Соціальний захист населення в умовах ринокової економіки

                          Вступ

В умовах ринкової економіки України, від  переходу державної власності до приватної, розвитку конкуренції й  підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Ринкова економіка супроводжується  стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами.                                                                                                  Актуальність: oднією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності ), створення ефективної пенсійної системи. Мета роботи: дослідження сучасного стану соціального захисту населення України, аналіз його стану, характеристика сучасних процесів, що протікають в соціальній сфері.                                                    Об’єкт дослідження: соціальний захист населення України , його форми, а також політика держави в цьому напрямку, об’єкти, суб’єкти та інструменти реалізації.  Соціальний захист населення – законодавче закріплена система державних гарантій та реалізації прав усіх політичних, соціально-демографічних груп громадян, окремих осіб щодо соціального забезпечення їх нормального прожиткового рівня та життєдіяльності. Ці гарантії здійснюються через соціально-економічні, правові та політичні чинники, які сприяють реалізації права громадян на працю, допомогу на час безробіття, у разі часткової чи повної втрати працездатності. Основними економічними заходами держави є: індексація доходів, заробітної плати, пенсій, стипендій під час інфляції і зростання індексу цін на товари і послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, одиноким матерям у разі втрати годувальника; матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку; підтримка населення під час стихійного лиха.                                                     Мета: дослідити соціальний захист населення як необхідний елемент соціальної політики ринкової економіки,її необхідність та основні форми соціального захисту населення в умовах ринкової економіки;світовий досвід реалізації соціального захисту;оцінку реалізації форм і напрямків соціального захисту населення в Україні;питання соціального захисту населення держави:стан і перспективи розвитку;аналіз та вдосконалення соціального захисту населення;питання сутності,перспектива розвитку соціального захисту населення;світовий досвід реалізації соціального захисту та шляхи вдосконалення в  умовах ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Соціальний захист як необхідний елемент соціальної політики ринкової економіки  

          1.1. Необхідність, основні  форми соціального  захисту населення в ринкових умовах 

     Соціальна політика сучасної держави - комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямованих на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень та ін.

     Соціальне забезпечення та захист громадян України  є одним з важливих напрямків  діяльності держави. Держава несе обов'язки по матеріальному підтриманню своїх  громадян, створює умови для повного  здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантуються захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди.

     Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них  обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для соціальних виплат та допомоги. Закон України від 6 грудня 1992 р. «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на соціальну захищеність шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням

розміру мінімального споживчого бюджету і  підвищенням ефективності економіки  країни.

     Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Він діє згідно з Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють закони України від 25 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», від 26 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове соціальне страхування». Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

     Головними напрямами проведення соціальної політики є: захист рівня життя за допомогою  різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації; надання допомоги найбіднішим сім'ям; надання допомоги у разі безробіття здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих; розвиток освіти, охорони здоров'я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави; проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації, гарантування процесу трудової діяльності відповідно до чинного законодавства (дотримання тривалості робочого дня, надання оплачуваних відпусток, створення профспілок тощо) та ін.

     Соціальна політика держави включає:

     — регулювання соціальних відносин у  суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

     — вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

     — розподіл і перерозподіл доходів  населення;

     — формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

     — створення системи соціального  захисту населення;

     — забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

     — захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:

     — життєздатності суспільства;

     — стабілізації та розвитку суспільства;

     — консолідації суспільства.

     На  рис. 1 представлені об'єкти соціальної політики. 

     Рис. 1.1 Об'єкти соціальної політики [23] 

     Відповідно  до Конституції України Указом Президента України з метою посилення  соціальної спрямованості реформ та проведення активної соціальної політики щодо координування і комплексного здійснення соціальних перетворень  у сфері трудових відносин, зайнятості, соціального захисту і пенсійного забезпечення населення створено Міністерство праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці України). Згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 1 грудня 1997 р., Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами АРК, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав. Рішення Мінпраці України з питань праці, зайнятості і соціального захисту населення, видані у межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, фізичними особами — підприємцями та громадянами.

     Мінпраці  України реалізує єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності  інвалідів і громадян похилого віку; несе відповідальність за розвиток цієї справи; займається організацією роботи по призначенню та виплаті пенсій відповідно до чинного законодавства та ін.

     Відповідно  до Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про основні засади соціального  захисту ветеранів праці та інших  громадян похилого віку» громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами. Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

     Ветеранами  праці визнаються особи, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію. Право на пенсію за віком надане кожному громадянину, який досяг пенсійного віку (55 років — для жінок і 60 років — для чоловіків) і має необхідний трудовий стаж.

     Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлюються Законом України  «Про пенсійне забезпечення». Громадянам похилого віку, які не мають права  на трудову пенсію, призначається  соціальна пенсія. Вік для призначення соціальної пенсії, розмір і порядок виплати встановлюються законодавством України про пенсійне забезпечення [17]

     Основними соціальними гарантіями в Україні є:

     мінімальний розмір заробітної плати;

     мінімальний розмір пенсій за віком;

     мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

     стипендії учням професійно-технічних та вищих  навчальних закладів;

     індексація  доходів населення з метою  підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін;

     забезпечення  пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим  категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

     Згідно  з чинним законодавством до системи органів захисту населення входять відомчі органи соціального забезпечення (МВС, Служби безпеки, Міноборони України). Цим питанням займаються також управління (відділи) соціального забезпечення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим — до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначаються районним (міським) відділом соціального забезпечення.

     Виконавчі комітети (сільської, селищної, міської  ради) мають такі повноваження в  галузі соціального обслуговування населення: здійснюють управління належними  раді або переданими їй закладами  освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури, фізичної культури і спорту організують їх матеріально-фінансове забезпечення; призначають на посаду і звільняють з посади їх керівників або встановлюють інший порядок їх призначення та звільнення відповідно до законодавства; створюють за рахунок коштів ради або на часткових засадах нові заклади соціально-культурного призначення для досягнення рівня соціального обслуговування не нижче від встановлених нормативів; надають громадянам встановлені пільги щодо утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах (групах) з подовженим днем; організують роботу щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх; організують медичну допомогу населенню, надають встановлені пільги і допомогу, пов'язані з охороною материнства і дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних сімей; сприяють у необхідних випадках громадянам у призначені їм пенсій; призначають у межах виділених коштів допомогу особам, які не мають права на одержання пенсій, а також доплату до пенсії і допомоги; видають одноразову допомогу громадянам, що постраждали від стихійного лиха; вживають заходів до поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, сімей, які втратили годувальника, громадян похилого віку, що потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян, які мають погребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, тощо.

     Діяльність  органів управління у сфері соціального  захисту населення тісно пов'язана  з широким колом суб'єктів суспільства. Допомогу органам соціального забезпечення надають професійні спілки. Представники профспілкових органів входять до складу медико-соціальних експертних комісій. Комісії з пенсійних питань на підприємствах або в установах разом з адміністрацією підприємства або установи готують необхідні для призначення державних пенсій документи, вивчають причини інвалідності і травматизму та розробляють заходи щодо їх усунення. В містах і районах створюються ради пенсіонерів, які надають допомогу органам соціального забезпечення, обстежують побутові і житлові умови пенсіонерів та інших громадян, яким потрібен соціальний захист [12]

    Отже,соціальне  забезпечення та захист громадян України  є одним з важливих напрямків  діяльності держави. Держава несе обов'язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності. З метою посилення соціальної спрямованості реформ та проведення активної соціальної політики щодо координування і комплексного здійснення соціальних перетворень у сфері трудових відносин, зайнятості, соціального захисту і пенсійного забезпечення населення створено Міністерство праці та соціальної політики України.