Виховання гуманного ставлення у старших дошкільників засобом художньої літератури

О. Лещенко відзначає, що художня книга - це один із факторів, під впливом якого складається гуманна сторона особистості дітей. Художні твори, сприяючи всебічному розвитку дитини, допомагають вихованню кращих її гуманних якостей і не тільки дають знання та формують окремі психічні процеси, а й формують її поведінку, ставлення до дійсності, до оточуючих людей та її світогляду. Така роль літературного твору особливо велика у вихованні дитини дошкільного віку, бо саме в цей період закладаються моральні основи особистості [34, с.65].

Саме рідна мова, на думку К. Ушинського, має найсильніший духовно-моральний вплив на розвиток дитини: «Успадковуючи слово від предків наших, ми успадковуємо не тільки засіб передавати наші думки й почуття. Від всього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми - спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу» [51, с. 44]. Саме такі переконливі приклади і засоби гуманного вдосконалення особистості, які споконвіків використовував український народ, К. Ушинський знайшов у фольклорі і в результаті тривалих спостережень за народним вихованням упевнився, що ніхто не здатний «змагатися з педагогічним генієм народу». Ідеал людини, представлений у фольклорі, позначений кращими якостями душі народної, як-от: чесність і працьовитість, співчуття і прихильність до слабких і покривджених, глибокий патріотизм і оптимізм у найскрутніші хвилини життя, товариська взаємодопомога, щире прагнення до знань і краси [51, с. 44].

Застосування фольклору полягає в тому, щоб збагатити мовлення дошкільників, підготувати їх до кращого сприймання художніх творів, розширити коло їхніх інтересів, залучити молоде покоління до витоків народних традицій, сформувати вміння вчитися, створювати умови для свідомого вибору майбутньої професії та життєвого шляху, збагачувати духовний світ молодої людини. Саме усна народна творчість, зокрема дитячий фольклор, відзначається надзвичайно великим виховним та розвивальним потенціалом. «Традиційний дитячий фольклор, - зазначає       Г. Довженок, - як ніяка інша ділянка народної творчості, мав яскраво виявлене ужиткове значення, становлячи невід'ємну частину практичної народної педагогіки. Він сприяв здійсненню основних функцій виховання в цілому: турботі про фізичне й моральне здоров'я підростаючого покоління, розвитку розумових здібностей і підготовці до корисної діяльності юних членів, трудящих груп суспільства» [16, с. 35 ].

Справді, у життя дитини, у зміст її культури першим входить рідномовний фольклор - усна народна творчість: пісні, потішки, скоромовки, лічилки, прислів'я, приказки, казки, загадки, музично-пісенне мистецтво; народна іграшка, промисли, що об'єднують у собі працю та мистецтво, якій належить особливе місце у формуванні гуманістичних уявлень і моральних понять у старших дошкільників. Як вказував І. Франко, «звідси вони винесуть перші міцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості» [ 52, с. 19].

Фольклор є невичерпним джерелом, з якого людина бере гуманістичні уявлення й поняття. Сила його в органічному поєднанні впливу на розум, свідомість, почуття особистості. Незважаючи на потужну виховну спрямованість, фольклорні твори позбавлені сухого моралізування, прямолінійності, штучно приплетених повчань. Навпаки, як свідчать дослідження Ю. Ступака, різноманітним жанрам народної творчості (казкам, приказкам і прислів'ям, пісням, думам, переказам, загадкам, скоромовкам тощо) «характерна художня образна форма, яка збільшує силу їх впливу, полегшує розуміння й запам'ятовування думки і змісту, сприяє гуманному, емоційному їх сприйманню. Художня форма допомагає більш переконливо, наочно і конкретно розкрити ідею. Думка, виражена в художній формі, глибше вражає, стає більш зрозумілою, легше і на довший час запам'ятовується» [45, с. 24].

Художня література використовується як засіб розвитку людяності, гуманних почуттів особистості: добра, справедливості, співчуття. Зокрема               О. Хролець зазначає, що дитяча література забезпечує перехід гуманістично-ціннісних орієнтацій у внутрішнє надбання особистості [53, с. 23-29]. Художня література має велику перевагу серед мистецтв, як засобів виховання гуманних відносин і почуттів та формування духовних цінностей. Ця перевага виявляється і в можливості активно впливати на почуття і розум дитини, розвивати її емпатійність, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей призводить до штучного обмеження можливостей дитини, вихованню людини, яка не відчуває, не розуміє, не співпереживає.

Вплив художньої літератури збільшується завдяки специфіці сприймання художніх творів дітьми дошкільного віку, що визначається їх віковими і психологічними особливостями: підвищена чутливість до зовнішніх впливів, безпосередність сприйняття оточуючого світу, високий рівень наслідування та емоційного «зараження». Сприймаючи високохудожні твори, аналізуючи їх, діти вчаться оцінювати вчинки і поведінку літературних героїв. Літературний твір сприймається дітьми в цілому, в єдності його змісту й художньої форми, а розуміння виявляється в судженнях та поглядах [53, с. 30-34]. Виховання художнім словом призводить до великих змін в гуманній сфері дитини, що сприяє появі живого відгуку на різні життєві події, змінює її відношення до речей, перебудовує її суб'єктивний світогляд. Під час читання творів дитина зображує перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описані події, і чим сильніше її переживання, тим багатші його почуття і уявлення про дійсність. Моральні норми та правила в художніх творах набувають живого змісту, стають доступними і зрозумілими та легко приймаються дитиною як єдиний правильний варіант поведінки. Дитина ніби входить всередину подій художнього твору, ніби стає їх учасником [17, с. 223-224.].

Використовуючи художню літературу тільки для вирішення завдань з розвитку мовлення та поетичного слуху, ми втрачаємо велику частину потенціалу цього засобу. А надмірне моралізування, одностороннє трактування художніх образів зводить нанівець всю ефективність, заважає розвитку почуттів, духовної свідомості, правильного ціннісного відношення до дійсності. Коли мова заходить про розвиток ціннісної свідомості дітей, виховання гуманних почуттів, необхідно ставити питання, які викликають у дітей інтерес до вчинків, мотивів поведінки героя, їх внутрішнього світу, переживань. Ці питання мають допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє відношення до нього; вони повинні допомогти вихователю зрозуміти душевний стан дитини піч час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане. Поступово діти вчаться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, але і свої, а також вчинки однолітків. Уявлення, отримані дітьми із художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично.

Велике значення тут має художня література. Позитивні персонажі і герої художніх творів викликають у дітей симпатію, почуття радості, бажання наслідувати їх. Часто герої оповідань і казок переживають від того, що заподіяли іншим шкоду, мучаться до того часу, поки не виправлять свою провину. Негативні герої, як правило висміюються, в казках вони позбавляються того до чого вони вперто прагнули, жадібні до багатства, ледачі і грубі. І поступово діти починають розуміти, що таке совість, сором, в чому виражається зло.

Виховання гуманного ставлення тісно пов'язане з вихованням у дітей доброти, турботи про тих, хто потребує допомоги, в захисті тих, хто слабший. Поступово діти дізнаються про те, що добра людина ніколи не ображає товаришів, сестер і братів, батьків, дорослих. Добра людина ніколи не мучить тварин. Виховання у дітей доброти починається з виховання у них почуття любові до батьків. Це почуття виникає як відповідь на постійну турботу і любов батьків до своєї дитини. Але іноді діти поводяться егоїстично по відношенню до батьків, вимагають одяг та іграшки, купити які батьки в даний час не можуть. Часом вони вимагають приділити їм увагу, не помічаючи, що батьки втомилися після роботи, грублять їм, якщо їх бажання з якихось причин не задоволено, не помічають, що батьки чимось засмучені, не здогадуються допомогти мамі по господарству.

Ставлення дітей до батьків і особливо до матері, докладно розкривається в художній літературі, казках. У дітей дошкільного віку масу емоцій викликають твори, в яких розповідається про маму. Добрі відносини до мами літературних героїв можуть служити хорошим прикладом для хлопців. Після читання оповідання «Важкий вечір», де Альоша насилу долаючи свій сон, піднімається з ліжка і закриває настільну лампу, щоб світло не заважало спати втомленій мамі і вкриває маму теплою ковдрою, діти починають розповідати про себе, як вони дбайливо ставляться до мами, бабусі, як вони їх жаліють, намагаються допомогти, коли мама втомилася, коли їй важко [12, с. 32-47 ].

Виховання гуманності пов'язане з вихованням у дітей доброго ставлення до молодших, турботи про них. Старший повинен розуміти, що малюк слабший за нього і потребує його захисту і допомоги. Він повинен усвідомлювати, що образити маленького, беззахисного малюка - це безсердечно и жорстоко. Гуманні почуття по відношенню до малюків виховується поступово і зароджуються вони, коли старші діти на прохання дорослого допомагають малюкам, разом з ними роблять щось, розважають їх. І старшому дошкільнику доставляє радість те, що малюк під його керівництвом зміг намалювати ялинку, побудувати будиночок з кубиків. Діти старшого віку завжди із задоволенням допомагають дітям ясельної групи спускатися сходами, коли ті повертаються з музичного залу, допомагають їм зібрати іграшки в кошик і донести їх після прогулянки. Саме з цього починається виховання гуманних відносин, почуттів. Своєчасне виховання таких почуттів по відношенню до молодших запобігає появі у дітей егоїстичних почуттів, переваги, несправедливості. У дітей пропадає бажання віднімати у них все краще, ображати їх. Зате бажання допомагати малюкам, спілкуватися з ними стає поступово внутрішньою (необхідністю) потребою, звичкою старших дошкільників.

Почуття співчуття, доброти, любові, яке спочатку діти проявляють тільки до близьких, поступово поширюється і на інших людей. Щоб так було, вихователь повинен вчити дітей піклуватися не тільки про батьків, молодших братів і сестер, а й про оточуючих їх чужих людей - про хвору сусідку, про своїх однолітків. Вихователь може запропонувати дітям подумати, що потрібно зробити, щоб доставити хворому радість, як допомогти тим, хто потрапив у біду. Вихователю велику допомогу, тут також може надати художня література, ті твори, в яких розповідається про чуйність дітей, милосердя, співпереживання, турботу їх про оточуючих людей. Така наприклад, казка  «Квітка-семикольорова». Виховуючи у дітей співчуття, корисно згадувати разом з ними і раніше прочитані їм розповіді про добре ставлення до тварин, про прояви турботи до людей. Це розповіді Л.Толстого, К.Д.Ушинського, твори радянських авторів : С.Міхалкова, К.Чуковського,           Є. Пермяка, В.Осєєва [12, с. 32-47 ].

Почуття доброти, бажання допомагати оточуючим розвивається у дітей також разом з радістю і гордістю за вчинки дорослих. Діти дуже люблять слухати вірш С. Міхалкова «Дядя Стьопа». Адже всі справи і вчинки дяді Стьопи - це турбота про інших людей, постійна допомога навколишньому, дітворі.

Врятувати, допомогти, зробити добру справу задарма - на це необхідно звертати увагу дошкільнят. Маленькі діти прагнуть до добрих вчинків, спочатку заради похвали, схвалення дорослих. Поступово звичка чинити добре, робити добро переростає у них в почуття турботи про іншу людину, стає їх природною потребою . Методи і прийоми, що використовуються для виховання у дітей гуманних відносин і почуттів, повинні сприяти розвитку їх емоційності, вмінню бачити людину в кожному конкретному випадку, розуміти її внутрішній стан і відповідно міняти свою поведінку.

Співчуття, що виражається в активній, безкорисливій ​​допомозі іншій людині, в турботі про неї, відмову від свого особистого на користь іншої людини - одне з перших, що прокидаються у дошкільнят, а значить і Людини з великої літери [12, с. 32-47 ].

Перевага художньої літератури, як засобу виховання  гуманного ставлення - в його емоційній оцінці дійсності. Художня література активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її сприйнятливість, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей психіки дитини призводить до штучного обмеження її можливостей, до виховання людини, яка не відчуває, не розуміє, а сліпо слідує засвоєним правилами поведінки.

Виховання художнім словом призводить до великих змін емоційної сфери дитини, що сприяє появі у неї живого відгуку на різні події життя, перебудовує її суб'єктивний світ. За словами Б. М. Теплова, мистецтво захоплює різні сторони психіки людини: уяву, почуття, волю, розвиває її свідомість і самосвідомість, формує світогляд. При читанні книги дитина бачить перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описувані події, і чим сильніше її переживання, тим багатше її почуття і уявлення про дійсність. Правило моралі набуває в художньому творі живого змісту [ 48, с. 96].

У дитячому садку нерідко на заняттях читання художньої літератури вирішуються лише завдання розвитку мови і поетичного слуху дитини. Таке вузьке використання художнього твору, яке зводиться до механічної передачі змісту тексту, позбавляє дитину можливості усвідомити і відчути його моральну глибину. Іноді в практиці дитячих садків бувають помилки іншого роду, коли висока ідейно-моральна спрямованість твору мистецтва підноситься як «голе» моралізування, художні образи трактуються односторонньо, часом вульгарно. Це теж заважає розвитку почуттів і гуманної свідомості дитини, формуванню у неї правильного ставлення до дійсності, до оточуючих [ 48,  с. 97-99].

Художня література повинна частіше використовуватися як засіб розвитку людяності, гуманних якостей особистості: добра і справедливості, співчуття і співпереживання, милосердя. У зв'язку з цим педагог повинен звернути особливу увагу на відбір творів, методику читання та проведення бесід за художніми творами з метою формування у дітей гуманного ставлення, почуттів і етичних уявлень, та перенесення цих уявлень в життя і діяльність дітей (наскільки відбиваються почуття дітей, пробуджують мистецтвом, в їх діяльності, в їх спілкуванні з оточуючими людьми). Підбираючи літературу для дітей, потрібно пам'ятати, що моральний вплив літературного твору на дитину залежить, насамперед, від його художньої цінності [ 20, с. 66 ].