Социальная работа с женщинами

Зневіреність у пошуках роботи, невпевненість у майбутньому – все це формує у безробітних жінок почуття безвихідності, невпевненості у собі.

Високий рівень стресу у представниць жіночої статі супроводжується підвищеним ступенем психологічної збудливості та мінливості (шкала циклотимності), а саме: стресові переживання супроводжуються у жінок посиленням емоційної неврівноваженості та схильністю до стрімких змін психологічного стану.

Для безробітних жінок характернепереважання мотивів уникнення над мотивами досягнення. Одне з прямих наслідків цього – відсутність прагнення до кар'єри, до самоствердження, до активної професійної діяльності [28].

Найменш прийнятними цінностями для безробітніх жінок є цінності життя для задоволення (абсолютне домінування), рівності, свободи, творчості, краси світу, суспільного визнання.

Безпосередньою соціальним середовищем безробітних жінок є майже виключно сім'я і близькі родичі. Неспоріднені близькі люди (друзі і подруги, сусіди, приятелі, товариші по службі) утворюють незначну периферійну групу. Психологічне значення для жінки представників цих двох группнаходітся в зразковому співвідношенні 10: 1.У коло близьких осіб у жінок входять перш за все (у порядку значимості); мати, чоловік, син, дочка, дещо менше значення відводиться сестрі, батькові, братові. У середньому жінки вказують 5–10 близьких їм людей.

Обмеженість кола близьких майже виключно родичами та членами своєї сім'ї свідчить про відповідні орієнтаціях жінок і про відсутність у них скільки–небудь вираженої зовні спрямованої соціальної активності.

Обмежена соціальна активність поєднується у жінок з поданням про свого підлеглого, залежному становищі всередині своєї групи. Самооцінка свого соціального статусу жінками занижена. В цілому жінки оцінюють свою соціальну поведінку як залежне і відчуває тиск, а своє місце в найближчому соціальному оточенні як периферійне. У психоаналітичної термінології це означає присутність яскраво вираженого "комплексу неповноцінності" [34].

Фази, в яких перебуває жінка після втрати роботи:

1. Від 1 до 3 міс. – фаза «шоку», що супроводжується активним пошуком роботи
2. Від 3 до 4 міс. – після невдалих спроб знайти роботу знижується активність пошуку роботи, людина занепокоєна, агресивна, характеризується зниженням самооцінки у жінок,
3. Більше 5 міс. – адаптація до стану безробіття, зниження рівня домагань.

Отже, в соціально-психологічній роботі необхідно працювати з мотивацією безробітної жінки, з самооцінкою, збагачувати досвід жінки, пояснювати зміст нових соціальних вимог. Робота з жінками з низькою самооцінкою може включати в собі такі складові:періодично організовувати "успіхи" безробітного,суворо дотримуватись принципу поступовості, обігання на адресу людини критики, догани в разі невдачи в пошуку роботи,вдосконалювати навики в пошуку роботи,позитивний вплив оточуючих. Робота з жінками з завищеною самооцінкою включає в собі:показати жінці, що рівень її домагань не відповідає рівню його навичок, ставити перед цією людиною складні цілі, щоб запобігати розхолоджуючої дії,принципово оцінювати досягнення, не порівнювати його досягнення зі слабими.

 

 

1.4. Система і напрями соціальної роботи з безробітними жінками

 

Останніми роками в Україні  почали створюватися благодійні і приватні соціальні служби, однак державні заклади соціального обслуговування є вагомим чинником соціального захисту безробітних жінок, найширшою сферою застосування знань і навичок соціальних працівників.

Ці різноманітні організації, що переймаються соціальними проблемами, класифікують за різними критеріями.

За масштабом діяльності розрізняють:

— міжнародні організації (Міжнародна організація праці), діяльність яких поширюється на подолання проблеми безробіття у міжнародну просторі;

• загальнодержавні організації (Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр соціальних служб для сім’ї , дітей та молоді, Союз інвалідів України тощо);
• регіональні організації (районний центр зайнятості населення, міське управління праці та соціального захисту, громадські та благодійні організації, які надають соціальні послуги безробітним жінкам та зареєстровані на обласному, міському, районному рівнях).

З огляду на організаційний рівень діяльності організації, органи, інституції, які формують соціальну  політику держави щодо профілактики безробіття та працевлаштування жінок, здійснюють соціальну роботу, відповідно до їх повноважень і функціональних обов'язків (завдань рис. 1) можуть належати до одного з таких рівнів ( рис. 2):

 

 
 
1. Формування соціальної політики держави, планування соціальних програм щодо подолання проблеми безробіття жінок. Своїми рішеннями у нормативно-правових актами вони окреслюють межі, в яких функціонують соціальні служби. До них належать:

• Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загальнонаціональні програми подолання жіночого безробіття, затверджує державний бюджет, виконує функцію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);
• Кабінет Міністрів України (організовує реалізацію державної політики щодо подолання жіночого безробіття, виконання Конституції і законів України, розробляє і забезпечує здійснення загальнодержавних програм подолання жіночого безробіття).
• місцеві ради (визначають економічний, соціальний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки і збори, затверджують місцеві бюджети  та регіональні програми подолання безробіття жінок);

2. Забезпечення реалізації політики у щодо профілактики та подолання жіночого безробіття . Суб'єкти соціальної роботи, які належать до цього рівня, мають своїм обов'язком створення організаційних механізмів реалізації соціальної політики щодо подолання жіночого безробіття, здійснення відповідних виконавчо-розпорядчих функцій. Такими суб'єктами є:

— міністерства (центральні органи виконавчої влади, які реалізують політику щодо подолання жіночого безробіття, беруть участь у підготовці проектів державних програм подолання жіночого безробіття  та соціального розвитку України, Державного бюджету України, затверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах визначених законодавством повноважень;

• державні комітети (центральні органи виконавчої влади, які вносять пропозиції щодо формування державної політики стосовно подолання жіночого безробіття і забезпечують її реалізацію, сприяють іншим органам виконавчої влади у здійсненні їхніх повноважень);
• центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом (мають особливі завдання і повноваження подолання жіночого безробіття  наприклад Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини).

3. Реалізація політики стосовно подолання жіночого безробіття або поліпшення соціального буття жінок. Обов'язком суб'єктів цього рівня (Державна служба зайнятості, Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) є створення системи соціальних служб, методичне забезпечення, управління діяльністю. Вони працюють з масштабними проблемами, а не окремим випадком.

4. Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центри зайнятості тощо .).
5. Служби, які мають справу з проблемою як індивідуальною потребою. На цьому рівні працюють інформаційні, консультативні служби, відділи, які з'ясовують сутність проблеми, спрямовують жінок до відповідних служб або спеціалістів щодо подолання жіночого безробіття[13].

Окрім державних структур проблемами працевлаштування жінок опікуються благодійні та громадські організаціції, зокрема:

1. Український Жіночий Фонд

1. Громадські організації на Черкащині, які працюють з безробітними жінками: Обласна спілка жінок Черкащини, Черкаський жіночий центр, Громадська організація "Ліга жіночих ініціатив", Молодіжна Асоціація жіночих ініціатив, Черкаське обласне громадське об'єднання "Славетні жінки України", Черкаське обласне Громадське об'єднання «Жіноча ініціатива»

Аналіз статистичних даних свідчить про існування труднощів в працевлаштуванні жінок через недостатню кількість вакансій для жінок, вимог роботодавців до даної вакансії, необхідність надавати їм певні пільги, як матерям малолітніх дітей, небажання роботодавця брати на себе обов'язки щодо організації робочого місця та режиму праці [10].

За допомогою служби зайнятості соціально незахищені жінки працевлаштовуються на заброньовані та дотаційні робочі місця підприємств та організацій міста Києва.

З метою отримання професії та підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку праці безробітні жінки проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Міською службою зайнятості здійснюється організаційно – методична робота щодо підтримки підприємницьких ініціатив безробітних жінок. Жінкам, які бажають організувати власну справу, надають індивідуальні та групові консультації з орієнтації на підприємницьку діяльність, виявлення професійно важливих якостей, які сприяють успішній самореалізації в сфері бізнесу. Бажаючі відкрити власну справу навчаються основам підприємництва на курсах служби зайнятості та отримують одноразову виплату допомоги по безробіттю для започаткування власної справи. За підсумками 2011 року 103 жінки відкрили власну справу.

Крім цього, служба зайнятості піклується про надання адресної допомоги

1. Одиноким матерям, які мають дітей–інвалідів;
2. Одиноким матерям, які мають дітей до 14 років;
3. Жінкам, які мають дітей до 6 років;
4. Жінкам–інвалідам;
5. Вагітним жінкам;
6. Жінкам предпенсійного віку[48].

Слід відмітити, що з осіб предпенсійного віку, які перебувають на обліку в службі зайнятості 72,4% становлять жінки. Це свідчить про труднощі працевлаштування жінок предпенсійного віку. До гендерної дискримінації додається ще і вікова дискримінація.

З метою формування сучасних поглядів і переконань на роль і місце жінки в суспільному житті спеціалісти міського центру зайнятості розробили та впровадили семінарське заняття "Шляхи подолання гендерних стереотипів на ринку праці", яке проходить в інтерактивній формі, де є можливість визначити і обговорити тендерний аспект ринку праці[ 36].

Існуючі в суспільстві гендерні стереотипи заважають ефективному розвитку сучасного ринку праці і викликають ряд проблем: низька заробітна плата жінок в порівнянні з заробітною платою чоловіків; вікова дискримінація, низький соціальний статус жінки в суспільстві. Так найбільша відмінність у заробітній платі жінок і чоловіків – у високооплачуваних галузях, зокрема, в установах фінансової діяльності та державного управління, де середньомісячна заробітна плата жінок була на третину меншою, ніж у чоловіків. Найменшу заробітну плату одержують жінки, які зайняті в охороні здоров'я та надання соціальної допомоги.

З метою інформування клієнтів служби зайнятості з політикою гендерної рівності в усіх районних центрах зайнятості створені інформаційні куточки, де бажаючі отримують індивідуальну консультацію спеціаліста стосовно законодавчої бази, дізнаються про свої права та можливості, отримуть психологічну підтримку[37].

На час отримання соціальних послуг клієнти служби зайнятості мають можливість тимчасово залишити свою дитину в ігровому дитячому куточку.

Багато роботи вже зроблено, але жінки залишаються найбільш вразливою категорією на ринку праці міста, сприяння організації їх зайнятості є одним із приоритетних завдань міської служби зайнятості.

Український Жіночий Фонд – українська неурядова неприбуткова, благодійна організація, заснована 2000 року.

Місія Фонду – допомогти жінкам і жіночим організаціям України відігравати активну роль в процесах демократизації суспільства, зробити вклад у рівність і справедливість, підтримуючи просування жінок через надання їм фінансових можливостей. Український Жіночий Фонд прагне:

• створити ефективний і стабільний жіночий рух Україні;
• підняти усвідомлення суспільством питань тендеру і різноманітності через освіту, лобіювання і дослідження;
• усунути порушення жіночих прав;
• залучити ресурси для підтримки жіночих ініціатив.

Черкаський жіночий центр – це громадська організація, яка надає різноманітні послуги жінкам і населенню, звертаючи особливу увагу на гострі проблеми сучасного життя.

Головна мета (місія) з самого початку була визначена як допомога жінкам в їхньому бажанні реалізувати себе і досягати успіху – як в суспільстві цілому, так і в родинному житті.

Рівень цивілізованості  і прогресивності суспільства нерозривно пов’язан зі становищем в ньому  жінки, з її високим статусом (як професійним, так і особистим) [15, с. 15]. Склалися статево–рольові стереотипи, згідно з якими дім – традиційно жіноча сфера, робота – традиційно чоловіча. Але жінки вторгаються в сферу ділової активності швидше і охоче, ніж чоловіки в область домашнього господарства. Ригідні і статеворольові стереотипи, які впливають на ставлення жінки до самої себе і ставлення до неї оточення в зв’язку з діловою активністю. Результатом цієї невідповідності є подвійна зайнятість – на роботі і вдома [ 14, с. 43]. Якщо жінка не просто найманий робітник, а розвиває власну ділову активність, то до проблем рольового перевантаження додається комплекс усередині – і міжособистісних переживань. Кар’єра в бізнесі складніше поєднується з виконанням сімейних ролей, ніж кар’єра в статевотиповій професії [15, с. 9]. Тому важливе значення відіграє соціальна робота з жінками в Україні.