Дослідження механізму функціонування будівельного підприємства

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ  БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА………………

1.1. Основні чинники та сучасний стан розвитку будівельних підприємств……………………………………………………………………

1.2. Основні напрямки  вдосконалення діяльності будівельного підприємства……………………………………………………………………

1.3. Інвестиційна діяльність підприємств будівельної галузі: перспективи та загрози ……………………………………………………..

Висновки до розділу 1……………………………………………….

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………

2.1. Характеристика підприємства ТОВ «ШСМУ № 10»……………

2.2. Аналіз змісту організаційно – управлінської діяльності ТОВ «ШСМУ №10» …………………………………………………………………

2.2. Пропозиції щодо створення відділу маркетингу на «ШСМУ № 10» та розробка рекомендацій щодо вдосконалення діяльності підприємства…

Висновки до розділу 2…………………………………………………..

РОЗДІЛ 3. ОХРАНА ПРАЦІ……………………………………………

Висновки до розділу 3…………………………………………………..

ВИСНОВКИ………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………..

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Будівельна  галузь є однією з найважливіших  галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в  країні. Важливість цієї галузі для економіки будь - якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін.

Головна мета цієї роботи полягає в тому, щоб на основі всебічного дослідження загальних  та специфічних особливостей розвитку будівельної галузі економіки України та дослідження будівельного підприємства ТОВ «ШСМУ №10» проаналізувати діяльність підприємства та обгрунтувати пропозиції по вдосконаленню його роботи, та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення його діяльності.

В ході роботи було розглянуто організаційну структура управління підприємством; проаналізовані основні техніко – економічні показники діяльності підприємства за останні 2 роки, проаналізовані конкурентів та замомовника, розглянуто організацію виробництва; розглянуто систему управління якістю; розглянуто посадові інструкції керівників вищої ланки, запропоновані пропозиції щодо введення відділу маркетингу на ТОВ «ШСМУ – 10»; обгрунтовано роль реклами та вивчення конкурентів у роботі відділу маркетингу та надані рекомендації щодо поліпшеня функціонування діяльності підприємства «ШСМУ № 10».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ  БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1.1. Основні чинники та сучасний стан розвитку будівельних підприємств

Забезпечення  ефективного функціонування та розвитку підприємств будівельної сфери в сучасних умовах вимагає від них постійних еволюційних зусиль в напрямку вдосконалення структури управління, розширення ринків збуту, підвищення якості продукції та послуг, розробки інвестиційної та інноваційної політики, за умов врахування максимальної кількості чинників мікро- та макросередовища.

Теоретичним та практичним питанням розвитку підприємства та визначенню чинників впливу на цей  процес присвячені роботи як вітчизняних, так ізарубіжних вчених, а саме:  Богатирьова І.О.  Верхоглядової Н.І.,Затхей А.Р.,Козенкова Д.Є., Шекшуєва О.А., Юшкевич О. О. та ін. Разом з тим, актуальним лишається питання висвітлення суті розвитку та його видових проявів в контексті галузевої спеціалізації окремих підприємств.

Будівництво є  базовою сферою економіки будь-якої держави, від ефективності функціонування та темпів розвитку підприємств якої залежить рівень розвитку багатьох інших  галузей.

Поняття розвитку в сучасній науці знайшло значне відображення. Так, розвиток підприємства розглядається як сукупність змін різної економічної природи, цілеспрямованості, інтенсивності, що відбуваються в соціально-економічній системі під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, а також приводять до переходу і фіксації підприємства в різних організаційно-економічних станах [1].

В основу сутнісної  характеристики дефініції розвитку різними авторами ставиться перш за все процес зміни в часі економічних, технічних, організаційних чи соціальних параметрів організаційно-економічної  системи, що передбачає комплекс певних дій для забезпечення поставленої мети [4] результатом яких є новий якісний стан системи [5], зміцнення життєвості системи, її спроможність швидко адаптовуватись та чинити опір руйнівним силами зовнішнього середовища [6]. З іншого боку основу розвитку складають інноваційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також система управління на основі зворотних зв’язків, у якій розв’язуються задачі стратегічного й тактичного управління й запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [7].

Розвиток будівельного підприємства зорієнтовує його функціонування на досягнення взаємодії між умовами  і ресурсами внутрішнього середовища з факторами впливу зовнішнього  середовища, з ціллю забезпечення стійкої конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості фірми на основі виробництва високоякісної продукції, досягнення високої продуктивності праці, кращого використання елементів навколишнього середовища [9].

При запровадженні будь-яких змін на підприємстві необхідно також в повній мірі врахувати умови внутрішнього середовища, його потенціал – сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів та приховані можливості, що можуть бути використані в майбутньому. Потенціал будівельного підприємства налічує три складових: готовність (ресурсний потенціал), спроможність (організаційний потенціал) до стабільної діяльності, і спроможність до інноваційної діяльності у сфері будівництва (інноваційна активність) [8].

Зважаючи на специфіку будівельної сфери пропоную розглядати розвиток підприємства в таких аспектах:

1) інноваційна  складова розвитку – спрямований  на вдосконалення якості продукції,  технології, послуг за рахунок  впровадження техніко – технологічних, організаційних та інших нововведень. Для вирішення проблеми інноваційного розвиткунеобхідно впроваджувати нові методи роботи у розробці та оптимізації бізнеспроцесів на всіх етапах будівництва [8].

2) економічна  складова розвитку – полягає  в розширенні сфери споживачів, збільшенні частки ринку, підвищенні фінансових показників діяльності тощо;

3) організаційна  складова розвитку включає організаційне  забезпечення (ресурси організаційної  структури управління, форми, методи  управління і організації виробництва), а також зорієнтована на розвиток окремого працівника, групи, вдосконалення системи та процесів управління тощо.

4) техніко-технологічна  складова розвитку поєднує розширення  матеріально-технічної бази (відповідні  матеріальні і технічні ресурси) та технологічне забезпечення (технології, форми, методи, способи виробництва).

Усі елементи розвитку є взаємопов’язаними. Оскільки розвиток загалом має інноваційний характер, то можна стверджувати, що основною складовою цього процесу є  нововведення [3].

Характерною ознакою  розвитку підприємства, є нестабільність, як стан відкритої системи при  якому відбувається зміна її складу, структури та поведінки. Процес розвитку відбувається під впливом зовнішніх  та внутрішніх чинників, разом з  тим система має постійно функціонувати, щоб зберегти умови свого існування.

Чинники зовнішнього  та внутрішнього середовища підприємства знаходяться у взаємодії, формуючи певні об'єктивні умови його розвитку.

До чинників внутрішнього середовища належать наявні на підприємстві ресурси та потенційні можливості обумовлені рівнем організації процесу управління, ефективність якого визначає конкурентоспроможність фірми по відношенню до інших суб’єктів господарювання, що випускають подібну продукцію чи послуги у сфері будівництва, та забезпечує інвестиційну привабливість підприємства для потенційних інвесторів на ринку тендрених торгів та замовлень.

Зовнішнє середовище формують чинники безпосереднього  впливу на діяльність підприємства, найбільш відома класифікація яких була здійснена М.Портером – наявні конкуренти, потенційні конкуренти, конкуренти, що пропонують товари-замінники, покупці та постачальники. Саме такий підхід вже досить тривалий період є найбільш поширеним в науковій літературі, що дозволяє зробити висновки про значні його переваги. Однак, зважаючи на специфіку діяльності в будівельній сфері та особливості, пов’язані з рівнем розвитку вітчизняної економіки наведений вченим перелік доцільно поповнити чинниками, такими як рівень розвитку фінансових інститутів та можливості інвесторів, діяльністю держави у сфері антимонопольного та інвестиційного законодавства.

Непрямий вплив  на розвиток будівельного підприємства здійснюють групи фактори так  званого макросередовища. До них  слід віднести політичні, екологічні, соціокультурні, демографічні, макроекономічні, науково-технічні.

Чітке визначення індикаторів зовнішніх та внутрішніх чинників, їх аналіз і оцінка дозволяють розробити адекватні управлінські стратегічні (місію, довгострокові  цілі, завдання, обґрунтувати стратегію  розвитку) і тактичні рішення (середньострокові цілі, завдання, економічна політика) [2, с.10].

Таким чином, розвиток підприємства будівельної сфери  у сучасних умовах мінливого зовнішнього  середовища та обмежених ресурсів внутрішнього вимагає від підприємства максимального врахування факторів, що визначають умови розвитку та швидкого реагування на їх зміну, максимального та ефективного задіяння внутрішніх як існуючих, так і потенційних переваг та ресурсів і формування на цій основі дієвої стратегії розвитку в цілях формування стійких конкурентних позицій та стратегічної інвестиційної привабливості підприємства.

Стратегія конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості  підприємства є взаємодоповнюючими і у тісній взаємодій цих двох факторів можливо забезпечити не лише виживання підприємства але і його постійний розвиток.

Для ефективного  розвитку будівельного виробництва принципове значення має повне забезпечення та ефективне використання підрядними організаціями основних засобів, трудових і матеріальних ресурсів.

В даний час  склалася ситуація, за якої не забезпечується процес відновлення основних засобів. За останні роки практично призупинено їх відтворення,  яке досягло критичного рівня (45-50%)  і не компенсується новими інвестиціями.  За 1999-2009  роки кількість основних будівельних машин скоротилося на 20%, а засобів малої механізації у 5,2 рази [1].

Причинами є  значне зростання цін на будівельну техніку, недостатність джерел фінансування в активну частину основних засобів.  Треба зазначити,  що машинний парк у підрядних організаціях переважно формується без врахування сучасних вимог, номенклатура машин і механізмів не завжди відповідає структурі будівельно-монтажних робіт, що негативно впливає на рівень механізації робіт і продуктивності праці. 

Важливо здійснити комплекс заходів щодо поліпшення використання машин з погодинною оплатою праці. Це зумовлено тим, що внутрішньо змінні втрати робочого часу залишаються високими, а простої бульдозерів, екскаваторів і баштових кранів перевищують 1/3 робочої зміни. Значна частка парку будівельної техніки (19-22%) постійно знаходиться у ремонті або його очікуванні [2].

Оцінюючи ступінь  забезпеченості підприємства основними  засобами,  недостатньо обмежуватися лише кількісним зростанням їх активної частини, необхідно звертати увагу на зміни в якісному складі активної частини основних засобів, оскільки у вартісному вона може бути високою , а її технологічна   й вікова структура-незадовільна. При цьому слід зазначити, що починаючи з третього року експлуатації продуктивність машин щорічно знижується в середньому на 4%,  а витрати зростають на 3-5%.