Податковий контроль

Додаткові права та обов’язки  можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов’язані з трудовою діяльністю в цій організації.

Крім уже згаданих прав, якими користуються члени всіх видів  кооперативів, окремими специфічними правами наділені члени виробничих кооперативів. Вони пов’язані із трудовою діяльністю у виробничих кооперативах, і їх надання має на меті забезпечити  членам кооперативів певний рівень соціального  захисту. Це — право на одержання  роботи в кооперативі, в тому числі  право на вибір професії і роду занять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з  урахуванням потреб кооперативу; право  на відпочинок; на соціальне страхування  й соціальне забезпечення; право  на культурно-побутове обслуговування й задоволення інших потреб у  порядку, встановленому загальними зборами членів кооперативу.

Рівність прав тягне за собою і рівність обов’язків членів кооперативу. Як і права, обов’язки  є особисті й майнові. До особистих  належать обов’язок брати участь в управлінні справами кооперативу, додержуватись статуту кооперативу  й виконувати рішення загальних  зборів і виборних органів управління й контролю кооперативу. Особисті обов’язки, як і особисті права, випливають із принципу самоуправління кооперативом і однакові для членів усіх видів  сільськогосподарських кооперативів.

Однаковими є й майнові  обов’язки членів кооперативу. Насамперед, член кооперативу зобов’язаний особистою  працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу, а члени  обслуговуючих кооперативів — виконувати зобов’язання, пов’язані з участю в операціях кооперативу. Саме цим  кооператив відрізняється від господарських  товариств. Член кооперативу не має  права передоручати будь-кому особисту участь у діяльності кооперативу. Членство не переходить у спадщину.

Члени кооперативу зобов’язані  брати участь у господарській  діяльності обслуговуючого кооперативу  в обсязі, що становить більшу частину  від річного обороту його діяльності.

До майнових належить також  обов’язок виконувати свої зобов’язання перед кооперативом, пов’язані з  трудовою і майновою участю в його діяльності, берегти і зміцнювати кооперативну власність.

Важливим нововведенням  Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” є допущення у  кооперативах усіх видів асоційованого  членства. Відповідно до п. 1 ст. 12 цього  Закону, асоційованими членами можуть бути фізичні та юридичні особи, які  визнають статут кооперативу та зробили  пайовий внесок у його створення  та розвиток. Вони мають право дорадчого  голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай.

Асоційоване членство дає  змогу кооперативу збільшувати  свої фонди, без зростання його кількісного  складу. Особливо важливим є положення  п. 5 ст. 12 Закону положення, згідно з  яким у разі ліквідації кооперативу  його асоційовані члени мають  першочергове право на отримання  свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення своїх земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Асоційоване членство в кооперативі  є взаємовигідним: кооператив, не збільшуючись кількісно, має змогу залучати додаткові  кошт ти; асоційовані члени можуть користуватися послугами кооперативу  за невисокими цінами.

Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути припинено  внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виключення з його членів. І в першому, і  в другому випадках припиняються членські відносини особи з кооперативом. Крім того, такі відносини в кооперативах припиняються в разі припинення існування  суб’єкта членських відносин. Це може бути смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, яка була членом кооперативу, чи самого кооперативу.

Членські відносини можуть бути припинені з ініціативи кожного  окремого члена кооперативу. Поряд  із правом добровільного вступу до кооперативу закон гарантує і  право добровільного виходу з  кооперативу. Член кооперативу, який вирішив  вийти з нього, не зобов’язаний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує  процедури добровільного виходу з кооперативу. Водночас вона має  бути докладно викладена в статуті  кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків  тощо. Особливо слід врегулювати порядок  розрахунків, вирішення інших питань майнового характеру. Звичайно, провадити  розрахунки треба відразу ж після  припинення членських відносин. Проте  в сільськогосподарських кооперативах, особливо у виробничих, не завжди є  така можливість. Це пов’язано в  основному із сезонним характером сільськогосподарського виробництва. Інколи вимога тієї чи іншої  особи про негайний розрахунок може негативно позначитися на майновому  стані кооперативу (наприклад, напередодні  посівної кампанії). Тому визначення у  статутах кооперативів строків розрахунків, зокрема повернення пайових внесків  особам, які виходять з кооперативу, є обов’язковим.

Своє волевиявлення про  вихід з кооперативу член кооперативу  повинен засвідчити поданням заяви  до.правління кооперативу (або його голові). Якщо заяви немає, а має місце фактичне припинення членських відносин, наприклад, переїзд в іншу місцевість без подачі заяви про вихід із членів кооперативу, то в статуті також потрібно зазначити строк, коли саме членські відносини з таким членом кооперативу, що фактично вибув, припиняються.

Членські відносини можуть бути припинені також виключенням  із кооперативу. Таке виключення може бути лише крайнім заходом відповідно до умов та порядку, визначених статутом кооперативу. Прийняття такого рішення  є виключно компетенцією загальних  зборів (хоча очевидно, що готує його правління, а загальні збори, по суті, лише затверджують його чи ні). Закон  “Про сільськогосподарську кооперацію”, сучасне законодавство України  не Містить переліку підстав, за якими  члена кооперативу може бути виключено  з нього. Такі підстави мають бути передбачені в статуті кожного  конкретного кооперативу.

Виключення з членів кооперативу  може бути оскаржене до суду. Членство в сільськогосподарському кооперативі  припиняється також у разі припинення трудової участі в діяльності виробничого  кооперативу, реорганізації та ліквідації кооперативу, втрати членом кооперативу  — юридичною особою — свого  статусу.

Завдання 2.

Після смерті фермера Нечаєва  фермерське господарство успадковував його рідний брат Іван, який займався веденням особистого селянського господарства. Вступивши у спадок він відмовився від продовження фермерського господарства і звернувся до державної адміністрації  з клопотанням про приєднання до його земельної ділянки розміром 2 га, земельної ділянки фермерського господарства розміром 15 га та видачу йому відповідного Державного акта, що було й зроблено.

Прокурор району опротестував таке рішення вказавши, що основна  мета особистого селянського господарства задоволення власних потреб. Також  він вказав, що наявність у Івана  Нечаєва земельної ділянки розміром 17 га передбачає отримання прибутку і є способом ухилення від оподаткування.

Проаналізуйте ситуацію та вирішить задачу по суті. Чи підлягають оподаткуванню прибутки громадян, що займаються веденням особистого селянського  господарства? Відповідно до п. 164.1 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу  України від 02.12.2010 р. № 2755 (далі - Кодекс) базою оподаткування є загальний  оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку  протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу особою, яка не є  податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має  статусу суб'єкта підприємницької  діяльності або не є особою, яка  перебуває на обліку в органах  державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається  сума доходу, отриманого таким платником  податку внаслідок відчуження земельних  ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами  безоплатної передачі, визначеними  ст. 121 Земельного кодексу України  від 25.10.2001 р. № 2768 (далі –Земельний кодекс) залежно від їх призначення, безпосередньо  отриманих ним у власність  у процесі приватизації.

Згідно із п. 1 ст. 121 Земельного кодексу встановлено норми безоплатної  передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної  власності в таких розмірах:

- для ведення садівництва  - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і  обслуговування жилого будинку,  господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах  - не більше 0,25 гектара, в селищах  - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

- для індивідуального  дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Крім того, п. 172.1 ст. 172 Кодексу  передбачено, що дохід, отриманий платником  податку від продажу (обміну) не частіше  одного разу протягом звітного податкового  року земельної ділянки, що не перевищує  норми безоплатної передачі, визначеної вищезазначеною ст. 121 Земельного кодексу залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

В той же час п. 179.2 ст. 179 Кодексу передбачено, що платник  податку зобов’язаний подавати річну  декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), але обов’язок  щодо подання такої декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи:

- у вигляді об’єктів  спадщини, які відповідно до цього  розділу оподатковуються за «0»  ставкою податку на доходи  фізичних осіб;

- виключно від податкових  агентів, крім випадків, прямо  передбачених цим розділом;

- від операцій продажу  (обміну) майна, дарування, при  нотаріальному посвідченні договорів  за якими був сплачений податок  відповідно до цього розділу.

До того ж, відповідно до п. 172.7 ст. 172 Кодексу якщо стороною договору купівлі – продажу об’єкта  нерухомого майна (земельної ділянки) є юридична особа чи фізична особа  – підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи, отриманих  платником податку від такого продажу нерухомого майна (земельної  ділянки).

Таким чином, у разі якщо земельна ділянка перебувала у власності  фізичної особи більше 3-х років, при продажу фізичною особою такої  земельної ділянки юридична особа-податковий агент не утримує податок на доходи фізичних осіб.  У разі якщо земельна ділянка перебувала у власності  фізичної особи менше 3-х років, юридична особа-податковий агент утримує  податок на доходи фізичних осіб у  розмірі 5 % від вартості земельної  ділянки та перераховує податок  до бюджету з відповідним відображенням  такої операції у Податковому  розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників  податку, та сум утриманого з них  податку. Додатково фізичній особі  подавати декларацію про майновий стан і доходи не потрібно, оскільки юридична особа виконала функцію податкового  агента.

Завдання 3.

У 1998 р. громадянин Сергієнко  придбав два колісні трактори, які зареєстрував у Державній  інспекції технічного нагляду на себе. Одночасно громадянин є власником  фермерського господарства, яке є  юридичною особою - платником фіксованого  сільгоспподатку. У 1999 р. придбану техніку  було взято на баланс цього фермерського господарства без перереєстрації в  інспекції Держтехнагляду. У 2004 р. при  проходженні техогляду тракторів  їх власнику було запропоновано сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів. Крім того, Сергієнку  було повідомлено, що він також має  сплатити цей податок і за попередні  роки (з 1999 року) коли він не сплачував  цей податок. Сергієнко відмовився від сплати цього податку аргументувавши, що він є платником фіксованого  сільськогосподарського податку і  не повинен сплачувати податок з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів.

Чи правий податковий інспектор? Зробіть юридичний аналіз ситуації що склалась та обґрунтуйте правильну  відповідь.

Статтею 6 Закону України  від 11.12.91 р. № 1963-XII «Про податок з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів» (далі - Закон) визначено, що податок  з власників транспортних засобів  обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня  поточного року та подається Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів (далі – Розрахунок) до відповідного податкового органу за місцем реєстрації такого транспортного  засобу  протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) року. Форму  такого Розрахунку затверджено наказом  ДПА України від 17.09.2001 р. № 373. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться  виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів. 

Щодо транспортних засобів, знятих юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстрованих), то згідно зі ст. 5 Закону здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується  перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано), та подається до податкової інспекції  уточнюючий розрахунок суми податку  з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів разом із заявою про повернення надміру  сплаченого податку (у разі сплати податку  наперед) з дотриманням граничних  строків її подання, установлених п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181). До уточнюючого розрахунку включаються всі транспортні  засоби, які перебувають у власності  підприємства, за виключенням тих  транспортних засобів, які знято  з реєстрації (перереєстровано). До цього розрахунку додається довідка  про суми податку з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують  податкові зобов'язання в результаті зняття їх з реєстрації (перереєстрації). Роз’яснення щодо перерахунку податку  з власників транспортних засобів  були надані листом ДПА України від 17.07.06 р. №7788/6/17-0315.