Діагностичні можливості вивчення рівня комунікативних властивостей та труднощів спілкування у підлітків

Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний  педагогічний університет

Кафедра психології та педагогічних технологій

 

 

 

 

Діагностичні  можливості вивчення рівня комунікативних властивостей та труднощів спілкування  у підлітків

 

Курсова робота

Психодіагностика

 

Науковий керівник:

Кандидат психологічних  наук,

доцент

Шестопалова О.П.

 

 

 

Роботу виконала:

студентка педагогічного  факультету

групи ПП 06 – 1 (ЗВ)

Коваль Т.П.

 

 

Кривий Ріг

2009

2

ЗМІСТ

Зміст................................................................................................................2

Вступ...............................................................................................................3

Розділ І. Теоретичний огляд  з проблеми детермінант труднощів  спілкування в підлітковому віці.............................................................................5

1. Психологічні особливості підліткового віку....................................5
2. Підлітковий вік і специфіка спілкування в підлітковому віці......10

Висновок до першого розділу....................................................................22

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення проблем  комунікативних здібностей дітей підліткового віку................................................................................23

2.1. Опис вибірки і методів  дослідження..................................................23

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів  дослідження.............................25

Висновок до другого розділу.....................................................................34

Загальний висновок.....................................................................................35

Перелік використаних джерел...................................................................37

Додаток 1......................................................................................................39

Додаток 2......................................................................................................41

          Додаток 3......................................................................................................44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

ВСТУП

Для розвитку людини важливий кожен вік. Та все ж підлітковий  вік займає особливе місце в психології людини. Це найважчий і складніший зі всіх дитячих віків, бо він є  періодом становлення особистості. Актуальність нашого досліждення полягає в тому, що воно спрямоване на виявлення причин, що викликають труднощі в спілкуванні, що у свою чергу є важливим чинником успішного переходу від підліткового віку до юнацького.

Головний зміст підліткового віку складає його перехід від дитинства до дорослого життя. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, формуються соціальні установки. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості дітей підліткового віку.

Відомо, що на початок  підліткового віку учбова діяльність має своє провідне значення в психологічному розвитку учнів. Провідним видом  діяльності стає спілкування.

Всі дослідники діної області так чи інакше сходяться у визнанні того величезного значення, яке має для підлітків спілкування з однолітками, оскільки воно знаходиться в центрі життя підлітка, багато в чому визначає решту всіх сторін його поведінки і діяльності. Такі труднощі в спілкуванні є одною із складних проблем в психології. Проблема утруднень (або «бар’єрів» спілкування) як об’єкт спеціального дослідження вивчається вітчизняними і зарубіжними психологами з середини 20 століття.

Мета нашого дослідження – з’ясування діагностичних можливостей вивчення комунікативних властивостей підлітків та труднощів у спілкуванні при використанні методики 14 PF - опитувальника Р.Кеттела та методики КОС – 1.

Об’єктом дослідження є міжособистісне спілкування та комунікативні властивості підлітків.

 

4

Предметом дослідження є особистісні чинники, що сприяють виникненню труднощів в комунікативних властивостях в підлітковому віці.

Аналіз літературних джерел дозволив нам сформулювати наступну гіпотезу: особливості особистості є головною причиною труднощів в спілкуванні та міжособистісній взаємодії підлітків.

Для підтвердження нашої  гіпотези ми поставили перед собою  наступні задачі:

1. Провести теоретично-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури по проблемі спілкування в підлітковому віці.
2. Вивчити комунікативні схильності підлітків з метою виявлення основних причин, що викликають труднощі в спілкуванні.
3. Вивчити особистісні особливості підлітків з метою встановлення залежності комунікативних схильностей від особистісних особливостей.
4. Скласти психо-корекційну програму по профілактиці і подоланню труднощів спілкування підлітків.

Ми використовували  такі методи тестування:

• 14 PF опитувальник Р. Кеттела.
• Оцінка комунікативних і організаторських схильностей (КОС) Б.А.Федорішина
• методи описової статистики та якісного аналізу даних.

 

 

 

 

 

 

5

Розділ І. Теоретичний  огляд з проблеми детермінант  труднощів спілкування в підлітковому віці

1. Психологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік –  це своєрідний “третій світ”, який існує між дитинством і дорослістю. Біологічно це вік статевого дозрівання, поруч з яким стають більш зрілими й інші біологічні системи організму. Психологічно це період складного формування нової особистісної і соціальної ідентичності, для якого характерні максимальні диспропорції у рівнях і темпах розвитку. Підліток отримує нові домашні та шкільні обов'язки. Відбувається завершення орієнтації дитини на “жіночу” та “чоловічу” діяльність. Підлітковий вік схожий на міст між дитинством та зрілістю, по якому кожен повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.

Як зауважує А.Адлер, «якщо згадати, скільки перешкод зустрічається дитині на кожному кроці, не варто дивуватися, що її реакція на них не завжди адекватна... За кожним прикладом її невірної реакції на оточуюче середовище стоїть цілий ряд спроб відреагувати правильно та бути успішним у житті».

Психологи умовно розділяють підлітковий вік на два періоди: власне підлітковий (11-15 років) та ранній юнацький (16-19 років). Але треба відзначити, що основним критерієм для періодів життя є не календарний вік, а анатомо-фізіологічні зміни в організмі.  На формування особистості в підлітковий період значний вплив здійснює процес статевого дозрівання. Ріст дорослої людини залежить як від спадкових факторів, так і від умов оточуючого середовища. Чим раніше починається статеве дозрівання, тим коротший період швидкого росту і тим швидше він закінчується. Перш за все, у молодих людей бурхливо змінюється зріст і вага, змінюються пропорції тіла.

 

6

І.В. Дубровіна вважає, «Залежно від конкретних соціальних умов, культури, тих традицій, які існують у вихованні дітей, цей перехідний період може мати різний зміст і різну тривалість. В даний час в умовах нашої країни цей період розвитку охоплює приблизно вік з 10—11 до 14—15 років, збігаючись в цілому з навчанням дітей в середніх класах школи.» [ 2, с. 150 ]

Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у виховному  відношенні. Це пов’язано зі статевим дозріванням. «В ході бурхливого зростання і фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, депресія, багато хто з них деколи починає відчувати себе незграбними, невмілими із-за неспівпадання темпів зростання різних частин тіла і різкої зміни його пропорцій і т.п.» [ 2, с. 151 ]

Позитивна самооцінка підлітка, прийняття його ровесниками та популярність в групі великою мірою залежить від фізичної привабливості. Зовнішній  вигляд людини впливає на розвиток її особистості, встановлення контактів  та соціальну поведінку. Зовнішньо привабливі підлітки, як правило, викликають у оточуючих позитивне ставлення до себе; їх вважають чуйними, доброзичливими, розумними та успішними. Таке ставлення часто є причиною того, що симпатичні підлітки мають вищу самооцінку, краще адаптуються в суспільстві та краще володіють навичками міжособистісних відносин.

Образ “Я” у підлітка також залежить від його ваги. Багато підлітків турбуються через свою вагу, вважаючи, що вона перевищує норму. Худорлявих підлітків турбує інша проблема – їх організм спалює більше калорій, ніж отримує. “Кістлявість” та “Недостатньо атлетична статура” особливо турбує хлопчиків. [ 1 ]

Вітчизняний психіатр Лічко  А.Є . розглядає підлітковий період як фазу загострення певних індивідуально-психологічних  рис, появи акцентуацій, які при дії сильних психогенних факторів можуть спричинити тимчасову дезадаптацію особистості. Юнацький вік у порівнянні з підлітковим

7

характеризується більшою  диференційованістю емоційних реакцій  і способів вираження емоційних  станів, підвищенням самоконтролю і саморегуляції. Але «як загальні особливості цього віку відзначаються мінливість настрою з переходами від невпинних веселощів до сумування та поєднання полярних якостей, що змінюють одна одну. До таких якостей відноситься особлива підліткова сенситивність - чутливість до оцінки іншими своєї зовнішності, здібностей, умінь і, поряд з цим, надмірна самовпевненість і критичність по відношенню до оточуючих. Тонка чутливість часто поєднується з емоційною ригідністю, болюча сором'язливість - з нахабністю, бажання бути визнаним і оціненим іншими - з підкресленою незалежністю, боротьба з авторитетами - з обожнюванням випадкових кумирів, чуттєве фантазування - з сухим мудрствуванням.» [ 3, с. 186 ]

Емоційні коливання  між крайніми протилежностями були б розцінені як стовідсотково патологічні у будь-який інший період життя. У підлітковий період вони означають не більше, ніж дорослу структуру особистості, якій потрібен довгий час для формування, коли особистість не припиняє експериментувати.

Центральним психологічним новоутворенням в підлітковому віці стає формування у підлітка своєрідного відчуття дорослості, як суб’єктивного переживання відношення до самого себе як до дорослого. [4, с. 382]. Це новоутворення виражає нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначає зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій. Фізичне змужання дає підліткові відчуття дорослості, але соціальний статус його в школі і сім’ї не міняється. І тоді починається боротьба за визнання своїх прав, самостійності, що неодмінно приводить до конфлікту між дорослими і підлітками. В результаті виникає криза підліткового віку. На думку Л.С.  Виготського, вікові кризи обумовлені, перш за все, руйнуванням звичної

 

 8

соціальної ситуації розвитку і виникненням іншої, яка більш відповідає новому рівню психологічного розвитку дитини. [ 5 ].

Суть підліткової кризи  складає властиві цьому віку підліткові поведінкові реакції. До них відносяться: реакція емансипації, реакція групування з однолітками, реакція захоплення (хобі). [ 6, с. 536 ]

Реакція емансипації. Ця реакція є типом поведінки, за допомогою якої підліток прагне вивільнитися з-під опіки дорослих, їх контролю, заступництва. Потреба вивільнятися пов’язана з боротьбою за самостійність, за ствердження себе як особистості. Реакція може виявлятися у відмові від виконання загальноприйнятих норм, правил поведінки, знецінення етичних і духовних ідеалів старшого покоління. Дріб’язкова опіка, надмірний контроль над поведінкою, покарання шляхом позбавлення мінімальної свободи і самостійності загострюють підлітковий конфлікт і провокують підлітків на крайні заходи: прогули, втечі зі школи і з дому.

Реакція групування з однолітками. Підліткам властиве інстинктивне тяжіння до об’єднання, до групування з однолітками, де вироблюються і апробовуються навики соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні, уміння завойовувати авторитет і зайняти бажаний статус. У групі однолітків ефективніше відпрацьовується самооцінка підлітка. Він дорожить думкою однолітків, віддаючи перевагу їхньому суспільству, а не суспільсту дорослих, критику яких він відкидає.

Реакція захоплення. Для підліткового віку захоплення (хобі) складає вельми характерну особливість. Захоплення необхідні для становлення особистості підлітка, оскільки завдяки захопленням формуються схильності, інтереси, індивідуальні здібності підлітків. Вони діляться на наступні види:

1. Інтелектуально-естетичні захоплення (музика, малювання, радіотехніка, електроніка, історія і так далі).
2. Накопичувальні захоплення (колекціонування марок, пластинок).

9

3. Ексцентричні (бажання підлітка бути в центрі уваги веде до захоплення екстравагантним одягом).

Знання підліткових  захоплень допомагає краще зрозуміти  внутрішній світ і переживання підлітків, покращує взаєморозуміння між підлітками і дорослими.

У підлітковому віці дуже високого рівня розвитку досягають всі без винятку пізнавальні процесі. Стає можливим навчання підлітка самим різним видам практичної і розумової діяльності. Головна нова риса, що з’являється в психології підлітка в порівнянні з дитиною молодшого шкільного віку - це вищій рівень самосвідомості, потреба усвідомити себе як особистість. [7, с. 118].