Социальная работа с женщинами

Конверсійне безробіття, пов’язане зі скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях АПК.

Залишкове безробіття викликане обмеженням працюючих за станом здоров’я, за віком, більш низькою продуктивною мобільністю, відсутністю прагнення  до підвищення кваліфікацій у літніх людей.

Крім того, виділяють молодіжне  безробіття, сезонне, технологічне,  регіональне безробіття.

Таким чином, яким би не був загальний рівень безробіття, він неоднаково розподіляється між різними категоріями працездатного населення. У розвинених країнах з ринковою економікою в періоди підйому виробництва кількості безробітних серед робітників перевищує кількість безробітних серед фахівців і службовців, безробітних серед молоді, як правило, більше, чим серед дорослих людей, особливо середнього віку; жінки частіше попадають в число безробітних, чим чоловіки. Статистичні дані в Україні свідчать, що світові тенденції значною мірою повторюються і в нашій економіці, за винятком того, що рівень безробіття зараз вище серед фахівців і службовців, чим серед робітників.

Наявність значної кількості  працездатних осіб, які лише формально  зайняті, а фактично не працюють і  одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у  нерегламентованій діяльності, ускладненню  криміногенної ситуації, загостренню  соціальних конфліктів.

Проведені дослідження чисельності  й складу незайнятого працездатного  населення дають змогу припустити, що у сфері нерегламентованої  зайнятості основні доходи одержує майже третина працездатного населення в працездатному віці. Нині незареєстрована зайнятість – це неформальний сектор економіки, проте виключений зі сфери цивілізованих соціально–трудових, правових відносин і норм.

Зарубіжний досвід свідчить, що і в країнах з розвинутою економікою відбувається зростання вимушеної неповної зайнятості.

Проте перехід на скорочений робочий день (тиждень) розглядається  як ефективний захід щодо запобігання  безробіттю. Масштаби неповної зайнятості в США, Німеччині, Франції, Португалії за останні роки збільшилися в десятки разів. При цьому активно використовуються державні дотації (субсидії) підприємствам на заробітну плату працівникам для компенсацій витрат у разі скорочення збиткових і нерентабельних робочих місць [63].

Отже, проблема неповної зайнятості і прихованого безробіття і згодом виявлятиметься як проблема часткового (тимчасового зменшення або установлення законом скороченої тривалості робочого дня) або тимчасового повного  безробіття (перерви в одержанні  заробітної плати або зменшення  її розміру з причини тимчасового  припинення виробництва без розірвання трудових відносин).

На реєстрованому ринку  праці тенденції, що мали місце у  розрахунках на повний обсяг руху робочої сили, залишились незмінними. Тобто скорочуються не тільки обсяги чисельності безробітних жінок, а й інтегрований показник ринку  праці – рівень безробіття. Якщо у 2008 р. на реєстрованому ринку праці  було 730,4 тис. безробітних жінок, то у 2010 р. їхня чисельність скоротилась  на 65,4 тисячі, а рівень безробіття —  на 0,53 відсоткових пункти і у 2010 р. становив – 4,93% [15].

Рівень безробіття жінок  в Україні за 2009 р. в розрахунку на повний обсяг руху робочої сили на 5,1 відсоткових пункти перевищує  аналогічний показник реєстрованого  ринку праці. Це свідчить про те, що більшість безробітних жінок, як правило, не звертається до центрів  зайнятості через труднощі працевлаштування або через низьку заробітну плату, через непрестижні види праці, які  може запропонувати їм служба зайнятості.

Важливим показником, що характеризує стан жінок на ринку праці, є тривалість безробіття. У 2010 р. тривалість безробіття жінок становила два роки. У 2011р. цей показник скоротився на один місяць. Такий період занадто довгий і  природно, що особа, яка залишилась без роботи, втрачає трудові навички, процес її адаптації до нових умов зайнятості ускладнюється і, в результаті, падає її конкурентоспроможність. Жінкам набагато складніше влаштуватись на роботу, зокрема у зв'язку з тим, що маючи більш високий освітній рівень порівняно з чоловіками, вони бажають працевлаштуватись, зазвичай, відповідно до цього рівня [69].

Отже, безробіття – це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільне корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. Розв'язання проблеми безробіття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середнього бізнесу.

2. Причини безробіття жінок в Україні

Практика проведення економічних  реформ показала, що за відсутності  адекватної системи заходів державного регулювання зайнятості жіноча частина  трудових ресурсів першою витісняється на периферію ринку праці або взагалі за його межі. У результаті посилюється прихована та явна дискримінація жінок, гендерна сегментація ринку праці, знецінення її освітнього і кваліфікаційного потенціалу. Дана проблема набуває все більшої актуальності, проте дуже часто при її дослідженні не враховують суто економічних факторів, що впливають на трудові відносини.

Найбільш відомою теорією , що пояснює причини безробіття, є теорія Дж.М.Кейнса, що змінила в середині 30-х років теорію класиків – економістів (А.Смит, А.Маршалл), що пояснюють причину безробіття високим рівнем заробітної плати.

Ф.Хайек вважав, що безробіття є прямим результатом короткозорої політики повної зайнятості, що  проводили  протягом останніх двадцяти п’яти років. Зростання державних витрат, на думку Ф.Хайека, неминуче веде до інфляції, що, досягає критичної оцінки, сама стає причиною безробіття. Вихід з цього замкнутого кола один – припинити інфляційну політику повною зайнятісті. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого збільшення безробіття, але  саме це, по ідеї Хайека, дасть можливість виявити всі пороки в розміщенні праці, розробити і здійснити не інфляційними методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості [72].

Монетаристи на чолі з М. Фридменом  висунули концепцію “природного” безробіття. До якої вони відносять фрикційне безробіття.

Таким чином, західні економісти визнають, що безробіття – невід’ємний  атрибут ринкової системи господарства, воно неминуче, а у своєму “природному” варіанті навіть корисна для забезпечення необхідної  гнучкості ринку праці.

Для українського суспільства, яке на даний час перебуває  на стадії невизначеності та формування нових соціальних норм і життєвих стратегій, проблема гендерної нерівності у сфері зайнятості виявилася не повністю усвідомленою та вивченою. На державному рівні вона також недостатньо законодавче обґрунтована [22].

Найяскравішим проявом недосконалості та незавершеності формування нормативної  бази регулювання зайнятості жінок  в Україні є повна відсутність  антидискримінаційного блоку у  законодавчому регулюванні зайнятості. У результаті рівність можливостей для всіх суб'єктів ринку праці незалежно від статті, що декларується у ряді документів, залишається гаслом, не підкріпленим конкретним механізмом реалізації. Внаслідок цього принцип рівності можливостей фактично зведений до забезпечення рівноправності за критерієм умов праці і до розширення системи пільг і гарантій, пов'язаних із материнством [5].

Одним із наслідків недосконалості існуючої нормативної бази стало витіснення жінок із сфери зайнятості, що і виявилося у зростанні зареєстрованого жіночого безробіття. Хоч безробіття у однаковій мірі є проблемою як для жінок, так і для чоловіків, але досвід засвідчує, що жінкам важче знайти роботу ніж чоловікам. [8].

Наведені факти дають  вагомі підстави при реалізації гендерної політики в Україні чи не найважливішу увагу приділяти саме питанням становища жінки на ринку праці. Для цього необхідне перш за все чітке усвідомлення проблеми. Адже у силу дії різних обставин, розглядаючи проблему нерівності між чоловіком і жінкою в Україні, часто звертаються до прикладів розвинутих держав світу, копіюються "неукраїнські" стереотипи мислення, не враховуються особливості культури, звичаїв, моральних цінностей. Жіночий рух на Заході спрямований на вирішення проблем, які менш тісно пов'язані з проблемами суто матеріального характеру. Державний сектор забезпечував, як здавалося на перший погляд, необмежену кількість робочих місць. Офіційно зареєстрованого безробіття як такого не існувало. Статистичні дані показують, що частка жінок у робочій силі була, за міжнародними нормами, надзвичайно велика. Проте жінки працювали на менш оплачуваних і престижних робочих місцях, а законодавчі гарантії щодо захисту та підтримки жінки у сфері зайнятості використовувалися виключно як засіб для забезпечення економіки робочою силою та для розв'язання демографічних питань [26].

Ураховуючи психологічні чинники, сучасний стан економіки України, недостатню підтримку з боку держави, можна стверджувати, що жінка у нашій країні практично не має права вибору: працювати чи не працювати. Будучи берегинею домашнього затишку, вона позбавлена можливості працювати для себе, самореалізуватися в роботі. Гендерні нерівності у сфері праці починають все більше проявлятися саме зараз, коли жінка намагається стати рівноправною учасницею ринку праці. Для жінок нове соціально–економічне середовище, налаштованість громадської думки, індивідуальний психологічний стан широкого загалу менш сприятливі, ніж для чоловіків. Згідно із даними соціологічних досліджень, лише одна із 100 жінок відчуває себе нині абсолютно впевненою, 8–9 із 10 перебувають у постійній тривозі за завтрашній день, а частка тих, хто остаточно зневірився знайти будь–яку роботу, становить у структурі економічно неактивного жіночого населення 6,4% [6].

Найбільш вираженою в  Україні формою гендерної нерівності у сфері зайнятості є гендерна професійна сегрегація, негативним проявом  якої є те, що жінки концентруються у тих секторах, де оплата праці  є нижчою. Вони займають близько 80% робочих  місць в освіті, охороні здоров'я  і соціальній сфері, приблизно стільки  місць у готельному та ресторанному бізнесі, більше половини місць в  оптовій та роздрібній торгівлі, у  сфері фінансових послуг. Чоловіки переважають у промисловості, сільському господарстві, у державному управлінні і бізнесі. Отже, значна частина робочих місць для жінок є у галузях, які не гарантують їм необхідного матеріального забезпечення.

Рівень гендерної професійної сегрегації в Україні в останнє десятиріччя становив приблизно 39%. Це означає, що для того, щоби зрівноважити гендерне представництво у кожній професії, 39% жінок або чоловіків повинні змінити свою професію. Для порівняння можна вказати, що рівень професійної сегрегації найбільш високим був у Великобританії – 44%, а найменший – 32% – у Швейцарії [11].

Опитування роботодавців в Україні показало, що одна з основних стратегій економічного виживання пов'язується в їхньому уявленні з проведенням жорсткої кадрової політики. Роботодавці, а особливо власники приватних підприємств, діючи у жорсткому ринковому конкурентному середовищі, вважають, що з жінками пов'язані більш високі витрати через тимчасове звільнення у зв'язку із вагітністю або з хворобою дитини, право жінки на скорочений робочий день, тощо. Це означає відмову від використання жіночої праці на робочих місцях, де вона може бути замінена чоловічою.

Отже, проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро постає проблема безробіття жінок в Україні. Економічний спад не ринку праці скоротив чисельність зайнятого населення скоротилася на 9 відсотків. Причинами цього є, не лише економічна ситуація у країні, а й є гендерна професійна сегрегація.

1. 3. Соціально-психологічі  особливості безробітних жінок в Україні

Соціально-психологічна проблема безробіття, перш за се, пов’язана з  психологічною зневірою у власні сили і невмінням подолати брак знань. Утративши роботу, жінка опиняється у важкій психологічній ситуації, не знає, як себе подати, які вимоги ставить роботодавець, на що можна розраховувати у цьому житті. Відповіді на ці питання допомагають знайти соціальні працівники, спеціалісти центрів зайнятості, сприяючи “пробудженню” потенційних фізичних, психологічних та емоційних сил і намірів. Економічно активна людина повинна позбутися бажання заспокоїтися, отримавши допомогу по безробіттю, не чекати, поки про неї подбає хтось інший.

Особлива увагу необхідно  приділяти соціально-психологічній  підтримці безробітних жінок. Надання консультаційних послуг спрямоване, насамперед, на поліпшення адаптованості на ринку праці та формування мотиваційної готовності до продуктивної дії на ньому. Стало системою проведення інформаційних семінарів, де жінки  дізнаються про вакансії та можливості професійної підготовки і перепідготовки, відпрацьовуються елементи техніки пошуку роботи та інші послуги служби зайнятості. На тематичних семінарах – «Жінка і праця», «Гендерні аспекти впевненості», «Сімейне безробіття» «Особливості зайнятості жінок» – про перспективи кар’єри, вплив соціальних стереотипів на сучасний ринок праці та жінок. Успіхом серед жінок будь–якого рівня користуються семінари з техніки пошуку роботи, де відпрацьовуються навички пошуку роботи, виконуються вправи, що підвищують самооцінку та впевненість у собі. На підприємницьку діяльність орієнтують семінари «Жінка і бізнес» з елементами тренінгу, де клієнтки знайомляться з можливостями кар’єрного росту в бізнесі, створеному їх власними руками [24].

Соціально-сихологічна  підтримка безробітних жінок, індивідуальний підхід до кожного – один з важливих напрямків роботи соціальних працівників-консультантів, які працюють з безробітними жінками. Виділення соціально-психологічного консультування безробітних жінок  у окремий напрямок роботи соціального  працівника базується на певних об’єктивних  підставах:1). пошук роботи безробітним дедалі ускладнюється зростанням та поширенням безробіття; 2). низький рівень життя, взагалі, та низький рівень матеріальної допомоги безробітним, зокрема, утворюють серйозні проблеми у вирішенні побутових питань. Ці чинники безпосередньо впливають на психоемоційний стан безробітних та призводять до того, що більшість з них непокоїть:відчуття надмірної тривоги,психічної напруженості,втоми, зневірення у власних здібностях і можливостях, невдоволеність собою. Такі психологічні та психофізіологічні стани утворюють психологічний дискомфорт особистості та уявляють собою суттєву перепону:у адаптації безробітних до соціальної ситуації,у пошуку нових варіантів працевлаштування, тобто у вирішенні тих питань, якими безпосередньо покликана займатися саме служба зайнятості. Тому проблема соціально-психологічної підтримки безробітних жінок - як одного з основних напрямків роботи соціальних працівників – набуває особливої актуальності. Основною метою ЄТОННу є створення системи соціального захисту та самозахисту населення. Однією з засад ЄТОННу є активізація власних зусиль клієнтів щодо влаштування життя, підвищення відповідальності людини перед собою та суспільством. Цьому відповідають навчання клієнтів методам і техніці самостійного пошуку роботи, створення в центрах зайнятості сектора профінформування населення, підвищення відповідальності клієнтів за власні дії щодо пошуку роботи. В системі технології ЄТОНН закладені елементи корекційної роботи[67].