Социальная работа с женщинами

На базі Черкаського обласного  ценру зайнятості спільно з психологом нами було проведено соціально-психологічний  тренінг з жінками які готові повертатися до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною  до 3 років "Стратегії ефективного  пошуку роботи". У тренінгу взяли  участь 4 вагітні жінки віком від 20 до 32 років.

Під час проведення попереднього підготовчого етапу нами було використано  такі діагностичні методики: спостереження; тестування («Тест для визначення педагогічної та емоційно-інтимної готовності до сімейного життя», «Тест-опитувач  для визначення правової готовності до праці» та ін.); аналіз документів (характеристика жінок з попередніх місць роботи, характеристика клієнток від сусідів, характеристика на сім’ю тощо); проективні малюнкові методики. У всіх жінок спостерігалась тривожність, невпевненість у собі.

Мета тренінгу було сприяння у створенні ефективної стратегії пошуку роботи після вагітності жінок і отримання ними практичних навичок пошуку роботи (Додаток Б).

Проводячи тренінг ми ставили перед  собою такі завдання:

1. Адаптація учасників  до нової соціальної ролі.

2. Мотивація і активний  пошук роботи.

3. Створення стратегії  пошуку роботи.

4. Тренування навичок активного  пошуку роботи.

Одна з учасниць ( вік 26 років) потрапила до тренінгової  групи в зв’язку з тим, що стала  на облік Центру зайнятості після  звільнення чоловіка з роботи. Вона кілька місяців ніде не правала і  була на утриманні чоловіка.

Інша учасниця тренінгу ( вік 20 років) була схильна до вживання алкоголю та не має освіти.

Ще дві учасниці тренінгу ( віком 28 та 32 роки) тривалий час не можуть знайти роботу. Обидві мають  вищу освіту, але немає перспективи  влаштуватися за фахом.

Результатом проведеного  тренінгу стало: бажання жінок змінити  свій соціальний татус безробітних, кожна з учасниць тренінгу обрала для себе мотивацію та стратегію  пошуку роботи, отримала навички з  активного пошуку роботи, а двоє учасниць вирішили змінити кваліфікацію. Тому нами було надано допомогу, щодо влаштування  цих  жінок на курси перекваліфікації при Черкаському обласному центрі зайнятості.

 

2.3. Охорона праці соціального працівника центру зайнятості

 

При роботі у центрі зайнятості соціальний працівник зобов’язаний:

– дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку;

- утримувати в чистоті робоче місце та технологічне обладнання;

–  періодично проходити медичне обстеження;

–  виконувати тільки ту роботу за якою фахівець пройшов – інструктаж з охорони праці і до якої допущений;

– бережно відноситись до устаткування і обладнання та використовувати його за призначенням;

–  при виявленні будь– яких несправностей обладнання, повідомити про це  керівництво і до усунення неполадок  до роботи не приступати;

– знати і виконувати вимоги нормативних актів, інструкцій з охорони праці, правил користування засобами колективного та індивідуального захисту;

– забороняється приступати до роботи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також в хворобливому або стомленому стані;

–  співпрацювати з керівництвом інтернатного закладу у справі створення  безпечних і нешкідливих умов праці, повідомляти про порушення  вимог охорони праці і пожежного  режиму;

–  виконувати вимоги пожежної безпеки, знати розміщення та вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;

–  при травмуванні зверніться за медичною допомогою і повідомте про це адміністрацію (керівника). Вимагати складання акту за відповідною формою.

Вимоги безпеки перед початком роботи в центрі зайнятості:

1. Перевірити санітарно– гігієнічний стан приміщення та наявність засобів пожежогасіння.
2. Перевірити наявність медикаментів, необхідних для надання невідкладної допомоги та перевірити справність роботи приладів, обладнання, засобів механізації та іншого обладнання робочого місця і переконатись в наявності і справності захисного заземлення.
3. Впевнитись, що робоче місце достатньо освітлене, підлога на робочому місці суха і чиста (неслизька). Підготувати робоче місце, робочий інструмент розмістити у вставленому місці у зручному і безпечному для користування порядку. Прибрати з робочого місця та проходів посуд та інші предмети і матеріали, що не використовуються в роботі. Знати місце знаходження загального електрощита і вміти відключити подачу електроенергії[19] .

Перед експлуатацією електроапаратури, обладнання  соціальний працівник  повинен перевірити:

• цілісність електропроводів, шнурів, штепсельних вилок;
• перевірити справність обладнання, інструменту, захисного заземлення, вентиляції, місцевого освітлення [16].

Вимоги безпеки під час виконання роботи:

1. Підтримувати робоче місце у належному порядку, не загромаджувати проходи і робоче місце тарою, пакувальними матеріалами, сторонніми предметами тощо. Не припускати поспішність у роботі, дотримуватись безпечних прийомів і методів праці. Не допускати переохолодження тіла від руху повітря (протягів, вентиляції) для запобігання можливого захворювання. Через кожні 2– 3 години роботи стоячи, робити короткочасні перерви на 5– 10 хвилин, для відпочинку використовувати зручний стілець.
2. Не підіймати і не переносити вантаж вище встановленої для жінок норми – 10 кг при чергуванні з іншою роботою, і 7 кг при підійманні постійно протягом робочої зміни. Сумарна маса переміщеного вантажу упродовж зміни не повинна перевищувати: – з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.
3. Протягом робочого часу виконувати роботу в обсязі, визначеному функціональними обов’язками [20].
4. Суворо дотримуватись правил асептики та антисептики. Під час роботи  соціальний працівник зобов’язаний слідкувати за дотриманням вимог інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії на своєму робочому місці; слідкувати за справністю електрообладнання та електронної медичної апаратури; утримувати в чистоті своє робоче місце.
5. Користуватись електроапаратурою тільки заводського виготовлення.
6. Не включати в електромережу апаратуру, обладнання без заземлення, при пошкодженні ізоляції шнура живлення і корпусу штепсельної вилки, а також дефектах, при яких можливе доторкання персоналу до частин, що знаходяться під напругою .
7. Не висмикувати штепсельну вилку з розетки за шнур, необхідно притримати розетку рукою і витягнути вилку. Не наступати на електричні кабелі і шнури, не прокладати їх по батареях опалення, металевих трубах.
8. Використовувати тільки справне обладнання, при виникненні несправності в процесі експлуатації відключити обладнання від електромережі, зробити відповідний запис в контрольно– технічному журналі, доповісти керівнику підприємства. Працювати з обладнанням дозволяється тільки після усунення несправностей і наявності запису представника спеціалізованої організації у вищевказаному журналі “Апаратура справна, до роботи допускається”. Не дозволяється самостійно проводити ремонт обладнання, або залучати до ремонту сторонніх осіб. Не пересувати апаратуру під час її експлуатації з місця на місце, слідкувати за цілісністю ніжок, коліс, підставок. Не дозволяється залишати без нагляду аппаратуру [18].

Соціальному працівникові забороняється: працювати на несправному обладнанні та з несправним заземленням; працювати при недостатньому освітленні; вмикати електроустаткування мокрими руками; відкривати і знімати запобіжні приспосіблення, огородження під час роботи устаткування, обладнання тощо; самостійно усувати несправності устаткування, обладнання, при виявленні несправностей негайно припинити роботу і викликати спеціаліста, що здійснює їх обслуговування; користуватись обладнанням, устаткуванням, приладами, апаратами тощо без попереднього навчання роботи з ними; підіймати і переносити самому вантаж, що перевищує допустимі норми (для жінок 7– 10 кг); ористуватись відкритим вогнем у приміщеннях та палити цигарки, користуватись електронагрівними приладами з відкритою спіраллю [50].

Вимоги безпеки після закінчення роботи.

• прибрати робоче місце.
• відключити електрообладнання від мережі, прибрати їх у відведене для цього місце.
• доповісти адміністрації підприємства про всі неполадки, що мали місце під час роботи та  про прийняті заходи по їх ліквідації.

 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

При виникненні аварійної ситуації працівник повинен:

1. Припинити роботу, виключити верстати, машини, обладнання, усунути джерело небезпеки, якщо це можливо, покинути небезпечну зону.
2. Попередити працюючих про небезпеку.
3. Повідомити керівника  підприємства про виникнення аварійної ситуації.
4. Допомагати в усуненні аварійної ситуації.
5. При нещасних випадках із людьми необхідно надати першу долікарську допомогу, викликати швидку медичну допомогу за тел. – 103, поставити до відома керівництво, вжити заходів для збереження обставин, при яких трапився нещасний випадок, якщо це не створює загрози для життя і здоров”я інших працівників [17].

У випадку загоряння необхідно:

• зачинити вікна, кватирки, відключити електроприлади, вентиляцію, винести у безпечне місце горючі рідини;
• приступити до гасіння загоряння, застосовуючи первинні засоби пожежогасіння.
• полум'я необхідно гасити  наступними  засобами: при загорянні рідин, які змішуються з водою – будь– яким вогнегасником, струменем води, піском, сукняною ковдрою; при загорянні речовин, які не змішуються з водою – вогнегасниками порошковими, вуглекислотними, піском, покривалами; для гасіння палаючої електропроводки, електроприлmадів необхідно спочатку відключити від електромережі: вимкнути з розетки або вимкнути рубильник на електрощиті і гасити порошковим або вуглекислотним  вогнегасником; при загорянні легкозаймистих речовин для їх гасіння застосовують будь– які вогнегасники, пісок, сукняні ковдри; для гасіння палаючих дерев’яних частин застосовують будь– які засоби пожежогасіння.
• вжити заходів для евакуації  та збереження матеріальних цінностей.

Після прибуття пожежних підрозділів виконувати розпорядження керівника  стосовно гасіння пожежі

 

ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

 

Соціално-психологічні особливості  безробітних жінок перш за се визначаються: прискореними масштабами вивільнення  жінок з підприємств та організацій; набагато більшим навантаженням  на одну жіночу вакансію порівняно  з чоловічим показником; ускладненням процесу працевлаштування жінок. За таких умов, як свідчать спеціальні дослідження, дві тритини жінок перебуває у стані емоційної напруги та психологічного дискомфорту. Тому проблема соціально-психологічної підтримки безробітних жінок – як одного з основних напрямків роботи соціальних працівників – набуває особливої актуальності.Проте механізм здійснення соціально-психологічної підтримки безробітних жінок залишається визначеним не чітко та потребує  подальшого удосконалення.

Допомога безробітним  жінкам, як правило, виконуються соціальними  працівниками спільно з співробітниками  різних сфер соціального комплексу  – службами зайнятості, освітніми  установами, психологами, медичними  працівниками. Для досягнення поставленої мети у соціальній роботі з безробітними жінками застосовуються такі технології соціальної роботи: соціальна діагностика, соціальна профілактика, технології консультування. З метою створення умов для поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики

Для повернення жінки до праці  після тривалого безробіття та з  метою активізації процесу професійного самовизначення, отримання знань  про світ професій, співставлення  їх під час вибору професії в сучасних соціально – економічних умовах у всіх центрах зайнятості області  створені та ефективно працюють профінформаційні сектори, які укомплектовані інформаційними матеріалами для жінок.

Для реалізації державної  політики зайнятості жінок, Черкаська обласна служба зайнятості здійснює ціле направлені дії щодо підвищення конкурентоспроможності жінок шляхом інформування про їх права, оволодіння професійного навчання не тільки за традиційними жіночими спеціальностями, а за бажанням, здібностями та з урахуванням здоров'я жінки, по професіям, які користаються попитом на ринку праці, проведення лекцій та семінарів тощо.

Одним із шляхів вирішення  проблеми безробіття жінок та розвитку підприємницьких ініціатив в  області служба зайнятості вбачає створення  сприятливих умов для реалізації підприємницького потенціалу безробітних  жінок та на даний час механізм залучення безробітних жінок  вимагає більш глибокого вивчення та подальшого удосконалення.

 

ВИСНОВКИ

 

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Аналіз видів та причин безробіття жінок показав, що становище жінок на ринку праці визначається потребою в роботі, конкурентоспроможністю жіночої робочої сили, рівнем її кваліфікації, професії, режиму праці, форми власності підприємтва, а також системою соціального захисту населення у трудовій сфері.  У роботі  визначені два головні чинники існування хронічного безробіття в Україні. Перший зумовлений зниженням кількості вакансій від роботодавців у зв’язку з введенням гарантованої мінімальної заробітної плати та недосконалістю податкової систеи ( надмірні соціальні виплати працівникам). Другий пов’язаний з надмірною пропозицією робочої сили на ринк праці (інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників). Враховуючи ці фактори однією з незахищених категорій на ринку праці залишаються жінки в силу меншої конкурентноздатності жінок на ринку праці: жінки несуть із собою більший, ніж чоловіки соціальний вантаж (декретні відпустки, лікарняні по догляду за дитиною, забезпеченість яслами, дитсадками і т.п.).

2. У роботі обґрунтована  система соціальної роботи з  безробітними жінками виокремлють  5 рівнів:

• Формування соціальної політики держави, планування соціальних програм щодо подолання проблеми безробіття жінок.
• Забезпечення реалізації політики у щодо профілактики та подолання жіночого безробіття
• Реалізація політики стосовно подолання жіночого безробіття або поліпшення соціального буття жінок
• Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами
• Служби, які мають справу з проблемою як індивідуальною потребою.

Окремим сектором виступають громадські організації, які працюють з жінками.

3. На основі аналізу наукової літератури  було виокремлено соціально-психологічної особливості безробітних жінок, які зумовлюють специфіку роботи соціаьноо працівника з безробітними жінками. Соціальному працівникові необхідно працювати з мотивацією безробітної жінки, з самооцінкою, збагачувати досвід жінки, пояснювати зміст нових соціальних вимог. Для безробітних жінок характерне  переважання мотивів уникнення над мотивами досягнення. одне з наслідків – відсутність прагнення до кар’єри, до самоствердження, до активної професійної діяльності.

4. У досліджені охарактеризовані напрями та технології соціальної роботи з безробітними жінками. У соціальній роботі виділяють такі напрями роботи з безробітними жінками: соціальна робота з безробітними жінками; соціальна робота з жінками жертвами насилля та торгівлі людьми, жінки сфери секс–бізнесу ; соціальна робота з жінками , які були чи залишаються фінансово залежними від чоловіка реабілітації; соціальна робота з жінками, які повернулись чи перебувають у місцях позбавлення волі; соціальна робота з працевлаштування жінок–інвалідів. З’ясованоно, що найчастіше соціальним працівником застосовується технологію консультування. Технологія консультування  містить в собі наступні методи: консультативна бесіда, спостереження та метод анамнезу. Успіх впровадження технології косультування багато в чому визначається компетентністю консультанта, який повинен мати відповідну кваліфікацію і досвід проведення консультації, а також добре знати вимоги професійної діяльності до якостей працівника. Консультування є складним процесом, результат якого багато в чому залежить від взаємодії особистості безробітної жінки з особистістю консультанта.