Управління в галузі рослинництва на підприємстві ООО «Сандора» Жовтневого району Миколаївської області

До складу функцій головного агронома входить:

1. Забезпечення господарсва насіннєвим матеріалом, а також догляд і своєчасний обробіток насіння власного виробництва та забезпечення ефективного його зберігання.

2. Обгрунтування і складання плану проведення польових робіт на посівах підприємства.

3. Догляд і своєчасний обробіток посівів, запровадження засобів захисту рослин від шкідливих організмів та бур'янів.

4. Обгрунтування та забезпечення господарства необхідними добривами для ефективного виробництва продукції рослинництва.

5. Складання науково-обгрунтованих сівозмін для запровадження їх на практиці у господарстві.

6. Постійний нагляд за посівами, обгрунтування норм висіву насіння та доз внесення мінеральних дробрив.

7. До числа функцій завідувача машино-тракторним парком відносять у підприємстві:

1. Формування складу машино-тракторного парку і підтримання його у справному стані.

2. Складання планів проведення поточних і капітальних ремонтів машино-тракторного парку і затверджує їх із завідувачем ремонтною майстернею.

3. Забезпечує наявність комплектуючих деталей для усунення неполадок манино-тракторного парку.

4. Проведення іструктажів по охороні праці і технічному обслуговуванні агрегатів.

5. Здійснює контроль та нагляд за роботою працівників служби.

6. Контролює наявність та здійснює нормування витрат пального для кожного виду сільськогосподарської техніки, що є наявна у господарстві.

7. Проведення оновлення машино-тракторного парку

8. Здійснює направлення на підвищення кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Формування апарату управління здійснюється відповідно до вимог основних принципів:

1. Найважливішим принципом науково-обгрунтованої побудови апарату управління є первинність функцій і вторинність органу управління й кількості персоналу, який виконує ці функції.

2. Важливим є також принцип  спеціалізації апарату управління, яка досягається розподілом функцій  і об'ємів робіт між структурними підрозділами таким чином, щоб кожен із них виконував операції пов'язані, як правило, з однією функцією.

3. Близьким до принципу спеціалізації  є принцип функціональної замкнутості, суть якого полягає в тому, щоб при визначенні сфери діяльності  структурних підрозділів передбачався цикл робіт, кожна з яких завершалась би результатом, що відповідає цільовому призначенню даної функції.

4. Принцип дотримання міри контролю - числа осіб і структурних  підрозділів, безпосередньо підлеглих керівникові.

5. Принцип правильного співвідношення (пропорційності) прав, обов'язків і відповідальності.

Окрім названих вище основних варто назвати ще принципи оптимальної централізації виконання функцій, єдиноначальності. 
Під час формування апарату управління закладається чіткий поділ праці - департаменталізація апарату управління.

Під поділом праці розуміється диференціація і спеціалізація трудової діяльності, тобто кожна окрема група управлінських працівників зайнята різними, спеціальними видами діяльності, однак чітко спрямованими на досягнення спільної мети.

Департаменталізація (департаментизація) - це процес організаційного відокремлення виконання певних робіт, тобто процес поділу підприємства на окремі ланки-департаменти (відділи, служби, сектори або відділення), які виконують чітко визначені конкретні завдання й обов'язки. Відносини між окремими ланками управління (департаментами) підтримуються за рахунок зв'язків (взаємозв'язків, комунікацій), які прийнято ділити на горизонтальні та вертикальні.

Горизонтальні зв'язки (зв'язки кооперації і координації рівноправних ланок управління) мають характер узгодження і є, як правило, однорівневими. Їх основне призначення - сприяти найбільш ефективній взаємодії підрозділів підприємства при розв'язанні виникаючих між ними проблем.

Вертикальні зв'язки (субординаційні, ієрархічні) - це зв'язки керівництва і підлеглих, необхідність в яких виникає як результат ієрархічності управління, тобто наявності декількох рівнів управління. Ці зв'язки служать каналами передачі розпорядчої і звітної інформації. Крім того, зв'язки в апараті управління можуть мати лінійний і функціональний характер.

Лінійні зв'язки - це зв'язки підлеглих з усього кола питань, тобто це відносини, в яких керівник реалізує свої власні повноваження і здійснює пряме керівництво підлеглими.

Функціональні зв'язки - зв'язки в межах реалізації певних функцій управління, мають дорадчий, рекомендаційний характер. Вони мають місце по лінії руху інформації і управлінських рішень по тих чи інших функціях управління.

Одним із звичних способів поділу апарату управління на структурні підрозділи є поділ за функціями. Так створюються планово-економічний відділ, агрономічний, інженерний, відділ маркетингу, відділ кадрів і ін. Для великих за розміром об'єднань, асоціацій, холдингових компаній такий підхід може не «спрацьовувати». Тоді структурні підрозділи можуть створюватись за видами вироблюваної продукції, типами покупців або клієнтів тощо. 
Для раціоналізації менеджменту особливого значення набуло удосконалення функціонального і кваліфікаційного поділу праці. Багато підприємств мають недостатню кількість працівників, зайнятих матеріально-технічним постачанням і реалізацією продукції. Внаслідок чого роботи, пов'язані з виконанням цієї функції, здійснюють керівники і спеціалісти - технологи підприємств. Крім того, не вистачає працівників-фахівців з підбору, виховання кадрів і підвищення їх кваліфікації, з діловодства і господарського обслуговування.

Поділ праці доцільно удосконалювати стимулюванням за рівнем кваліфікації працівників. У сучасних умовах передбачаються стимулювання тільки певної частини управлінських працівників за більш ефективну працю (доплата у розмірі до 30% основного окладу), диференціація ставок керівників і спеціалістів у межах посадових «вилок», доплата за вчений ступінь.

Рекомендоване колишнім Міністерством сільського господарства України Положення про порядок присвоєння звань 1-2-х класів спеціалістам сільського господарства, які очолюють бригади в галузі рослинництва і тваринництва у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах, не вирішує проблему ефективного поділу праці за рівнем кваліфікації працівників. Вирішення слід шукати у напрямі розробки оцінних критеріїв для віднесення всіх спеціалістів сільського господарства до певних класів (3-5-х класів або груп), як це прийнято у юристів та працівників інших спеціальностей.

2.4. Взаємовідносини відділів з  іншими підрозділами сільськогосподарського  підприємства

 

Взаємовідносини служб управління з іншими функціональними службами підприємства – процес безперервний. Адже у процесі своєї роботи на підприємстві не можлива діяльність лише якоїсь однієї служби управління, так, як існує ціла низка завдань і функцій, які не можуть виконувати тільки окремі ососби. Розглянемо систему взаємовідносин служб управління у системі управління підприємством на прикладі ПСП"Василівка".

Так, агрономічна та інженерно-технічна служби управління тісно взаємодіють між собою. Саме інженерно-технічна служба здійснює всі польові роботи чи транспортні роботи за допомогою техніки та автомобілів, які є невід'ємною частиною діяльності всього підприємства. Діяльність агрономічної та інженерно-технічної служби контролюється директором підприємства, який видає накази і розпорядження про діяльність цих служб, затверджує проведення комплексу агротехнічних заходів на підприємстві та заходи по поліпшенню стану машино-таркторного парку.

Агрономічна служба підприємства взаємодіє також з бригадиром тракторної та рільничої бригади. Адже агрономічна служба здійснює розподіл проведення різних робіт на полях, які забезпечують виконання працівники бригад. Саме на агрономічній службі лежить завдання провести плануванння і чіткий розподіл працівників та забехпечення їх роботою так, щоб виконувати всі масштаби робіт у ті строки, які є науково обгрунтованими.

Інженерно-технічна служба на підприємтсві також не функціонує однобічно, а входить у взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами. Так, інженерно-технічна служба здійснює постійну діяльність з бухгалтерською службою. Адже саме на проведення комплексу робіт для підтримання машино-тракторного парку в справному стані необхідні кошти, які видає бухгалтер. Інженерно-технічна служба разом з бухгалтерською здійснює розробку нормативів виконання робіт, витрат пального та нормування праці працівників на польових та інших роботах. Інженерно-технічна служба забезпечує обслуговування також і допоміжних галузей підприємтсва. Так, вона надає і здійснює розподіл техніки, яка буде необхідна на току при збиранні урожаю, здійснює контроль за її діяльністю.

Тобто, всі галузі підприємства є взаємозалежними та функціонують у сфері горизонтальних зв'язків. Адже керівництво та розподіл здійснюють керівники одного рівня управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Організаційно-економічні методи  управління галуззю

 

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Економічні методи управління об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.

Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає обов'язковому виконанню.

Реалізація економічних методів управління здійснюється в рамках системи виробничих відносин між людьми, що входять до складу трудового колективу. Ця система взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у вертикальних та горизонтальних зв'язках, що виявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці. Для виконання будь-яких робіт виробничого характеру кожен працівник має свої обов'язки, права, відповідальність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту «Організація».

Реалізація організаційних відносин у системі відбувається застосуванням організаційно-розпорядчих методів управління, які ще називаються адміністративними. Однак поняття «організаційно-розпорядчі методи управління» більш широке, оскільки адміністративні методи грунтуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, інструкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі методи охоплюють усю суть організаційної складової механізму управління.

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з економічними методами управління, оскільки вони спрямовані на вирішення єдиних завдань для досягнення цілей господарської діяльності.

Застосування організаційно-розпорядчих методів управління передує економічним методам, оскільки для того, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи економічні методи управління реалізуються у формі організаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження та ін.). Тісний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив управляючої підсистеми на підсистему, якою управляють. Разом з тим організаційно-розпорядчі методи управління відрізняються від економічних. Основою їх розмежування є механізм дії та форма прояву цих методів у процесі управління. Економічні методи управління грунтуються на врахуванні економічних інтересів людей, поєднанні цих інтересів за схемою: людина — колектив — суспільство. Формою прояву економічних методів управління є певні плани, завдання, програми, виражені економічними параметрами, чи ступінь задоволення індивідуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці. Організаційно-розпорядчі методи управління грунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розуміння можливості адміністративного покарання.

Організаційно-розпорядчі методи управління слід застосовувати з врахуванням вимог економічних законів.

Тільки у цьому випадку вони є науково обгрунтованими. Якщо орган управління в своїй діяльності не враховує" або недостатньо враховує вимоги економічних законів, то організаційно-розпорядчі методи можуть перетворитися на адміністративні, бюрократичні, волюнтаристські, суб’єктивні методи впливу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6. Соціально-психологічні методи впливу на трудові колективи в рослинництві