіологія, патогенез.

Предмет: причини виникнення, діагностування, особливості перебігу лікування харчових алергій.

Новизна нашої роботи полягає у тому, що дана тема не досить добре досліджена, а з кожним роком чисельність людей з діагнозом «харчова алергія» зростає. Дана робота вміщує в собі комплексне зібрання з діагностикою та лікуванням харчової алергії.

Методи: для здійснення дослідження були використані описовий та структурний методи. За допомогою описового методу ми визначили структуру і специфіку харчових алергій. За допомогою структурного – яке лікування слід застосовувати в поєднанні з самоконтролем.

Практичне значення одержаних результатів виявляється у тому, що отримані результати можна використовувати під час виявлення захворювання у дітей, підлітків та дорослих.

Структура дослідження. Робота складається зі змісту, вступу, двох розділів та висновку, що складає шістдесят дві сторінки. У роботі використано шістнадцять літературних джерел.

 

РОЗДІЛ I. ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ. КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ.

Харчова алергія має різноманітні клінічні прояви – від кропив'янки до анафілактичного шоку. Це, а також велика кількість подібних захворювань (недостатність ферментів, отруєння, інфекції) ускладнює її диференціальну діагностику. Вивчення травлення і всмоктування, а також імунних реакцій, що протікають в ШКТ, дозволить розширити уявлення про патогенез харчової алергії.

1. Поширеність харчової алергії, зумовленої алергічними реакціяминегайного типу, становить, за даними різних авторів, 0,1-7,0%. Чоловіки хворіють в 2 рази частіше, ніж жінки. Алергія до коров'ячого молока спостерігається у 0,5% немовлят. Ризик харчової алергії підвищується, якщо цим захворюванням страждає хто-небудь з родичів.
2. Клінічна картина. Харчова алергія може проявлятися шлунково-кишковими порушеннями (нудотою, блювотою, проносом, болем у животі), а також кропив'янкою, дифузним нейродермітом, алергічним ринітом, бронхіальною астмою, набряком Квінке. Дані про те, що харчова алергія може бути причиною нетримання сечі і мігрені, суперечливі.
3. Харчові алергени. Алергія може виникнути до будь-якого харчового продукту. Харчові барвники, ароматизатори та консерванти також викликають алергічні або подібні з ними реакції. Найчастіше їх викликає жовтий барвник тартразин, який присутній в продуктах і препаратах, що мають помаранчевий або жовтий колір. Ароматизатори і консерванти, наприклад глутамат натрію, нітрити, нітрати, бензоат натрію, сульфіти, також часто викликають алергічні реакції.

Реакції на їжу можуть бути також обумовлені прямим токсичною дією її компонентів, наприклад гістаміну (міститься в деяких сортах риби), кофеїну і теоброміну (входять до складу багатьох тонізуючих напоїв). Найчастіше харчову алергію викликають яйця, коров'яче молоко, пшениця, кукурудза, арахіс, лісові горіхи, молюски, ракоподібні. При термічній обробці алергенні властивості їжі можуть знижуватися. Нерідко спостерігаються перехресні алергічні реакції між різними продуктами. Продукти рослинного і тваринного походження, найчастіше викликають харчову алергію. Продукти, виготовлені з коров'ячого молока, яєць, пшениці, кукурудзи і соєвих бобів.

4. Діагностика харчової алергії заснована на даних анамнезу, фізикального і лабораторних досліджень. При зборі анамнезу необхідно враховувати, що прояви харчової алергії, особливо шлунково-кишкові порушення, схожі з проявами інших захворювань [1].

А. При підозрі на харчову алергію збирають докладний алергологічний анамнез.

1. Визначають характер (ураження  ШКТ, шкіри, органів дихання тощо) і тяжкість харчової алергії. З'ясовують, в якому віці ці реакції виникли вперше. Виявляють провокуючі фактори, зв'язок між вживанням окремих продуктів і появою симптомів алергії.

2. Визначають, які харчові добавки (наприклад, тартразин або сульфіти) і алергени, що викликають перехресні алергічні реакції, входять в раціон хворого. З'ясовують, чи не страждає хворий іншими алергічними захворюваннями. Звертають увагу на наявність атопічних захворювань в сімейному анамнезі.

3. При шлунково-кишкових порушеннях з'ясовують, які продукти вживав хворий останнім часом. Виключають кишкові інфекції. У дітей і підлітків регулярно вимірюють вагу і зріст і порівнюють ці показники з віковими нормами. Якщо, незважаючи на правильне харчування, вага і зріст дитини не відповідають нормі, виключають синдром порушеного всмоктування. При оцінці рівня фізичного розвитку підлітків відзначають швидкість росту і визначають стадію статевого розвитку.

Б. Фізикальне дослідження. Ретельно оглядають шкіру, оцінюють стан м'язів, підшкірної клітковини. Для синдрому порушеного всмоктування, особливо у дітей молодшого віку, характерні роздутий живіт, атрофія м'язів. Можлива гепатомегалія, яка обумовлена жировою дистрофією печінки. Рідке волосся і поява Пушкова волосся на спині свідчать про тривалому голодуванні. Набряки спостерігаються при гіпопротеїнемії [3].

В. Лабораторні дослідження

1. Можуть спостерігатися еозинофілія  та еозинофільна інфільтрація  слизової ШКТ.

2. Підвищення загального рівня IgE в сироватці в відсутність  гельмінтозу свідчить про атопічному захворюванні. Однак це не патогномонічний ознака харчової алергії.

3. Скаріфікаціонние проби і РАСТ  дозволяють виявити сенсибілізацію  до харчових алергенів. При позитивних  результатах цих досліджень для  підтвердження діагнозу харчової  алергії проводять провокаційні проби. Надійність шкірних проб залежить від типу алергену. При алергії до молока, яєць, сої, рибі і горіхам шкірні проби зазвичай позитивні. Якщо результати шкірних проб з готовими екстрактами не відповідають даним анамнезу, ставлять проби зі свіжоприготовленими екстрактами.

4. Визначення специфічних IgE в сироватці  менше відчутно, ніж скаріфікаціонние  проби, і застосовується лише  тоді, коли останні протипоказані.

5. Внутрішньошкірні проби з готовими  препаратами харчових алергенів не застосовуються через часті хибнопозитивних реакцій. Крім того, при внутрішньошкірне введення деяких алергенів, наприклад алергенів горіхів, високий ризик важких анафілактичних реакцій.

6. Антитіла (IgG та IgM) до алергенів  молока зазвичай виявляються і у здорових, тому для діагностики харчової алергії цей метод дослідження не застосовується.

7. Езофагогастродуоденоскопію з  біопсією тонкої кишки проводять  до і після харчової провокаційної  проби. Це дозволяє виключити  інші причини поразки ШКТ і  оцінити ступінь пошкодження слизової. При харчовій алергії виявляються зміна ворсинок (від помірного набряку до вираженої атрофії), лімфоцитарна і еозинофільна інфільтрація слизової, численні плазматичні клітини, секретирующие IgM, IgA і IgE.

8. Дослідження всмоктування в кишечнику (всмоктування глюкози, вміст жиру в калі, рівень каротину в сироватці) не дозволяє уточнити причину поразки слизової. При підозрі на дефіцит дисахаридаз визначають вміст водню у видихуваному повітрі після вживання вуглеводів (наприклад, лактози). У дітей з кровотечею із прямої кишки проводять ректороманоскопию і біопсію прямої кишки.

9. Для діагностики харчової алергії  і виявлення алергенів часто  застосовують елімінаційні дієти. Крім того, хворим рекомендують  вести щоденник, у якому вони зазначають реакцію на різні харчові продукти. Однак найбільш достовірну інформацію дають провокаційні харчові проби подвійним сліпим методом, оскільки вони дозволяють виключити вплив суб'єктивних факторів на результати дослідження.

А. За 2 тижні до провокаційної проби призначають елімінаційну дієту, виключаючи з раціону передбачувані алергени.

Б. Для проведення проб використовують сухі продукти, наприклад порошкове молоко, яєчний порошок, пшеничне борошно, арахіс. При необхідності лиофилизируют і подрібнюють сирі продукти.

В. Досліджувані продукти поміщають в непрозорі безбарвні капсули. Про те, які продукти містяться в капсулах, не повинні знати ні хворий, ні лікар, що проводить дослідження. Початкова доза досліджуваного продукту – 20-2000 мг, залежно від тяжкості харчової алергії. Капсули дають хворому перед їжею.

Д. Грудним дітям та дітям молодшого віку, які не можуть проковтнути капсулу, досліджувані продукти підмішують до їжі. Про те, які продукти підмішані до їжі, не повинні знати ні батьки, ні лікар, що проводить дослідження.