Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Вона включає механізацію і автоматизацію  трудомістких робіт і вдосконалення трудових рухів.

Особливу  роль у підтриманні працездатності і запобіганні втомі працівників  відіграє ритм роботи, який підвищує стійкість  робочого динамічного стереотипу. Тому в роботу слід входити поступово, послідовно збільшуючи потужність і швидкість нервових і рухових реакцій.

Дуже важливо  вибрати оптимальний темп роботи, за якого частота рухів відповідала б фізіологічним закономірностям використання рухового апарату людини. Темп трудових рухів залежить від фізичного і нервово-психічного навантаження.

Віддаленню  втоми сприяють фактори, які діють  на центральні апарати нервово-м'язової системи. Підвищення працездатності нервових клітин досягається шляхом посилення  відновлювальних процесів під час  роботи, а також послабленням охоронного гальмування в корі головного мозку. У першому випадку має місце справжня стимуляція, оскільки збільшується функціональний Потенціал працівника, а в другому — збільшення працездатності Досягається за рахунок значного зменшення ресурсів організму.

Збереження працездатності і віддалення розвитку втоми забезпечується також зміною видів роботи. В основі цього заходу лежить ефект Сєченова. Під час виконання іншої роботи в раніше працюючих робочих апаратах інтенсивно відбувається відновлення працездатності, зарядка нервових центрів енергетичними речовинами. Аналогічну функцію виконує і активний відпочинок.

Впровадження  раціональних режимів праці і  відпочинку залежно від важкості роботи є одним з основних організаційних заходів збереження працездатності і запобігання перевтомі працівників.

Слід також  відмітити і засоби екстреного підвищення працездатності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимулятори.

ціення функціональних затрат через віддалення процесу  гальмування. При цьому порушення коркової нейродинаміки погіршує якість виконання роботи, особливо там, де необхідна координація рухів.

Особливо  слід відмітити заходи, спрямовані на організацію розумової праці  і запобігання розумовій втомі. Розумову працю необхідно починати з найбільш простих елементів і підготовки робочого місця, планування роботи. В роботу слід входити поступово, займатися нею систематично, виробити свій індивідуальний стиль і ритм, організувати раціональний режим праці і відпочинку в залежності від типу динаміки працездатності.-Вагомим фактором високої працездатності є раціональне поєднання розумової діяльності з фізичною працею.

136. Вплив науково-технічного прогресу  на структуру і зміст трудової  діяльності

Загальна  тенденція в розвитку сучасного  виробництва полягає в тому, що НТП звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вимагають переважно участі психічних функцій.  Так,  механізація праці,  зменшуючи навантаження  в першу чергу на крупні м'язи, підвищує значення дрібних груп м'язів і ускладнює програму дій. У руховій активності особливого значення набувають швидкість і точність рухів. З переходом від індивідуального до дрібно- і крупносерійного виробництва посилюється роль рухових функцій і зменшується програмуюча діяльність працівника. При напівавтоматичному виробництві людина виключається з процесу власне обробки предмета праці. її завдання обмежуються виконанням простих операцій з обслуговування обладнання.  При автоматизації працівник управляє механізмом, що вимагає досконалого знання обслуговуваного апарата. Такий функціональний стан працівника характеризується як «оперативний спокій», що супроводжується сильним нервовим напруженням. Останнім часом загострилася проблема впливу на людину новітніх технологій, пов'язаних, зокрема, з автоматизацією всіх функціональних сфер виробництва. Сюди належать автоматизовані завантажувально-транспортні системи; центри механічної обробки; мережа для передачі інформації тощо. Негативні наслідки новітніх технологій виявляються:у посиленні темпу роботи та монотонності; підвищенні шуму; ізоляції працівника в техногенному середовищі; обмеженні контактів внаслідок прив'язки до терміналів ЕОМ; розвитку несприятливих психічних станів; нервових навантаженнях за незначних фізичних; можливостях травматизму. Комп'ютеризація виробництва, перетворюються на складну проблему, яка вимагає врахування адаптаційних можливостей людини до дисплейної техніки і дотримання відповідних вимог. Позитивні наслідки використання дисплейної техніки пов'язані зі скороченням часу обігу документів, підвищенням продуктивності праці.

137. Економічна та психофізіологічна  оцінка потоково-конвеєрного способу  вир-ва.

Диференціація праці найповніше виявилася в  потоково-конвеєрній організації виробництва, коли висока продуктивність забезпечується за рахунок автоматизації рухових навичок, мінімізації часу на виконання операцій, заданого ритму і темпу роботи, де прості елементи операції. Короткі за тривалістю і в певній послідовності ,повторюються багаторазово протягом зміни, тижня, місяців. Конвеєрна праця набуває виразних рис монотонності. Це все негативно впливає на працівника, оскільки постійна одноманітність приводить до апатії і нудьги, внаслідок чого знижується психофізіологічна і трудова активність, іноді це виражається і через сонливість. Конвеєрні роботи  приводять до перенапруження окремих груп м’язів, внаслідок відсутності зміни діяльності не забезпечується відпочинок працюючим групам м’язів. З економічної точки зору конвеєрний спосіб вир-ва прискорює виробничий цикл, що призводить до додаткового випуску продукції і збільшує прибутки підприємства. Для працівника позитивним в роботі на конвеєрі є: встановлення чіткого ритму роботи, який активізує нервову діяльність і діяльність усіх органів і систем, відбувається формування і закріплення трудових навичок, виключаються зайві рухи , зменшуються затрати енергії. 

138. Причини появи і наслідки монотонних  робіт.

Монотонні роботи – це ті роботи , які включають  в себе одноманітні і прості трудові  дії, тобто мають малоелементний склад, незначну тривалість виконання і високу повторюваність трудових дій. Основною причиною появи монотонних робіт є розвиток механізованого, напівавтоматичного і автоматичного способу вир-ва. Оскільки вони мають всі ознаки монотонних робіт для працівника в даному випадку. Також появі і розвитку монотонних робіт сприяє комп’ютеризація виробництва, це пояснюється тим, що основними функціями працівника є спостереження, керування і контроль за роботою(праця диспетчера, оператора). Наслідками монотонних робіт є: гіподинамія, розвиток неврозів, швидкий розвиток втоми в зв’язку з локалізацією м’язових і нервових навантажень, розвиток неврозів, незадоволення роботою і зниження творчої активності працівника, підвищена плинність кадрів.   

139. Основні характеристики монотонної роботи.

Монотонні роботи – це ті роботи , які включають  в себе одноманітні і прості трудові  дії, тобто мають малоелементний склад, незначну тривалість виконання  і високу повторюваність трудових дій. Відмічається також монотонний вплив на людину навколишнього виробничого середовища.

На монотонність роботи вказують три групи ознак: психологічні — швидка поява суб'єктивного  відчуття стомлення, сонливості, апатії, нудьги; фізіологічні — зниження частоти пульсу і дихання, зменшення споживання кисню, зниження м'язового тонусу; виробничі — періодичні коливання середньої тривалості виконання операцій, нерівномірність виробітку та його зменшення.

існує не менш як сім груп монотонних робіт:

• конвеєрні роботи, що виконуються в заданому темпі і ритмі, Де прості елементи операції, короткі за тривалістю і в певній по слідовності, повторюються багаторазово протягом зміни, тижня, 
місяців;

 роботи, що  виконуються потоковим способом, де темп і ритм залежать від головного робітника потоку;

• роботи, що виконуються у вільному темпі і ритмі на верстатах, автоматах і напівавтоматах, штампування, клепання тощо, де операція зводиться до двох елементів: взяти і покласти деталь чи виріб;
• контрольні роботи, пов'язані з вибракуванням продукції (зоровий контроль);
• операторська і диспетчерська праця, пов'язана з регулюванням (натискання пальцями рук на клавіші, кнопки, важелі, розміщені на пульті управління), подачею виробів чи деталей з однієї дільниці цеху в іншу;
• праця операторів, пов'язана з пасивним спостереженням за стрілками приладів на панелі щита пульта управління, які відображають хід технологічного процесу;

«одноманітна  робота в умовах монотонної дії виробничого  середовища при наявності таких факторів, як певний рівень шуму, освітлення, вібрації і т. п.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

140. Психофізіологічна суть монотонності.

Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономір 
ностями взаємодії процесів збудження і гальмування. 

Згідно з  ученням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність для кожного  умовного рефлексу в корі головного мозку є своя точка прикладання, тобто нервова клітина, яка відповідає за цей рефлекторний акт. Це означає, що кожною трудовою дією або трудовим рухом управляє спеціальна нервова клітина або група нервових клітин. При виконанні простих одноманітних операцій і дій у стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І. П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього

відбувається  швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна  функціональна система блокує робочий  акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При  цьому гальмування в працюючих  коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі. На думку М. І. Виноградова, у фізіологічній основі монотонності лежить гальмівна дія одноманітних повторних подразників, яка проявляється тим швидше і глибше, чим більш обмежена подразнювальна область кори, тобто чим простіший склад подразникової стереотипної системи.

141 Види і критерії монотонності.

Залежно від  переважаючого навантаження розрізняють  два види монотонності: рухову І сенсорну.

Рухова  монотонність, як правило, характерна для робіт, де провідну роль відіграє енергетичний фактор, тобто має місце напруження опорно-рухового апарату. Вона характеризується одноманітними трудовими рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м'язів. Це, як правило, штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напівавтоматизованих  лініях, ручні допоміжні роботи тощо.

Сенсорна  монотонність характерна для робіт, в яких переважає інформаційний фактор (напруження сенсорного апарату, активізація таких психічних функцій, як увага, мислення, довготривала та оперативна пам'ять). При цьому монотонними вважаються роботи, пов'язані з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а отже, обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів.

Критеріями  монотонності праці є повторюваність трудових прийомів і дій за одиницю часу, тривалість операції і рівень її складності. Однак цих показників недостатньо, оскільки ступінь монотонності операції навіть при значному часовому інтервалі, але меншому елементному складі, може бути вищим, ніж при виконанні багатоелементної операції з незначним часовим циклом кожного елемента. Залежно від поєднання кількох ознак розрізняють чотири категорії монотонних робіт.

Для оцінки монотонності важливе значення має врахування темпу і ритму роботи. Операційний темп — це ступінь насичення одиниці робочого часу трудовими рухами. Ритм — закономірне чергування елементів роботи і пауз між ними.

За однакових  умов, більш монотонна та виробнича операція, якій властивий вищий операційний темп. Вихідною величиною для оцінки інтенсивності операційного темпу вважається норматив 25 трудових рухів руками за одну хвилину.

Для порівняння різних робіт за монотонністю використовується коефіцієнт монотонності — Км, який вираховується за формулою:

Км =  Тпр  / Т 

де Тпр  — час, затрачений на виконання повторюваних рухів (дій);

Т — загальна тривалість виконання роботи.

Проте обґрунтування  єдиних критеріїв монотонності наштовхується на певні труднощі, оскільки монотонні роботи сильно відрізняються за важкістю і характером зрушень фізіологічних функцій організму працівника.

142 Психічні стани працівників при виконанні монотонних робіт.

Монотонія — це специфічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

Психічне перенасичення характеризується як емоційне психофізіологічне напруження, яке виникає у працівника на фоні вкрай негативного ставлення до одноманітної роботи і виявляється в намаганні припинити її, різкому зниженні ефективності праці. Воно має трифазну динаміку емоційних станів: незадоволення — роздратування — афект, який виявляється в формі різкого припинення роботи, гніву, конфліктності.

Стан зниженої психічної активності виявляється в послабленні психічних функцій, зокрема уваги, у сповільненні швидкості процесів сприймання, рухових реакцій, що призводять до втрати пильності, погіршення контролю і самоконтролю. Такий стан характерний переважно для робіт, які відзначаються сенсорною монотонністю (робота операторів, водіїв автотранспорту). Швидкість реакції різко зменшується і миттєва реакція стає неможливою, що створює психологічні передумови для аварій і виробничого травматизму.