Методи розвитку сприйняття творів живопису дітьми шостого року життя

Художні картини  бувають таких типів:

Предметні картини - на них зображені один або кілька предметів без будь-якого сюжетного взаємодії між ними (меблі, одяг. Посуд, тварини і т.д.)

Сюжетні картини, де предмети і персонажі знаходяться  в сюжетному взаємодії один з  одним. П. А. Федотов «Свіжий кавалер», А. А. Рилов «Чайки», Н. С. Самокиш  «Материнство»

Пейзажні картини: А. Саврасов «Граки прилетіли»; І. Левітан  «Золота осінь», Весна »,» Велика вода »; А. Куїнджі« Березовий гай  »; Шишкін« Ранок у сосновому  бору »; В. Васнецов« Аленушка »і т.д.

Натюрморт: К.Петров-Водкін «Черемха в стакані»; Машков «Горобинка»; Кончаловський «Маки», «Бузок біля вікна» і т.д. [5, 23]

Зіставляючи життєві  та природні явища з їх відтворенням в картині, дошкільник спирається, насамперед, на власний досвід. Він сприймає картину не тільки споглядаючи, а  й дієво, надаючи перевагу одним явищам і об'єктам перед іншими.

Сприйняття  художнього образу в картинах сприяє уточненню багатьох специфічних  понять для образотворчого мистецтва. Їх значення робить процес сприйняття більш осмисленим, цікавим, так як дитина розрізняє виразні засоби кожного виду і жанру образотворчого мистецтва.

У дослідженні  Н.М. Зубарєвої з естетичного виховання  дітей засобами образотворчого мистецтва, поставлені питання: які можливості картин, зокрема, таких жанрів, як натюрморт  і пейзаж. За даними дослідників, при сприйнятті живопису різних жанрів діти більше воліють картину побутового жанру і менше натюрморт і пейзаж. Сюжетна картина приваблює дітей цікавим, захоплюючим змістом. При цьому вони, як правило, не звертають уваги на естетичні сторони картини. Натюрморти і особливо пейзажний живопис викликають інтерес у дитини зображенням предметів, явищ природи, колірними поєднаннями, колоритом. У картинах побутового жанру дітей приваблюють різні теми: спорт, образи тварин. Інтерес до тематики неоднаковий у дівчаток і хлопчиків. Хлопчики виявляють найбільший інтерес до спортивної та героїчної теми, а дівчатка - до світу тварин. У окремих дітей відзначається стійкий інтерес до однієї певної теми. При зіставленні двох художніх творів на одну і ту ж тему, але вирішених художниками по-різному, діти віддають перевагу картинам, написаним лаконічно, умовно, яскраво, з використанням декоративних можливостей кольору. Однак умовність в зображенні приймається дітьми лише до певних меж. Зображення, що межує зі схематизмом, викликає у них протест. Сприймаючи натюрморт, діти емоційно реагують на колір, помічають, які кольори художник використовує в картині. Діти 5-6 років, обираючи «найкрасивішу» картину, здатні керуватися естетичними почуттями, викликаними гармонією кольору, яскравістю фарб, їх поєднанням [12, с. 179].

Пейзажний живопис  близький дітям за їхніми спостереженнями  природи, надає емоційний і естетичний вплив, що проявляється в їхній мові. Діти знаходять свої поетичні образи для характеристики сприйманого  явища, використовуючи метафори, порівняння та інші засоби виразності. Поетичний текст здійснює позитивний вплив на сприйняття картини, поглиблюючи її сприйняття. Він допомагає дітям усвідомлено сприймати виражальні засоби, використані художником, бачити в них засоби характеристики образу. Для розвитку естетичного сприйняття дітьми художнього образу  пейзажного живопису важливо використовувати поезію А.С. Пушкіна, І.А. Буніна, Ф.І. Тютчева, С. Єсеніна та ін При сприйнятті жанрової картини дітьми старшого дошкільного віку розуміння соціальної значущості змісту картин розвивається поступово від неусвідомленого, розрізненого, заснованого на виділенні окремих деталей без взаємозв'язку із засобами виразності до адекватного розуміння змісту, вмотивованим логічними зв'язками змісту картини і засобами виразності. Необхідною умовою розуміння соціальної значущості змісту жанрового живопису є особистісне ставлення до виражених в живописі соціальних явищ. Воно виступає показником емоційного сприйняття жанрового живопису, а також важливим чинником у процесі формування соціалізації особистості дошкільника. Великий вплив на сприйняття дітьми творів образотворчого мистецтва надає стиль художнього зображення. Лаконічна, яскрава за колоритом картина викликає стійкі естетичні почуття. Так, в натюрмортах дітей більше приваблюють твори, які за своїми художніми особливостями близькі до робіт майстрів народної творчості. Барвистість і декоративність, сміливі, часто контрастні кольорові сполучення роблять ці твори надзвичайно привабливими для дітей. У картині побутового жанру їх більше цікавлять твори, написані реалістично, в пейзажі - картини з використанням декоративних можливостей кольору. У роботі з дітьми доцільно використовувати твори з різним трактуванням художнього образу: дуже докладної (А. Лактіонов, І. Шишкін, І. Хруцкая), більш узагальненої (А. Рилов, А. Куїнджі, І. Левітан), умовно площинний, близької до народного мистецтва (А. Ведерников, Б. Кустодієв). У дитячому саду необхідно мати добірку художніх репродукцій образотворчого мистецтва різних видів і жанрів. (Додаток 1)

Таким чином, аналіз педагогічної та мистецтвознавчої літератури дозволив охарактеризувати процес сприйняття, його типи, процес художнього сприйняття, етапи сприйняття картин, навести  приклади типів картин, які доступні для сприйняття дітей старшого дошкільного віку.

 

2. Завдання і зміст ознайомлення дітей з живописом

 

Живопис - вид  образотворчого мистецтва, твори якого (картини, фрески, розписи) відображають дійсність, здійснюють вплив на думки  і почуття глядачів.

Живопис як жанр образотворчого мистецтва звертається до дійсності як до джерела формування внутрішнього духовного світу людини. Про це свідчать дослідження наступних педагогів та мистецтвознавців: В.А. Розумного, М.Ф. Овсяннікова, І.Б. Астахова, Н.А. Дмитрієва, М.А. Когана [18, с. 211].

У процесі формування у дітей естетичного ставлення  до живопису головне - емоційно-образне  сприйняття творів мистецтва, зображально-виражальних  засобів, формування інтересів, уподобань. Це доводиться в дослідженнях М.Ф. Овсяннікова, І.Б. Астахова, Н.А. Дмитрієва.

На думку  Є.А. Флериной, Н.П. Сакулиной, В.С. Мухіної, навчаючи дітей сприйняттю творів живопису, ми тим самим робимо виразніше  їх образотворчу діяльність, хоча цілком очевидно, що в цьому процесі немає  механічного перенесення способів діяльності [19, с. 63].

Діяльність  дітей, пов'язана з живописом, завжди повинна бути невимушеною, насиченою  радісним устремлінням, творчою уявою, ініціативою. Чим естетично розвиненіше  дитина, тим міцніше її художні  вміння та навички, тим повніше її творча діяльність.

Завдання ознайомлення дітей з живописом:

1. Розвивати  у дітей стійкий інтерес до  живопису. Підвести до розуміння  того, що мистецтво відображає  навколишній світ і художник  зображує те, що викликало його  інтерес, здивування.

2. Знайомити з тим, про що і як говорить мистецтво. Вчити бачити особливості та відмінні ознаки різних видів мистецтва.

3. Продовжувати  роботу з формування навичок  послідовного цілісного художнього  сприйняття справді художніх  творів мистецтва.

4. Формувати  навички та вміння спілкуватися з приводу мистецтва з однолітками, дорослими, висловлювати судження й оцінки побаченого.

5. Виховувати  вміння милуватися творами, розуміти  настрій героя.

Завдання ознайомлення дітей з живописом знайшли  відображення і в базовій програмі «« Я у Світі »(Додаток 1)

В останні роки приділяється все більше уваги питанням ефективного використання живопису в роботі з дітьми. Багато педагогів, мистецтвознавців пишуть про активізацію  педагогічного процесу засобами живопису. У роботах О.М. Бурова, П.М. Якобсона, Б.П. Юсова, Р.М. Чумичева, Т.І. Хрізман та інші виділяють спеціальні вимоги по роботі з дітьми дошкільного віку [22, с. 34]:

- Доступність  змісту живопису для дитячого  сприйняття. Тематика картин обов'язково  повинна бути співзвучна з  інтересом дітей, відповідати їх віку і досвіду.

- Зміст картини  має носити виховний гуманістичний  характер, сприяти формуванню морально-естетичних  якостей, почуттів, стосунків.

- Яскрава вираженість  емоційного стану. Чим емоційніше, яскравіше, переконливіше твір, тим сильніше воно діє на почуття і свідомість глядачів, глибше розкриває сам зміст зображення.

- Різноманітність  використовуваних художником засобів  виразності: колір, композиція, ритм.

На думку  Є.А. Флериной, Н.П. Сакулиной, В.С. Мухіної, навчаючи дітей сприйняттю творів живопису, ми тим самим робимо виразніше їх образотворчу діяльність, хоча цілком очевидно, що в цьому процесі немає механічного перенесення способів діяльності [18, с. 92].

Н.М. Зубарєва доводить доступність сприйняття дітьми живопису, і в практичній педагогічній роботі використовує різні методи і прийоми художнього сприйняття картин живопису. Педагог використовує бесіди про мистецтво, ігрові ситуації, в яких діти порівнюють, дізнаються різні за художньою виразністю художні образи. Педагог комплексно використовує різні додаткові засоби впливу на естетичне сприйняття дітей. Окрім художніх творів Н.М. Зубарєва рекомендує використовувати музичний супровід сприйняття картин, поезію, прозу [11, с. 145].

У дослідженнях Н.А. Курочкіної, Н.Б. Халезовой, Г.М. Вишневій показано, що сприйняття живопису формується найбільш повно в старшому дошкільному віці, коли діти можуть самостійно передавати мальовничий образ, давати оцінки, висловлювати естетичні судження.

 

Знайомлячи  дітей з живописом, педагог розкриває перед ними картини навколишнього світу: побут, працю людей. При цьому не обмежуються тільки перерахуванням зображених на картині людей, предметів, а, перш за все, розкриває значущість праці самого художника, своєрідність його майстерності, розкриває, що спонукало художника написати цю картину. При детальному розгляданні картини, аналізі зображеного на ній дітей вчать встановлювати взаємозв'язки у змісті твору: не тільки відповідати, що бачить дитина на полотні, а й уміти пояснити, чому художник присвятив картину даній темі, які засоби виразності використані, щоб розкрити зміст задуманого. При якісному піднесенні картини у дитини формується і розвивається інтерес до інших видів і жанрів образотворчого мистецтва, прагнення збагатити свої знання за рахунок нових накопичень [5, с. 112].

Більш повне  пізнання дітьми творів живопису дозволяє вихователю не тільки розвивати інтерес  до живопису, але і формувати початкові  основи світогляду. Мистецтво сприяє вихованню різних почуттів. Так, при  ознайомленні з пейзажним живописом у дітей активізується інтерес до громадського життя, до різних видів людської діяльності, ставлення його до процесів праці, до цінностей, які створює народ, до художньої творчості. Діти збагачують свій моральний досвід, любов до Батьківщини. В них формується моральну свідомість.

Живопис вчить  бачити красу людських почуттів, взаємин, порівнювати зображене у творах образотворчого мистецтва, порівнювати  явища з реальною дійсністю. І  цим розвивають їхні естетичні почуття, які проявляються у дітей на початку емоційних і мовних реакцій, а потім, при подальшому ознайомленні їх з мистецтвом - у власній художньої діяльності [5, с. 124].

Таким чином, можна  зробити висновок про те, що спілкування  з живописом формує у дитини не тільки естетичний і художній смак, вміння оцінити красу картини, речей, людей і інші художні твори, а й здатність дати правильну оцінку різним явищам життя суспільства, моральній поведінці людини , політичним подіям, а на цій основі виробити ціннісну орієнтацію в житті.

 

1.3 Методи ознайомлення з живописом

 

Метод (від грец. Слова metodos - буквально шлях до чого-небудь) означає спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність [13, с. 36].

Методом навчання називають спосіб впорядкованої  взаємозв'язаної діяльності викладача і учнів, діяльності, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання [13, с. 49].

Методи, які  використовуються при ознайомленні дошкільнят з живописом, діляться на словесні, наочні і практичні.

Словесні методи:

1. Запитання

а) за змістом  картини;

б) на виділення  настрою;

в) на виділення  виразних засобів.

У цілому питання  спонукають дитину вдивлятися в картину, бачити її деталі, але не втрачати при  цьому цілісного відчуття художнього твору.

2. Бесіда

а) як вступ до заняття;

б) розмова по картині;

в) підсумкова бесіда.

У цілому метод  бесіди спрямований на розвиток вміння дитини висловити свою думку, на те, щоб у бесіді (оповіданні педагога) дитина могла отримати мовні зразки для цього.

3. Пояснення.

4. Розповідь  вихователя (дитини).

5. Вказівка (зверніть  увагу на ...)

Наочні методи

1. Екскурсії.

2. Розгляд репродукцій,  альбомів.

3. Спостереження.

4. Порівняння (ілюстрацій  і т.п. за настроєм, засобами  виразності та ін.)

5. Організація  вистав.

6. Вправи.

8. Дидактичні  ігри.

Практичні методи

1. Вправи.

2. Дидактичні  ігри (наприклад, з роздатковим  матеріалом).

3. Образотворча  діяльність.