Вплив "Я-концепції" на можливicть самореалізації особистості

Тема: «Вплив "Я-концепції" на можливicть самореалізації особистості».

 

ЗМІСТ	стор.
ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ "Я-КОНЦЕПЦІЇ" НА МОЖЛИВICТЬ САМОРЕАЛIЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТI
1.1. Поняття « Я –  концепції». Система « Я – концепції»	8
1.2. Самореалізація особистості. Дослідження психологів щодо питання самореалізації особистості.	14
1.3. Вплив "Я-концепції" на можливість самореалізації особистості.	22
Висновки до першого розділу	29
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Методи досліджуваної проблеми	32
2.2Опис методик	36
Висновки до другого розділу	40
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.
3.1. Результати експериментів дослідження	42
3.2. Порівняльний аналіз	43
Висновки до третього розділу	45
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ	47
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	50
ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  теми дослідження: увага до проблеми самореалізації особистості через вплив «Я-концепції» в сучасній психології обумовлено актуальністю питань, пов'язаних з дослідженням внутрішньої активності особистості, максимального використання ресурсів для повного само здійснення особистості в процесі розвитку. Самореалізація розглядається як необхідна умова розвитку окремої особистості і поступального розвитку суспільства в цілому, таким чином, все це і є свідченням актуальності теми даної роботи.

Термін «самореалізація» зустрічається в дослідженнях і  публікаціях часто, але в науці  ще не визначився єдиний підхід до досліджуваної  проблеми. Сьогодні спостерігається  многоваріативність в методологічних підходах обґрунтування сутнісної природи явища «самореалізація», що свідчить про те, що вирішення цієї проблеми знаходиться в стадії пошуку. Вітчизняна філософія розглядає самореалізацію як процес «опредметнення - розпредметнення», українські психологи та педагоги вважають домінуючим у понятті сутнісні сили самореалізації, які б «інтеріоризації - екстеріоризації».

Нагальною проблемою  нашого часу залишається формування творчої людської особистості. Особливо болючі питання щодо цього виникають  у підлітковому та юнацькому віці, який часто і, мабуть, небезпідставно, вважають кризовими, критичними, оскільки саме в цей період відбуваються досить істотні якісні зрушення у розвитку особистості. Ці якісні зрушення відбуваються дуже інтенсивно, супроводжуючись значними суб‘єктивними труднощами у житті юнаків. У цей віковий період найбільш імовірні конфлікти між більш-менш сформованими настановленнями «Я» та безпосереднім досвідом людини. Така невідповідність може виникнути в таких випадках, коли «Я-концепція» (уявлення про себе) переважно зумовлена цінностями та уявленнями інших людей. Особистості необхідна правильна самооцінка, яка формується найінтенсивніше у підлітковому та юнацькому віці. Процес формування свого «Я» породжує потребу в самовираженні, в апробації своїх життєвих сил та можливостей. Спочатку ця проблема має невиразні форми, неясні цілі, набуваючи пазом з життєвим досвідом рис більшої визначеності, сформованості «Я-концепції» особистості.

Психологи визнають «Я-концепція» як відносно стійку, неповторну систему уявлень індивіда про самого себе, на підставі якої він здійснює взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. «Я-концепція» - цілісний, хоч не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного «Я», що виступає як установка стосовно себе самого і включає компоненти: когнітивний – образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості та ін. (самосвідомість); емоційний – самоповага, себелюбство, самоприниження та ін., оцінно-вольовий – прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу та ін.

«Я-концепція» - це сукупність усіх уявлень людини про себе, яка  пов‘язана з їхньою оцінкою. Установки, спрямовані на самого себе, створюють  «образ-Я» - уявлення про самого себе, самооцінку – емоційно забарвлену оцінку цього уявлення, потенційно поведінкову реакцію, ті конкретні дії, які можуть спричинятися «образом-Я» і самооцінкою. «Я-концепція» виконує трояку роль: вона сприяє внутрішній узгодженості особистості, визначає інтерпретацію набутого досвіду і є основою очікувань стосовно самого себе.

«Я-концепція» може мати як позитивне, так і негативне забарвлення. Позитивна «Я-концепція» - це, по суті, позитивне ставлення людини до себе, синонімом негативної «Я-концепції» є негативне ставлення до себе. Негативне ставлення до себе за часом може перетворитися на комплекс неповноцінності, що порушує процес збалансованості між «Я-концепцією» та реальною поведінкою, і в такому разі досягнення узгодженості стає неможливим.

Таким чином, сказане  вище зумовлює актуальність теми дослідження  курсової роботи.

Об‘єктом  дослідження курсової роботи є вплив «Я- концепції» на самореалізацію особистості.

Предметом дослідження – розвиток самореалізації особистості.

Метою курсової роботи є дослідження впливу "Я-концепції" на можливicть самореалізації особистості.

Завданням дослідження є розгляд і теоретичний аналіз зарубіжних і вітчизняних наукових джерел, що характеризують феномен самореалізації особистості. Таким чином, нам належить розглянути теоретичні основи процесу самореалізації через вплив «Я-концепції» і варіанти емпіричного дослідження соціально-психологічних умов самореалізації особистості.

1. Визначити поняття « Я – концепції». Систему « Я – концепції»;
2. Проаналізувати самореалізацію особистості. Дослідження психологів питання самореалізації особистості;
3. Дослідити вплив "Я-концепції" на можливість самореалізації особистості;
4. Вивчити методи досліджуваної проблеми;
5. Здійснити опис методик;
6. Проаналізувати результати експериментів дослідження;
7. Здійснити порівняльний аналіз;
8. Зробити відповідні висновки.

Гіпотеза  дослідження: самореалізація особистості є продуктивна діяльність, спрямована на досягнення особистісних, групових чи загальнозначущих цінностей, внаслідок чого розкривається культура та соціально-психологічні характеристики самої особистості, її потенційні задатки і ментальність, рівень прояву яких обумовлений якісними відносинами з соціальною системою і обставинами через вплив «Я-концепції».

Методи дослідження: принцип психолого-педагогічної науки щодо врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості; результати досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних психологів.

Для розв’язання поставлених задач використано теоретичні й емпіричні методи дослідження, а саме: аналіз та узагальнення літературних джерел, програм і методичних розробок з проблеми дослідження, прогнозування та моделювання педагогічних ситуацій; спостереження, анкетування, тестування, бесіди, узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду, констатуючий, формуючий і контрольний експерименти.

Дослідження передбачає комплекс методів  вивчення даної проблеми:

а) аналіз досвіду ліцеїв України  щодо створення цілісної виховної системи, діяльності щодо забезпечення умов для  розвитку творчого потенціалу особистості, її потреб, застосування нетрадиційних  виховних технологій, пошуку нових  підходів у роботі з обдарованими і талановитими дітьми;

б) анкетування, опитування, діагностування, зрізи, тестування учнів, класних керівників, батьків, активу, рейтинг з метою  збору та отримання матеріалу  для порівняння, класифікації та узагальнення;

в) твори, бесіди, інтерв'ю учасників з теми дослідження;

г) спостереження за об'єктивними  і суб'єктивними сторонами дослідження;

д) вивчення документації ліцею, кафедри  загальних питань виховання, класних  керівників, керівників творчих об'єднань, органів самоврядування;

е) апробування на контрольних класах.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Криворізької загальноосвітньої школи № 56 та Дніпропетровської загальноосвітньої школи № 64 та Жовтневого Криворізького ліцею , дослідження проводили в період 05.09.2012р. по 25. 03. 2013 року, в дослідженні приймали участь: учні ( 162 підлітка) у віці 13- 15 років, вчителя.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків. Основна частина складається з трьох розділів.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет  та об’єкт дослідження, окреслюється методологічна база дослідження, методи дослідження, гіпотеза дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ "Я-КОНЦЕПЦІЇ" НА МОЖЛИВICТЬ САМОРЕАЛIЗАЦІЇ

 

 

1.1. Поняття « Я –  концепції». Система « Я – концепції»

 

Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перед усім відносин батьків і дітей, однак достатньо рано вона сама набуває активну роль, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів відносно майбутнього, оцінку їх досягнень і тим самим на власну самооцінку. Співвідношення понять я-концепції і самоусвідомлення точно не визначено. Часто вони виступають як синоніми. Разом з тим існує тенденція розглядати я-концепцію на відміну від самоусвідомлення, як результат кінцевого продукту в процесі самоусвідомлення.

«Я-концепція особистості» - формується вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

«Я-концепція» (лат. conceptio — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.

Як будь-яка установка, вона має три компоненти:

1) когнітивний — уявлення  про свої здібності, зовнішність,  соціальну значущість тощо;

2) емоційно-оцінний, в якому відображається ставлення до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);

3) поведінковий — прагнення  завоювати авторитет, підвищити  свій статус чи намагатися  бути непомітним, приховати свої  недоліки[11,с. 121].

Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з іншими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розрізняють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальне, Я-фантастичне та ін. Я-реальне — уявлення людини про себе в даний момент. Я-ідеальне — уявлення про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати суспільним нормам і очікуванням оточуючих. Розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним є могутнім стимулом для роботи особистості над собою.

Становлення Я-концепції  особистості відбувається поступово в процесі нагромадження життєвого досвіду. Розвиваючись, вона починає впливати на оцінку цього досвіду, на мрії і прогнози власного майбутнього, на ставлення особистості до себе. Центральним компонентом Я-концепції є самооцінка.

"Я-концепція" - це виявлення самосвідомості. Вона становить собою динамічну систему уявлень людини про себе. "Я-концепція" формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки зі світом, що її оточує.

Самосвідомість у психологічній  літературі розглядають як складне  родове утворення в структурі  психіки особистості, а образ "Я" - як видове. Образ "Я" - продукт  самосвідомості, тобто вияву усвідомлення та оцінки індивідом себе як суб'єкта практичної і теоретичної діяльностей, ідеалів, переконань, які мотивують його активність. Види образів "Я": соціальне "Я", духовне "Я", фізичне "Я", інтимне "Я", сімейне "Я" тощо, а також "Я" - реальне, "Я" - ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне тощо[7,с. 129].

На відміну від саморозвитку, образ "Я", крім усвідомлених компонентів, містить невідоме "Я" на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу "Я" — забезпечити інтегрованість, цілісність, індивіда, його особистісну сутність досягти суб'єктивної гармонійності. "Я" — концепцію вивчають науки про людину і суспільство.

Розглянемо деякі погляди  вчених на психологічну проблему "Я". Ще на початку XX ст. П. Лігше розглядав "Я" як об'єднуючий компонент свідомості. Він вважав "Я" діяльним, реальним субстратом індивідуальної свідомості.