Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

1. товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;
2. професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;
3. контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;
4. зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;
5. товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;
6. особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;
7. матеріалів для реклами та туризму;
8. транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;
9. морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту;
10. устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк тимчасового ввезення (вивезення), може бути продовжений відповідним митним органом.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

2) або заявити  про зміну митного режиму, що  допускається щодо таких товарів  з додержанням вимог цього  Кодексу та інших законодавчих  актів України.

Встановлений Митним кодексом України перелік випадків у яких надається дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення, охоплює тільки випадки ввезення товарів з науковими, культурними, освітніми, спортивними цілями, які не являються комерційними операціями, і звільняються від мит та податків. Кодексом дозволено розміщувати до режиму тимчасового ввезення морські і річкові судна, інші плавучі засоби та повітряні судна, які ввозяться з метою ремонту, незважаючи на те що такі операції підпадають під митний режим переробки на митній території України і згідно законодавства підлягають під повне умовне звільнення від сплати ввізних мита та податків. Тому така норма являється зайвою.

Кодексом дозволено розміщення до режиму тимчасового ввезення устаткування і матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, а на ввезення устаткування і матеріалів по інших операціях з будівництва чи ремонту дана норма не поширюється. У митному законодавстві багатьох країн передбачено застосування режиму тимчасового ввезення до товарів, що ввозяться по таких операціях, із частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків, як правило 3 % від суми мит і податків, що підлягала б сплаті, якщо товари були б розміщені до митного режиму імпорт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Європейська та світова практика застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення).

 

З метою порівняння ефективності законодавства України з питань визначення та функціонування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) розглянемо міжнародні правові норми з даних питань.

Основними нормативними актами, якими регламентуються умови застосування митних режимів, та використовуються в економічно розвинених країнах є: Міжнародна конвенція „Про спрощення і гармонізацію митних процедур”, Кіото, 1973 рік, Митний кодекс Європейського економічного Співтовариства, прийнятий постановою  Ради Європейського економічного Співтовариства від 12 жовтня 1992 року № 2913/92 та Конвенція ”Про тимчасове ввезення товарів”  Стамбул, 1990 рік до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року № 1661-IV.

З метою визначення шляхів удосконалення застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) розглянемо основні положення даних документів, які містять відмінності від положень митного законодавства України і запровадження яких в Україні могло б створити більш сприятливі умови для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Також заслуговує на увагу Митний Кодекс Російської Федерації прийнятий 28 травня 2003 року, положення якого являються більш прогресивними у порівнянні з Митним Кодексом України та витримують норми вищевказаних документів.

З метою усунення розбіжностей у митних правилах і процедурах різних країн, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну у 1973 році в Кіото підписана Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур.

У спеціальних додатках B, C, D, E, F, G подано визначення та умови застосування наступних 9 митних режимів:

1. Імпорт,
2. Реімпорт,
3. Експорт,
4. Митні склади,
5. Вільні зони,
6. Транзит,
7. Переробка на митній території,
8. Переробка поза митною територією,
9. Тимчасовий ввіз.

Спеціальними додатками встановлено:

• стандартні правила застосування митних режимів – застосування положення яких визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур,
• рекомендовані правила застосування митних режимів – застосування положення яких сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, але являється бажаним.

Митним Кодексом України та розробленими на його виконання Порядками застосування митних режимів  враховано основні вимоги положень Конвенції щодо функціонування митних режимів. Розглянемо подані Конвенцією визначення митних режимів і правил їх застосування та проаналізуємо основні невідповідності до її положень Митного кодексу України.

Вимоги до митного режиму тимчасове ввезення сформульовані у спеціальному додатку G до Кіотської конвенції та конвенції ”Про тимчасове ввезення товарів”, прийнятій в Стамбулі, 1990 року.

Відповідно  до   Кіотської   конвенції:

тимчасове ввезення – митний режим, відповідно до якого визначені товари можуть бути ввезені на митну територію з умовним звільненням, повним або частковим, від ввізних мита та податків; такі товари повинні ввозитися для конкретних цілей та призначатися для зворотного вивозу протягом встановленого терміну без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Аналогічний зміст визначення митного режиму поданий і у митному кодексі Європейського економічного Співтовариства. Додатково даним кодексом встановлено звільнення товарів, які розміщуються до митного режиму тимчасового ввезення, від застосування заходів нетарифного регулювання.

Згідно митного кодексу РФ:

Тимчасове ввезення - митний режим, при якому ввезені на митну територію РФ товари використовуються протягом визначеного терміну (терміну тимчасового ввезення) на митній  території  Російської  Федерації  з  повним чи частковим умовним звільненням від сплати  мита,  податків  і  без застосування  до  цих  товарів  заборон  і  обмежень  економічного характеру, установлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Подані визначення застосування митного режиму тимчасового ввезення на відміну від Митного кодексу України містять наступні норми, які створюють сприятливі умови його застосування, а саме:

• умовне, повне або часткове звільнення товарів від ввізних мита та податків;
• звільнення товарів від застосування заходів нетарифного регулювання;
• встановлено можливість використання (експлуатації)товарів.

В Україні загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України), та  з урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин він може бути продовжений. Кодекси Європейського Співтовариства та Російської Федерації містять більш ліберальну норму щодо граничного терміну тимчасового ввезення і він становить – 24 місяці.

З метою полегшення виконання митних формальностей, пов'язаних з тимчасовим ввезенням, сприяння розвитку міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних обмінів, принесення істотної вигоди міжнародним обмінам і забезпечення спрощення та гармонізації митних процедур, переслідуючи цілі економічного, гуманітарного, культурного, соціального або туристичного характеру 26 червня 1990 року в Стамбулі прийнята Конвенція ”Про тимчасове ввезення товарів”. Законом України від 24 березня 2004 року № 1661-IV Україна приєдналася до даної конвенції.

Конвенцією та додатками до неї встановлено випадки тимчасового ввезення товарів з повним умовним звільненням від мита та податків а також детально описано умови їх застосування. Такі випадки описано в наступних додатках до Конвенції:

Дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися по відношенню до товарів, передбачених наступними Додатками до Конвенції про тимчасовий ввіз (Стамбульська Конвенція) від 26 червня 1990 року:

1) "Про товари для демонстрації або використання на виставках, ярмарках,  конференціях чи подібних заходах" -- Додаток В.1;

2)      "Про професійне устаткування" -- Додаток В.2 ;

3) "Про контейнери, піддони, упакування, зразки та інші товари, ввезені у зв'язку з комерційною операцією" -- Додаток В.3;

4) "Про товари, завезені для цілей освіти, науки або культури" -- Додаток В.5;

5) "Про особисті речі пасажирів та товари, ввезені для спортивних цілей" -- Додаток В.6;

6) "Про матеріали для реклами туризму" -- Додаток В.7;

7) "Про товари, завезені в рамках прикордонної торгівлі" – Додаток В.8;

8. "Про товари, завезені для гуманітарних цілей" -- Додаток В.9;

9) "Про транспортні засоби" -- Додаток С;

10) "Про тварин" -- Додаток D.

Конвенцією про тимчасове ввезення запроваджено міжнародний митний документ, що приймається як митна декларація і дозволяє ідентифікувати товари  та містить міжнародну гарантію на покриття ввізного мита і податків. До них належать:

• "книжка ATA" - документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів;
• c) "книжка CPD" - документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів.

Конвенцією запроваджена "ланцюгова система гарантій" - систему гарантій, керовану міжнародною організацією, членами якої є асоціації-гаранти, які створюються в кожній країні, яка є договірною стороною.

Видані асоціацією-гарантом певної країни міжнародні митні документи на товари, які підлягають тимчасовому ввезенню, являються одночасно декларацією товарів та гарантією перед митними органами щодо сплати ввізних мит та податків у випадку нецільового використання таких товарів. Міжнародні митні документи являються підставою для безперешкодного тимчасового ввезення товарів на митну територію будь якої  країни - договірної сторони.

Таким чином положення перерахованих нормативних актів містять більш ліберальні умови застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) ніж в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Висновок

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється в різноманітних видах, які визначено в законі “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Дані види діяльності в тій чи іншій мірі пов’язані з переміщенням товарів через митний кордон України. Таким чином, товари переміщують через митний кордон з різними цілями, деякі з яких не передбачають швидке отримання комерційного прибутку. Тому у разі встановлення однакових митних правил для операцій купівлі-продажу готової продукції, призначеної для споживання, та експортно-імпортних операцій, які є складовою процесу виробництва, ефективність останніх може значно знижуватись. Одним з інструментів вирішення зазначених проблем є митний режим тимчасового ввезення (вивезення) та умови його застосування.