Психолого-педагогiчна корекцiя уваги молодших школярiв з затримкою психiчного розвитку

Гармонійний інфантилізм - це рівномірний прояв інфантилізму у всіх сферах. Емоції відстають у розвитку. Затримання мовного та інтелектуального розвитку та розвитку вольової сфери. У деяких випадках може бути не виражене фізичне відставання, спостерігається тільки психічне, а іноді є і психофізичне відставання в цілому. Психофізичний інфантилізм іноді має спадкоємну природу. У деяких родинах відзначається, що і батьки в дитинстві мали відповідні риси [45].

Друга група - затримка психічного розвитку соматогенного походження, яка пов'язана із тривалими важкими соматичними захворюваннями в ранньому віці. Це можуть бути важкі алергійні захворювання, захворювання травної системи. Тривала диспепсія протягом першого року життя, неминуче приводить до відставання у розвитку. Серцево-судинна недостатність, хронічне запалення легенів, захворювання нирок часто зустрічаються в анамнезі дітей з затримкою психічного розвитку соматогенного походження. Зниження фізичної активності в цьому випадку стимулює недолік інформації, становлення життєво важливих психічних функцій гальмується. Хронічна фізична і психічна астенія затримують розвиток активних форм діяльності, сприяють формуванню таких рис характеру, як боязливість, невпевненість у своїх силах. Ці ж властивості в значній мірі обумовлюються створенням для хворої або фізично-ослабленої дитини режиму обмежень і заборон. Таким чином, до явищ, обумовлених хворобою, додається штучна інфантилізація, викликана умовами гіперопіки. Таких дітей легко відрізнити від звичайних однолітків: вони не намагаються самостійно відповідати на поставленні їм елементарні запитання, а якщо і відповідають, увесь час оглядаються на маму, чи схвалить вона їх відповідь, чи ні [49].

Певна річ, що поганий соматичний стан не може не відбитися і на розвитку центральної нервової системи, затримує її дозрівання. Такі діти місяцями перебувають у лікарнях, що, природно, створює умови сенсорної депривації, що теж не сприяє їхньому розвитку [45].

Третя група - затримка психічного розвитку психогенного походження. Затримка пов'язана з несприятливими умовами виховання, що викликають порушення формування особистості дитини. Соціальний ґенез цієї аномалії розвитку не виключає її патологічного характеру. Як відомо, при ранньому виникненні і тривалому впливі психотравмуючого фактора можуть виникнути стійкі порушення нервово-психічної сфери дитини, що обумовлюють патологічний розвиток її особистості. Ці умови - бездоглядність, що часто сполучається з жорстокістю з боку батьків, або гіперопіка, що теж є вкрай несприятливою ситуацією виховання в ранньому дитинстві. Бездоглядність приводить до психічної нестійкості, імпульсивності, вибуховості і, звичайно, безініціативності, до відставання в інтелектуальному розвитку. Гіперопіка веде до формування перекрученої, ослабленої особистості. У таких дітей звичайно проявляється егоцентризм, відсутність самостійності в діяльності, недостатня цілеспрямованість, нездатність до вольового зусилля, егоїзм. В умовах психотравмуючого виховання, коли переважають жорстокість або груба авторитарність, нерідко формується невротичний розвиток особистості, при якому затримка психічного розвитку буде проявлятися, як відсутність ініціативи і самостійності, боязливість [49].

При відсутності органічної або вираженої функціональної недостатності центральної нервової системи, відставання в розвитку дітей, що відносяться до перерахованих трьох форм, у багатьох випадках може бути переборене в умовах звичайної школи (особливо якщо педагог здійснює індивідуальний підхід до таких дітей і надає їм диференційну допомогу, відповідно до їхніх особливостей і потреб).

Остання, четверта група - сама численна - це затримка психічного розвитку церебрально-органічного ґенеза.

Причини - різні патологічні ситуації вагітності і пологів: родові травми, асфіксії, інфекції під час вагітності, інтоксикації, а також травми і захворювання центральної нервової системи в перші місяці і роки життя. Особливо небезпечний період до 2 років. Діагноз залежить від ступеня, масивності поразки. Іншим фактором є час поразки. Затримка психічного розвитку значно частіше пов'язана з більш пізніми, екзогенними ушкодженнями мозку, що впливають у період, коли диференціація основних мозкових систем вже значною мірою просунута і немає небезпеки їх грубого недорозвинення.

Травми і захворювання центральної нервової системи можуть привести до того, що називається органічним інфантилізмом, на відміну від гармонійного і психофізичного інфантилізму, причини якого не завжди ясні.

Таким чином, органічний інфантилізм - це інфантилізм, пов'язаний з органічним ушкодженням центральної нервової системи і головного мозку.

Також була запропонована систематизація затримки психічного розвитку Т.О. Власової [32] та М.С. Певзнер [5]. Основні дві форми:

1) затримка психічного розвитку, обумовлена психічним і психофізичним інфантилізмом (неускладненим і ускладненим недорозвиненням пізнавальної діяльності і мовлення, де основне місце займає недорозвинення емоційно-вольової сфери);

2) затримка психічного розвитку, обумовлена тривалим астенічним і цереброастенічним станом [49].

Залежно від причин, що викликали астенічний стан, звичайно розрізняють церебральну астенію і соматогенну астенію. Остання нерідко підсилюється за рахунок  психотравмуючих факторів. Не виключена, звичайно, можливість виникнення астеній і чисто психогенного характеру. Але вони рідко обмежуються тільки астенічними проявами і часто приводять до важких конфліктних переживань.

Відомо, що різноманітні зовнішні несприятливі фактори, будь то, загальні соматичні інфекції, легкі травми або дуже легкі осередкові поразки головного мозку, а також тривалі і важкі психічні переживання, перевтома, впливають у першу чергу на центральну нервову систему і можуть викликати функціональні порушення психічної діяльності [20].

Характерною рисою астенічних і, тим більше цереброастенічних станів, є порушення інтелектуальної діяльності при первинному збереженому інтелекті. У процесі навчання у таких дітей швидко наступає стомлюваність, нервове виснаження, виникають головні болі, у результаті цього порушується працездатність, спостерігається ослаблення пам'яті, уваги, діти погано зосереджуються при виконанні завдання або відволікаються [42].

Усе це створює для дитини реальні труднощі у навчанні. Вони виражаються в тому, що діти з астенічними станами, незважаючи на відсутність локальних мовних розладів, зазнають труднощів у процесі оволодіння читанням, писання, рахунком. При читанні вони часто втрачають рядок, не виділяють пропозицій, читають по здогаду, не роблять наголосів. У письмі допускають різноманітні помилки: не дописують букви та слова, з'єднують кілька слів в одне, пропускаючи при цьому окремі букви та склади.

При навчанні арифметиці ці діти часто не опановують поняття числа, прийоми усного рахунку, погано запам'ятовують таблицю множення, не втримують у розумі умови завдання, що утрудняє розв'язок. Ступінь виразності цих проявів залежить, як від стану дитини, так і від умов, у яких протікає її діяльність. При наростанні стомлення та відсутності спокійних умов роботи, продуктивність навчальної діяльності таких дітей різко знижується. Спостерігаються деякі особливості у їхній поведінці: неспокійні, зайво рухливі, дратівливі, плаксиві; інші, навпаки, мляві, боязкі, повільні, загальмовані, невпевнені. Часто зі страху невірно відповісти, вони зовсім відмовляються відповідати.

У тих випадках, коли порушення психічної діяльності виникає на більш ранніх етапах життя дитини, затримка психічного розвитку проявляється в обмеженості уяви про навколишню дійсність, у бідності словникового запасу та деякому недорозвиненні мислення.

Уся зазначена симптоматика часто буває більш вираженою при церебральній астенії. Церебральна астенія частіше буває обумовлена порушенням циркуляції рідини в мозку, або виникає внаслідок перенесеного струсу мозку, або запалення мозку, навіть невеликого, вузько локального. Церебральна астенія нерідко обумовлює неуспішність дітей, але при правильному розумінні цих станів і своєчаснім наданні педагогічної і лікувальної допомоги багато із цих дітей можуть подолати свої труднощі в навчанні [5].

Якщо говорити про те, які ж взагалі недоліки психічного розвитку спостерігаються у дітей розглянутої категорії, то треба сказати, що вони відстають у розвитку уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, мовлення, довільній регуляції діяльності і інших функцій. Причому показників інтелектуального рівня розвитку діти з затримкою психічного розвитку виявляються часто близькими до розумової відсталості. Але разом з тим, у них виявляються значно більші потенційні можливості [28].

Істотним проявом затримки психічного розвитку є дуже низький рівень активності дітей у всіх сферах психічної діяльності, у всіх її видах. Це спостерігається і у сприйнятті, і в розумовій діяльності, і в конструктивній діяльності, і навіть у грі. Низький рівень активності служить як би напівпроникним бар'єром, стосовно впливів навколишнього світу і є однією з причин того, що у психічному розвитку дітей цієї категорії дуже чітко проявляється закономірність загальна для всіх видів порушеного розвитку - зниження, у порівнянні з нормою, швидкості і зменшення обсягу приймання і переробки інформації. Значною мірою, в результаті цього, у них уповільнено формуються  уявлення, поняття, різні навички і уміння [45].

Таким чином, виділяють чотири основні групи дітей з затримкою психічного розвитку: конституціонального походження, соматогенного походження, психогенного походження, церебрально-органічного ґенеза.

Незважаючи на неоднорідність групи дітей з затримкою психічного розвитку, можна виділити загальні риси:

-         при затримці психічного розвитку порушення настають рано, тому становлення психічних функцій відбувається нерівномірно, уповільнено;

-         для дітей з затримкою психічного розвитку характерна нерівномірна сформованість психічних процесів;

-         найбільш порушеними виявляються емоційно-особиста сфера, загальні характеристики діяльності, працездатності: в інтелектуальній діяльності найбільш яскраві порушення проявляються на рівні вербально-логічного мислення, при відносно більш високому рівні розвитку наочних форм мислення.

Треба сказати, що усередині кожної з перерахованих груп дітей з затримкою психічного розвитку є варіанти, різні, як по ступеню виразності, так і по особливостях індивідуальних проявів психічної діяльності.

1.2. Проблеми розвитку молодших школярів з затримкою психічного розвитку

Затримка психічного розвитку викликається різноманітними причинами. Разом з тим, діти молодшого шкільного віку цієї категорії мають низку загальних особливостей розвитку пізнавальної діяльності та особистості.

У всіх молодших школярів з затримкою психічного розвитку не сформована готовність до шкільного навчання. Ці діти приходять до школи з тими ж особливостями, які характерні для старших дошкільників. У цілому, це виражається у відсутності шкільної готовності. А саме знання і уявлення про навколишню дійсність у них неповноцінні, обривкові. Основні розумові операції сформовані недостатньо. Наявні нестійкі пізнавальні інтереси, які виражені вкрай слабко. Навчальна мотивація відсутня. Бажання іти в школу зв'язане лише із зовнішньою атрибутикою: придбання ранця, олівців, зошитів. Мовлення не сформоване до необхідного рівня, зокрема, відсутні навіть елементи монологічної мови. Довільна регуляція поведінки відсутня. Це проявляється в незрілості функціонального стану центральної нервової системи, слабкості процесів гальмування і збудження, труднощів в утворенні складних умовних зв'язків, відставанні у формуванні зв'язків між аналізаторами. Все це служить причиною того, що діти із труднощами оволодівають навичками читання та письма, часто плутають букви, подібні по накресленню, зазнають труднощів при самостійному відтворенні тексту [45].

Молодші школярі з затримкою психічного розвитку відрізняються зниженою розумовою працездатністю. Рівень розумової працездатності залежить від ступеню ослаблення дитини і характеру органічного або функціонального ураження мозку [28].

Дослідження психологів виявили в більшості дітей молодшого шкільного віку з затримкою психічного розвитку неповноцінність тонких форм зорового і слухового сприйняття, просторові і тимчасові порушення, недостатність планування і виконання складних рухових програм. Таким дітям потрібно більше часу для приймання і переробки зорових, слухових і інших вражень.

У них недостатньо сформовані просторові уявлення: орієнтування в напрямках простору здійснюється на рівні практичних дій, утруднене сприйняття перевернених зображень, виникають труднощі при просторовому аналізі і синтезі ситуації. Розвиток просторових відносин тісно зв’язаний з становленням конструктивного мислення.

Значні «ножиці» спостерігаються у розвитку між формуванням практичних умінь і навичок в галузі просторових відносин і можливістю їх розуміння і відображення в мовленні. Молодші школярі зазнають труднощів у розумінні логіко-граматичних структур, що виражають просторові відносини. Їм складно дати словесний звіт про виконанні завдання, які засновані на усвідомленні цих відносин [49].

Значне відставання і своєрідність виявляється в розумовій діяльності. Пам'ять у таких дітей знижена. У всіх молодших школярів з затримкою психічного розвитку спостерігаються недоліки пам'яті, причому, ці недоліки усіх видів запам'ятовування: мимовільного чи довільного, короткочасного та довготривалого. Вони розповсюджуються на запам'ятовування як наглядного, так і, вербального матеріалу, що не може не вплинути на успішність. Відставання в розумовій діяльності і особливості пам'яті найбільше яскраво проявляються в процесі розв'язку завдань, пов'язаних з такими компонентами розумової діяльності, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування [21].

Механічна пам'ять молодших школярів з затримкою психічного розвитку характеризується зниженням продуктивності перших зусиль запам'ятовування. Але час, необхідний для повного заучування, близький до норми. Діти, хоча і зазнають труднощів на початковому етапі запам'ятовування слів, у більшості випадків успішно справляються із завданням. Недовільне запам'ятовування менш продуктивне, ніж у нормально розвинених 6-річних дошкільників. Відзначається зниження продуктивності і стійкості довільного запам'ятовування, особливо в умовах значного навантаження.

Про те, що діти молодшого шкільного віку з затримкою психічного розвитку із труднощами оволодівають складними видами пам'яті, говорять такі факти: ці діти, незалежно від структури і змісту матеріалу, аж до 4 класу переважно користуються механічним завчанням. У той час, як у дітей, що нормально розвиваються, у цей період (від 2 до 4 класу) інтенсивно розвивається довільно опосередковане запам'ятовування.