Социальная работа с женщинами

 

РОЗДІЛ 2.

ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНИМИ ЖІНКАМИ

 

 

2.1. Технології соціальної роботи  з безробітними жінками

 

У соціальній роботі з безробітними жінками найчастіше використовуються такі технології :

1. Соціальної діагностики
2. Технології профілактики
3. Технології консультування

Соціальна діагностика безробітних жінок — загальний спосіб отримання вичерпної інформації про безробітну жінку: причини такого її соціального статусу, її психологічний стан та дозволяє поставити соціальний діагноз. Особливості постановки соціального діагнозу визначаються багатьма факторами. Серед них:

– рівень професійності спеціаліста;

– специфіка безробітної жінки  та її проблеми;

–мотивація діяльності соціального працівника, стиль професійної діяльності[40].

У рамках соціально-психологічної діагностики безробітної жінки необхідно:

– виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку і поведінки;

– визначення ступеня розвитку або деформації різних властивостей і якостей, обумовлених перш за все включенням жінки в різні соціальні зв’язки (соціальні установки, позиції, процеси адаптації і соціалізації, комунікативні здібності, психологічна готовність працювати і т.п.);

–ранжирування, опис особливостей безробітної жінки, котра діагностуються;

• побудова “соціального портрета” жінки..

Складання соціального портрета клієнта – один з головних кроків в його обслуговуванні, тому вважаємо за доцільне детальніше розглянути соціальний портрет безробітних жінок. Головні  причини такого стану, з якими  зіткнулися жінки, це:

– фінансова залежність жінки від чоловіка (ситуація насильства або загроза насильством);

– тривале безробіття;

– відсутність здобутої професії або недостатня кваліфікація;

– втрата соціальних зв’язків внаслідок ув’язнення чи торгівлі людьми;

• повернення з місць позбавлення волі та проблеми, які виникають у зв’язку з адаптацією,

– складна ситуація пов’язана  зі здоров’ям жінки (жінки-інваліди)

• перебуванні жінки у декретній відпустці відпустці та «відсутність»  робочого ісця по поверненню з відпустки[33].

 У числі обов´язкових  документів, що складаються соціальним  працівником, — медико-соціально-психолого-педагогічна  характеристика жінки  яка  відноситься до числа документів  внутрішнього користування і  не підлягає розголосу.

Основою використання будь-якої діагностичної технології є освоєння теорії, на яку вона спирається. Без  цього соціальний працівник може вчинити серйозні помилки в аналізі, інтерпретації і висновках з  результатів дослідження. Так, наприклад, в контексті біхевіористичної, когнітивної, та інших психологічних теорій і  напрямів передбачаються різні варіанти і моделі технологій діагностики  в соціальній роботі.

      Процес вирішення  проблеми соціальним працівником  включає:

      1. збір інформації зі всіх джерел, що відносяться до справи;

      2) оцінку  інформації;

      3) визначення  проблеми;

      4) планування дій;

      5) складання докладного чіткого  плану дій;

      6) здійснення плану дій;

      7) оцінку результатів.

Соціальна профілактика безробіття – це система попереджувальних заходів, пов'язаних з усуненням зовнішніх причин, чинників та умов, що викликають безробіття жінок. Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому ряд заходів приймається задовго до їх виникнення. Тому важливим методом профілактики безробіття жінок є профорієнтація. Щоб правильно орієнтуватися в просторі вибору професій, треба, щоб хтось міг надати об'єктивну і своєчасну інформацію про цей простір, весь час відстежуючи його зміни. Фахівці з профконсультування здійснюють цю частину своєї роботи, спираючись на обширні матеріали економічних, соціологічних і соціально психологічних досліджень. Істотним моментом тут є те, що сучасні наукові дослідження дозволяють бачити не тільки "надводну частину айсберга" (очевидний попит на представників тієї або іншої професії), але і заглядати значно глибше. Комплексний аналіз сьогоднішньої ситуації в освіті, в промисловості, в науці і інших сферах людської діяльності дозволяє будувати прогнози щодо затребуваності фахівців через декілька років. Навіть якщо в даний час у жінки є професія, яка її влаштовує, але соціальне замовлення на неї нестабільне, профконсультант допоможе жінці підібрати професію "про запас", що найкращим чином узгоджується з багажем знань і умінь, але відрізняється стабільними характеристиками затребуваності в сучасному суспільстві [32].

Ще  один аспект -– це виявлення здібностей і схильностей жінки. Часто безробітним жінкам рекомендовано комплекс заходів, направлених на вдосконалення професійно корисних якостей (наприклад, тренінги розвитку уваги, творчих і організаторських здібностей, упевненості в собі тощо).

Важливий аспект діяльності профконсультанта - це допомогти жінці скласти повне, багатобічне уявлення про ту професію, яка її зацікавила. Для цього на основі опитів професіоналів, що працюють в даний час, і матеріалів спостережень за ними психологів, ергономістів, лікарів складаються спеціальні бази даних. У них міститься інформація про потрібні знання і уміння, трудові операції, знаряддя праці, норми, оплату праці. Крім того, аналізуються дані про можливі причини неуспіху, типові ситуації в колективі, швидкість і напрям "службового зростання", а також про найбільш поширені професійні захворювання і причини незадоволеності своєю роботою [71].

У соціальній роботі з безробітними жінками велике значення має безпосередній вплив  соціальноо працівника на клієнта. Найефективнішою  технологією соціальної роботи з  безробітними жінками слід вважати  технологію соціального консультування. В консультаційному процесі безробітних жінок можна виділити декілька етапів:

– попередня бесіда,

— психодіагностичне обстеження,

– психокорекційна бесіда.

Метою першого етапу є встановлення контакту з безробітною жінкою, виявлення  її інтересів, схильностей, міри їх виявлення, стійкості та широти. Аналіз сфери інтересів безробітної жінки дає соціальному працівникові–консультанту змогу окреслити вимоги обраної професії до психічних, психофізіологічних і особистісних якостей безробітної жінки як суб'єкта майбутньої професійної діяльності, а також визначити адекватні психодіагностичні методики для їх дослідження [62].

На  другому етапі консультації здійснюється діагностика рівня розвитку тих якостей, що були визначені як професійно важливі, аналіз і узагальнення результатів психодіагностичного обстеження і попередньої бесіди, встановлюється ступінь відповідності індивідуальних якостей суб'єкта майбутньої професійної діяльності вимогам цієї діяльності.

Третій  етап передбачає обговорення отриманих  в процесі профконсультування результатів, вибір варіанту вирішення проблеми професійного самовизначення безробітної жінки (працевлаштування, навчання або перенавчання, корекційні впливи та ін.) Як вже зазначалось вище, за профконсультативною допомогою нерідко звертаються особи, які мають певний освітній професійний рівень та досвід роботи [30]. Консультування таких осіб буде ефективним у тому випадку, коли буде зібрана найбільш повна інформація про безробітну жінку, включаючи:

• коло її  професійних інтересів, уподобань, особливостей життєвого і професійного шляху,
• сформованих і закріплених у попередній професійній діяльності вмінь і навичок.

Кількість етапів, тривалість кожного з них і загальна тривалість консультації можуть варіювати і обумовлюються кожним конкретним випадком, однак, зазвичай, на одне профконсультування витрачається у середньому від 45 хвилин до 1,5 години.

Розвиток  консультативного процесу, а особливо його результативність, багато в чому залежать від першого етапу, в  якому можна виділити кілька важливих моментів. Процес консультативної допомоги починається з першої зустрічі з безробітною жінкою.

Вирішальними в ній  є перші хвилини, коли формується власне самовідчуття і вибір тієї чи іншої стратегії поведінки з безробітною жінкою. Саме ці перші чотири хвилини найбільш складні для обох партнерів: встановлюється контакт, формується перше враження, здійснюється оцінка особистісного потенціалу безробітної жінки [1].

Оскільки особистість  консультанта є його знаряддям праці, її повнота і цілісність набувають  важливого значення для ефективного консультування [9]. При першій зустрічі з безробітною жінкою немає жодної деталі, яка б не мала значення для успішності першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації і до відстані до безробітної жінки (оптимальна відстань повинна бути 1,5 метри).

За першою зустріччю слідує попередня бесіда. Як свідчить практика, технологічно вірне ведення консультативної бесіди і налагодження доброго рівня взаєморозуміння з безробітною жінкою є запорукою досягнення високого ефекту консультування.

Консультативна бесіда —  виступає одним з основних методів  надання психологічної допомоги. Головним завданням при співбесіді є допомога безробітним жінкам в оцінці їхніх професійних можливостей до різних видів трудової діяльності, допомога в подоланні адаптаційних труднощів, обґрунтуванні і складанні плану "розвитку професійної кар'єри", а також емоційна підтримка й увага [65].

Як вже зазначалось, метою  попередньої бесіди є виявлення  інтересів, схильностей, ступеня їх проявлення, стійкості та широти. Бесіда практично завжди є одним з методів прогнозування професійної придатності. У бесіді оцінюються особливості темпераменту, уміння, досвід роботи, потреби, мотиви і ставлення особистості. Головна перевага бесіди в тому, що вона дозволяє розкрити єдність індивідуальних особливостей суб'єкта, їх взаємозв'язку, виявити основні потреби, мотиви діяльності і спрямованість особистості [64].

Аналіз літератури показує, однак, що ефективність бесіди, як методу прогнозування професійної придатності, може бути низькою, якщо не враховувати деякі аспекти. У бесіді, як методі психодіагностики, виділяються три компоненти, кожний з яких може бути джерелом помилки виміру: власні особливості безробітної жінки, власні особливості консультанта і особливості процесу їхньої взаємодії в бесіді.

Головною характеристикою  безробітної жінки, що істотно впливає  на вірогідність отриманих у бесіді оцінок, є рівень його мотивації і зацікавленості у висновках, які можуть бути зроблені по її результатах. При низькій мотивації недостатньо розкриваються позитивні риси безробітної жінки, і картина її особистісних властивостей може виявитись недостовірною. На результатах бесіди можуть відбитися особливості стану безробітної жінки в момент її проведення, тому вірогідність підвищується при повторних бесідах з кандидатом [70].

Успіх бесіди багато в чому визначається компетентністю консультанта, який повинен мати відповідну кваліфікацію і досвід проведення бесід, а також  добре знати вимоги професійної  діяльності до якостей працівника. Бесіда є складним процесом, результат  якого багато в чому залежить від  взаємодії особистості безробітної  жінки з особистістю консультанта. На процес бесіди впливають стереотипи мислення і соціальних установок консультанта, який може мати упередження до осіб певної статі, віку, національності і т.д.

Консультативна бесіда – це особистісно–орієнтоване спілкування, під час якого здійснюється загальне орієнтування в особистісних і професійних особливостях безробітної жінки, її  проблемах, встановлюється і підтримується партнерський стиль стосунків (на рівних) і надається необхідна консультативна допомога (користуючись трансактною термінологією –з позиції "дорослий – дорослий").

Існує безліч способів розпочати консультативну бесіду, але кожен консультант із досвідом виробляє свій спосіб забезпечення психологічного комфорту безробітної жінки. При будь–яких умовах консультативна бесіда передбачає захист права людини бути такою, якою вона є, уважне ставлення і конфіденційність. Соціальний працівник–консультант узгоджує свою поведінку з очікуваннями людини, яка йому довірилася. У результаті такої тактики на початку бесіди виникає ефект взаєморозуміння, довірчого контакту. Подібне спілкування називається спілкуванням, орієнтованим на співрозмовника, і передбачає володіння спеціальною системою навичок і технік [68].

Як бачимо, завданнями попередньої консультативної бесіди, чи її технічними етапами, є:

— досягнення прихильності безробітної жінки і зняття напруги;

– встановлення контакту;

— заохочення й обговорення  проблематики;

— встановлення робочих (партнерських, дорослих) стосунків із безробітною  жінкою, того що називають "робочий  контакт";

— заохочення саморозуміння, власної активності та відповідальності;

— формування реалістичних чекань від результатів консультування.

Фахівці вважають, що перспективу  стати непоганим гарним консультантом  має лише той, хто до автоматизму відпрацював основні навички ведення консультативної бесіди. Консультанту необхідно володіти такими комунікативними техніками [35]:

Емпатичне слухання. Консультант  уважно слухає безробітну жінку, виражаючи  невербально, а іноді й словесно, своє слідкування за думками і почуттями безробітної жінки, іноді, майже непомітно, поглядом, словом заохочуючи безробітну жінку до більш глибокого вираження себе і саморозкриття. Основне правило емпатичного слухання – не співчувати, а співпереживати, створюючи емоційний резонанс переживанням безробітної жінки.

Активне слухання. Слухання – активний процес хоча б тому, що, при видимій зовнішній пасивності слухача, вимагає від нього досить значного внутрішнього напруження, вміння відволіктися від власних думок, уважно стежити за словами і переживаннями іншої людини. З'ясування, уточнення допомагають зробити повідомлення зрозумілим, сприяють більш глибокому усвідомленню інформації. Активне слухання передбачає використання питань таких типів, як закриті, відкриті, прямі, опосередковані, особисто спрямовані, безособові й інші [39].