Система екологічного виховання учнів на уроках географії

Екологічне виховання формує певні навики поведінки людини в природному середовищі. І тільки осмислена поведінка в природі у відповідності з отриманими знаннями і навичками є свідченням екологічної культури особистості.

Триєдність екологічної освіти, виховання культури передбачає їх послідовний взаємопов’язаний розвиток. Кожен із названих компонентів займає відведену йому “екологічну нішу”, а процес формування можна вважати цілеспрямованим за умови поточної реалізації освітніх і виховних екокультурних завдань.

Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складена:

- екологічними знаннями;

- екологічним мисленням;

- культурою вчинків;

- культурою екологічно оправданої  поведінки, яка характеризується  ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденну норму вчинків.

Проявом екологічної культури є екологічно обумовлена діяльність.

Формування екологічної культури особистості як мети екологічної освіти передбачає комплексний вплив на сфери свідомості: когнітивну, афективну, діяльну. Отже, екологічна освіта повинна включати загальнонаукові, морально-естетичні і практичні аспекти.

Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватись на принципі “випереджуючого відображення”. Тобто у свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу.

Специфіка екологічного виховання полягає у формуванні такого світоглядного становлення до цілісної суперсистеми “суспільство-природа”, яке базується на діяльній участі особистості в її розвитку.

Основними принципами екологічного виховання є принципи: матеріальної єдності світу, краєзнавчий, принцип комплексності, безперервності, патріотизму і т. і.

Провідним принципом екологічної освіти і виховання повинні “мислити глобально – діяти локально”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Форми і методи екологічного навчання

 

Форми і методи навчання тісно пов’язані з іншими компонентами навчального курсу і є важливішою умовою організації взаємодії учителя і учнів. Визначальним фактором вибору форм і методів навчання є мета і зміст програмного матеріалу.

На етапі осмислення єдності людини зі світом природи доцільно використовувати методи і форми, які здатні актуалізувати ціннісні орієнтації, усвідомити важливість екологічної проблеми, викликати емоційний стан, співчуття.

Такий стан можна створити з допомогою емоційної розповіді, вірша, показу слайдів, відвідування парку, лісу і т. і. Важливе місце тут відводиться навчальним завданням.

На етапі формування екологічної проблеми як реального протиріччя у взаємодії суспільства і природи застосовують методи, які стимулюють пізнавальну діяльність. При цьому ефективними є евристична бесіда, проблемний виклад матеріалу, диспут, виконання завдань типу “що буде, коли…”

На етапі теоретичного обґрунтування взаємодії суспільства і природи необхідно поєднувати різні форми і методи навчання (конкурси рефератів, завдання з моделювання ситуацій морального вибору: “Яким афоризмом можна виразити Ваше відношення до природи?”).

Важливе місце в обґрунтуванні взаємодії суспільства і природи займають спостереження під час екскурсій, практикумів в природі, походів. Спілкування з природою викликає емоційно значимі переживання.

Практична діяльність школярів повинна бути орієнтована на вирішення реальних місцевих екологічних проблем, проведення природоохоронних акцій (ялинка, первоцвіт, джерело і т.п.). Реальна проблема завжди захоплює школярів.

Методи навчання тісно пов’язані з методами екологічних досліджень: спостережень, вимірів, взяття проб, експериментального картування, моделювання, прогнозу і т.п.

Значна кількість прийомів і методів знаходять своє відображення у фронтальній, індивідуальній, колективній формах організації навчальної діяльності і їх поєднанні.

До фронтальної роботи звертаються при ознайомленні школярів з екологічним матеріалом, при запровадженні екологічних понять, при поясненні практичних завдань на уроці, під час екскурсії в природу.

При індивідуальній формі організації навчальної діяльності кожен школяр виконує завдання самостійно. Ця форма важлива для відпрацювання вмінь, виховання почуття індивідуальної відповідальності при прийнятті рішень (робота над рефератом, доповіддю, кросвордом і т. і.).

Важливе місце у формуванні екологічної культури мають рольові ігри, які розвивають екологічне мислення, емоційність, творчість, самостійність школярів. Цим напрацьовується соціальний досвід в прийнятті екологічно грамотних рішень. В рольовій грі присутня імітаційна модель реальної дійсності (заповідник, експедиція). Особливість рольової гри – їх міжпредметна і краєзнавча направленість.

У формуванні екологічної культури особливе місце займають дискусії. Проблемність у поєднанні з груповим обговоренням створюють ситуацію “конфлікту” ідей. Це можуть бути і міжпредметні уроки-дискусії, коли на дану проблему дивляться з різних позицій.

Робота в парах – основа для організації самостійної роботи на уроці, проведення взаємоперевірок. Особливо цінною ця форма роботи є на факультативах, практикумах, коли школярі зайняті науковими дослідженнями, працюють в польових умовах.

В останні роки при виборі методів навчання перевагу надають блочно-модульному принципу групування матеріалу. Це робота з логічно завершеними блоками навчальної інформації. Їх вибір повинен відповідати меті комплексного впливу на всі форми свідомості (інтелектуальну, емоційну, ціннісну, вольову), що створює умови для розкриття екологічних проблем і формування знань учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

 

 

2.1. Екологічна освіта  в курсі фізичної географії

 

Однією з особливостей даного географічного курсу є те, що в ньому починається формування уявлення про географію як науку про Землю і суспільство. В процесі його вивчення закладаються основи ціннісних орієнтації учнів, розуміння ними взаємозв'язків між окремими компонентами природи, людиною і навколишнім середовищем, необхідності дотримання в повсякденному житті правил поведінки в природі. Загальні глобальні питання взаємодії природи і суспільства конкретизуються прикладами господарської діяльності населення своєї місцевості, дбайливого відношення до її природи, закріплюються в ході виконання  учнями елементарної практичної роботи з вивчення і охорони навколишнього природного середовища.

ВСТУП

Вже на першому уроці важливо показати учням комплексність географії як науки про природу Землі, населення і його господарську діяльність. З цією метою, використовуючи хрестоматію з початкового курсу фізичної географії, вчитель може зачитати уривки із статті «Що вивчає фізична географія».

Узагальнюючи прочитане, вчитель підкреслює, що опис побаченої природи, особливостей господарства населення було першим завданням географії.

— Як же змінилася сучасна географія? Які завдання стоять перед ученими-географами сьогодні?

Відповіді учнів на поставлені питання дають змогу вчителеві виявити кругозір учнів, той мінімум уявлень про географію, який вони могли отримати з різних джерел інформації (радіо, телебачення, кінофільми і т. д.). Для розвитку пізнавального інтересу учням можна привести слова відомого географа академіка І. П. Герасимова: «Об'єктом вивчення сучасної географії є давно відкриті землі і країни, освоєні людиною, з глибоко зміненою природою, густим населенням, з багатобічно розвиненим господарством. Головним завданням сучасної географії у всьому світі виявляється не допомога в справі піонерного освоєння  нових  земель і  природних багатств,   а  всебічне

 

 

обслуговування великої роботи людства з використання вже відкритих природних багатств, перетворення природи і господарства вже освоєних районів і країн».

На наший планеті постійно відбуваються зміни: руйнуються гори, утворюються нові вулкани, під дією морських хвиль розмиваються береги, заростають озера, створюються штучні річки (канали). Сучасні географи навчилися передбачати не тільки ті зміни, які постійно відбуваються в природі, але і ті, які можуть відбутися в результаті людської діяльності.

Таким чином, поле діяльності сучасного географа розширилося у зв'язку з потребами суспільства.

Для розвитку пізнавальної самостійності учнів вчитель пропонує їм до наступного уроку підібрати замітки з журналів, газет, книг, в яких були б показані роль сучасної географії, участь географів в дослідженні природи, розвитку господарства.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ НА МІСЦЕВОСТІ

Програмою з географії передбачено виконання практичних робіт на місцевості. Вибираючи на місцевості ділянку для практичних робіт, вчителеві необхідно врахувати не тільки природні, але і господарські об'єкти, розташовані поблизу досліджуваної території або в межах її, виявити вплив господарської діяльності людини на природу, встановити природоохоронні заходи, що відбуваються в цій місцевості, і визначити конкретну посильну допомогу учнів з охорони природи.

В процесі роботи на місцевості вчитель звертає увагу учнів на наукову, практичну, естетичну цінність об'єктів природи, що сприяє формуванню у них відношення до природи як до об'єкту різноманітних потреб людини — естетичних, пізнавальних, практичних.

Для цього в ході спостережень розглядається роль конкретного об'єкту в природі, житті і господарській діяльності людини, необхідність дбайливого відношення до нього. При цьому увага учнів націлюється на прекрасне в природі, правильне розуміння ними краси праці людини з освоєння природи, усвідомлення неправильної поведінки людей в навколишньому природному середовищі як порушення моральних і правових норм.

При визначенні впливу господарської діяльності людини на досліджуваний об'єкт (форми рельєфу, заплава, водоймище і т. д.) необхідно підкреслити думку про уразливість природного середовища. Такий підхід дає змогу, з одного боку, конкретизувати знання, засвоєні учнями в процесі вивчення теоретичного матеріалу, а з іншої — викликати у них бажання висловити свої етичні позиції, закріпити в свідомості звичку правильно, критично оцінювати свою поведінку в природі, вчинки інших людей.

Слід показати і значення рослин в кругообігу води.

 

 

РУХ ВОДИ В ОКЕАНІ

При вивченні цієї теми вчитель звертає увагу учнів те, що у ряді районів земної кулі забруднення  морів і океанів досягає значних розмірів. Це явище повинне турбувати людей, що живуть не тільки в даних районах, але і у всьому світі. Чому? З чим це пов'язано?

Уточнюючи відповіді учнів, вчитель підкреслює, що рух вод морях і океанах сприяє перенесенню забруднюючих речовин на великі відстані від місць забруднення. Наприклад, на східному побережжі Північної Америки численні крупні міста і промислові центри забруднюють виробничими відходами прибережну частину Атлантичного океану. Течія Гольфстрім, а потім його продовження — Північноатлантична течія — переносять забруднюючі речовини від берегів Америки до берегів Євразії. В результаті виявляється, що забруднюється не тільки північна частина Атлантичного океану, але і підвищується забруднення Баренцового  моря. На підтвердження сказаного бажано прочитати уривок з книги Т. Хейердала про подорож на човні «Ра», в якому описується ступінь забруднення Атлантичного океану.

Закінчуючи розгляд питання про рух вод в океані, вчитель звертає увагу учнів на необхідність міжнародної співпраці в справі охорони природи і пропонує відповісти на питання: чому у вирішенні проблем охорони морів і океанів необхідне об'єднання зусиль всіх країн і всіх народів?

ВОДИ СУШІ.

Перш ніж перейти до екологічних проблем, пов'язаних з водами суші, вчитель пропонує пригадати про взаємодію суші і Океану в процесі Світового кругообігу води. Використовуючи схему кругообігу води в природі, вчитель проводить бесіду, в ході якої ставить перед учнями питання: яка роль Океану в кругообігу води? Що приводить до порушення природного ходу процесу випаровування? До яких наслідків це може привести?

Розповідаючи про різноманітність поверхневих вод, вчитель може використовувати текст з будь-якого джерела, що характеризує співвідношення різних видів вод. Цифровий матеріал, необхідний для порівняльних характеристик, бажано дати у вигляді стовпчастих діаграм, що показують співвідношення різних видів вод. Це допоможе краще представити загальну картину їх розподілу. 60 млн. км3 вод зосереджено на глибині десятків і сотень метрів від земної поверхні. Ця вода стає доступною завдяки артезіанським свердловинам. Декілька менше води — близько 50 мл. км3 — зосереджено у верхніх шарах земної поверхні, на глибині декількох метрів, і в ґрунті. Ми можемо побачити її в колодязях, глибоких канавах. Ще менше — близько 20 млн. км3 — води у вигляді льодовиків покривають Антарктиду, Гренландію, острови Північного Льодовитого океану і вершини гірських хребтів.