Особливості банківського кредитування підприємств

 

Особливості банківського кредитування підприємств

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                         3

1. Особливості організації банківського кредитування підприємств          5
1. Економічна сутність кредитних відносин та кредитних послуг               5
2. Система банківського кредитування: види кредитів, принципи кредитних відносин                                                                                               10
3. Процедура отримання банківського кредиту підприємством                 19
2. Аналіз та оцінка кредитоспроможності підприємства ПАТ «НЗФ»      25
1. Оцінка динаміки і структури капіталу підприємства                              25
2. Аналіз показників платоспроможності та кредитовіддачі 

підприємства                                                                                                          29

3. Шляхи покращення кредитоспроможності підприємства                      43

Висновки                                                                                                                49

Список літератури                                                                                                 53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми полягає в тому, що банківський кредит відіграє важливу роль у розвитку реального сектора економіки, особливе значення він має в забезпеченні тимчасовими грошовими коштами підприємств стратегічних галузей, виробництво яких є ресурсномістким, довготривалим та технічно складним.

Найважливішою формою кредитних відносин є банківський кредит, де  у ролі посередника виступає банк. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України. Роль банківського кредиту реалізується на практиці через його функції і, перш за все, за рахунок перерозподільної функції, згідно з якою виконується перерозподіл тимчасово вільних коштів у країні. При цьому роль кредиту і, відповідно, банківського кредитування набуває особливого значення, оскільки полягає у задоволенні тимчасових потреб одних господарюючих суб`єктів у додаткових коштах за рахунок тимчасово вільних коштів (які концентруються банками) інших господарюючих суб`єктів.

Дослідженнями значущості банківського кредитування у розвитку економіки та її галузей займалися вітчизняні та зарубіжні науковці, а саме: С. В. Башкатова, М. А. Барабанов, Е. А. Борисов, В. Ю. Вантроба, О. Д. Вовчак, Є. А. Горін, Л. Б. Євтух, Г. В. Єгоров, Н. В. Захараш, В. Н. Парсяк, С. І. Логачев, Т. А. Піддубняк, І. П. Покотілов, О. Б. Наумов, Д. В. Пашко, Л. М. Рябініна, Г. С. Тодосейчук, В. В. Чугунов.

Метою цієї курсової роботи є дослідження кредитоспроможності ПАТ «НЗФ», виявлення сильних та слабких його сторін, пошук шляхів поліпшення банківського кредитування підприємства.

Досягти даної мети можна шляхом вирішення наступних завдань:

а)    розкрити економічну сутність кредитних відносин;

б) визначити принципи банківського кредитування та дослідити класифікацію видів кредитів;

в)    проаналізувати кредитоспроможність досліджуваного підприємства;

г) знайти шляхи поліпшення системи банківського кредитування підприємств.

Об’єктом дослідження роботи  виступають   кредитні   відносини ПАТ «НЗФ» з суб’єктами банківської діяльності, а саме спроможність товариства розраховуватися зі своїми кредиторами.

Предметом курсової роботи є аналіз показників діяльності ПАТ «НЗФ», що стосуються саме сфери кредитних відносин підприємства з кредиторами.

З метою дослідження проблемного питання, висвітленого в роботі, переважно використовуються методи: дедукції, аналізу та синтезу, наукового абстрагування, а також статистичні та графічні методи, які дають змогу наочно представити результати аналізу динаміки ключових показників.

Основними джерелами інформації при написанні даної курсової роботи є законодавчі, планові та нормативно-довідкові акти, а також бібліографічні джерела, наукові публікації, Інтернет-ресурси, планові і фактичні показники господарської діяльності підприємства, його статистична, фінансова, податкова та управлінська звітність. Методологічно робота побудована, виходячи з принципу системності, тобто взаємозв’язку, взаємообумовленості та взаємозалежності усіх досліджених показників.

Практична цінність дослідження полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення теоретично-методичних узагальнень, висновків та рекомендацій стосовно кредитних взаємовідносин банків з підприємством.

 

1. Особливості організації банківського кредитування підприємств

 

1. Економічна сутність кредитних відносин та кредитних послуг

 

Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних вартостей (в грошовій чи товарній формі) на засадах зворотності в установлений термін, платності та добровільності[14, с.347].

Єдиного визначення кредиту немає, але у всіх випадках основними ознаками кредиту є:

- економічна самостійність учасників кредитних відносин;

- добровільність, рівноправність та взаємна вигода, що зумовлює розвиток кредиту на ринкових засадах;

- власником цінностей залишається кредитор, позичальник лише має право розпоряджатися ними на період обумовленого терміну. Захист інтересів кредитора є більш пріоритетним, ніж інтересів позичальника;

- кредитні відносини виникають у зв’язку з рухом вартості на зворотних засадах, рух вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента, що робить позицію кредитора більш ризиковою. Для захисту своїх інтересів кредитори мають переважні права при визначенні доцільності, розміру плати за кредит;

- кредиту притаманна платність; плата узгоджується між сторонами, повертається кредиторові і використовується ним для покриття витрат від кредитних операцій та збитків в разі неповернення позички, як джерело кредиту. Платність - видова ознака кредиту, як економічної категорії;

- кредитні відносини на мікрорівні є обмеженими в терміні, на макрорівні підтримується безперервно забезпечуючи безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення. Кредитні відносини виходять за межі відносин двох економічних суб'єктів і мають характер загальносуспільних;

- безперервність та платність кредитних відносин забезпечують зростання вільних вартісних ресурсів, їх капіталізацію; формується позичковий капітал.

Кредит має спільні риси з іншими економічними категоріями: грошима, фінансами, торгівлею, процентом, товаром - це вартісні категорії, обслуговують рух вартості в процесі відтворення; відрізняються функціональними призначеннями, що визначає специфіку руху вартості та економічних відносин між суб'єктами різних сфер відтворюючого процесу. Економічні категорії тісно переплітаються[5, с.241].

Сутність кредиту виражається його структурою та специфікою дії окремих елементів між кредитором та позичальником через стадії руху та методом кредитування.

Кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки[4, с.286]:

- Феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

- Економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

- Кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором.

Кредитні операції є однією з найскладніших економічних категорій. Рушійним  мотивом кредитних операцій є отримання додаткового прибутку (доходу) кожним із суб'єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у формі відсотку на кошти, надані у позику, а боржник – у вигляді прибутку на позичені кошти, що використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання. Завдяки  цьому, кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб'єктів.

З розвитком різних форм кредиту (товарної та грошової) і видів (комерційного, банківського, споживчого, іпотечного, міжнародного, державного), виникли   відповідні економічні   інститути, які  акумулюють   і перерозподіляють кредитні ресурси - банки, постійно розширювалась сфера  функціонування, яка  відіграє важливу роль у  забезпеченні неперервності  процесу  відтворення,  а  конкретніше – неперервності продукту в процесі його руху.

Кредитор – суб`єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб`єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути юридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти. В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тим позичальникам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальних кредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника. Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути облік векселів, факторингові, фондові, гарантійні операції тощо.

Позичальник – суб`єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати[2]. Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає форму позичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою руху позичкового капіталу.

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених статутом позичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з урахуванням власного кредитного ризику. Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'язаних із:

- розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;

- експортно-імпортними операціями позичальника;

- задоволенням споживчих потреб;

- іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:

- на покриття збитків;

- придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредити, які отримані комерційними банками за рахунок централізованих ресурсів Національного банку України, не можуть бути спрямовані[1]:

- на конвертування національної валюти у валюту інших держав;

- викуп державного майна;

- використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою. 

Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству   і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції.

Кредитні відносини, які виникають в процесі надання грошових коштів кредитором позичальнику в тимчасове користування, обумовлюють виникнення права у кредитора вимагати своєчасного повернення кредиту від користувача із сплатою позичкового відсотку, а у позичальника виникають обов'язки щодо своєчасного повернення кредиту у повному обсязі. Ці юридично-правові відносини потребують чіткого законодавчого регулювання.

Головним документом, який визначає банківську діяльність як правомірну, регулює та регламентує її є Закон України "Про банки і банківську діяльність", який був введений в дію Постановою Верховної Ради №873-12 від 20.03.91 року і на даний час має багато змін і доповнень.

Не менш важливим документом, що регламентує сферу кредитних відносин, є Положення Національного банку України «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1995 року. Дана постанова визначає термін «кредит», суб'єктів кредитних відносин, а також правові основи надання, використання і повернення кредитів.

Завдяки   кредитним   відносинам   відпадає   необхідність обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів, таке інше. Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звісно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, так як він має свої об'єктивні межі, обумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів.