Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Розрахунково-пояснювальна записка складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури і вміщує 105 сторінок тексту, в тому числі 5  таблиць, 3 рисункі та 2 графічні схеми. Список використаної літератури включає 17 найменувань.

Актуальність теми полягає в тому, що управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні через інструменти митних режимів, умов їх застосування та систему оподаткування товарів у різних митних режимах являється економічно неефективним і механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності через інструменти митних режимів відноситься до мало розроблених проблем.

Метою дослідження є запропонувати напрямки оптимізації змісту митного режиму тимчасове ввезення (вивезення), умов його застосування, та системи оподаткування товарів митом та іншими податками, для створення сприятливих умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом дослідження є вплив митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)  на ефективність державного управління  зовнішньоекономічною діяльністю України.

Об’єктом дослідження є законодавчо-нормативна база України у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Методологічну і методичну основу досліджень становлять сучасні теорії ринкової економіки, системний підхід, методи емпіричного дослідження, аналізу та синтезу.

В роботі використані законодавчі та нормативні акти України з питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Міжнародні митні конвенції, митне законодавство Європейського економічного Співтовариства та інших країн, періодичні видання по означеній проблематиці

ЗМІСТ

 

 

 

Реферат……………………………………………………………...……………...…3

Вступ…………………………………………………………………………………..6

1. ДОСЛІДЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

1.1. Власна історія та розвіток митної справи в України…………………………..7

1.2. Дослідження актуальних завдань митних органів України та виконання бюджетних завдань ДМСУ…………………………………………………..…10

1.3. Аналіз структури та організації діяльності митної служби України………..24

1.4. Висновок……………………………………………………………………...…27

 

2. ДOСЛІДЖЕННЯ УМОВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ У РЕЖИМІ ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ    (ВИВЕЗЕННЯ)

2.1. Теоретико-правова основа функціонування митних режимів   в контексті їх впливу на зовнішньоекономічну діяльність………………………………….28

2.2. Умови застосування митного режиму тимчасового ввезення   (вивезення) товарів…………………………………………………………………………...33

2.3. Європейська та світова практика застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)……………………………………………………….......37

2.4. Висновок…………………………………………………………………......…42

 

3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ МИТНОГО РЕЖИМУ ТИМЧАСОВОГО   ВВЕЗЕННЯ    (ВИВЕЗЕННЯ) В УКРАЇНІ З МЕТОЮ АКТИВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Аналіз дії митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)

      в Україні як інструменту регулювання зовнішньоекономічної   діяльності……………………………………..…………………………………43

3.2.  Порівняльна характеристика системи оподаткування товарів у митному режимі тимчасове ввезення (вивезення) в Україні та інших країнах…………………………………………………………………………..45

3.3. Принципи  митно-правового регулювання ЗЕД  підприємств……………..…48

3.4. Тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні згідно підсумкам діяльності ДМСУ…………………………………………………...66

3.5. Висновок………………………………………….……………………………..79

 

4. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОПОЗИЧЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ   ПРОЦЕДУР ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР МИТНОГО РЕЖИМУ ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ    (ВИВЕЗЕННЯ)

4.1. Прогноз ефективністі введення оптимізацій процедур митного

       режиму тимчасове ввезення (вивезення) на прикладі

      Тернопільскої Митниці……..…………………………………………….……..80

4.2. Висновок ………………………………………………………………………..83

5. ОХОРОНА ПРАЦІ НА МИТНИЦІ………………….....………………………..85

6. Організація технічного забезпечення розосередження і евакуації

    населення………………………………………………………………………..93

Висновок ………………………………………………………………………....102

Список використаної літератури…………………………………………….104

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Вступ

 

В своїй  зовнішньоекономічній політиці  Україна, як незалежна держава з ринковою економікою, взяла курс на інтеграцію у світову ринкову систему  та намагається докласти усіх зусиль для вступу до найвагоміших світових  організацій, таких як Європейське економічне співтовариство та інші.

Серед нагальних питань, які ставить житгя перед Державною митною службою України і які зумовлені поступовим розвитком економіки нашої країни та збільшенням обсягів зовнішньоекономічних операцій, є подальше удосконалення усього спектра дій, пов’язаних із контролем за переміщенням товарів та вантажів через митний кордон України. Тут перспективною формою реалізації планів щодо подальшого удосконалення роботи митної служби є уніфікація вітчизняного митного законодавства і його поступове наближення до світових норм. Необхідність такої уніфікації диктують як загальні тенденції розвитку світової торгівлі, так і вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) , якій відбувся 16 травня 2008 року.

Митні режими являються одним із основних інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, так як ними встановлюється застосування до товарів, в залежності від мети їх переміщення через митний кордон України, тих чи інших заходів тарифного, нетарифного регулювання ЗЕД  та того чи іншого об’єму митних процедур, і від їх оптимального застосування залежить ефективність зовнішньоекономічної операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

                           Дослідження митної справи в України

 

1.1. Власна історія та розвіток митної справи в України

        Історія митниці та митної  справи у нашій Державі сягає  віків. Незаперечний історичний  факт: вже в 911 році в торговому  договорі Київського князя Олега з Візантійським імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між двома країнами.

        У 1288 р. був виданий Острогомський  митний статут, у якому мова  йшла про купців з різних  країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії  та Київської Русі.

        Досить складний порядок митних  стосунків існував в Україні  і за Литовсько-польської держави. Була встановлена чітка система  митних зборів за ввіз та  вивіз різноманітних товарів. Пограничне  мито (його називали цлом) стягувалось  митниками, які працювали у митницях (тоді вони називалися митними коморами).

      Чітку систему митної справи  мала славна Козацько-гетьманська  держава. Починаючи від Богдана  Хмельницького, Державний скарб (так  іменувалась тоді фінансово-банківська  і митна служба України) збирав пограничне мито: евеку (вивізне) і інфуку (ввізне) мито. Вже тоді українські митники відзначалися високими професійними якостями, освіченістю, знанням іноземних мов.

       В універсалі гетьмана Богдана  Хмельницького, датованому 1654 р., встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію Української держави. Як свідчив архідиякон Павло Алепський у своїх записках про подорож до України у 1654 і 1656 рр., митні збори на кордонах щороку приносили у державну скарбницю 100 000 червоних золотих.  
Керівником митної справи в Україні спеціальним Універсалом Богдана Хмельницького від 28 квітня 1654 року призначено дозорця Астматія (Остматенка), який чимало зробив для організації митної служби Української держави.  
       9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну "самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу". IV Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу і перспективи державотворення в Україні, в тому числі, в економічній, торгівельній і податковій сфері. У 1918 році за рішенням гетьмана Павла Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону України, а й здійснення окремих митних функцій.  
       Кістяком цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус, створений Центральною Радою ще у 1917 році. Військовики Корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордон. Водночас, для організації роботи по зміцненню фінансової бази і митної справи у країні гетьман у складі Міністерства фінансів створив Департамент митних зборів, директором якого було призначено П. Андреєва. 

У спадок від Радянського Союзу Україна отримала 25 митниць, 49 митних постів із чисельністю особового складу в 1991 році 2 тис. осіб (на 1 січня 2004 року штатна чисельність митної служби становила 18,3 тис. одиниць). Функціонувало 29 автомобільних пунктів пропуску, 14 залізничних, 4 авіаційних та 17 морських і річкових пунктів пропуску.

У 1992 році Україна стає повноправним членом Всесвітньої митної організації. 5 лютого 1992 року прийнято Закон України "Про Єдиний митний тариф", який визначив основні напрями тарифного регулювання. 11 січня 1993 року Декретом Уряду затверджено Єдиний митний тариф України - звід ставок мита відповідно до визначеної товарної номенклатури. Усі предмети, що підлягають митному контролю, систематизовано, їх найменування і цифрові коди уніфіковано з Гармонізованою системою опису й кодування товарів. Кодифікація була встановлена на рівні 4-х та 6-ти знаків. Рівень ставок ввізного мита визначався залежно від ступеня обробки й економічної доцільності ввезення того чи іншого виду товару.

       Період 1992-2008 років характеризується як етап комплексного удосконалення діяльності митної служби і реалізації заходів з наближення стандартів її роботи до європейського й світового рівня. У 2008 році, зважаючи на суттєве збільшення обсягів зовнішньоторговельних операцій України, особлива увага приділялась вдосконаленню форм і методів здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, створенню сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, виконанню та контролю за додержанням законодавства з питань митної справи, захисту економічних інтересів держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Дослідження актуальних завдань митних органів України та виконання бюджетних завдань ДМСУ.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і ТЗ, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної  діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної  форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших  міжнародних норм і стандартів. Кабінет Міністрів України організовує та   забезпечує здійснення митної справи відповідно до МКУ та інших законів  України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів  виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

 

Згідно зі ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1) виконання  та контроль за додержанням  законодавства України з питань  митної справи;

2) захист  економічних інтересів України;

3) забезпечення  виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4) сприяння  захисту інтелектуальної власності  учасників зовнішньо-економічних  зв'язків, інших юридичних та фізичних  осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного  регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) здійснення  митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних  засобів, що переміщуються через  митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль  за дотриманням правил переміщення  валютних цінностей через митний  кордон України;

8) здійснення  спільно з іншими уповноваженими  органами державної влади заходів  щодо захисту інтересів споживачів  товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення  сприятливих умов для прискорення  товарообігу та пасажиропотоку  через митний кордон України;

10) боротьба  з контрабандою та порушеннями  митних правил;

11) розвиток  міжнародного співробітництва у  галузі митної справи;

12) ведення  митної статистики;

13) ведення  Української класифікації товарів  зовнішньоекономічної діяльності;

14) здійснення  верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

 

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначається Верховною Радою України.

Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України; установлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюються Кабінетом Міністрів України.