Практична реалізація деяких моделей попиту (розрахункова частина)

ПЛАН

       ВСТУП

1. Теоретичні аспекти попиту
1. Попит, як економічна категорія
2. Фактори попиту та закон попиту
3. Види попиту та відповідна їм класифікація ринків
2. Моделювання попиту
1. Аналіз підходів до моделювання сукупного попиту на макрорівні
2. Моделювання попиту на мікрорівні
3. Модель процесу досягнення ринкової рівноваги. Роль попиту у цій моделі, управління ним для досягнення рівноваги.
4. Імітаційне моделювання попиту
3. Практична реалізація деяких моделей попиту (розрахункова частина)
1. Моделювання попиту на обсяг продукції видобувної галузі економіки України (макрорівень)
2. Моделювання попиту обробного цеху підприємства на деталі (задача управління запасами)

ВИСНОВОК

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В ринкових умовах найважливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. Теоретичні основи формування попиту, сутність та фактори розвитку пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення – головні проблеми сьогодення України, від якості вирішення яких залежать темпи і пропорції розвитку, становлення держави і заможність її населення.

Актуальність проблеми дослідження сфери попиту зумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносин виникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бути вирішені автоматично за ринкових умов. З'явилася потреба у значних інвестиціях, малорентабельних чи майже нерентабельних з погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження нормального відтворення в національному виробництві, іншими словами, попит на інвестиційні ресурси значно перевищував їх пропозицію. Відсутність рівноваги на ринку робочої сили спостерігається понад десятиліття, а саме і пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. Всупереч даним офіційної статистики, щодо реальних доходів населення, які зростають досить динамічно, на жаль якісного забарвлення вони не набули. Як і раніше переважною мірою кошти населення витрачаються на задоволення поточних потреб, тобто споживчий попит залишається на досить низькому рівні. Попит на кредитні ресурси залишається на високому рівні, проте банківська діяльність в основному зосереджена на короткостроковому кредитуванні, а розмір ставки за кредитами аж ніяк не сприяє задоволенню цього попиту. За таких умов з’явилася необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги в зазначених сферах.

Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному  рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливих умов для функціонування усіх суб’єктів ринку. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем попиту і пропозиції є своєчасною і важливою проблемою сьогодення.

Складність і неоднозначність  категорії попиту, великий кластер чинників, що впливають на її формування, зміна характеру цього впливу на різних етапах економічного розвитку, відмінні погляди різних економістів на можливості і методи макроекономічного регулювання попиту і пропозиції обумовили необхідність узагальнення великого теоретичного надбання у цій сфері з метою обґрунтування можливостей використання його положень в економічній практиці сучасної України.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка теоретичних основ і практичних методів та засобів прогнозування на макрорівні і мікрорівні попиту в умовах формування і сталого розвитку ринкової економіки в Україні.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувались наступні завдання:

- дослідження категорій  попиту як найважливішого інструменту макроекономіки, а також дослідження попиту, який є на то й чи інший продукт підприємства (мікрорівень);

- визначення основних моделей дослідження попиту в умовах перехідної економіки;

- розроблення методичних  основ та методів прогнозування попиту;

- прогнозування попиту  на короткострокову перспективу;

Об’єктом дослідження є сфера попиту.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні питання, пов’язані з існуванням попиту, та набуття ними певних властивостей, необхідних для ефективного сприяння розвитку економіки.

Методологічною основою  дослідження є економічна теорія та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. В процесі наукового дослідження застосовані методи порівняльного економічного аналізу (при аналізі досвіду і методів прогнозування попиту), економіко-математичного моделювання (при розробленні моделі попиту), експертних оцінок, прогнозування (при прогнозуванні попиту і пропозиції на 2013 рік), логічного узагальнення результатів (при формулюванні висновків), графічний метод (при побудові графіків і схем) та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні аспекти попиту
1. Попит, як економічна категорія

У ринковій економіці  все більша частина потреб набуває  специфічної форми прояву. Вони отримують грошове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв’язку з цим інколи говорять, що попит на товар – це потреба в ньому, підкріплена грошима. Поняття „попит” характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу [5, ст. 68].

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний  попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо.

Кількість попиту на ринку  деякого товару – це загальна величина цього товару, яку всі його споживачі  хочуть і можуть купити за певну ціну упродовж визначеного періоду часу.

Поняття „попит” і  „кількість (величина) попиту” близькі, але не тотожні. Друге – це фрагмент першого. Взаємозв’язок і відмінність між ними зручно ілюструвати за допомогою шкали попиту або кривої попиту. Шкала попиту – один із можливих способів зображення взаємозв’язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона показує усі можливі поєднання (комбінації) ціни і кількості попиту для певного товару.  Крива попиту – це інший можливий спосіб зображення взаємозв’язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона відтворює шкалу попиту графічно. Крива попиту є суцільною кривою, що з’єднує точки, координати яких відповідають комбінаціям ціни і кількості попиту. Величину попиту прийнято відкладати по горизонтальній осі, а ціну – по вертикальній. Ринкову (загальну) величину попиту позначають Р, ціну – Р, а ринкову криву попиту – D (див. мал. 1.1).

Мал. 1.1. Крива попиту

Для зручності криву  індивідуального попиту інколи позначають d, а індивідуальну величину попиту – q. Крива попиту показує ті кількості товару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однакових умов протягом певного періоду часу.

Сукупний попит (ІD) — це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін [2, ст. 68]. Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного  сектора країни на споживання (С) та інвестиції.

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці.

3) перевищення видатків іноземців  на вітчизняні товари і послуги  (експорт над внутрішніми видатками  на іноземні товари (імпортом) - чистого  експорт країни (NX):

Y_AD = C + I + G + NX (1.1)

           Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні, (C+I+G)_d й імпортні (C+I+G)_f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги можна показати таким чином: Y_AD = (C+I+G)_d + (C+I+G)_f + X – M (1.2)

Оскільки (C+I+G)_f є імпортом країни (М), тотожність (1.2) набуває вигляду рівняння  Y_AD = (C+I+G)_d + X (1.3). Сукупний попит (1.3) є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (1.1) і може бути представлений як сума запланованих видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.[7, ст. 42].

Сукупний попит має  грошову форму. Тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами, грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теореми грошей:

М * V = P * Y (1.4), де:

М - кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V - швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Номінальний доход економічних  агентів (Y*P) дорівнює сумі у здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних агентів на товари й послуги. Згідно рівняння (1.4), обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги.[12, ст. 321].

Y_AD = M·V/ P (1.5)

            Чим більше грошей знаходить в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вище швидкість обігу грошей і більші сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:

Y_AD = M·V/ P (1.6)

         При незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рів цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний доход (V·P=M·V) залишатиметься постійним.[18, ст. 108].

 

1.2. Фактори попиту та закон попиту

Як вже було сказано, крива попиту показує ті кількості товару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Спадний нахил цієї кривої показує, що кількість попиту зростає внаслідок падіння ціни, тобто кількість попиту і ціна перебувають у оберненій або зворотній залежності. Цей зв’язок називається законом попиту. Він емпірично перевірений і підтверджений для більшості благ, за винятком деяких.

Отже, суть закону попиту полягає в тому, що, коли ціна товару зменшується, а решта чинників, що впливають на його попит, залишаються сталими, покупці починають купувати цього товару більше, і навпаки, зростання ціни спричиняє зменшення величини попиту. Цей закон діє як на макрорівні, так і на мікрорівні.

Коли економісти говорять про попит, як одну із сторін ринкових відносин, вони не мають на увазі лише одну конкретну  точку на кривій попиту. Навпаки, вони розуміють усю криву попиту, тобто взаємозв’язок між бажаними і можливими покупками за кожного рівня ціни.

Поряд з власною ціною товару, попит на який вивчається, існують  і інші чинники, що визначають попит, їх називають детермінантами (визначниками або факторами). Для зручності їх інколи називають неціновими чинниками, а власну ціну товару – ціновим чинником (фактором), що впливає на попит. Основні з них такі: доходи споживачів (І); ціни споріднених товарів (Р_R); смаки і вподобання, або переваги споживачів (t); чисельність населення та його структура (n); розподіл доходу між споживачами (d); очікування споживачів стосовно майбутніх доходів і цін (еР).

Поряд із названими загальними існують  також особливі (специфічні) чинники (S_f), що впливають на попит на окремі товари: велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, а спекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.

Для зручності аналізу впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових  чинників на попит доцільно використовувати поняття „функція попиту”, її можна записати у вигляді рівняння:

D = f (P, I, P_R, t, n, d, eP, S_f, a)                                        (1.7)

де P - ціна, I – доходи споживачів, P_R – ціни споріднених товарів, t – смаки і вподобання споживачів, n – чисельність населення і його структура, d – розподіл доходу між споживачами, eP - очікування споживачів стосовно майбутніх доходів і цін, S_f - специфічні чинники, а – інші чинники [6, ст. 108]