Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Роль і значення митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) дуже великі. Він виконує такі функції:

• встановлює порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;
• визначає умови перебування його на/поза митною територією;
• встановлює рамки, в яких може використовуватися товар;
• регламентує права та обов'язки особи, що переміщує товари;
• визначає вимоги до товару, що розміщується у даний режим.

Режим тимчасове ввезення (вивезення) застосовується  при переміщенні товарів через митний кордон пов’язаному із широким спектром людської діяльності: культура, наука, освіта, спорт, туризм, господарська діяльність та інше. Режим застосовується до товарів, якщо їх використання носить разовий характер і не має сенсу розміщувати їх у режим імпорту.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

Шляхи оптимізації митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) в   Україні з метою активізації зовнішньоекономічної діяльності.

 

3.1. Аналіз дії митного режиму тимчасове ввезення (вивезення) в Україні як інструменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

Вирішальне значення на застосування того чи іншого митного режиму при здійсненні певної зовнішньоекономічної операції, а в кінцевому результаті отримання економічного ефекту від такої операції має встановлення оптимальної системи оподаткування товарів в залежності від мети їх переміщення через митний кордон. Тому розглянемо встановлену законодавством України систему оподаткування товарів у митному режимі тимчасове ввезення (вивезення).

Стаття 209 Митного кодексу встановлює, що звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

При тимчасовому ввезенні товарів, ввізне (імпортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та Законом України "Про податок на додану вартість" пільг в оподаткуванні товарів, що розміщуються до митного режиму тимчасове ввезення,  акцизним збором та податком на додану вартість не передбачено, тому такі товари оподатковуються на загальних підставах як при імпорті.

При зворотному вивезенні після тимчасового ввезення товарів вивізне (експортне) мито, ПДВ та акцизний збір не сплачуються.

При тимчасовому вивезенні товарів, вивізне (експортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та Законом України "Про податок на додану вартість" пільг в оподаткуванні товарів, що розміщуються до митного режиму тимчасове вивезення,  акцизним збором та податком на додану вартість не передбачено, тому такі товари оподатковуються на загальних підставах як при експорті.

При поверненні тимчасово вивезених товарів:

- ввізне (імпортне) мито відповідно  до пункту "є" статті 19 Закону  України "Про Єдиний митний  тариф" не справляється з товарів, які походять з митної території  України і ввозяться назад  на цю територію без обробки або переробки,

- ввізне (імпортне) мито відповідно  до пункту "ж" статті 19 Закону  України "Про Єдиний митний  тариф" не справляється з товарів, що знову ввозяться на митну  територію України і походять  з іншої території, які були  оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та Законом України "Про податок на додану вартість" пільг в оподаткуванні повернення тимчасово вивезених не передбачено, тому такі товари оподатковуються на загальних підставах як при імпорті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Порівняльна характеристика системи оподаткування товарів у митному режимі тимчасове ввезення (вивезення) в Україні та інших країнах.

 

З метою визначення напрямків удосконалення податкової системи України проведемо порівняльний аналіз системи оподаткування товарів у різних митних режимах в Україні та інших країнах.

Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII ”Про систему оподаткування” визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

В Україні законами про оподаткування в галузі зовнішньоекономічної діяльності являються:

- Закон  України від 05.02.92 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф";

- Закон  України від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ  ”Про митний тариф України”;

- Декрет  Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 18-92 "Про акцизний збір";

- Закон  України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Незважаючи на те, що Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до даних законодавчих актів в частині оподаткування митом, акцизним збором та ПДВ товарів що розміщуються до певних митних режимів, ще залишається не в повній мірі врегульованими законами про оподаткування митом, акцизним збором та ПДВ товарів, що розміщуються до митних режимів.

На відміну від податкового законодавства України у Податковому кодексі Російської Федерації від 5 серпня 2000 року № 117-ФЗ детально описані особливості оподатковування податком на додану вартість та акцизним збором при переміщенні товарів через митний кордон Російської Федерації у кожному із  визначених Митним кодексом режимі (Додаток 2).

Основною невідповідністю митного законодавства України щодо застосування режиму тимчасового ввезення міжнародним нормам є заборона на використання (експлуатацію) тимчасово ввезених товарів у господарських цілях та відсутності процедури часткового оподаткування товарів.

Так у Конвенції “Про тимчасове ввезення” Додатком E “Щодо товарів, які ввозяться з частковим звільненням від ввізного мита та податків”. Згідно Додатку частковому звільненню від ввізного мита та податків підлягають товари, які зазначено в інших Додатках до цієї Конвенції, але які не задовольняють усіх умов, які там передбачаються для користуванням правом на тимчасове ввезення з повним звільненням від ввізного мита та податків, а також товари, які не зазначені у таких інших Додатках і які ввозяться для тимчасового використання для таких цілей, як, наприклад, виробництво чи виконання робіт.

Конвенцією надано право Договірним Сторонам складати перелік товарів, на які поширюється чи не поширюється право на тимчасове ввезення з частковим звільненням. Розмір ввізного мита та податків, які підлягають стягненню на підставі Додатка, не повинен перевищувати 5 %, за місяць або частину місяця, протягом якого на товари було поширено режим тимчасового ввезення з частковим звільненням, від суми ввізного мита й податків, які мали б бути стягнуті, якби товари пройшли процедуру митного оформлення для використання в межах території ввезення, за станом на дату, на яку на них було поширено режим тимчасового ввезення.

Розмір ввізного мита й податків, які підлягають стягненню, у жодному випадку не повинен перевищувати суму, яка підлягала б стягненню у випадку, якби товари пройшли процедуру митного оформлення для використання в межах території ввезення, за станом на дату, на яку на них було поширено режим тимчасового ввезення.

Стягнення суми ввізного мита й податків, відповідно до Додатку, здійснюється компетентними органами влади тоді, коли дія режиму припинена. Якщо припинення дії режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом митного оформлення для використання в межах території ввезення, сума будь-якого ввізного мита або податків, вже стягнутих на підставі часткового звільнення, підлягає відрахуванню з суми ввізного мита й податків, що підлягає сплаті на підставі митного оформлення для використання в межах території ввезення.

Митним кодексом Європейського економічного Співтовариства та Митним Кодексом Російської Федерації встановлено, що при  частковому звільненні  від  сплати ввізних мита та податків за кожен повний  і  неповний  календарний місяць перебування товарів на митній території сплачується 3 відсотки  суми  митних  платежів,  що підлягала  б  сплаті,  якби  товари  були випущені для вільного обігу.

Принцип часткового оподаткування тимчасово ввезених товарів зручний для суб’єктів ЗЕД, які ввозять на митну територію професійне обладнання для виконання монтажних, налагоджувальних, будівельних робіт та інше. Однак у Митному кодексі та податковому законодавстві України такі норми не закладені. Так законодавством України встановлено можливість розміщення до режиму тимчасове ввезення та звільнення від ввізного мита, податку на додану вартість професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів. А професійне обладнання для виконання монтажних, налагоджувальних, будівельних робіт підлягає оподаткуванню як і при режимі імпорт. Часто сума митних платежів у десятки разів перевищує вартість наданих за допомогою такого обладнання послуг, що робить нерентабельним відповідний вид діяльності.

         

 

 

 

 

3.3. Принципи митно-правового  регулювання ЗЕД підприємств

 

Регулювання зовнішньоекономічних відносин державою в сучасних умовах базується на останніх досягненнях міжнародного митного права та особливостях підприємницької діяльності національних підприємств. До основних особливостей сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно віднести:

по-перше, високе правове забезпечення національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

по-друге, уніфікацію адміністративних, організаційно-правових, технічних компонентів систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності та їх міжнародну сумісність.

Правове забезпечення національних систем зовнішньоекономічної діяльності складається, як правило, із законів та підзаконних актів, що чітко визначають коло повноважень органів виконавчої влади, права та обов’язки суб’єктів підприємницької діяльності. В Україні правове забезпечення системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності представлено Конституцією, Митним кодексом та великою кількістю юридичних актів, що впливають на митні правовідносини. За інформацією Правового управління Держмитслужби України для митного обслуговування зовнішньоекономічних операцій підприємств співробітник митниці має знати та керуватись у своєї діяльності близько 11000 документів. Така ситуація вимагає переходу від кількості нормативних документів до кодифікації та приведення правової бази у відповідність до міжнародних стандартів.

В умовах адміністративної реформи і ринкових перетворень в Україні національну систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно розглядати з позиції теорії управління. До основних компонентів зазначеної системи необхідно віднести:

суб’єкт управління – митні та інші державні органи виконавчої влади;

об’єкт управління – зовнішньоекономічна діяльність підприємств;

управлінський вплив – комплекс регуляторно-правових та організаційно-правових заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на об’єкт;

зворотні зв’язки – інформація підприємств для суб’єкта управління щодо результативності управлінського впливу.

 

 

Митні та інші державні органи України	Управлінський вплив	Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
	Зворотні зв’язки

 

 

В умовах європейського вибору основним напрямком удосконалення митної справи Україна має визначити динаміку національної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності .

Державні органи здійснюють управлінський вплив на зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання шляхом прийняття нормативно-правових актів, що визначають заходи митно-тарифного та нетарифного регулювання. Такий вплив здійснюється завдяки прийняттю та застосуванню законодавчих і інших нормативних актів, які регулюють відносини, що виникають при веденні зовнішньоекономічної діяльності, і має своєю метою захист як публічних, так і приватних інтересів. Встановлені правові норми мають виконуватись підприємствами всіх форм власності. Митні органи за допомогою заходів митного адміністрування реалізовують прийняті правові норми та забезпечують виконання цих норм підприємствами на території країни. Підприємство - суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності в процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій, перетинання митного кордону, митного оформлення вступає в митні правовідносини та виконує законні вимоги митних органів. При цьому непоодинокі випадки, коли підприємство зустрічає труднощі, зайві процедури, адміністративні бар’єри, формальний підхід з боку представників органів виконавчої влади, тощо. Така інформація має надходити до суб’єкта управління (митного органу) з метою подальшого вдосконалення механізму реалізації митної політики в Україні та прийняття відповідних заходів. Суб’єкт управління коригує свій управлінський вплив з урахуванням пропозиції суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності шляхом внесення змін до нормативно-правових актів та вдосконалення митного адміністрування зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Результатом такого управлінського впливу має бути ліквідація умов, що призвели до необґрунтованих затримок у митному оформленню вантажів та уповільненню товарообігу. Зазначений процес розкриває сутність динаміки національної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності та має бути безперервним.