Сутність і порядок залучення кредитів

ВСТУП

 

 

В умовах розширення в  нашій країні кредитних відносин з суб’єктами господарювання, особливу актуальність здобуває застосування правильної, економічно обґрунтованої оцінки їх кредитоспроможності.

Від точності та достовірності  цієї оцінки залежить ефективність здійснення конкретних кредитних угод, а також кредитної політики банківської установи в цілому. Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника, включаючи запобігання можливим ризикам неповернення кредитів, дозволяє банку більш цілеспрямовано використовувати кредитні ресурси і отримувати стабільні прибутки.

Нажаль, в вітчизняної  економіці спостерігається високий  рівень проблемних кредитів, в структурі  кредитних вкладень вони складали на початок 2012 р. до 32%, а обсяг резервів, сформованих під проблемну заборгованість, до загального обсягу резерву на відшкодування можливих витрат за кредитними операціями - понад 49%, що веде до погіршення показників фінансового стану банків і позичальників.

Несприятлива ситуація зі своєчасним поверненням кредитів в значній мірі обумовлена недосконалістю методичних підходів, недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням оцінки кредитоспроможності позичальників.

Дослідженням цього  питання займалося багато вітчизняних  та зарубіжних вчених і науковців, таких  як : І.Бланк, І.Бушуєва, О.Васюренко, В.Ветлицький, В.Галасюк, А.Гальчинський, В.Загорський, М.Мороз, О.Пернарівський, Ю.Потійко,  та ін.

Огляд матеріалів різних досліджень та публікацій показує, що в економічної теорії є багато методик оцінки кредитоспроможності позичальників, однак не розроблено єдиної загальноприйнятої науково-обґрунтованої методики. Це пов’язано в основному з тим, що відсутнє єдине наукове трактування самого поняття „кредитоспроможність позичальника”, його суті.

Таким чином досліджувана тема є дуже актуальною, і тому необхідно особливу увагу приділити визначенню суті проблеми, розкрити позитивні та негативні сторони різних методик оцінювання кредитоспроможності позичальника та виявити шляхи їх удосконалення.

Робота складається  з шести розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі досліджується діяльність об’єкта дослідження,  а саме оцінка його фінансового становища та розкриття  механізму  кредитування в банку, проводиться порівняльний аналіз рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи, та аналіз кредитного портфелю банку. В третьому розділі спочатку робиться оцінка сучасного стану  кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку кредитування взагалі на Україні, та зокрема в підприємстві, що є об’єктом дослідження,  наведені рекомендації банку, щодо роботи із заставою нерухомого майна.

При написанні роботи використовувались теоретичні матеріали вітчизняних і зарубіжних науковців і фахівців з кредитування, законодавчі і нормативні документи, а також матеріали, розміщені на офіційних сайтах комерційних банків України.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

 

1. Сутність і порядок залучення кредитів

 

 

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки  неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду  кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);
• підприємства (комерційний кредит);
• держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Фінансовий  кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Основним  різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які  надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду  підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов'язання) поділяється на довгостроковий і

короткостроковий.

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позики), які перейшли до складу довгострокових.

Довгострокові кредити залучаються підприємствами для  фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

В економічно розвинутих країнах до довгострокових банківських кредитів вдаються, як правило, підприємства малого та середнього бізнесу. Крупні підприємства довгострокову потребу в капіталі задовольняють здебільшого шляхом емісії облігацій.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов'язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так і короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

Короткострокові банківські кредити залучаються  здебільшого для фінансування оборотних  активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних  засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання  коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський  кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Виникнення кредитних  відносин між підприємствами й банками  можливе за таких умов:

1. Учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на  принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник)  або має бути власником майна,  або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту після певного  строку.

4. Кредитор має бути  так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Процес кредитування складається з наступних стадій кредитного процесу:

1. розгляд заявки позичальника на отримання кредиту;
2. аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) позичальника;
3. розробка умов позики, підготовка до укладання кредитного договору;
4. визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики;
5. процедура надання позики;
6. процедура погашення позики;
7. контроль за кредитною операцією.

Банк до укладання  кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

У табл. 1.1 наведено порядок організації роботи щодо отримання банківських позичок, а також визначені основні акценти в цій роботі, на які повинні звертати увагу керівництво підприємства та його фінансові служби.

Для отримання  кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів. Це звернення може здійснюватися по телефону чи завдяки зустрічі з відповідним працівником кредитного відділу банку. В ході співбесіди представник підприємства повинен з'ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які можливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок погашення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших переговорів з обраним банком.

У разі, якщо попередні переговори пройшли успішно, фінансові служби підприємства готують пакет документів, необхідних для розгляду банком питання про надання кредиту. Перелік документів і складається кожним банком відповідно до обраної ним методології оцінки кредитоспроможності позичальника та його інформаційних потреб. Це означає, що кожен банк може вимагати від потенційного позичальника свій специфічний набір документів.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

 

Етапи залучення банківської позички	Основні питання, на які слід звернути увагу
Попередні переговори з обраним банком	• критерії та умови надання кредиту  • діапазон процентних ставок • строки та порядок погашення  • список документів, які  слід подати банку
Рішення про  доцільність подальших переговорів з банком	• оцінка шансів на отримання кредиту  • зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками
Рішення зборів власників щодо залучення банківського кредиту	• якщо сума кредиту є значною і це передбачено статутом
Підготовка  пакета документів відповідно до переліку банку	• перелік  документів встановлюється кожним банком індивідуально • формулювання  цілей,  під які залучається кредит • особливий акцент на бізнес-план і прогноз грошового потоку
Передача  пакета документів до банку	• дата прийняття  банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки
Відкриття поточного  рахунку в банку (якщо такий рахунок відсутній)	• подається типовий  набір документів, необхідних для відкриття рахунку
Фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства	• кредитний  експерт може вимагати додаткової інформації • перевірка  достовірності отриманих даних на місці • слід створити всі умови для забезпечення кредитного експерта інформацією
Узгодження  величини процентної ставки та інших  параметрів кредиту	• привабливість інвестор  • уміння вести  переговори
Укладення кредитної  угоди	• у письмовому вигляді • не потребує нотаріального  посвідчення
Моніторинг  та контроль	• створення умов для контролю з боку працівників   банку   цільового   використання коштів

 

 

1.2 Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання

 

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність  несплати позичальником основного  боргу та відсотків, які належать сплаті за користування кредитом у  терміни, визначені у кредитному договорі.

Платоспроможність - це здатність  позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.

Позичальник - суб'єкт  кредитних відносин, який отримав  у тимчасове користування грошові  кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Функціонуюче підприємство з метою підвищення ефективності діяльності використовує окрім власних коштів і позикові. Одним із засобів залучення позикових коштів є отримання банківських кредитів – короткострокових і довгострокових. В процесі отримання кредитів виникає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальника з метою визначення як самої можливості надання кредиту, так і умов його надання.

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

• репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків по раніше отриманих кредитах, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;
• поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;
• можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;
• дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
• метою використання кредитних ресурсів;
• сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;
• погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;
• забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позику активи підприємства, включаючи цінні папери.

Умови оцінки позичальника: характеристика клієнта, спроможність клієнта, дохідність діяльності, мета отримання кредиту, сума кредиту, умови погашення кредиту, забезпеченість кредиту.