Шпаргалка по "Макроэкономике"

1. Макроекономіка. Предмет і особливості методології  макроекономічної теорії. Об’єкт  та суб’єкти макроекономічного  аналізу.

Макроекономіка – це теоретична наука, що вивчає поведінку великих груп господарюючих суб’єктів і національної економіки в цілому з погляду ринкового механізму і державного регулювання.

Макроекономіка  складова економічної науки. В економічній теорії розділяють макро та мікро аналіз, при цьому макро аналіз виходить із необхідності обґрунтування закономірності функціонування національної економіки в цілому. Мікроаналіз вивчає поведінку окремого підприємства. В макроаналізі виділяють макроекономічну систему, яка включає зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішніх факторів суспільного відтворення відносять природні та демографічні; до внутрішніх – процеси виробництва, реалізації та споживання.

Регулювання макроекономічної системи здійснюється через ринкові  важелі та апарат державної економічної  політики. Макроекономіка виступає як розділ сучасної економічної теорії, яка вивчає поведінку економіки, як єдиного цілого.

Макроекономічна теорія має  на меті вивчення загального стану  та структури економіки, закономірностей  національної економіки, її руху та народногосподарських пропорцій з відповідним виробленням  рекомендацій для державних органів  влади, які формують державну економічну політику.

Макроекономіка, як теоретична наука має на меті визначити стан національної економіки, обґрунтувати основні напрямки економічної політики держави, вміти визначити причини  криз в економіці та шляхи їх подолання, вміти організовувати грошовий обіг, забезпечити стабільність грошової одиниці, правильно обґрунтувати фінансову, податкову, бюджетну політику держави  і в підсумку вибрати модель економічного розвитку, яка на сьогодні є найважливішою  з проблем макроекономічного  розвитку країни.

Предмет макроекономічної науки. Предмет макроекономіки, -великомасштабні (у масштабах всього суспільного  виробництва) економічні процеси і  явища, на відміну від предмета мікроекономіки, де вивчаються питання діяльності малих  економічних одиниць, насамперед, фірм (підприємств). Макроекономіка вивчає сфери і галузі національної економіки, господарські зв'язки між ними. Результатом  макроекономічних досліджень є поглиблення  знань про економіку, механізми  її розвитку. Закони, виявлені на основі аналізу макроекономічних моделей, розкривають взаємозв'язок, суттєву  залежність між різними економічними показниками (змінними). Основними законами макроекономіки є:

    -Закон макроекономічної  рівноваги;

    -Закон вартості;

    -Закон попиту  та пропозиції;

    -Закон саморегулювання  макроекономічних процесів;

    -Закон спадної  граничної продуктивності;

    -Закон спадної  граничної корисності.

Об’єкт, суб’єкт  макроекономіки. Функції макроекономіки. Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічна система в цілому. Загальною рисою кожної економічної системи є її здатність до постійного відтворення виробництва. Типи економічних систем:

1. Ринкова економіка –  характеризується приватною власністю  на економічні ресурси й виконанням  ринкового механізму для регулювання  економіки.

2. Командно-адміністративна  (планова) економіка – вона  заснована на суспільній (державній)  власності, а регулювання економічних  процесів здійснюється за допомогою  централізованого державного планування. Вона регламентує обсяги виробництва  продукції, розподіл і виконання  ресурсів, ціноутворення і витрати  на виробництво, розподіл доходів  на споживання і нагромадження.  Тут основним інструментом державного  регулювання виступає державне  планування. Держава заздалегідь  планує ціни, заробітну плату  та інші ринкові інструменти.

3. Змішана економіка –  це така економічна система  яка поєднує в собі різні  форми власності (приватну, кооперативну, державну), і  2 механізми макроекономічного  регулювання: ринковий і державний. 

Суб’єктами змішаної економіки є:

1. Домашні господарства  – є власниками економічних  ресурсів (РС матеріальних ресурсів, грошового капіталу). Проте вони  самі не використовують економічні  ресурси, а надають їх підприємствам  через ринок ресурсів.

2. Підприємства (фірми) –  функція: вони використовують  економічні ресурси для вироблення  продуктів та надання послуг  і реалізують їх на товарному  ринку з метою отримання доходу.

3. Держава виконує важливі  регулюючі функції, впливаючи  при цьому на  економічні відносини.  Держава здійснює підприємницьку  діяльність, є виробником товарів,  забезпечує регулювання відносин. Предмет макроекономіки обумовлений  її об’єктом. Макроекономіка має  відповідати на питання:

-    як функціоную  національна економіка;

-   за допомогою  яких механізмів вона набуває  здатності вирішувати головну  проблему суспільства.

 

 

2. Збалансованість  економічного кругообігу як передумова  рівноваги економіки.

Економічний кругообіг –  циркуляція товарів, ресурсів і доходів

між макросуб’єктами та макроринками. Проста модель економічногокругообігу подана на рис. 1.1.

Характеристика моделі:

1. У простій моделі  беруть участь два макросуб’єкти:  домашні госпо-

дарства та фірми. Така економіка  називається приватною, тому що

відсутній державний сектор, та закритою, оскільки відсутній зов-

нішньоекономічний сектор.

2. З макроринків у простій  моделі представлені лише товарний  і ресурсний, які утворюють  реальний сектор економіки, оскільки  відсутній фінансовий ринок.

3. На рис. 1.1 показано циркуляцію  реальних потоків, які охоплюють

рух товарів і ресурсів (за часовою стрілкою). Грошовий потік  відображає рух доходів і витрат (проти часової стрілки). Рівновага  економіки проявляється в тому, що кількісно реальний потік дорівнюєгрошовому.

4. Повна модель економічного  кругообігу враховує роль держави,  яка з реального потоку бере  частину товарів і ресурсів, а  з грошового –податки, повертаючи  до реального потоку послуги  державних установ, трансферти  та субсидії. Закордонний сектор  забирає від реального потоку  даної країни експортні товари  і додає імпортні, а до грошового  потоку додає кошти, виручені  від експорту і забирає кошти,  витрачені на оплату імпорту.

Методологічне значення моделі ек кругообігу полягає у виявленні  структурних зв’язків між макросубєктами та ринками та ілюстрація руху фін  та реальних потоків в економіці. На основі моделі виявл умови ме рівноваги на окремих ринках та між  названими вище потоками

Фін. ринки – сукупність інститутів, що направлюють потік  коштів від власників до позичальників.

Інвестиції – це витрати, що  безпосередньо сприяють збільшенню загальної велечини нагромадженого в економиці капіталу.

2 компоненти: 1. інвестиції  в основний капітал; 2. інвестиції  в товарно-матеріальні запаси (сировина, кот. прод.)

Трансефрти – грошову  потоки, які на опосередковані випуском товарів на наданні послуг.

Витати на сплату податків(Т), заощаджень(S) і платежі по імпорту(М) – витоки.

Доход = сума витрат на споживання.

Доход = сума витрат на спживання + сума витоків (Т+С+М)

Зпогляду витрат: У = С+Т+G+Х

Тільки загальні суми витоків  і ін`єкцій рівні між собою.

Висновок: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови рівності сукупосних витрат домогосподарст, фірм, держави та інших держав в  сукупному обсязі виробництва.

Якщо сукупні витрати  зменшуються, то і сукупний обсяг  виробництва і рівень зайнятості зменшується, що зменшує сукупні  доходи, які у свою чергу визначають сукупний попит. Тому важливим завданням  макроек. політики є стабілізація сукупного  попиту.

2 форми порушення макроек.  рівноваги: - інфляція, - безробіття.

Макроек. рівновага –  збалансованість народ.-госп. об`єктів  і пропорційність між виробництвом і споживанням, між ресурсами  і їхнім використанням, між попитом  и пропозицією, між факторами  виробництва і результатами, між  мат.-речовими і фінансовими потоками.

3 види:

1) часткова (мікроекономічна)  – на індивід. ринках і ринках  окремих товарів;

2) загальна – на певний  момент часу і є рівновагою, яку утворюють ринкові процеси,  на базі вільної конкуренції,  складаються з часткових рівноваг.

3) реальна макроек. –  вст. на ринках при недосконалої  конкуренції і під впливом  зовнішніх чинників  (держави) = загальна + монополізм.

Найпростіші моделі:

1. Модель Сея

Пропозиція породжує власний  попит

AS=AВ

2. Націнальних рахунків краіни.

AE=N

Cукупні витрати = нац.  доход

3. Модель рівноваги інвестицій і заощаджень

T=S

Рівновага 1) і 2) можливі за умови 3)

4. Модель рівноваги грошових і мат.-речових

MV=PY(нац. ВВП)

M – обсяг грошової  маси

P -  загальний рівень  цін

V – швидкість обігу  грошової одиниці

Y – реальний ВВП

 

 

3. Система національних  рахунків; порівняння з системою  балансів народного господарства.

Узагальнюючі показники  функціонування національної економі-

ки за певний період формують систему національних рахунків (СНР).

Це – система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовуються для опису та аналізу загальних  результатів і аспектів економічного розвитку на макрорівні. Концепції  і визначення цієї системи передбачають, що економіка, описана з її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

У плановій економіці переважала система балансів народного го-

сподарства (СБНГ). Вона ґрунтувалася на марксистській методології підрахунку показників і мала витратний характер. Характерною рисою системи був  поділ суспільного виробництва  на дві нерівнозначні сфери: матеріальне  виробництво та нематеріальне виробництво.

Відповідно до цієї концепції  валовий суспільний продукт, чистий

суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт, національний дохід  як основні макроекономічні показники  СБНГ створювалися лише виробничою сферою. При цьому продукт, вироблений нематеріальними  галузями економіки, не враховувався.

Згідно СНР основним показником нац. обсяг виробництва визнач. –  ВВП – сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва  та послуг, вироблених за період на ек. частині країни.

  Ек. теріторія – тер., що адміністративно підпорядкована уряду країни, у межах якої особи, товари і гроші можуть вільно пересуватись.

Резидент – фіз. Або  юридич. Особа тієї ек. теріторією,тз якою вона пов`зана тісніше.

Для фірми таким інтересом  є та тер., де здійснюється діяльність.

Для фіз. осіб резидентами  є всі хто працюють і проживають на території 1 чи більше роки.

Частина ВВП повина бути видана не резидентом як компенсація  за ресурси чи за трудову участь.

ВВП + 1 – 2 = ВНП

1 – доходи, отримані резидетом  за кордоном у зв`язку з їхньою  участю у виробництві ВВП інших  країн (олпта праці, дивіденти)

2 – доходи сплачені  не резидентом за участь у  виробництві ВВП данної країни.

1 – 2  - сальдо первинних  доходів

ВВП відріз. від ВНП на сальдо первинних доходів.

В країнах що розвиваються ВВП > ВНП, в розвинених ВВП < ВНП.

ВНП + трасферти з-закордону  – трасферти відправлені за кордон = ВНВД.

З травня 1992 р. згідно з Указом Президента в Україні була

запроваджена СНР, тобто  статистика й облік переведені на так звані міжнародні стандарти.

Однією з найважливіших  особливостей СНР є її всеохоплюючий

характер. Це означає, що СНР  містить упорядковану інформацію про:

• усіх господарюючих суб’єктів, що беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління) і домогосподарства;

• усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів й іншими аспектами економічного процесу;

• усі економічні активи й пасиви, що формують національне  багатство (основні фонди, матеріальні  оборотні кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі  й корисних копалин тощо).

 

 

4. Особливості  обчислення ВВП як показника  системи національних рахунків. Показник валового національного  продукту (ВНП). Показник валового  національного використовуваного  доходу (ВНВД).

ВВП – це сукупна ринкова  вартість всього обсягу кінцевого виробництва  товарів і послуг, вироблених за певний період, в основному за рік, на економічній території країни.

Економічна територія  країни – це територія, що адміністративно

управляється урядом даної  країни, у межах якої особи, товари, гроші можуть вільно пересуватися.

Особливості обчислення  ВВП

1.За натуральною формою  ВВП являє собою суму ринкової  вартості кінцевих товарів та  послуг.  ВВП=∑P_i*Q_i

                                             i=1

2.ВВП – кінцевий обсяг  виробництва за рік.

Pi – ціна i-ої продукції; Qi – фізичний обсяг чи кількість  і-ого товару чи послуги; і-умовний  порядковий номер,n- загальна кількість  кінцевих товарів та послуг