Вплив "Я-концепції" на можливicть самореалізації особистості

Крім перерахованих  вище методик визначення рівня самореалізації, існує ряд методів визначення окремих аспектів самооцінки, наприклад, методика Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна для самооцінки рівня тривожності, шкали самооцінки ступеня екстраверсії, оцінки рівня домагань як пов'язаного з рівнем упевненості в собі (і, відповідно, з адекватністю самооцінки), оцінки загального стану на сучасний момент і т.п. , однак перед нами стоїть більше велике завдання, тому розглядати дані методики в нашій роботі не представляються доцільним.

Розрізняють сильні й  слабкі критерії вибору. Сильні критерії стосуються найбільш важливих і значимих для досліджуваного сторін його життя. Слабкі критерії - це коло питань, пов'язаних із теперішніми ситуативними факторами. Соціометрія є в якімсь плані обмеженим методом, оскільки опитувані не мотивують свої вибори. Тому соціометричний аналіз не можна використовувати для однозначного аналізу міжособистісних відносин у групі.  Для дослідження самореалізації нами були вибрані наступні методики: методика Будассі та методика Дембо-Рубінштейна.

Метод соціометрії не був вибраний тому, що досліджувані постійно не спілкуються один з одним, мало знайомі. Це пояснюється тим, що діти перебувають у притулку і постійно змінюються.

 

Висновки до другого розділу

 

Спираючись на проведений аналіз, можна зробити такі висновки.

1. Сучасною психологічною  наукою розроблено ряд достатньо  обґрунтованих концепцій самореалізації. В структурному вимірі самореалізація  складається з когнітивного, емоційного, операціонального (поведінкового) і  мотиваційного компонента (як окремого або в структурі поведінкового). Вказані компоненти реалізуються в двох планах: в об'єктивному плані їх показником виступає усвідомлена «Я-концепція» як продукт, в суб'єктивному – самосвідомість як процес.

2. На сучасному етапі  дослідження проблеми самореалізації постає необхідність виділити в структурі «Я-концепції» «перший рівень Я-концепції», який буде визначатися в рамках природженого потенціалу людини та «другий рівень Я-концепції», як той, що формується у людини в процесі соціалізації «першого рівня Я-концепції»  і стає стійким у підлітковому віці.

3. Самореалізація  –  це процес розвертання властивостей  і характеристик людини, які містяться  на «першому рівні Я-концепції», в «другий рівень Я-концепції». А самореалізація, це процес особистого  розвитку і трансляції особистістю свого вмісту іншим людям і культурі через «Я-концепцію другого рівня».

Проведений аналіз зумовлює необхідність продовження даної  роботи у напрямку визначення в конкретних наукових поняттях чітких законів взаємодії  «першого і другого рівня Я-концепції», «першого рівня Я-концепції» і соціуму,  «другого рівня Я-концепції» і соціуму та ролі самосвідомості як процесу в даній взаємодії.

 

 

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ  ДОСЛІДЖЕННЯ.

 

 

3.1. Результати експериментів  дослідження 

 

Проаналізуємо результати експериментів (розглянутих в попередньому пункті), проведених у школах Кривого Рогу й Дніпропетровська з метою вивчення впливу навчально-виховного процесу на самореалізацію особистості підлітка.

Аналіз результатів  за шкалою підтримки, що вимірює ступінь незалежності поведінки суб'єкта від впливів ззовні, підтвердив наше припущення про те, що початок процесу самореалізації стає можливим у віці 14-15-ти років.

Процентний розподіл підлітків за рівнями самореалізації, дозволяє зробити висновок, що рівень самореалізації підлітків 14-15-ти років значно вища, ніж у 13-річних. Так 39,4% підлітків 14-15-ти років перебувають на рівні статистичної та психічної норми, 3,8% підлітків даного віку досягли рівня самореалізації, в той час як більшість підлітків 13-ти років (73,6%) не досягли рівня норми, і жоден підліток не досяг рівня самореалізації.

Подальший аналіз даних, отриманих за допомогою методики САТ, підтвердив основні особливості  підліткового віку, відзначаються психологами. Найяскравіше у підлітків даної вікової категорії виявляються такі показники самореалізації: незалежність цінностей і поведінки, комунікабельність, самоповага, уміння цінувати свої переваги, потреба у творчій діяльності. Найменшу кількість балів підлітки отримали за шкалою синергічність, яка характеризує здатність людини до цілісного сприйняття світу і людей, що, можливо, пов'язано з ще не цілком сформованим світоглядом.

Слід зазначити, що якщо за шкалою підтримки підлітки 14-15-ти років отримали значно вищі результати, ніж підлітки 13-ти років, то при аналізі результатів за шкалами креативності, контактності, ціннісних орієнтацій ми не виявили істотних відмінностей між даними віковими категоріями.

Так, за шкалою ціннісних  орієнтацій на рівні норми знаходиться 57,8% підлітків 13-ти років, у підлітків 14-15-ти років цей відсоток становить 49%. Рівня самореалізації досягли 21,1% тринадцятирічних підлітків і 30,7% підлітків 14-15 років.

Аналіз креативності та контактності підлітків показав, що результати за даними шкалами трохи  нижче, ніж за шкалою ціннісних орієнтацій. Так, за шкалою креативності на рівні норми перебувають 71% і 73% підлітків 13 і 14-15 років відповідно, на рівні самореалізації - 7,9% підлітків 13 років і 8,6% підлітків 14-15 років. Ймовірно, це можна пояснити тим, що ціннісні орієнтації підлітків перебувають у стадії інтенсивного формування, а потреби у творчій діяльності та спілкуванні не задовольняються повною мірою.

За сумою балів, отриманих  при обробці шкали контактності, ми можемо судити про те, наскільки  людина товариська, здатний встановлювати глибокі й тісні контакти з оточуючими. Оскільки прагнення до спілкування є однією з основних характеристик підліткового віку, отримані результати досить високі. Так, рівня самореалізації по спілкуванню досягли 15,9% тринадцятирічних підлітків і 26,9% підлітків 14-15 років.

Таким чином, креативність, контактність, ціннісні орієнтації (за шкалами яких були отримані найбільш високі результати) є найбільш значущими  для підлітків, що можна розглядати в якості особливостей їх самореалізації

 

 

3.2. Порівняльний аналіз 

 

За допомогою методики ССЛ вдалося з'ясувати, що 54,3% підлітків  вважають, що вплив на процес самореалізації надає в основному позашкільна  діяльність, 39,4% упевнені, що навчальна, позаурочна та позашкільна діяльність надають рівні можливості для самореалізації, і лише 6,3 % підлітків пов'язують процес самореалізації виключно зі школою.

Процес самореалізації схильний до впливу ряду чинників, які  умовно можна розділити на внутрішні  і зовнішні. А. Маслоу вказував, на низку внутрішніх факторів: десакралізацію («відмова ставитися до чого-небудь з глибокою серйозністю і залученістю»), «комплекс Іони» (відмова від спроб реалізації своїх здібностей); погані звички, що зменшують гнучкість і відкритість. До зовнішніх факторів можна віднести перешкоди, пов'язані з: організацією навчально-виховного процесу; негативною позицією педагога (Л. І. Туктаева); негативним впливом минулого досвіду; тиском групи та соціальної пропагандою. (А. Маслоу).

У ході констатуючого  експерименту були виявлені відмінності самореалізації за статевою ознакою. Так, для підлітків 14-15 років рівня самореалізації досягли лише 5,7% хлопчиків і 9,2% дівчаток, на рівні статистичної та психічної норми перебувають 25,8% хлопчиків і 57,7% дівчаток, а значно нижче норми - 56, 3% хлопчиків і 32% дівчаток. Таким чином, дівчатка-підлітки в більшій мірі прагнуть до виявлення і початку реалізації своїх потенційних здібностей, ніж їх однолітки-хлопчики.

Для того, щоб визначити  вплив навчально-виховного процесу  на процес самореалізації підлітків, ми зіставили результати тесту САТ учнів на початку і наприкінці навчального року. Зіставлення показало, що:

- У 17,2% підлітків результати  істотно зросли;

- У 65,5% - залишилися  колишніми; 

- У 13,7% підлітків за  підсумками року спостерігався значний регрес.

Крім того, до кінця  навчального року збільшилася кількість  підлітків, які не досягли рівня  норми з основних шкалами. На початку  року в дану групу входило 6,8% підлітків, а до кінця року ця група збільшилася  до 10,3%. Це вказує на те, що в умовах традиційно-організованого навчально-виховного процесу школи не відбувається значного підвищення рівня самореалізації особистості, а за окремими параметрами відбувається його зниження, незважаючи на дорослішання.

Результати констатуючого експерименту дали підстави для наступних висновків:

1. В умовах традиційної  системи навчання та виховання  не відбувається значного підвищення  рівня самореалізації особистості  підлітків 13-15 років, незважаючи  на те, що цей віковий період  є найбільш сенситивним для самореалізації.

2. Більшість підлітків  знаходяться ні низькому і  середньому рівні самореалізації, однак, є група підлітків, яка  має високий рівень самореалізації  в силу своїх особистісних  особливостей.

3. Спостерігаються гендерні  особливості процесу самореалізації підлітків.

 

Висновки до третього розділу

 

Отримані результати свідчать про необхідність цілеспрямованої  роботи з самореалізації особистості  підлітків. Ця робота повинна бути диференційованою, тобто враховувати і поточної рівень самореалізації того чи іншого підлітка, і гендерний аспект проблеми.

1. Дослідно-експериментальним  шляхом доведено припущення сучасної  психології - процес самореалізації  стає можливим в 14-15 років, коли  розвивається готовність до функціонування  в дорослому світі, що, у свою чергу, породжує прагнення застосувати свої можливості, проявити себе в цьому світі, загострює потребу у самовизначенні , самореалізації

2. На емпіричному рівні  дослідження використовуються наступні  інструменти - психолого-педагогічне спостереження, опитування, анкетування, тестування, вивчення продуктів діяльності; дослідно-експериментальна робота; математичні методи обробки результатів діагностики.

3. За результатами  даного експерименту найяскравіше  у підлітків даної вікової  категорії виявляються такі показники самореалізації: незалежність цінностей і поведінки, комунікабельність, самоповага, уміння цінувати свої переваги, потреба у творчій діяльності.

4. Креативність, контактність, ціннісні орієнтації (за шкалами  яких були отримані найбільш високі результати) є найбільш значущими для підлітків, що можна розглядати в якості особливостей їх самореалізації.

5. Процес самореалізації  схильний до впливу ряду чинників, які умовно можна розділити  на внутрішні і зовнішні. У  ході констатуючого експерименту були виявлені відмінності самореалізації за статевою ознакою.

6. 54,3% підлітків вважають, що вплив на процес самореалізації  надає в основному позашкільна  діяльність, 39,4% упевнені, що навчальна,  позаурочна та позашкільна діяльність  надають рівні можливості для самореалізації, і лише 6,3% підлітків пов'язують процес самореалізації виключно зі школою .

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

 

Отже, розглянувши теоретичні основи самореалізації, можна зробити  наступні висновки:

1. Самореалізація розглядається як необхідна умова розвитку окремої особистості і поступального розвитку суспільства в цілому.

2. Потреба в реалізації  накопичених сил найбільш найактуальніша  в підлітковому віці. Цей вік  називають віком «інтеграції  самосвідомості», «самоідентифікації», відкриття «Я».

3. Потреба в спілкуванні,  розвиток уяви, прагнення до автономії,  а також інтенсивне формування  ціннісних орієнтацій дозволяє  припустити, що особистість самореалізації підлітка буде володіти такими особливостями, як демократичність в міжособистісних відносинах, креативність, самостійність і відповідальність, прагнення до формування ціннісних орієнтацій . А сам процес самореалізації підлітка логічно характеризувати як прагнення до найбільш повного виявлення, розвитку та використання в діяльності своїх можливостей. Іншими словами, це процес поступово накопичуються досягнень, що сприяють психологічному зростанню людини, перехід зі стану можливостей до стану дійсності і самореалізації надалі.

4. Самореалізація як  процес передбачає: ідентифікацію себе з іншими; відкритість досвіду та його прийняття; різноманітне сприйняття суб'єктом чуттєво - заданих ситуацій; творчий характер активності.

5. Самореалізація здійснюється  в процесі її соціалізації, таким  чином, на процес самореалізації  особистості підлітка впливає безліч чинників - поведінка батьків, взаємини з однолітками і т.д.

Отже, ми з'ясували, самореалізація підлітка - це усвідомлюваний і суб'єктивно  значущий процес розкриття особистістю  своїх здібностей і можливостей  у діяльності та відносинах. Самореалізація підлітка як процес передбачає: ідентифікацію себе з іншими; відкритість досвіду та його прийняття; різноманітне сприйняття суб'єктом чуттєво – ладанних ситуацій; творчий характер активності.

Було з'ясовано, на процес самореалізації підлітків впливають такі зовнішні фактори як поведінка батьків та їх ставлення до дітей, взаємини підлітка з однолітками.

На думку дослідників  феномена самореалізації підлітків  самореалізація є процесом і результатом  діалектичного злиття унікальної, неповторної особистості та об'єктивного світу, що відбувається в результаті різноманітної навчальної діяльності. До необхідних ознаками процесу самореалізації вони відносять спрямованість, в якій важливе значення мають мотиви діяльності індивідуальності і ціннісні орієнтації, і розширення сфери діяльності.