Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання

1.До групи генераторів  включають людей з бурхливою  фантазією, здатних до абстрактних  узагальнень, з оптимістичними поглядами  на життя тощо. До складу групи  також, мають входити як найменше  дві особи, які не мають ніякого  відношення до розв’язуваної  задачі або відповідного фаху  з тієї галузі, в якій розв’язується  проблема.

2.Головне завдання „генераторів” полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають відповідний протокол так званої „сесії”, у ході якої „генератори” висловлюють ідеї.

3.Тривалість сесії залежить  від складності проблеми але  має не перевищувати 30-45 хвилин.

4.Завдання експертів  оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною шкалою.

5.Експертиза ідей може  проводитись окремо від генераторів  через прослуховування плівки. Кожна  ідея розглядається якомога докладніше  з детальним аналізом всіх  можливих варіантів її практичної  реалізації.

6.Якщо робота „сесії” виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося, склад груп повністю міняють і проводять повторне засідання.

 Практичний досвід  використання „мозкового штурму” викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють наступні:

• аналогія (зробити так як це було в іншій вже розв’язаній задачі або проблемі). Так, наприклад, послідовник А.Осборна Джон Гордон удосконалив метод мозкового штурму запропонувавши чотири типи аналогій: пряму, особисту, символічну, фантастичну;
• інверсія (зроби навпаки);
• фантазія (зроби так, щоб це суперечило логічному мисленню, встановленим правилам).

 З точки зору методики  трудового навчання одним з  недоліків впровадження даного  методу на уроці є нераціональне  використання часу. Це власне  «особливість» всіх без винятку  інтерактивних методів навчання. Тому учитель впроваджуючи «мозковий  штурм» має слідкувати за розподілом  навчального часу. Наведемо методичні  рекомендації з досвіду учителів, які впроваджували активні та  інтерактивні методи на уроках  трудового навчання.

 Найбільш ефективно  вищевказаний метод можна використовувати  під час пошуку проблем (варіантів  виробів), які учні будуть виготовляти  у продовж наступних уроків  у вигляді навчальних або творчих  проектів. Відповідно після виконання  вправи результатом роботи має  бути банк «творчих ідей» або  «банк проектів» тощо. «Мозковий  штурм» спонукає учнів активізувати  уяву та творчість, дає можливість  їм вільно висловлювати свої  думки. Це, відповідно, дає змогу  учням реально оцінити (обговорити  з учителем та товаришами) свої  можливості і вибрати для виготовлення  такий проект, який буде цікавим  і одночасно посильним для  виконання.

 На початку учитель  повинен пояснити дітям мету  та ознайомити з правилами  проведення методу. Учні мають  зрозуміти, що це не лише гра, але й навчальна вправа: мета  мозкового штурму в тому, щоб  зібрати якомога більше ідей, щодо проблеми від усіх учнів  протягом обмеженого часу. Час  учитель визначає самостійно  виходячи з індивідуальних можливостей  класу.

 Після перегляду дітьми  різних джерел (відповідно до  змісту практичної роботи навчальної  програми для 5-го класу), учитель  формулює проблемне запитання: запропонувати  найбільш цікаві на думку дітей  об’єкти праці, які б вони хотіли  проектувати і виготовити з  урахуванням того, щоб вони знайшли  своє застосування в школі, дома або на дозвіллі. Завдання може бути сформульоване якимось іншим чином. Головне аби формулювання не було занадто довгим і незрозумілим для учнів. З цією метою його записують на дошці. Далі учитель пропонує дітям висловити ідеї, коментарі. Це навіть можуть бути слова або фрази, що викликають асоціації з наведеним завданням. Учитель записує всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без будь-яких зауважень, коментарів чи запитань. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватись наступної методики:

1.Необхідно фіксувати  всі без винятку „ідеї”, які висуваються учнями.

2.Не можна оцінювати  або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники відразу  зосередять свою увагу на відстоюванні  своїх ідей, і рух з пошуку  нових пропозицій відразу припиниться.

3.Учителю слід весь  час, у процесі виконання вправи, нагадувати дітям, що ідей має  бути якомога більше, тому вони  можуть бути фантастичними. П’ятикласники, як правило не проявляють ініціативу  до розв’язування завдань, які  містять декілька варіантів розв’язку. Слід також відзначити, що діти  у п’ятому класі часто піддають  цензурі власні думки і не  висловлюють своїх ідей в голос  очікуючи негативної оцінки з  боку учителя. Саме тому учителю  варто на перших порах підтримувати  саме фантастичні ідеї.

4. Якщо учитель досягне  появи великої кількості ідей  це створює сприятливі умови  для фантазування. Саме з цього  моменту учні починають більш  рішуче висловлюватись і пропонувати  власні ідеї. Учитель повинен  бути уважним і не пропустити  цей важливий момент.   5. Одним  із засобів, який може спонукати  учнів до висловлювань це заохочення  дітей до зміни думок інших  вже висловлених. Об’єднання або  зміна висунутих раніше ідей  часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.                 

6. Досвідчені учителі  часто використовують такий плакат  під час виконання цієї вправи:

 а) кажіть все, що спаде  на думку!

 б) не обговорюйте і  не критикуйте висловлювання  інших

 в) можна повторювати  ідеї, запропоновані будь-ким іншим

 г) розширюйте (вдосконалюйте) запропоновану ідею

 Учитель проводить  експертизу ідей і відбирає  найбільш актуальні та цікаві. Таким чином створюється список (банк) учнівських творчих проектів  у вигляді проблем.

 Далі учитель звертається  до дітей з проханням здійснити  вибір найбільш актуальної проблеми (майбутнього об’єкту праці), яка  б відповідала вимогам даного  колективу, потребам школи тощо. Разом з дітьми учитель на  основі проведеної вправи складає банк проблем (проектів). Наведений тут приклад є лише приблизним варіантом – це може бути перелік більш конкретних речей, які на думку дітей є необхідними і цікавими для них у плані виготовлення.

 

 Таблиця 1

№	Сфера діяльності	Технологічні об’єкти, які можуть діяти в даній області	Примітка
1	Школа	Оформлення класного кабінету, виготовлення найпростішого обладнання для кабінетів тощо
2	Дозвілля	Виготовлення сувенірів, діючих іграшок, подарунок батькам тощо.
3	Шкільна майстерня	Виготовлення підкладок для заточування інструменту (стамесок), пристрою для пиляння лобзиком, брусочків з наждачним папером, коробочок для дрібних деталей тощо.
4	Дім	Виготовлення кухонної дошки, найпростішої полички для книг, підставки для посуду тощо.

 

 

 

 

 

Метод фантазування

 

 Під методом фантазування  можна розуміти такий спосіб  спільної діяльності учнів та  учителя, коли досягається уявлення  не існуючого образу об’єкта (виробу), який функціонує і вирішує  поставлену проблему, тобто є  розв’язком певної проблеми, навіть  якщо деякі елементи конструкції (або в цілому конструкція) цього  об’єкта невідомі.

Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення. Процес створення фантастичних ідей можна представити у вигляді наступної структури.

1. Постановка проблеми; що  є недосяжним, і що необхідно  покращити не залежно від того  можливо це за нормальних фізичних  умов чи ні?

2. З’ясувати і чітко  сформулювати причини (фактори), що  заважають розв’язку проблеми.

3. Припущення фантастичних  умов, за яких зникають негативні  фактори.

4. Відтворення по-можливості  з як найбільшою кількістю  деталей і уточнень об’єкта  або процесу, який реально функціонує  за відсутності негативних факторів: форма, будова, принцип дії і т. д.

5. Заміна фантастичних  умов на реальні. Наприклад. Фантастична  умова - сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде  розв’язана). Далі необхідно замінити  фантастичну умову (відсутність  сили тяжіння) на реальну (це може  бути пристрій, зміна форми конструкції, тощо).

 Зрозуміло, що така  структура може мати певні  відмінності, які будуть виникати  в залежності від змісту проблеми, яку вирішують. Чим простіша проблема  тим природніше реалізуються  метод фантазування. Так, для дітей 5-го класу є властивим вдаватися  до фантазій у малюванні. Діти  цього віку полюбляють уявляти  себе космонавтом фантастичної  ракети чи всюдихода, надшвидкісного  автомобіля тощо. Головною вимогою  з боку учителя в даній ситуації  привчити дітей до того, що  відправною точкою у фантазуванні  має бути певна проблема або  винахідницька задача, яку необхідно  розв’язати. Рівень складності має  бути для початку досить низьким  аби не знизити інтерес до  творчого пошуку. З часом, з кожним  наступним класом, проблематика  завдань має ускладнюватися, і  відповідно фантазування трансформуватися  у більш складні системи пошуку.

 Отже вищезгаданий  алгоритм використання фантастичних  ідей не завжди можна використовувати  у 5-6 класах оскільки в ньому  має відбуватись усунення протиріччя, яке знаходиться в основі проблеми. Для учителя важливо навчити учнів фантазувати. Тому на початковій стадії учитель може вдаватись до наступної методики.

 На уроці у 5-му класі  дітям пропонують пофантазувати  над створенням форми будь-якого  виробу, який є посильним для  виготовлення учнями цієї вікової  категорії. При цьому необхідно  на початкових стадіях використання  методу фантазування не ставити  занадто абстрактних завдань  на зразок – „фантазуючи створіть форму виробу, який вам найбільш сподобався”. Навпаки, навчання має починатись з більш конкретних дій. Для цього учитель може керуватись наступною методикою.

 Спираючись на знання  дітей з математики варто пригадати  учням про фігури, які вони  засвоїли на уроках математики  чи образотворчого мистецтва. Після  обговорення таких питань як: „Що таке квадрат?”, „Прямокутник?”, „Трикутник?” переходять до створення форми майбутнього виробу. Учителю варто пояснити, що над створенням форми виробу працює художник конструктор – дизайнер. Він розробляючи форму майбутнього об’єкту технологічної діяльності використовує різноманітні прийоми, наприклад вдається до аналогій. Тобто, переносить форми об’єктів які створила природа, на той об’єкт, який буде виготовлятись. Такі форми, і їх використання під час конструювання виробів, дизайнери називають біоформами. Після цього учитель пропонує дітям створити декілька варіантів форми кухонних дощок, які будуть використовуватись за різним призначенням: під час обробітку зелені (кухонна дошка може мати форму яблука), риби (форму риби), м’яса (форму свійської тварини). Далі завдання можна поступово ускладнювати від конкретних прикладів до більш абстрактних. Учитель може запропонувати дітям об’єднати геометричні фігури при конструюванні форми (контурів) трактора, літака - якщо виготовляється пласка іграшка, і поличка для книг, підвазонника - якщо проектується інший виріб залежно від інтересів учня. Лише після цього можна ставити перед класом більш складне ( у плані абстрактності) завдання – створення певного образу виробу за інтересом учнів, і перенесення його на папір. З часом учні зможуть розв’язувати більш складні конструкторські задачі використовуючи фантазування не лише в процесі створення контурів виробу але й безпосередньо в його конструкції. Цей перехід може бути реалізовано при використанні наступних методів проектування.

Метод зразків (алгоритмічний аналіз). Вказаний метод є спрощеним варіантом методу, що носить назву: „Алгоритм розв’язання винахідницьких задач” (АРВЗ), який запропонував Г.С.Альтшуллєр. Суть цього методу полягає в послідовному виконанні дій по виявленню, уточненню і усуненню технічних протиріч.

В АРВЗ за Альтшуллєром використовується чотири механізми усунення протиріч:

- формулювання ідеального рішення (або прийом створення ідеального об’єкта);

- перехід від технічного протиріччя до фізичного;

- усунення фізичного протиріччя;

- застосування операторів, що відображають інформацію в найбільш ефективних способах подолання протиріччя (списки і таблиці використання типових прийомів, таблиць).

 Для реалізації алгоритмічного  методу в умовах навчання учнів  проектній діяльності можна спростити  цей метод до рівня методу  зразків. Суть цього методу полягає  в наступному. Учитель допомагає  школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних  виданнях зразки об’єктів (ідеальні  об’єкти) і пропонує порівняти  знайдені зразки із реально  існуючими об’єктами технологічної  діяльності людини. На основі  порівняння виявляють технологічні  протиріччя між знайденими зразками  та реальними об’єктами і розробляють  послідовність (алгоритм) дій по  їх усуненню. При цьому для  зручності діти можуть заповнювати  наступну таблицю: