Останніми роками календар народів Південно-Східної Азії

Календар  народів Південно-Східної Азії

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………...6

1.1.ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ………………………………..6

1.2.ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ………………………..9

РОЗДІЛ 2.ІСТОРІЯ ЛІТОЧИСЛЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ КАЛЕНДАРЯ В ПІВДЕННО–СХІДНІЙ АЗІЇ…………………………....11

2.1.АСТРОНОМІЧНІ ВИТОКИ КАЛЕНДАРЯ…………………11

2.2.ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ: ЧАСУ, ДОБИ, МІСЯЦЯ, РОКУ….

РОЗДІЛ 3.ОСНОВНІ КАЛЕНДАРІ В ДАВНІХ НАРОДІВ  ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ………………………………………………………………..24

3.1.СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР……………………………………24

3.2.МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР…………………………………….32

3.3МІСЯЧНО–СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР………………………41

РОЗДІЛ 4.СУЧАСНИЙ КАЛЕНДАР НАРОДІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ  АЗІЇ……………………………………………………………………………46

4.1.ШІСТДЕСЯТИРІЧНИЙ  ЦИКЛІЧНИЙ КАЛЕНДАР…………..

4.2.ГРИГОРІАНСЬКИЙ  КАЛЕНДАР………………………………

ВИСНОВКИ.....................................................................................................56

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………………………….58

Вступ

Актуальність  теми. Останніми роками календар народів Південно-Східної Азії утвердився в історичній науковій публіцистиці, а ще до недавно існував лише в працях закордонних дослідників.

Для лічби великих проміжків часу люди з давніх - давен використовували тривалість або місячного місяця, або сонячного року, тобто тривалість оберту Сонця по екліптиці. Рік визначає періодичність сезонних змін. За свою історію людство використовувало (і використовує сьогодні) багато різних календарів. Для орієнтації в історичних подіях та узгодження даних різних календарів потрібно знати їх сутність та історію. Це особливо стосується календарів народів Південно-Східної Азії, адже територія даного регіону охоплює величезний простір на якому проживає близько 1,5 мільярдів людей різних національностей, народностей, віросповідань. Вони використовують масу календарів та систем для підрахунку часу. Календар у народів Сходу зазвичай слугував релігійним цілям і це не повинно викликати подиву. Час - це реальність, яка пронизує все суще, організовуючи події, явища і наші відчуття. За китайськими поглядами, сам процес мислення, тобто аналізу і синтезу сприймають реальність, яка являє собою послідовність переходів з циклу в цикл, що сполучає нашу увагу з кожною миттю, а календар є тим інструментом, за допомогою якого можна практично освоювати час.

Метою нашого дослідження є, на основі комплексного використання джерел та наукової літератури, систематизація, аналіз і висвітлення становлення календаря народів Південно–Східної Азії.

Реалізація зазначеної мети обумовила постанову таких завдань:

- вивчити і проаналізувати стан наукової розробки проблеми та охарактеризувати джерельну базу дослідження:

- з’ясувати причини виникнення календаря;

- показати суперечливі процеси в ході становлення календаря

- висвітлити процес становлення календаря народів Південно-Східної Азії

Об’єктом бакалаврського дослідження виступає календар народів Південно-Східної Азії.

Предметом роботи є розгляд всієї сукупності календарів які увійшли в календар народів Південно-Східної Азії.

Хронологічні  рамки охоплює від найдавніших часів а саме з IV тис. до. н. е і до сьогодення.

Зв'язок з науковими програмами. Дана робота виконується згідно науково-дослідної та навчальної програми кафедри історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка та в контексті загальнонаукових програм вивчення історії Росії в історичних установах України.

Методи  дослідження. Методологічна база роботи ґрунтується на принципах науковості, об’єктивізму та історизму у висвітлені подій. Під час написання бакалаврської роботи були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Зокрема, конкретно-пошуковий метод (аналіз і систематизація джерел з проблеми), порівняльно-історичний (дослідження впровадження календаря), проблемно-хронологічний (вивчення специфіки відносин населення та влади в ході впровадження календаря), критичний метод (виокремлення з маси різноманітної інформації достовірних конкретно історичних фактів). До того ж, застосування міждисциплінарного підходу, зокрема використання категоріального апарату, дало можливість більш глибоко виконати наше бакалаврське дослідження.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати, висновки та фактичний матеріал можуть бути використані у написанні статей по даній темі, а також для підготовки студентів історичних факультетів до практичних та семінарських занять.

Апробація отриманих результатів. Бакалаврська робота розглядалась на засіданні кафедри історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін.

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і література і нараховує ________ сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1.Історіографія проблеми

Календарна проблема належить до числа тих, цікавість до яких не вичерпується плином часу. Різноманітність діючих в різних країнах календарних систем зі своїм літочисленням, своєю епохою, іноді з особливими одиницями часу. Щодо наукової літератури, то розпочнемо з дореволюційної історіографії. Зокрема оцінку календарів народів Азії дав Х.І. Гохман. Він побачив у календарях вищу ступінь розвитку цивілізацій Древньої Азії. Зазначав, що календар докорінно змінив життя суспільства.[37]

Важлива реконструкція  генезису уніфікації календаря, його класифікація, а також аналіз запровадження календаря в роботі, присвячені календарю Південно-Східної Азії.

Роботу Гохмана продовжила видатна вчена О.А. Добіаш-Рождественська. Дослідниця по новому почала трактувати виникнення системи підрахунку часу, перехід суспільства від більш громіздких за своєю структурою одиниць підрахунку часу до більш прийнятніших та зрозуміліших. Застосування таких одиниць як: хвилина, година, тиждень, місяць, рік – значно покращило орієнтацію в часі.[41] Послідовником Добіаш-Рождественської став В.А. Гордлевський. Опрацювавши надбання свої попередників автор зробив багато нових відкриттів, обґрунтував закономірності появи Місячного календаря, вказав на недоліки попередніх календарів, а саме зміщення місяців та дат в календарі, помилки самих упорядників. При цьому він називав і шляхи розв’язання цих проблем.[35]

У післяреволюційний  період увага дослідників до календаря  народів Південно-Східної Азії проявилася у вивчені Сонячного, Місячного та Сонячно-Місячного календарів. У 1924 на астрономічній конференції в Пулково виступив Н.І. Дніпровський, у своїй доповіді «Зоряна астрономія і фундаментальні системи положень зірок» дав конкретний аналіз сузір’ям які лягли в основу календарів Азії. Автор справедливо пов’язував роботу астрономів зі створенням календаря. На жаль він не зміг точно вказати коли вперше сузір’я були включені до календаря.[40] Продовжувачем справи Дніпровського став С.Н. Блажко. В своїй роботі присвятив велику увагу вивченню перемінних зірок та практичній астрономії. По - новому дав характеристику входження в календарні системи сузірь. Пов’язував провал деяких календарних реформ в Азії з тим, що не використовувалися небесні тіла, їх поява та зникнення на видимому небу, щоб значно полегшило б обрахунок часу.[26]

Значний інтерес  представляє робота Н.В. Володомонова в контексті висвітлення розвитку календарної справи, обрахунку часу, перехід до нових календарів. Він уперше пов’язував впровадження нових ер у календарях з тим, що кожна нова династія правителів, яка приходила до влади намагалася якось увіковічнити своє правління впроваджувала нову еру, зазвичай, яка носила назву династії, що звичайно дуже путало населення у підрахунці часу, постійно рахунок починався з нульового року. Автор наголошує, що династії мінялися дуже часто, що ще більше ускладнювало ситуацію в країнах Південно-Східної Азії.[33] Не менш важливою для нас є праця відомого дослідника Е.Д. Бікермана. Справедливо автор вважав причиною повстань народу проти календаря війни, адже вході військових кампаній сторона переможниця вводила на завойованій території свій календар, що як за звичай викликало обурення. Автор підкреслював, що регіон Південно-Східної Азії охоплює величезну територію з великою масою населення, на якій використовується безліч календарних систем схожих і відмінних за походження.[24]

Важливим для  нас є робота В.В. Цибульського автор  допомагає нам краще розібратися  з проблемою літочислення, знайомить  нас з історією створення Місячно-Сонячного календаря, багато цікавого дізнаємося про походження назв місяців, і днів тижня, про створення Юліанського, Григоріанського, Мусульманського календарів країн Південно-Східної Азії.[62]

Значну цінність для нашого дослідження має робота П.А. Старцева. Науковець наголошує на тому, що через територіальну близькість регіону Південно-Східної Азії з Китаєм, в ході бурхливих історичних процесів та тісного контакту цивілізацій деякі досягнення китайської календарної справи перекочували в даний регіон. Найбільш яскравим прикладом цього автор називає дванадцятирічний тваринний цикл – кожному року відповідає певна тварина китайського календаря, яка кожні дванадцять років повторює свій цикл у календареві. Автор наголошує, що сонячно-місячно-юпітерний календар відрізнити можна від сонячно-юпітерного лише дванадцятирічним тваринним циклом [61]. Наступним дослідником в цій галузі С.І. Селешніковим були розширені та систематизовані попередні дослідження, він робить акцент на тому, що традиційний 60-ти літній календар в деякому зміненому вигляді зберіг свої позиції, але в містах паралельно з ним ринув європейський (григоріанський) календар, який почав впроваджуватися в ділове життя Азії, ще з середини минулого століття.[60]

Історичний  аналіз календарів від найдавніших часів до сьогодення міститься у М.Я. Лалоша. Автор запропонував свою періодизацію виникнення календарів їх класифікацію. Особливо наголошує, що позитивним фактором є розгром японського мілітаризму в Індонезії в період Другої світової війни і ведення григоріанського календаря, але він не замінив, а існує поруч з місячно-сонячно-юпітерним календарем тваринного циклу, який має не тільки історичне значення для країни, але й в наш час користується широкою популярністю.[52] Певною мірою важливі для нас дослідження на сучасному етапі історії зроблені Є.І. Кам’янцевою. Дослідниця описала повну картину сучасного календаря Південно-Східної Азії, який виглядає так : циклічний календар в якому літочислення ведеться не століттями а 60-ти річними циклами. Кожний цикл складається із шести 10-ти літніх і одночасно п’яти 12-ти річних періодів. Кожним двом рокам 10-ти річного циклу періоду присвоєно одну із п’яти стихій. Кожному року 12-ти річного циклу присвоєно символ. Таким образом, кожний рік циклу характеризується двома символами: стихією та твариною.[49]

Проте, в цілому слід зазначити істотні пропуски у вивченні обраної теми: по-перше, відсутність хронологічних меж  дослідження; по-друге, ізольований розгляд календарів від зародження до становлення; по-третє, розгляд календарних реформ поза зв’язком з загальною лінією політики уряду щодо впровадження точних календарів. Спробою закрити ці прогалини визначається новизна обраної теми бакалаврського дослідження.

 

1.2.Джерельна база дослідження

Щодо джерельної бази, то вона представлена в основному хрестоматійними матеріалами. Так, в «Хрестоматії по новій історії: в трьох томах» подаються різні за своїм змістом писемні пам’ятки, перші згадки про календарі, характеризуються не тільки записом, але й в оцінкою фактів. Описується також діяльність різних колегій, які повинні були займатися пошуком вирішення проблем, які стосувалися календарних реформ в Бірмі, Індонезії, Брунеї, Сінгапурі, М’янмі.[10] Подібного роду інформацію можна знайти і в «Хрестоматія з історії Стародавнього Сходу». За даними в ній матеріалами можна простежити також передумови, яким передувало створення перших календарів.[11]

Серед джерел слід відмітити «Хрестоматію по ісламу», в якій подаються повні фрагменти  мусульманського Місячного календаря, календарні системи які вже відійшли в історію. Можна простежити окремі аспекти функціонування календаря в мусульманських країнах Південно-Східної Азії. Історія календарів почалася давно. У їх розробку внесли свій внесок багато народів. Вимірюючи час, людство виділило три найбільш важливі поняття: ера, рік, століття. З них рік і ера - це основні, а століття - похідне. В основу сучасного календаря покладено рік (точніше, тропічний рік), тобто проміжок часу між двома послідовними проходженнями центру Сонця через точку весняного рівнодення. Точно визначити тривалість тропічного року було дуже важливо, і завдання ця виявилася непростою. Її вирішували багато видатні вчені світу. В основі будь-якого календаря лежала періодична зміна рухів небесних тіл. Але в різні періоди історії різні культури неоднаково тлумачили принципи, які повинні лежати в основі створення календаря, звідси величезна кількість видів календарів, а також численні суперечки, які тривають і в даний час. Практично всі існуючі календарі спираються на циклічний рух двох небесних тіл - Місяця і Сонця.[14]

Запровадження нового та більш сучасного календаря  в Південно-Східній Азії розглядалося, як проміжний захід, необхідного  для в регулювання календарного питання в теперішній час і  переходу в подальшому до більш загального календаря масштабного для використання у всьому регіоні. У роботі використані згадки на рахунок створення світового календаря.[14]

Невід’ємною часткою створення календаря були астрономія, математика, природознавство. Характерною рисою є те, що при взаємодії цих наук виник календар. Календар був незамінним помічником людини протягом багатьох тисячоліть і не втратив свого значення і донині.[13]

Отже, обрана тема знайшла відображення в різноманітних  джерелах.