Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (експорт сиру)

  Так, як у даному контракті  строки поставки не є тривалими,  то обирати ковзаючи ціну недоцільно, оскільки за такий короткий  період економічні умови поставок  не можуть суттєво змінитись.  Тверда ціна також не вигідна для експортера оскільки її не можна змінити під час виконання контракту. Таким чином ціна з наступною фіксацією в даному випадку є найбільш вигідною для експортера, оскільки встановлюється у призначені договорами строки на основі узгоджених джерел (у тому числі і в процесі виконання контракту), тобто при підвищенні ціни на сир, ми можемо підвищити і ціну визначену в контракті.

Врахувати прийняту базисну умову поставки товару.

Обрана  базисну умову поставки товару впливає  на розподіл  витрат між експортером  та імпортером щодо поставки товару, а  тому безпосередньо впливає на рівень контрактної ціни.

Отже, враховуючи базисну умову поставки товару DAF (Платоново) контрактна ціна сиру складатиме:

 

                       ,                          (3.1)

 

де 

  – контрактна ціна товару за і-тої базисної умови Інкортемс;

  – витрати експортера на придбання,  або собівартість виробництва;

 – витрати експортера у  зв’язку із здійсненням k-того  виду зобов’язання відповідно  до і-тої базисної умови Інкотермс;

 – Запланований прибуток  у ціні товару, %.

Отже,

1. Базисною умовою поставки Сиру (Інкотермс-2000) обрано умову Delivered At Frontier (Кишинів)
2. Собівартість товару – 7,5
3. Витрати експортера:

• На пакування – 1,5
• На навантаження – 0,02
• Основне перевезення – 484/2592 = 0,19

4. Запланований прибуток у ціні товару – 15 %

 

 

З розрахованої контрактної  ціни одиниці товару визначаємо загальну контрактну вартість партії товару:

 

 

3) Узгодити форму розрахунків за  зовнішньоекономічним контрактом:

Основними формами проведення розрахунків  у практиці міжнародної торгівлі є авансова, акредитивна, інкасова, за відкритим рахунком (передбачає надання експортером імпортеру товаророзпорядчих документів та зарахування імпортером належних експортеру сум грошових коштів на відкритий рахунок у термін, передбачений угодою).

Кожна з вище означених форм характеризується різним рівнем ризику та вигідності для  контрагентів.

80% міжнародних розрахунків, які  здійснюються в межах міжнародних  економічних операцій, припадає  на розрахунки по інкасо і  розрахунки по акредитиву.

Для експортера найбільш вигідною формою міжнародних розрахунків є авансові платежі (оскільки імпортер фактично кредитує експортера), далі йдуть розрахунки по акредитиву, розрахунки по інкасо та відкритий рахунок. Для імпортера ця залежність буде зворотною.

Інкасова  форма розрахунків регулюється спеціальним документом – «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торговою палатою (діє редакція Правил 1995 р. (публікація МТП № 522)).

Інкасо  – це банківська операція, за допомогою  якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) одержує на основі розрахункових  документів належні кошти від  платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує  ці кошти на рахунок клієнта-експортера у банку.

Відповідальність  банків при здійсненні інкасових  операцій обмежуються, в основному, пересилкою і наданням документів проти  оплати чи акцепту, але без власного зобов’язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов’язків по інкасо.

Документарне  інкасо  передбачає надсилання разом  із фінансовими (чеки, платіжні розписки, векселі, ін. документи, що використовуються для отримання платежів готівкою)  комерційних (транспортних) документів, види і кількість примірників  яких мають визначатися вимогами країни-імпортера. До таких документів належать:

• термінова тратта або тратта  на пред’явника;
• коносамент;
• комерційний  рахунок-фактура;
• свідоцтво про походження товару;
• страхові поліси або сертифікати.

Згідно  з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи  та свої інструкції зі вказівками щодо стягнення інкасо до банку в країні імпортера (інкасую чого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови передачі документів імпортерові. Імпортер отримує  документи тільки після виконання  відповідних умов.

Право на товар імпортеру надають товаророзпорядчі документи, які він отримує в  своє розпорядження після їх оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав інструкції про видачу документів без оплати.

Схема інкасової форми розрахунків:

1) експортер відвантажує товари  на адресу покупця відповідно  до умов договору;

2) експортер готує та передає  своєму банку пакет товаросупровідних  документів та інкасове доручення;

3) перевіривши відповідність представлених документів, перерахованих в інкасовому дорученні, банк-ремітент відсилає їх разом з інкасовим дорученням банку імпортера;

4) банк імпортера представляє отримані  документи імпортеру;

5) інкасуючий банк отримує платіж  від імпортера;

6) банк покупця перераховує суму  платежу банку продавця;

7) банк-ремітент зараховує кошти  на рахунок експортера.

Усі банківські витрати на території  покупця сплачуються покупцем. Усі  банківські витрати поза територією покупця сплачуються продавцем. Витрати, пов'язані з переказом  платежів, сплачуються відповідно до умов контракту.

Акредитивна форма розрахунків вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована , головним чином,  на захист інтересів  продавця. З метою спрощення та уніфікації понять, пов’язаних з акредитивами, Міжнародна торгівельна палата виробила «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів». На сучасному етапі діють Правила в редакції від 1993 р. (публікація МТП № 500). В Україні застосування акредитивної форми розрахунків було закріплено Указом Президента України «Про заходи упорядкування розрахунків згідно з договорами, укладеними суб’єктами підприємницької діяльності» від 4 листопада 1994 р. Переконливо рекомендує застосовувати акредитив та інкасо спільна постанова Кабінету Міністрів і Національного Банку «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки у валюті» від 21 червня 1995 р.

Акредитив – це угода між банком та клієнтом (покупцем), відповідно до якої банк зобов’язується здійснити за вказівкою та за рахунок  покупця-імпортера платіж експортеру на суму вартості поставленого товару проти пред’явлених експортером документів.

Схема акредитивної форми розрахунків:

1) Імпортер, за погоджене число  днів до початку поставки чи  після отримання повідомлення  експортера про готовність товару  до відвантаження, дає доручення  своєму банку відкрити в банку  експортера акредитив на суму  та на обумовлений строк на  користь експортера. У дорученні  про відкриття акредитива імпортер  повідомляє банку перелік документів, після пред’явлення яких експортеру  може бути сплачена сума з  акредитива.

2) Банк імпортера відкриває в  банку експортера акредитив, після  чого банк експортера повідомляє  продавця про його відкриття  і за необхідності підтверджує  акредитив. 

3) Експортер, відвантаживши товар,  пред’являє банку, в якому  відкрито акредитив, документи,  що засвідчують поставку товару, перелік яких міститься в контракті  й отримує проти цих документів  належну йому суму платежу.

4) Банк експортера пересилає товарні  документи банку імпортера, а  той вручає їх імпортеру, який  відшкодовує йому суму акредитива.

Усі банківські витрати на території  покупця сплачуються покупцем. Усі  банківські витрати поза територією покупця сплачуються продавцем. У разі порушення продавцем термінів поставок та інших умов контракту  всі витрати, пов'язані з  продовженням та зміною акредитива, відшкодовуються  за рахунок продавця.

Враховуючи  вище зазначені умови міжнародних  розрахунків, для українського суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (у  даному випадку – експортера) найбільш вигідною формою міжнародного розрахунку є документарний акредитив. Всі необхідні умови, документи, строки оплати та валюта визначені в контракті.

 

9. Економічна ефективність угоди

Економічна  ефективність угоди визначається за допомогою двох показників – абсолютного  та відносного економічного ефекту. Для  їх розрахунку необхідно визначити  повні витрати українського учасника зовнішньоторгівельної угоди.

Для нарахування деяких платежів та оформлення митних документів використовується митна  вартість товару, що експортується. Відповідно до ст.. 274 Митного кодексу України  від 11 липня 2002 р. № 92-IV митна вартість товарів, що вивозиться з України визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України.

До  митної вартості товарів, що експортуються, також додатково включаються  фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

1. На навантаження, вивантаження, перенавантаження, транспортування та страхування до пункту перетину митного кордону України;
2. Комісійні та брокерські винагороди;
3. Ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Виходячи  з цього, встановлення митної вартості товару починається з аналізу  витрат, які входять в контрактну вартість відповідно до обраної базисної умови поставки.

Всі витрати, які несе ТОВ «Дозор» на території  України визначаються в національних грошових одиницях – гривнях. Курс валют: 1 USD = 8,02 грн.

Порядок визначення митної вартості подано в таблиці 9.1

 

Таблиця № 9.1

Визначення  митної вартості товару при експорті в Молдову

Назва показника		Значення
Базисна умова поставки товару Інкотермс-2000		DAF (Платоново)
А. Підстава для розрахунку	1. Ціна угоди в іноземній валюті (кошти, що фактично сплачені або підлягають сплаті продавцеві)	27475,2
	Валюта платежу	$
	Курс перерахунку	8,02
	Ціна угоди, гривень	220351,1
Б. Додаткові нарахування до ціни угоди, що не включені до розділу "A"* і  підлягають включенню до митної вартості, гривень	2. Комісійні та брокерські винагороди	-
	3. Ліцензійні та подібні платежі  за використанням об’єктів права  інтелектуальної власності, гривень	-
	4. Частина доходу покупця від будь-якого наступного перепродажу, передачі або використання товарів, що оцінюються, яка підлягає поверненню продавцю	-
	5. Усього «Б»	-
В. Списання сум, включених до розділу "A", гривень*	6. Витрати на монтаж, складання, налагодження обладнання або подання технічної допомоги після ввезення	-
	10. Витрати на доставку з пункту  пропуску на кордоні (Платоново) до Кишинева	-
	11. Мито, податки та збори, що сплачується  під час ввезення або продажу  товарів	-
	12. УСЬОГО "B"	-
13. Заявлена митна вартість: а) гривнях б) в іноземній валюті		220351,1
		27475,2