Теорія аграрних відносин та аграрна політика

 

б) монополія  на землю як об’єкт господарювання і диференціальна земельна рента

 

Капіталістичні аграрні  відносини характеризуються наявністю  двох видів монополії, що відповідно знаходить свій прояв в існуванні  двох видів рент – диференціальної та абсолютної.

Для розуміння процесу  утворення та сплати диференційної ренти, необхідно знайти відповіді на чотири ключові питання, що є:

• причиною виникнення диференціальної ренти;
• умовою утворення диференціальної ренти;
• джерелом диференціальної ренти;
• її величина.

Як відомо з курсу  політичної економії, в зв’язку з обмеженістю землі як не відтворюваного фактора виробництва, виникає монополія на землю як об’єкта господарювання, що стає причиною появи її особливої форми – диференціальної земельної ренти. Звідси, в умовах класичного капіталізму з пануванням вільної конкуренції з’являється природний вид монополії.  Орендар землі отримує право вкладати власні капітали в дану ділянку землі та одержувати прибуток, частину якого, виходячи з права приватної власності на невідтворюваний об’єкт господарювання, він змушений сплачувати землевласнику у формі диференціальної ренти.

Земельні ділянки від природи  характеризуються різною родючістю, а  значить умови господарювання на них суттєво відрізняються. Звідси витікає і специфіка ціноутворення  на сільськогосподарське виробництво, на відміну від інших галузей, де, як відомо, ринкова вартість та ринкова ціна продукції формуються у ході внутрішньогалузевої конкуренції при середніх його умовах.

На відміну від цього, ціноутворення  на сільськогосподарську продукцію  формується не на середніх умовах їх виробництва, а на гірших. У противному випадку пропозиція сільськогосподарської продукції зменшиться і продукту, отриманого з кращих та середніх за родючістю ділянок, для задоволення попиту не  вистачить. Попит на неї перевищить пропозицію і ціни зростуть. Для задоволення зростаючих потреб населення в обіг почнуть надходити продукція виробництва з гірших ділянок, що буде мати результатом – формування цін на сільськогосподарську продукцію з гіршими  умовами виробництва.

Капіталіст-орендар, як і кожен капіталіст, прагне отримувати прибуток, не нижчий від середнього. В противному випадку, орендар не буде зацікавлений в її обробці. Тому, останні, обробляючи її, отримають прибуток, а на кращих та середніх за родючістю та місцезнаходженням землях, ще й надлишок у вигляді диференціальної ренти, який привласнить господар землі.

Згідно з теорією К.Маркса, джерелом додаткового продукту, який отримує перетворену форму ренти та її різновидів (диференційної, абсолютної, а іноді і монопольної) є праця найманих робітників.  Однак, окрім такого тлумачення, існують й інші. Наприклад, такі, де її джерелом є продуктивність землі, хист капіталіста-орендаря тощо. Звідси можна констатувати невирішеність даного питання в економічній теорії.

Величина диференціальної ренти буде визначатися з урахуванням суспільно-необхідних витрат праці в гірших умовах. Звідси, вартість продукції, що утворилась на кращих та середніх за якістю землях, буде визначатися не умовами їх безпосереднього виробництва, а гіршими. Тому виробники, що господарюють на середніх та кращих землях будуть отримувати надлишок у вигляді частини додаткової вартості, який через наявність соціальної форми монополії (знаходження землі в приватній власності) буде передаватися земельному власнику, перетворюючи відповідну частину додаткової вартості в диференціальну земельну ренту.

Що стосується диференціальної  ренти, можна констатувати її існування  у двох формах: диференціальної ренти першого та диференціальної ренти другого роду.

Диференціальна  земельна рента І, пов’язана з природною різницею в родючості землі та розташуванням земельних ділянок. Якщо земельна ділянка розташована поблизу ринку збуту, то виробник буде мати менші витрати виробництва і тому за рівних умов родючості землі буде приносити додатковий продукт. Крім того, при близькому розташуванні ділянки до ринку, виробник, витрачаючи менше часу на транспортування продукції з неї, буде вирощувати культури, які не можуть довго зберігатись (овочі та фрукти) і буде отримувати додатковий зиск.

Як було сказано вище, рента є перетворена форма додаткової вартості. Отже, джерелом диференціальної ренти є неоплачувана праця найманих сільськогосподарських виробників, яка утворює різницю між суспільною та індивідуальною ціною виробництва продукту на різних ділянках землі.

Розрізняють два шляхи розвитку сільського господарства – екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний шлях зростання полягає у збільшенні посівних площ, зростанні поголів’я худоби, залученні додаткових робітників при незмінній продуктивності праці, інтенсивний – передбачає раціональне використання землі, кращу її обробку за рахунок додаткових вкладень капіталу, застосування нових технологій, які забезпечують підвищення врожаю, селекційну роботу у всіх галузях сільського господарства  та ін. Наслідком інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є поява диференційної земельної ренти ІІ, яка обумовлена різницею в продуктивності додаткових укладень капіталу в одну і ту ж ділянку землі. Диференційну ренту ІІ, як правило, отримують, із кращих та середніх ділянок землі.

 

в) абсолютна  та монопольна земельні ренти

 

Крім диференціальної  ренти, в сільському господарстві існує абсолютна рента, яку приносять усі ділянки землі, кожну з яких їх власник віддасть у користування орендарю за умови певної плати.

Існують дві сторони монополії на землю. Перша, як об’єкт господарювання, що має природну сторону (обмеженість землі, різницю в плодючості та місцеположенні). Друга – соціальна її форма, яка є наслідком монополії приватної власності на землю.

Як і при дослідженні диференціальної ренти, для її з’ясування необхідно дослідити:

     -    причину виникнення;

• умови утворення ;
• джерело;
• величина ренти.

           Причиною виникнення абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю, що перешкоджає перетіканню капіталу в сільське господарство з інших галузей і тому воно не бере участі у формуванні середньої норми прибутку. На відміну від цього, у промисловості, де існують підприємства з різною органічною будовою капіталу, за відсутністю монополії, внаслідок міжгалузевої конкуренції та вільного його перетікання з однієї галузі в іншу, відбувається формування середньої норми прибутку, яке у сільському господарстві не можливе.

Умовою  утворення абсолютної ренти є більш низька органічна будова капіталу в сільському господарстві, ніж у промисловості. Подібний стан речей склався історично і був викликаний незначною можливістю поглиблення суспільного розподілу праці в сільському господарстві, в значній мірі, викликаний  розтягнутістю технологічного процесу у часі, а значить неможливістю використання поглиблення розподілу праці і як наслідок невисокої її продуктивності. Звідси, використання машин було незначним, а тому в авансованому капіталі змінна його частина була вища ніж у промисловості. Як наслідок, норма прибутку була вища, ніж відповідна середня норма в промисловості, а вартість товарів – вища за ціну їх виробництва.

Джерелом абсолютної ренти, як і диференційної, є праця найманих робітників у сільському господарстві.

Величина абсолютної ренти є, відповідно, надлишком вартості над ціною виробництва, що привласнює хазяїн землі у вигляді абсолютної ренти.

Виходячи з вище наведеного, можна  сказати, що диференційну ренту приносять  середні та кращі ділянки землі, а абсолютну – всі. Але у першій половині – середині ХХ століття у цій галузі активно посилюється процесс інтенсифікації виробництва та воно поступово переходить на індустріальний розвиток. Наслідком цього стала зміна у витратах на виробництво сільськогосподарської продукції де суттєво зростає питома вага витрат на засоби виробництва і відповідно знижується відповідна складова на робочу силу. Це призвело до того, що органічна будова капіталу у сільському господарстві зростає та зрівнюється з промисловістю та демонструє постійну тенденцію до подальшого зростання.

Виникає справедливе питання – в даний час власники землі не отримують доходу за свою власність? Ні, отримують. З часом абсолютна рента поступово трансформується в ще один особливий вид специфічної ренти – монопольну ренту. Причиною її виникнення є таж сама приватна власність на землю, а умовою утворення є унікальні особливості кліматичних умов виробництва, коли їх продукти мають виняткові, неповторні властивості, які неможливо отримати на інших землях. Кількість таких продуктів, зрозуміло, жорстко обмежена і тому їх ціна буде мати монопольний характер та визначатись не витратами виробництва, а співвідношенням попиту та пропозиції на ринку. Монопольний прибуток (надприбуток) унаслідок монополії приватної власності на землю переходить від капіталіста-орендаря до землевласника, перетворюючись у монопольну ренту. Земельна власність сама по собі не є причиною існування монопольної ренти, а її джерелом є монопольна ціна. Величиною монопольної ренти є частина доходів покупців цієї продукції, звідси вона є різницею між ринковою вартістю товару і ціною його виробництва.

 

г) ціна землі  та її динаміка

 

Земля є одним із найважливіших  факторів виробництва поряд з  капіталом та працею (робочою силою). Тому, як будь-який фактор, користування ним приносить відповідний дохід. Так, капітал приносить прибуток, праця – заробітну плату, а земля, відповідно, ренту.

Оскільки в умовах капіталізму  існує монополія приватної власності  на землю, вона стає об’єктом купівлі-продажу  і як усякий товар має вартість і ціну.  яка є грошовим виразом вартості, що утворюється витратами праці. Земля не є продуктом праці, тому не має вартості, але, оскільки вона продається і купується, то має ціну. Як відомо, землю купують, щоб отримувати ренту. Власник вільних грошей намагається отримати від них зиск. Це може бути банківський відсоток, або рента від здачі землі в оренду. При цьому він співставляє, який дохід буде вищим. Звідси, ціну землі визначають два основних чинники: рента і норма банківського відсотка.  Виходячи з вище наведеного, ціна землі розраховується за формулою:                                                

                                                      

                                                     рента

               Ціна землі = -------------------------------------  х 100%

                             норма банківського відсотка

   При чому, в чисельнику враховуються всі види рент, які приносить дана земельна ділянка на момент її придбання. Таким чином, земля перетворюється на капітал, а ціна землі є капіталізованою перетвореною формою земельної ренти.

Ціна землі постійно зростає, так як норма банківського відсотка має тенденцію до зниження, а величина ренти, особливо диференціальної, рухається в протилежному напрямі, тобто зростає.           

 

3. Основні особливості аграрних відносин постринкової системи

 

Для розуміння особливостей аграрних відносин постринкової системи, спочатку треба охарактеризувати зміни, які відбулися в розвинених країнах  на рубежі ХІХ – ХХ ст. Кінець ХІХ  ст., особливо його остання третина, мав наслідком діалектичне зняття системи вільної конкуренції монополістичною. Концентрація та централізація виробництва в цей період має наслідком появу монополій, які з початком ХХ ст. перетворилися в домінуючу силу розвитку передових країн.

Разом з цим, почався процес підриву вартісного механізму саморегулювання. Тепер ціновий сигнал все більше визначається не ринковим співвідношенням сил попиту та пропозиції, а суб’єктивною дією монополістичних виробників, які встановлюють ціни, виходячи зі свого монопольного положення на ринку. Починається довгий процес зняття товарних форм, коли товар перетворюється в продукт, а співвідношення між ними визначається не витратами праці на їх виготовлення, а корисністю продукту або послуги для споживання.

В цих умовах починає  набирати силу закон планомірності, коли основні пропорції виробництва визначаються не після його завершення на ринку, а до його початку. Еволюційно роль уже неекономічної форми зв’язку бере на себе монополія, яка як клітина нового асоційованого або соціалістичного способу виробництва започатковує новий регулятор пропорцій, коли зв’язки між виробниками переходять із сфери обігу в сферу виробництва, які замість товарів виконують технологічні процеси.

Виникає ланцюжок змін у  суспільстві, що неминуче відображається на правових формах його функціонування, коли замість приватної власності  як класичної форми капіталізму вільної конкуренції, займає  юридична форма суспільної власності.

Подібні процеси поступово  проникають і в аграрний сектор, де створюються нові форми виробництва, що принципово міняють відносини між людьми. Відбувається процес укрупнення господарств основну форму  якого утворюють великі виробництва з високою оснащеністю праці, з технологічним переплетенням як процесів, що протікають безпосередньо в сільському господарстві, так і в галузях, що його обслуговують. Зовні це дістає форму агропромислового комплексу, де процес підготовки до виробництва сільськогосподарської продукції, її безпосереднє вирощування, переробка, збут та безпосередня доставка до споживача являють єдиний технологічний ланцюжок.