Соціальний захист населення в умовах ринокової економіки

     Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності, прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюдження в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням соціальних проблем.

     Відіграючи  активну роль у проведенні соціальної політики, держава у ринковій економіці  не перетворюється у відділ соціального  забезпечення. Організація системи  соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника, загальними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

     Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання про захист, страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема вирішується між працівником та працедавцем, або відповідно між їх представниками - об’єднаннями профспілок та об’єднаннями працедавців

     Соціальна стабільність в суспільстві –  необхідна умова сталого розвитку. Економічне зростання значною мірою  залежить від стратегії і тактики  державного регулювання, від визначення пріоритетів і напрямів соціальної політики адекватних ринковим відносинам, спрямованих на забезпечення соціального захисту та безпеки населення. Від ефективності соціальної політики, дія якої спрямована на захист індивідуума у суспільстві від різноманітних форм соціальних та економічних ризиків, залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ.

     На  основі нижче приведених статистичних даних можна відстежити та проаналізувати погляди різних суспільних груп щодо ступеня “захищеності” або “незахищеності”. Ми проаналізуємо як структуру потреб респондентів, так і достатність їх доходу для нормального харчування, спроможність сплачувати за житло і медичні послуги, навчання, купувати одяг; можливість отримати за місцем проживання відповідну освіту та медичне обслуговування; джерела підтримки у разі виникнення соціальних ризиків; рівень довіри до державних установ, які вирішують соціальні проблеми; ефективність діяльності та професійність державних правоохоронних органів щодо підтримки громадського спокою в державі, охорони ними прав і свобод людини, забезпечення інтересів держави та громадян у суспільному житті країни.

     Більшість опитаних фірмою «Лілея» у березні 2010 року зазначили, що їх доходу недостатньо для задоволення першочергових потреб: у продуктах харчування, медичному обслуговуванні, придбанні одягу, відпочинку. У відповідях респондентів, що належать до різних соціально-демографічних груп спостерігаються незначні відхилення. Найбільш незабезпеченими, як і у 2008 році, відчувають себе безробітні (табл. 2 ). Найбільшу недостатність доходу респонденти відчувають для задоволення потреб у навчанні (62,2%), у придбанні товарів довгострокового користування (74,8% опитаних) та для задоволення потреб у відпочинку (75,3%), а найменшу – для задоволення потреб в оплаті житла та придбання продуктів харчування відповідно 35,0% та 38,4% респондентів.

      Таблиця 2.1

Достатність доходу респондентів для задоволення потреб, %) [24] 

 Таким чином, невисокий рівень заробітної плати, успадкований Україною від адміністративно-планової економічної системи, та відповідно низький рівень соціальних трансфертів лишається основним чинником базової незахищеності населення. Низький рівень оплати праці визначає бідність працюючого населення та відповідно негативно впливає на доходи непрацездатних верств [5]

     Поряд із цим, аналіз відповідей респондентів у динаміці щодо достатності доходу демонструє ефективність державних зусиль, направлених на соціально-економічний розвиток країни. Зокрема, щорічно підвищується базовий державний соціальний стандарт у сфері доходів населення. На його основі визначалися та зростали мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія за віком, розміри державної соціальної допомоги та інші види соціальних виплат.

     Розглянемо  динаміку достатності доходу респондентів для задоволення потреб у 2006-2010 роках (табл. 2.2).

                                                                                                                Таблиця 2.1

Дохід респондентів для задоволення потреб у 2006-2010 роках, % [5] 

Згідно  табл. 2.1, більшість респондентів (75,3%) відзначили, що їм не достатньо доходу для відпочинку і лише 5,6% вказали, що їм достатньо чи більше, ніж достатньо доходу для задоволення цієї потреби [19]

     Динаміка  відповідей щодо оцінки респондентами  достатності доходу протягом 2006-2010 років свідчить про стабілізацію економіки та про поліпшення життя населення.

     Спостерігається поступове зменшення частки опитаних, які вказують на недостатність доходу для задоволення першочергових  потреб. Так, частка опитаних, які визначили  недостатність доходу для повноцінного харчування, зменшилась порівняно з обстеженням 2008 року на 34,9 в.п. та на 6,7 в.п. порівняно з обстеженням 2010 року. На 45,0 в.п. та на 5,3 в.п. відповідно зменшилось число відповідей про недостатність доходу на оплату житла, на 31,1 в.п. та 2,0 в.п. відповідно зменшилось число відповідей про неможливість забезпечувати себе необхідними медичними послугами та ліками, на 34,3 в.п. та на 6,9 в.п. зменшилась частка респондентів, які вказали на недостатність доходу для придбання одягу. У порівнянні з попереднім раундом обстеження зросли показники забезпеченості у придбанні одягу та товарів довгострокового користування – відповідно на 3,2 в.п. та 0,8 в.п., а також для відпочинку – на 0,6 в.п.

     Здоров’я людини – одна з найвищих цінностей суспільства, що становлять основу економічного та духовного розвитку держави. Результати обстеження свідчать, що в цілому по Україні не мають можливості отримати належне медичне обслуговування 56,0% респондентів, що на 0,7 в.п. менше, ніж за результатами попереднього обстеження. Більшість респондентів оцінили стан свого здоров’я як задовільний (57,7%), 17,7% зазначили, що мають хронічну хворобу, яка потребує постійного медичного обслуговування.

     На  формування та відтворення людського  капіталу, який на сучасному етапі  є найважливішим чинником економічного, науково-технічного та соціального прогресу впливає рівень доступності для людини основних матеріальних і соціальних благ, задоволення її матеріальних, соціальних і духовних потреб.

     Важливими та необхідними умовами відтворення  людського капіталу є якісне медичне обслуговування, що забезпечує збереження та поліпшення здоров’я людини, якісна освіта, що формує її інтелектуальний і творчий потенціал. Покращання здоров’я нації, сприяння доступу до якісної освіти та знань – неодмінні складові підвищення добробуту громадян [14]

     Можливість  отримувати за місцем проживання відповідне медичне обслуговування та освіту є  важливою складовою соціальної безпеки  окремої особи, регіону та держави  в цілому. На можливість отримувати медичне обслуговування та освіту вказало  відповідно 56,0 та 58,8% респондентів (у 2008 році 56,7 та 63,7% відповідно), причому відстежується залежність незадовільних відповідей респондентів від місця проживання. Дані наведено у таблиці 2.3