Особливості банківського кредитування підприємств

 

Отже, дослідивши показники оборотності, видно, що у 2012 році майже всі показники повільніше обертаються вкладені кошти, тобто їх потрібно більше залучати, а отже, більшою буде вартість капіталу, що негативно впливає на рентабельність і платоспроможність підприємства.

Основний вид активних операцій банків — кредитування. З ним пов'язані найбільші ризики банківської системи. Тому питання щодо створення резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій було врегульовано нормативними документами Національного банку України в першу чергу. Але практика роботи з Положенням "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", затвердженим постановою Правління НБУ від 29.09.1997 року № 323, свідчила про таке:

- самостійно розробленими банками критеріями оцінки позичальників часто завищується їхній клас, що призводить до штучного поліпшення реального фінансового стану позичальника та зменшення суми розрахункового резерву;

- класифікація одного й того ж позичальника в різних банках істотно відрізняється.

Враховуючи, що підходи до визначення класу позичальника базуються на загальних критеріях кредитоспроможності і фінансової стабільності клієнта, спробуємо розробити уніфіковану систему оцінки позичальника, яка б забезпечила його адекватну класифікацію.

Згідно з рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів (табл. 2.11)

Таблиця 2.11

Групування підприємств за класами креитоспроможності

Групи класів	Характеристика класів
А	фінансова діяльність дуже успішна (прибуткова і рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу і процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має прекрасну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним.
Б	позичальники, до здатності яких щодо своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні чинники (загальний стан сфери основної діяльності) не дозволяють віднести їх до вищого класу (класу «А»)
В	позичальники, що їх якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею
Г	позичальники, які не можуть повернути повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою, негативні фінансові результати тощо)
Д	позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані їм позики практично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна буде зробити в судовому порядку)

 

 

З підприємствами кожного класу комерційний банк по-різному будує свої кредитні відносини. На основі рейтингу, присвоєного позичальнику, кредитний інспектор приймає попереднє рішення про можливість надання позики та умови кредитування (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

№ пор.	Значення інтегрального показника	Клас
1	Понад 200	А
2	160—200	Б
3	135—160	В
4	110—135	Г
5	Менш як 110	Д

 

Розглянемо алгоритм розрахунку рейтингу кредитоспроможності ПАТ «НЗФ» підприємства на таких коефіцієнтах: коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, покриття, автономії та оборотність активів.

Встановлені банком значення класності показників залежно від їх значень наведено в табл. 2.13

                                                                                                  Таблиця 2.13  
Розподіл показників по класам

№ пор.	Показник	Нормативне значення	Розподіл за класами
			1-й	2-й	3-й
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л	0,2—0,35	0,2 і вище	0,1—0,2	< 0,1
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності Кш.л	0,5—1	0,5 і вище	0,3—0,5	< 0,3
3	Коефіцієнт покриття Кп	2,0	2,0 і вище	1—2	< 1
4	Коефіцієнт оборотності активів Коб	—	Прискорення	На одному рівні	Уповільнення
5	Коефіцієнт автономії Ка	0,5	0,5 і вище	0,3—0,5	< 0,3

 

Отже, по нашому підприємству першому показнику Ка.л, враховуючи його фактичне значення (0,06), присвоюється 3-й клас; другому Кш.л (1,03)— 1-й клас; третьому Кп.(1,1) — 2-й клас; четвертому Коб(прискорення) — 1-й клас; п’ятому показнику Ка(0,07) — 3-й клас.

Визначимо рейтинг кредитоспроможності позичальника, якщо відомі класи показників та їх частка (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Рейтинги ПАТ «НЗФ»

Показник	Клас	Вага	Сума балів
Ка.л	3	20	60
Кш.л	1	20	20
Кп.л	2	10	20
Коб	1	30	30
Ка	3	20	60
Всього	*	100	190

Рейтинг розраховують за формулою: 
                                                                             (2.1)

де K k — фактичне значення k-го показника; dk — вага k-го показника.

Для нашого прикладу рейтинг підприємства становитиме

R = 3 · 20 + 1 · 20 + 2 · 10 + 1 · 30 + 3 · 20 = 190

Отже, за сумою балів ПАТ «НЗФ» належить до класу Б і може розраховувати на вигідні умови отримання кредиту.

Підбиваючи підсумки, можна впевнено констатувати, що ПАТ «НЗФ» протягом досліджуваного періоду втрачав власну фінансову стійкість та рівень кредитоспроможності. Зменшення показників фінансової стійкості, рентабельності, ефективності використання залучених коштів свідчить про погіршення майнового та фінансового стану підприємства. Зокрема дану ситуацію можна пояснити нераціональною кредитною політикою керівництва підприємства, яка призводить до надмірних фінансових втрат, що в свою чергу скорочує обсяг активів товариства.

 

3. Шляхи покращення кредитоспроможності підприємства

 

Для того, щоб визначити напрямки покращення кредитної діяльності потрібно визначити проблеми, які виникають під час кредитування підприємств та їх потреби.

Таким чином, підприємство можна назвати ліквідним (платоспроможним). Та через брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити короткострокові зобов’язання. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів також є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість та високий показник кредиторської заборгованості. Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових коштів. Готова продукція на складі не дуже користується попитом через високу ціну, яка обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на ПАТ «НЗФ» існує дві великі проблеми – проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості, то саме на них потрібно і звернути основну увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою або із знижкою, потрібно знижувати собівартість продукції. Щодо дебіторів, потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості. Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на купівлю нового обладнання чи на розширення виробничої діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

Загальні проблеми підприємств щодо банківського кредиту: строки надання, гнучкість у наданні кредитних коштів, підхід банку до забезпечення, підхід банку до повернення кредитів, задоволення потреб щодо розміру кредиту.

Строки надання є актуальним питанням під час вибору підприємством установи для отримання кредиту, оскільки кошти отримані не вчасно втрачають свою цінність. А якщо ще врахувати, що кредитні кошти є платними для підприємства, то від їх несвоєчасне отримання може призвести навіть до збитків. Отже, питання щодо строків надання кредитів є досить важливим для українських банків, особливо, якщо враховувати, що банки з іноземним капіталом (іноземні банки на Україні) надають кредити досить оперативно.

Проблема також в тому, що українські банки звикли працювати з так званим твердим забезпеченням: нерухомістю, транспортом тощо. Залишається проблема якісно проведеного фінансово-економічного аналізу. Від цього залежить визначення того, чи можна підприємству видати запрошений кредит. При корегуванні суми кредиту у сторону зменшення підприємство може відмовитись від кредиту взагалі і взяти його в іншому банку, а, якщо банк не отримує прибуток, то його прибуток отримує інший банк. Також, від об’єктивності фінансового-економічного аналізу залежить, чи буде вчасно або повністю погашений виданий кредит.

Основні причини виникнення проблемних позичок (позичок, по яких виникають труднощі з їхнім погашенням і сплатою відсотків), що залежать від клієнта, пов'язані зі слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, зі слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та ін.

Головними проблемами сучасного банківського кредитування підприємств є наступні:

1. Недосконалість сучасного законодавства у сфері регулювання кредитних відносин. Відсутність ефективної політики НБУ щодо контролю та удосконалення діяльності комерційних банків.
2. Відносно низький рівень платоспроможності та фінансової стійкості вітчизняних підприємств, через що істотно зростає ризик неповернення кредиту банку та банкрутства підприємства.
3. Велика питома вага тіньової економіки, через що банки для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту тому чи іншому підприємству змушені користуватися непрозорою, часто фіктивною, фінансовою звітністю підприємства-позичальника. Через це практично неможливо оцінити потенційний ризик неповернення боргу.
4. Сучасна економічна криза, яка не дає змогу банкам надавати в позику великі суми коштів через недовіру до них вкладників, а підприємствам – сплачувати за залучений позиковий капітал.

Для поліпшення існуючого стану банківського кредитування підприємств доцільно проводити відповідні заходи як у сфері нормативно-правового регулювання кредитних відносин, так і в сфері застосування економічних важелів.

У сфері законодавчого регулювання доцільним є здійснення наступних заходів:

Створити систему взаємоузгоджених нормативно-правових актів, які б регулювали систему банківського кредитування у всіх його аспектах. Забезпечити зв’язок та відсутність протиріч між ними.