Шпаргалка по «Истории педагогики»

 

Студенти вищих педагогічних закладів мають гарантоване державою право на:

-     навчання    для    здобуття    певного    освітнього       та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

-    вибір  закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних  програм, позакласних занять;

-      додаткову  відпустку за місцем роботи, скорочений  робочий  час та інші пільги, передбачені законодавством для  осіб, які поєднують роботу з навчанням;

-     продовження  освіти  за  професією,  спеціальністю  на  основі одержаного освітньо-кваліфікаційного  рівня,  здобуття  додаткової освіти  відповідно до угоди з закладом  освіти;

-     одержання  направлення  на  навчання,  стажування  до   інших закладів освіти, у тому числі за кордон;

-     користування  навчальною,  науковою,  виробничою,  культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою  базою закладу освіти;

-     доступ  до інформації в усіх галузях  знань;

-    участь  у  науково-дослідній,  дослідно-конструкторській   та інших  видах  наукової  діяльності,   конференціях,    олімпіадах, виставках, конкурсах;

-     особисту  або через своїх представників  участь у  громадському самоврядуванні,  в  обговоренні,  вирішенні  питань  удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

-     участь  в об'єднаннях громадян;

-    безпечні  і нешкідливі умови навчання  та праці;

  -   забезпечення  стипендіями,  гуртожитками,    інтернатами    у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

-     трудову  діяльність у встановленому порядку  в позаурочний час;

-    перерву  у навчанні у вищих та  професійно-технічних  закладах освіти;

-     користування  послугами закладів  охорони  здоров'я,  засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

-      захист  від  будь-яких  форм  експлуатації,   фізичного    та психічного  насильства, від дій  педагогічних,  інших  працівників, які порушують  права або принижують їх честь і гідність.

Обов'язками  студентів відповідно є:

-     додержання  законодавства,    моральних,    етичних    норм;

-    систематичне  й  глибоке  оволодіння  знаннями,   практичними навичками,  професійною  майстерністю,    підвищення    загального культурного рівня;

-     додержання  статуту, правил  внутрішнього  розпорядку  закладу освіти.

Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з  високими моральними    якостями,    які    мають    відповідну      освіту, професійно-практичну  підготовку,  фізичний  стан  яких   дозволяє

виконувати службові обов'язки.

76.  Державні  документи про освіту: Державна  національна програма «Освіта»(«Україна  ХХІ ст.»), Закон України «Про  загальну середню освіту»(1999).

В грудні 1992 р. відбувся Всеукраїнський з'їзд працівників освіти, на якому було розглянуто основні позиції Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»). Майже цілий рік йшло доопрацювання цього документу і лише 3.ХІ.1993 р. Кабінет Міністрів затвердив цю програму (підписав постанову Президент України Л.Кравчук).

Головна мета Програми - визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі

1. Відродження і  розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.

2. Виведення освіти  в Україні на світовий рівень  шляхом докорінного реформування  її концептуальних, структурних, організаційних  засад.

3. Подолання монопольного становища держави в освітній сфері через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів.

4. Формування багатоваріантної  інвестиційної політики в галузі  освіти.

Пріоритетні напрями реформування освіти

1) розбудова національної системи освіти з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя України;

2) забезпечення  моральної, інтелектуальної та психологічної  готовності всіх громадян до  здобуття освіти;

3) досягнення якісно  нового рівня у вивченні базових  предметів: української та іноземних мов, історії, літератури, математики та природничих наук;

4) створення умов  для задоволення освітніх та  професійних потреб і надання  можливостей кожному громадянину  України постійно вдосконалювати  свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями;

5) забезпечення  у кожному навчально-виховному  закладі відповідних умов для  навчання і виховання фізично  та психічно здорової особи; запобігання  пияцтву, наркоманії, насильству, що  негативно .впливають на здоров'я людей.

Основні шляхи реформування освіти:

- створення у  суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові  освіти, залучення до розвитку  освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного  громадянина;

- подолання девальвації  загальнолюдських гуманістичних  цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національних  джерел;

- розвиток освіти  на основі запровадження у  НВП сучасних педагогічних технологій  та науково-методичних досягнень;

- відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилася у тоталітарній державі;

- підготовка нової  генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та  загальнокультурного рівня;

- формування нових  економічних основ системи освіти, створення належної матеріально-технічної бази;

- реорганізація  існуючих та створення навчально-виховних  закладів нового покоління;

- радикальна перебудова  управління сферою освіти шляхом  її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем  управління навчально-виховними закладами;

- органічна інтеграція  освіти і науки, активне використання  наукового потенціалу вищих навчальних  закладів і науково-дослідних  установ, здобутків педагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань  У НВП;

- створення нової  правової та нормативної бази освіти.

Принципи реалізації програми:

- пріоритетність  освіти, що означає випереджувальний  характер її розвитку, кардинально  нові підходи до інвестиційної  політики в освітній сфері;

- демократизація  освіти, що передбачає децентралізацію та регіоналізацію управління системою освіти з дотриманням найбільш визначальних принципів освітньої політики Української держави, надання автономії навчально-виховним закладам у вирішенні основних питань їхньої діяльності, подолання монополії держави на освіту, перехід до державно-громадської системи управління освітою, утворення системи партнерства учнів, студентів і педагогів;

- гуманізація освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей;

- гуманітаризація  освіти, що покликана формувати  цілісну картину світу, духовність, культуру особистості;

- національна спрямованість  освіти, що полягає у невіддільності  освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з  національною історією і народними  традиціями;

- відкритість системи  освіти, що пов'язана з її орієнтованістю на цілісний неподільний світ, його глобальні проблеми, інтеграцію у світові освітні структури;

- безперервність  освіти, що відкриває можливість  для постійного поглиблення загальноосвітньої  та фахової підготовки, досягнення  цілісності та наступності у навчанні і вихованні;

- нероздільність  навчання і виховання, що полягає  в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні  змісту навчання і виховання  формуванню цілісної та всебічно  розвиненої особистості;

- багатоукладність  та варіантність освіти, що передбачає створення можливостей для широкого вибору форм освіти, навчально-виховних закладів, засобів навчання і виховання, які відповідали б освітнім запитам особистості; запровадження варіантного компоненту змісту освіти, диференціацію та індивідуалізацію НВП, створення мережі недержавних навчально-виховних закладів.

Значне місце в Програмі займає блок «Зміст освіти», де сформульовані стратегічні завдання реформування змісту освіти та основні шляхи реформування змісту загальноосвітньої підготовки та фахової підготовки.

Серед найбільш пріоритетних думок варто відзначити такі:

- вивчення української  мови та українознавчих предметів  в усіх навчально-виховних закладах;

- орієнтація на  інтегральні курси;

- забезпечення альтернативних  можливостей для одержання освіти;

- оптимальне поєднання  гуманітарної і природничо-математичної  складових освіти, посилення гуманістичного  спрямування змісту природничо-математичної  підготовки;

- розширення трудового  досвіду дітей, формування в них  навичок самообслуговування, техніко-технологічних та економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією;

- ознайомлення учнів  з основами ринкової економіки, різними формами господарської  діяльності;

- запровадження поліваріантності освітніх програм, поглиблення їх практичної спрямованості, широке використання новітніх педагогічних, інформаційних технологій та впровадження модульної побудови навчального матеріалу;

- використання досвіду  народної педагогіки, залучення школярів для вивчення народних ремесел, створення умов до органічного включення їх у трудову діяльність;

- забезпечення безперервності  і наступності у здобутті кваліфікаційних  рівнів;

- поєднання споріднених  професій та спеціальностей для  забезпечення мобільності фахівців на ринку праці.

Окремим розділом йде «Національне виховання», як органічний компонент освіти, що охоплює всі складові системи освіти.

В основу національного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян України, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Стратегічні завдання, пріоритетні напрями та основні шляхи реформування, сформульовані в таких розділах: «Дошкільне виховання», «Загальна середня освіта», «Позашкільне навчання і виховання», «Професійна освіта», «Вища освіта», «Військова освіта», «Післядипломна освіта», «Педагогічні працівники», «Соціальний захист учасників НВП», «Наукова діяльність у системі освіти», «Управління освітою», «Фінансове та матеріально-технічне забезпечення освіти», «Міжнародні зв'язки».

Щодо реформування загальної середньої освіти, то в Програмі сформульовані основні завдання трьох її рівнів - початкової, основної і повної.

Початкова освіта забезпечує загальний розвиток дитини, вміння впевнено читати, писати, знати основи арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.

Основна середня школа забезпечує досконале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки, формування високих громадянських якостей та світоглядних позицій.

Повна середня освіта забезпечує поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування ціннісних уявлень про природу, людину, суспільство, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня.

Середня освіта здобувається у триступеневій системі загальноосвітніх навчально-виховних закладів: початковій школі (І ступінь), основній школі (II ступінь), старшій школі (III ступінь).

Серед загальноосвітніх навчально-виховних закладів вагоме місце відводиться: школам нового типу (гімназіям, ліцеям, спеціальним закладам для обдарованих дітей, школам {класам) з поглибленим вивченням окремих предметів, навчально-виховним комплексам, недільним, приватним школам тощо), загальноосвітнім школам-інтернатам, що зорієнтовані на спеціалізовану, поглиблену підготовку технічного, гуманітарного, спортивного, художнього, естетичного та інших напрямів, на відкриття при цих школах окремих класів для обдарованих дітей.

Закон України «Про загальну середню освіту»(1999).

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

     Стаття 1. Законодавство України про загальну  середню освіту 

 

     Законодавство  України про загальну середню  освіту  базується 

на  Конституції  України  і складається з Закону

України  "Про  освіту" , цього   Закону,  інших