Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи державної підтримки книгочитання в Україні

Зміст:

Вступ

1.Розвиток та основні напрямки  книжкової торгівлі в Україні.

2. Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи державної підтримки книгочитання в Україні.

3.львівська книгарня «Дім книги» - як приклад сучасної роздрібної торгівлі.

3.1.Загальна характеристика книгарні  « Дім книги».

3.2.Кадрове забезпечення.

3.3.Матеріально-технічна база книго-торгівельного  підприємства.

3.4.Формування асортименту книгарні.

3.5.реклама.

3.6.замовлення , поставка та приймання продукції.

3.7.обслуговування покупців.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

Розбудова української держави  неможлива без розвитку національного  книговидання. Українське книговидання відіграє важливу роль у самоусвідомленні нації, формуванні культури, духовності та водночас є свідченням національно-культурного відродження українського народу. Книга була і залишається найефективнішим засобом передачі знань та ідей у їх єдності та цілісності, а читання книги — найактивніше сприяє виробленню універсальної та фундаментальної картини світу, формування різнобічного світогляду, глибинних переконань людини, стимулюванню її участі в житті суспільства. Численні засоби масової інформації не можуть у цих аспектах конкурувати з книгою, так як дають короткострокову і фрагментарну інформацію про навколишній світ. Розвиток сучасних ЗМІ та інформаційних технологій повинен надавати нові можливості для розвитку книговидання. 
 В умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні повинна формуватися державна політика, спрямована на розвиток вітчизняного книговидання з метою задоволення культурно-освітніх потреб суспільства; забезпечення захисту національного інформаційного простору; забезпечення конкурентоспроможності української книги на внутрішньому а в майбутньому і зовнішньому ринках шляхом використання суб’єктами видавничої справи нових технологій книговидання та поліпшення якості української книжкової продукції.  
            Книга є не тільки джерелом інформації, вона творить, формує людську особистість і суспільство в цілому. Через книгу передаються з покоління в по-коління знання та досвід, накопичені тисячоліттями, які збагачують людство і сприяють розвитку науки, культури й економіки. Але недостатня увага держа- ви до книговидавничої сфери спричинила в Україні їїзанепад ізнецінення книги. Питання розвитку книговидання, дослідження його стану, визначення причин, що призвели до незадовільного стану справ, а також питання державної підтримки мають актуальне значення і потребують ґрунтовного вивчення.

Саме книга є джерелом доступу до світових культурних надбань, чинником розвитку особистості, її морального світосприйняття та професійного зростання. Книга є незамінним елементом інформаційного простору країни. А видавнича галузь – одним із ключових векторів гуманітарної політики держави.

 

 

 

1.Розвиток та основні  напрямки книжкової торгівлі  в Україні.

Нині, видавці вимушені шукати канали збуту своєї продукції, коли виникла велика кількість приватних  книготоргівельних фірм, вивчення позитивного  досвіду вітчизняних книготорговців та звернення до їхніх закордонних колег та видавців можливо б полегшило вирішення проблем збуту книжкової продукції.І хоча просте копіювання системи книго розповсюдження інших країн без врахування особливостей українського ринку не дасть позитивних наслідків, використання деяких методів та моделей книго розповсюдження в західних країнах допомогло б вітчизняним структурам книжкового бізнесу. У системі книго розповсюдження на шляху  книжки від видавництва до магазину діють два типи утворень – оптові фірми та книго розповсюджувачі ( дистриб’ютори ). Книгорозповсюджувачі працюють з видавцем на основі довгострокових угод. Як правило, видавництво коритується послугами лише одного книго розповсюджувача – фірми, яка обслуговує видавництво. Книгорозповсюджувач зобов’язаний  брати на свої склади всю пропоновану продукцію видавця, він не визначає свій асортимент добровільно. Його асортимент – це асортимент суміжників, яких він обслуговує.

Книгорозповсюджувач не стає власником продукції, яка через  нього проходить , а працює як комісіонер, тобто має свій відсоток знижки від роздрібної ціни, яку йому надає видавництво. Магазини знають, інтереси якого видавництва представляє той чи інший книго розповсюджувач, і звертаються до нього з конкретним замовленням. В реалізації цих замовлень і полягає основна функція книгорозповсюджувача.

На відміну від фірм – книго розповсюджувачів, фірми  – оптовики – цілком самостійні, суто торгівельні. Вони не пов’язані з видавництвами угодами щодо свого асортименту, а самі визначають асортимент: купують необхідні їм книжки лише у тих видавництв і в такій кількості , яку вони вважають необхідною. Для магазину практично однаково, у кого купувати, кому замовляти книжки. Оптова фірма також може якісно й швидко виконувати замовлення магазинів.

Взагалі, успіх продажу  книжки залежить від декількох чинників.Здебільшого  книго розповсюджувачі називають  серед них актуальність, цікаве викладення, ім’я автора, поліграфічну якість, ціну.Тематично  безпрограшним варіантом є підручник  і дитяча література. Утім, незважаючи на критерії, які книготоргівельні фірми встановлюють для себе, на продаж вони, як правило, беруть усе, що їм запропонують. З іншого боку. Будь-якому видавцю принципово важливо кожну нову книжку донести до покупця. Найкоротший шлях веде через дистриб’юторські фірми, які є центрами гуртової торгівлі в певному регіоні. Робота такої фірми – це масштабна реклама, у вир якої одразу потрапляє свіже видання. Зазвичай, торговельна фірма просить надати їй певну кількість рекламних примірників: гроші на рахунок видавництва надходитимуть тоді, коли почне формуватися попит на нове видання. Проте державні видавництва на таку політику погоджуються дуже рідко.

В Україні існує багатошарова структура роздрібної книжкової  торгівлі, що складається з: книжкових базарів та книжкової торгівлі з яток; традиційних магазинів – книгарень, що збереглися ще з радянських часів; книгарень нового покоління посилкової торгівлі; Internet –магазинів.

 

Розглянемо ці складові структури  книжкової торгівлі детальніше:

Книжкові ринки.На початку 1990 років, коли система централізованого книго розповсюдження «Укркнига» почала розпродаж нерентабельних підприємств, а книгарні мали «виживати» за рахунок здавання своїх приміщень в оренду, значне місце у схемах реалізації книжкової продукції в Україні займала найпримітивніша форма роздрібної торгівлі – яткова. Як правило, підприємець – одинак, беручи книжки у видавництв і торговельних фірм, реалізовує їх на місцевому ринку. До 1997 року – найбільшим книжковим ринком України за гуртовими поставками ( здебільшого з Росії ) був київський ринок  Петрівка. З 1997 року – ринок у Харкові. Подібні книжкові ринки існують існують у кожному великому місті України. Кількість операторів на книжкових ринках за останні п’ятнадцять років зросла у декілька десятків разів, що призводить до саморегуляції ринкової  торгівлі. Рентабельність торгівлі на книжкових ринках за останні роки різко знизилася, з них пішли дрібні оптовики, залишивши поле діяльності середньо- та великим гуртовим компаніям та їхнім представникам на ринку. У лоточників перехоплюють ініціативу приватні книгарні та мережеві підприємства малих форм. Зараз у системі книжкової торгівлі України відбулися серйозні зміни – відкриття роздрібних книгарень та продаж книжкової продукції через Internet.

Книгарні.Вітчизняні можна умовно поділити на традиційні та книгарні нового покоління.

Традиційні  книгарні.У закритті державних книгарень часто звинувачують політику держави, що кинула книжників на виживання. Однак останнім часом у розвалі системи книжкової торгівлі все частіше вказують на кардинальну зміну характеру самого книжкового ринку – з дефіцитного він перетворився на надлишковий ( за рахунок російського книговидання ). Зараз книжкові ринки пропонують величезний асортимент книжкових видань з мінімальною націнкою, а у традиційних книгарнях – книжковий вибір обмежений; до того ж на видання встановлено високу торговельну націнку.

Традиційні книгарні –  це магазини різних форми  власності, які зберегли колишні радянські  принципи, звички, режим роботи, обсяги пропонованої книжкової продукції, мало змінившись за своєю суттю та системним підходом до справи. Часто колективу такогї книгарні, вихованому за радянської доби, важко пристосуватися до нових ринкових умов торгівлі. Здебільшого ці магазини роблять величезну націнку на ціну виробництва, подеколи на 50 – 60 %, нехтуючи партнерськими інтересами заради власної вигоди ( яка за такої поведінки є дещо сумнівною ). Зокрема, орендна плата за приміщення, в якому розташовується магазин, особливо в центрі столиці, для них надто обтяжлива, протн їхні принципи роботи не дозволяють їм вийти на рівень значно більших прибутків.

Незалежні книгарні. 20 років тому важко було уявити собі книгарню з наповненими до стелі книжковими полицями, привітними продавцями, вільним доступом до видань. Зрештою відходять у минуле старі принципи будування економічних взаємин, у тому числі в галузі книжкового бізнесу. Поступово почали відкриватися книгарні з самообслуговуванням, які займають сотні квадратних метрів, стали логічним завершенням процесу реструктуризації книгобізнесу в Україні. Нові книгарні відкривають професіонали, котрі розуміють книжковий бізнес як щось зовсім інше, відмінне від того, що було за радянських часів, професіонали, які знаються на законах українського книжкового бізнесу в усій його сукупності. Одним з перспективних шляхів виходу з кризи книготоргівлі є створення мережі роздрібних магазинів. Переваги мереж очевидні: широкий асортимент, централізований контроль закупівель і програми мерчандайзингу – все це дозволить залучити до співробітництва найбільші видавництва, що, в свою чергу, примусить їх працювати на потреби книготорговельних мереж.

Internet – магазини. Кількість книготорговельних організацій, що мають вихід в Internet , постійно зростає. Експерти передбачають, що найближчі два – три роки відбудеться різке збільшення кількості видавничо – книготорговельних організацій, що мають доступ в Internet і тому вважають за необхідне створити спеціальний мережевий каталог для обміну інформацією в його мережі.

У міру того, як Internet завойовує усе більшу популярність, утверджується й концепція віртуальних магазинів для роздрібних покупців. В українському Internet є віртуальні магазини, які плідно займаються розповсюдженням друкованої продукції через мережеву систему. Вони пропонують майже 20 тисяч позицій товарів ( книжки, музичні та відео записи на CD ,DVD і на VHS – касетах, дитячі іграшки та електронні ігри ), з яких перші складають 75 %. Схема роботи з покупцем така – замовлення відбуваються на сайті або по телефону, сплачуються поштовим або банківським переводом, готівкою при доставці кур’єром або за допомогою дебетної чи кредитної пластикової картки.

Сучаний український Internet –  магазин – своєрідна Мекка  літератури, де споживачі можуть отримати необхідну інформацію, купити українську книжку, познайомитись з цікавими людьми – такий собі віртуальний клуб. Окрема увага приділяється українській книжці. У планах Internet – магазинів зібрати абсолютно всю українську літературу, в усіх можливих її формах і жанрах, репрезентувати всі книжки, які тільки можна зараз придбати в Україні. Для цього планується налагодити прямий зв’язок з сайтами видавництв ( тобто взаємну рекламу ). Також планується створити загальну службу новин, яка сповіщала б про все те, що відбувається в книжковому світі, проводити рейтинги української книжки, зібрати найповнішу інформацію про всіх учасників книжкового бізнесу в Україні,тобто письменників, видавництва, друковані засоби інформації тощо.

Книжкові клуби. Посилкова торгівля.Якщо в Києві та обласних центрах країни ситуація в книготоргівлі поступово стабілізується, то в районних центрах та селах книгарень майже немає. За книжкою селянину потрібно їхати в обласний центр або виписувати її по пошті. Саме тут на допомогу людині приходять книжкові клуби та посилкова торгівля.

Книжкові  клуби ( або Товариства книголюбів ) – одна з форм доведення( продажу ) спеціального асортименту книжок до групи читачів, об’єднаних певними внутрішніми клубними домовленостями, обов’язковими до виконання членами клубу. Книжковий клуб – це підприємство, яке продає книжки власних або інших видавництв, які надруковані у великій кількості за низькими цінами. Член клубу бере зобов’язання (у формі передплати ) отримувати й оплачувати певну кількість томів через деякі проміжки часу.

Усі оператори, які працюють з поштовими каталогами, оцінюють ситуацію у цій ніші ринку як відносно вільну, де поки що вистачає місця для  усіх бажаючих. Насьогодні книжкові клуби  широко поширились в усіх високорозвинених країнах.

Якщо проаналізувати процентне співвідношення видань, що надходять до книгарень, то стає зрозумілим той факт, що за кількістю назв художня література займає 25 %, дитяча – 15 %, суспільно-політична – 10 %, навчально-педагогічна – 10%, періодичні видання – 10 %, виданя з літературознавства та філологічних наук – 7 %, картографічна продукція – 6 %, видання з мистецтва – 5 %, природничо-наукова – 4 %, листівки та плакати – 3%.

У сумарному відношенні найбільша  питома вага поставки художньої літератури – 30 %, дитячої – 10 %, наменша – природничо-наукової літератури – 3 %.

 

2. Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи державної підтримки книгочитання в Україні.

 

Світ навколо нас  швидко змінюється. На жаль, глобально-інформаційні та технологічні  зміни несуть людству, на мій погляд, не лише блага, але стрімко спрощують   навіть  і суспільне мислення. Чим більше життя людини наповнюється так званими гаджетами, це електронними пристроями та іграшками, тим менше в ньому залишається місця для книги як стимулу для думки, мислення та активного пізнання.

Перед нами гостро постала  проблема збереження історичних традицій, культурних та моральних цінностей  нашого суспільства. У цьому процесі  виключну роль відіграє книга та традиції книгочитання загалом.

Саме книга є джерелом доступу до світових культурних надбань, чинником розвитку особистості, її морального світосприйняття та професійного зростання. Книга є незамінним елементом інформаційного простору країни. А видавнича галузь – одним із ключових векторів гуманітарної політики держави.