Облік в банку

Д_від – число днів відпусток.

Неробочих днів – 110.

в тому числі  вихідні – 104 днів год (2); (1)- 52 дні.

Норми тривалості робочого часу – 2036 годин у рік, святкових 12, з них 6 вихідні.

 

 (2.13)

 

Мінімальна  кількість робітників, що необхідна  для виконання виробничої програми називається явочною.

Ч_сп=Ч_я•К_сп ; К_сп>1 (2.14)

 або   (2.15)

де Ч_сп – спискова чисельність;

Ч_я – явочна чисельність;

К_сп – коефіцієнт списковості;

100-Н – процент невиходів на роботу в розрахунковому періоді.

20. 1. Поняття, склад і структура основних фондів та основних засобів.

 

ОФ підприємства – це засоби парці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад 1 рік), при цьому не змінюють своїх форм і розмірів, мають вартість не меншою ніж встановленою державою і переносять її на вартість готової продукції поступово шляхом амортизаційних відрахувань.

1. Розрізняють основні виробничі та невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди – це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігають при цьому свою натуральну форму і переносять свою вартість на продукт, що створюється частинами по мірі спрацювання.

Відповідно  до укрупненої класифікації основних фондів підлягають розподілу за такими групами (згідно закону України про  оподаткування прибутку підприємств).

Деталізована:

Група № 1 Будівлі.

Група № 2 Споруди.

Група № 3 передавальні пристрої.

Група № 4 Силові машини та обладнання.

Група № 5 Робочі машини та обладнання.

Група № 6 вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої; лабораторне обладнання.

Група № 7 Обчислювальна  техніка.

Група № 8 Інші машини та обладнання.

Група № 9 Транспортні засоби.

Група № 10 Інструменти.

Група № 11 Виробничий інвентар та прилади.

Група № 12 Господарський  інвентар.

Будівлі – архітектурно-будівельні об’єкти, які створюють умови для нормального ходу виробництва, служать місцем для виконання адміністративних робіт і т.п. До вартості цих об’єктів включається одноразові витрати на опалення, водопровід, каналізацію та освітлення.

Споруди – це інженерно-будівельні об’єкти, що виконують функції технічного обслуговування виробництва і не зв’язані з виготовленням продукції (мости, естакади і т.д.).

Передавальні пристрої – це пристрої, які передають електричну, теплову і механічну енергію, а також рідкі та газоподібні речовини.

Силові машини та обладнання – це об’єкти, які виробляють чи перетворюють і розподіляють енергію (електрогенератор, двигуни внутрішнього згоряння, турбіни і т. д.).

Робочі машини і обладнання – це основні фонди, які безпосередньо беруть участь в технологічному процесі, вони призначені для прямого впливу на предмет праці і його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг виробничого характеру (верстати, преси молоти).

Вимірювальні та регулюючі прилади  та пристрої, лабораторне обладнання – це ті прилади та пристрої, які мають самостійне призначення, не є частиною іншого обладнання і забезпечені функцією регулювання виробничих процесів автоматизації, або з участю робітника, а також вимірювання і контроль цих процесів.

Обчислювальна техніка – електронно-обчислювальні та лічильно-розв’язувальні машини.

Інші машини та обладнання – основні фонди, що виконують спеціальні технічні курси, які не ввійшли до попередніх підгруп (селекторні установки).

Транспортні засоби – вантажні машини, крани і т.д.).

Виробничий інвентар та приладдя – це предмети, які служать для полегшення виконання робітниками своїх технологічних операцій, створення умов безпеки праці.

Господарський інвентар – предмети, які виконують функції обслуговування виробництва та забезпечення умов праці.

Класифікація  ОФ для цілей бухгалтерського  обліку:

1. Земельні ділянки
2. Капітальні витрати на поліпшення земель
3. Будинки, споруди та передавальні пристрої
4. Машини та обладнання
5. Транспортні засоби
6. Інструменти, прилади, інвентар
7. Робоча і продуктивна худоба
8. Багаторічні насадження
9. Інші основні засоби

 

Інші  необоротні матеріальні активи:

1. бібліотечні фонди
2. малоцінні необоротні матеріальні активи
3. тимчасові (нетитульні) споруди.
4. Інвентарна тара
5. Природні ресурси
6. Предмети прокату.
7. Інші необоротні матеріальні активи

Основні невиробничі фонди – не є засобами праці. не беруть участь у процесі виробництва і призначені для виробничого споживання (житловий фонд, лікарні, спорткомплекси, тощо).

Для здійснення належного обліку планування, відтворення  і більш ефективного використання основних виробничих фондів проводиться їх класифікація залежно від функцій, що виконуються.

Розглянемо  дві класифікації основних виробничих фондів (о.в.ф.):

• укрупнену (нову)
• деталізовану у їх єдності та зв’язку.

Залежно від  ступеня впливу на результати виробництва  основні виробничі фонди поділяють на:

• активні;
• пасивні.

До активної частини впливу відносять ті основні  фонди, які прямо впливають на форму і властивості предметів  праці, підвищують продуктивність праці, збільшують обсяг продукції, що випускається, (робочі машини, обладнання, вимірювальні прилади і інструменти).

До пасивної частини відносять  ті основні фонди, які беруть непряму  участь у процесі виробництва і створюють необхідні умови для нормальної роботи активних основних фондів (будівлі, споруди, силові установки, передавальні пристрої).

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою основних фондів.

Основні засоби – це матеріальні  активи, які підприємство утворює  з метою її використання у виробничому процесі або надання послуг, здання в оренду очікуваний термін корисного використання якій більш одного року. Для віднесення матеріального об’єкту до основних засобів і ОФ він повинен відповідати 3-м основним критеріям:

1. – бути активним
2. – мати термін експлуатації більше 1 року;
3. – використовуватись для строго визначених цілей;

Об’єкт можна  признати активним якщо існує вірогідність отримати економічні вигоди від його використання, а вартість його може бути достовірно визначеною.

З метою  нарахування амортизації для податкового обліку ОФ з 1.01.2004. поділяють на 4 групи:

Група № 1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. і житлові будинки, вартість капітального поліпшення землі.

Група № 2. Автомобільний транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти (в т. ч. різні види інформаційної системи, телефони, рації та інше офісне обладнання).

Група № 3 Будь-які інші основні фонди, не включені до груп № 1, 2,4.

Група № 4 ЕОМ, програмне забезпечення, засоби зчитування інформації та друку, інші інформаційні системи, телефони, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

 

 

21. Основні фонди (о. ф.) підприємств враховуються і плануються в натуральному і грошовому виразі, це здійснюється з метою забезпечення контролю і збереження та ефективності використання. Облік основних фондів в натуральному виразі необхідний для:

• визначення виробничої потужності підприємства та його структурних підрозділів;
• планування капітальних вкладень:
• на реконструкцію
• технічне переозброєння
• розширення виробництва.
• складання балансу обладнання, яке дає уявлення про його технічний склад; для цього проводиться паспортизація основних фондів (кожному об’єкту основних фондів, в момент введення в експлуатацію, дається інвентарний номер і на нього заводиться облікова (інвентарна) картка. Ця картка є вихідним інформаційним матеріалом для складання паспорта підприємства).

Облік основних фондів у вартісному (грошовому) виразі:

1. Для розрахунку загальної їх вартості;
2. Амортизаційних відрахувань і собівартості;
3. Економічної ефективності КВ продукції.

Методи  грошової оцінки основних фондів:

Первісна – включає витрати на створення і придбання основних фондів, з урахуванням витрат на доставку і монтаж обладнання.

ВОФ_п=Впр+Трансп+Монт+Ін (3.1)

За первісною  вартістю основні фонди обліковуються  в бухгалтерському балансі, в момент їх введення в експлуатацію, при цьому така вартість називається балансовою.

Відновна – витрати на відтворення основних фондів на сучасному умовах (вона показує у скільки обійшлось би створення у даний час основних фондів, придбаних чи побудованих у попередній період).

У момент введення в дію нових основних фондів їх початкова вартість відповідає відновній.

 (3.2)

ΔПп – середньорічний % приросту ПП в країні

де t – кількість років експлуатації ОФ

Вартість основних фондів у даний момент може бути більшою чи меншою ніж їх вартість у попередній період.

Залишкова – це первісна чи відновна вартість основних фондів за відрахуванням суми їх спрацювання.

ВОФ_з=ВОФ_п-АВ (3.3)

де  АВ – амортизаційні відрахування:

SАВ=(ВОФ_п•Н_а/Т_екс) •100% (3.4)

де Н_а – норма амортизації;

Т_екс – термін експлуатації.

Ліквідаційна вартість – вартість , яка може бути одержана при реалізації ОФ, що (обов’язково) вибувають з експлуатації.

Потрібна для визначення ступеня спрацювання основних фондів.

Вартість, яка  може бути одержана при реалізації основних фондів, що вибувають з  експлуатації називається ліквідаційною.

Індексація  балансової вартості основних фондів (для компенсації інфляційних  процесів підприємства)

 (3.5)

де І_інф – індекс інфляції року за результатами, якого проводиться індексація.

При К_і≤1, індексація не проводиться.

При застосуванні на підприємстві прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не враховується.

Справедлива вартість – це сума за якою може бути здійснений обмін активу, або вартість операції обміну між незацікавленими незалежними сторонами.

Показник середньорічної вартості основних фондів:

 (3.6)

де С_поч – вартість основних фондів на початок року;

С_в – вартість основних фондів, які введено в дію в розрахунковому році;

К_в – кількість місяців функціонування основних фондів, які введені в дію;

(12- К_вв) – кількість місяців в продовж яких вибулі основні фонди не функціонували.

 

Балансова вартість на початок звітного періоду

Б_в=Б_п+В_а+В-С-А (3.7)

де Б_п – балансова вартість основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

В_а – сума витрат на придбання основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

В – витрати на капітальний ремонт, реконструкцію для поліпшення основних фондів за період , що передував звітному

С – сума виведених із експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А – сума амортизаційних відрахувань нарахована у періоду, що передував звітному.

 

 

22. Поступова втрата основними фондами своєї вартості у період функціонування називається спрацюванням.

Розрізняють:

• фізичне спрацювання;
• моральне спрацювання;
• соціальне спрацювання;
• екологічне спрацювання.

Фізичне спрацювання – це втрата основними фондами їх споживчих якостей. Причому. як у процесі діяльності так і бездіяльності.

Існує два методи визначення фізичного спрацювання: