Особливості банківського кредитування підприємств

6. Залежно від кількості  кредиторів:

• надані одним банком;
• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера;
• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку  погашення:

• водночас – вся сума позики повертається після закінчення обумовленого кредитною угодою періоду;
• у розстрочку – сума позики погашається частинами протягом дії кредитної угоди;
• достроково – сума позики повертається за вимогою кредитора або за заявою позичальника;
• з регресією платежів – сума позики погашається частинами з регресією платежів протягом дії кредитного договору;
• після закінчення обумовленого періоду ( місяця, кварталу) – сума позики погашається повністю після закінчення терміну дії кредитної угоди.

8. За характером і способом  сплати процентів:

• з фіксованою процентною ставкою – надається переважно за умов стабільної економіки та є найбільш привабливим для підприємства-позичальника;
• з плаваючою процентною ставкою – надається підприємствам за умов економічної нестабільності і передбачає можливість зміни рівня ставки під час дії кредитної угоди;
• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит) – платежі сплачуються частинами протягом дії кредитної угоди;
• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит) – платежі сплачуються на початку розрахункового періоду (в Україні чинним законодавством заборонені).
• зі сплатою процентів одночасно з поверненням основної суми боргу.

9. За ступенем ризику:

• стандартний - звичайний банківський кредит у грошовій формі на умовах повернення, що надають позичальникам;
• кредити з підвищеним ризиком – кредит пов’язаний з можливим невиконанням позичальником його зобов’язань щодо кредитора – неповернення у встановлений термін основної суми боргу або відмовою від сплати відсотка за кредит.

10. В залежності від валюти кредиту:

• в національній валюті;
• в іноземній валюті.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

При наданні форфейтингових послуг підприємство-постачальник переуступає середньо- та довгострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. При цьому найчастіше зобов’язання покупця оформлюється векселем.

Таким чином, система банківського кредитування є дуже різнобічною та динамічною категорією, про що свідчить велика кількість видів кредитів, що постійно збільшується. Сьогодні, керуючись основними принципами кредитних відносин, вона впевнено розвивається та удосконалюється. Проте в світлі сучасної економічної кризи розвиток кредитних відносин помітно сповільнився через брак коштів у банківських установах на видачу кредитів в результаті недовіри до них вкладників. Це негативно відбивається на розвитку приватного сектора економіки в цілому, оскільки помітно обмежує можливість підприємств залучати позикові ресурси та збільшувати обсяги своєї діяльності.

 

3. Процедура отримання банківського кредиту підприємством

 

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на  принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту після певного  строку.

4. Кредитор має бути  так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Банк-кредитор у процесі оцінки діяльності підприємства-позичальника ставить такі вимоги:

- підприємство має бути кредитоспроможним;

- підприємство має забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);

- співвідношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу має становити не більше 70:30;

- інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансовескупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;

- кредит має бути забезпечений. Як застава використовуються акції, нерухоме майно, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Відповідно до умов, що їх ставить більшість українських банків, дисконтована вартість застави має бути не меншою за 200 % від суми зобов'язань позичальника. У процесі оцінювання майна, що передається в заставу, беруть до уваги його ліквідність.

Процедуру отримання кредиту підприємством показано на рисунку 1.2.

 

 

 

 

Рис. 1.2 Структурно-логічна схема оформлення кредитної угоди

На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. За позитиви наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.

На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхідні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту, у тому числі:

  - клопотання підприємства;

- копії засновницьких документів (статут, засновницький договір);

-бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обґрунтування;

-баланси підприємства, звіти про фінансові результати за останні три роки;

- перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, короткої характеристики.

Перелік інших документів, що необхідні для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника:

— анкета позичальника;

— засвідчені підприємством, а за необхідності — нотаріально засвідчені копії контрактів, які будуть оплачені за рахунок кредиту;

— копії контрактів, які підтверджують, що грошовий потік від них забезпечує окупність проекту;

— на вимогу банку можуть подаватися розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості з обов'язковим зазначенням строків її виникнення й погашення. За наявності простроченої кредиторської заборгованості необхідно повідомити конкретні заходи, ужиті для її погашення;

— розрахунок помісячного грошового потоку на термін надання кредиту (за всіма видами діяльності);

— звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводились;

— перелік майна, що передається в заставу, та розрахунок його вартості із визначенням залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, характеристик, а також відповідні документи, які підтверджують право власності на майно;

— документи, що підтверджують повноваження осіб, які репрезентують інтереси підприємства-позичальника;

— нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійснення статутної діяльності (у разі потреби).

Якщо позичальник не є клієнтом банку-кредитора, то на вимогу банку він додатково надає:

— довідку про рух коштів на всіх рахунках або виписки з рахунків (з поточного та валютних) підприємства-позичальника, засвідчені банком, який обслуговує підприємство за останні 6— 12 місяців;

— довідку про відсутність заборгованості за банківськими кредитами та про строки повернення підприємством-позичальником раніше одержаних кредитів;

— нотаріально засвідчені зразки підписів та відбитки печатки.

На третьому етапі банк:

- вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

- оцінює його ділову репутацію та імідж;

- аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для оцінки фінансового стану підприємства — юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:  «обсяг реалізації;  прибутки і збитки;  рентабельність;  ліквідність;  грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);  склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості; ефективність управління підприємством;  ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;  наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

Комерційні банки можуть розробляти ще й додаткові показники оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника. 

На четвертому етапі банк дає згоду на надання кредиту.

На п’ятому етапі відбувається підписання кредитної угоди.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позички, спосіб забезпечення кредитом, відсоткові ставки за кредитом, права і відповідальність сторін та інші умови.

Відповідно до договору банк бере на себе зобов'язання надати підприємству визначену суму грошових коштів в обумовлений термін. Підприємство зобов'язується: використати отримані кошти на зазначені в договорі цілі; своєчасно погасити позичку; сплатити відсотки й надати можливість банку контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпечення.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

І. Загальні положення.

ІІ. Права та обов'язки позичальника.

Ш.Права та обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок розв'язання  суперечок.

VI.Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

На останньому етапі надається позика. Відбувається контроль банку за виконанням умов кредитування.

Таким чином, процедура надання підприємству банківського кредиту складна і трудоємна, оскільки вона передбачає цілих сім етапів свого здійснення, включаючи оцінку фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. Важливим для підприємства-позичальника є вибір найвигіднішого варіанту отримання кредиту у відповідному банку з кількох альтернативних. Саме для обрання правильного рішення доцільно використовувати значення грант-елемента, який дає змогу оцінити вигідність тих чи інших умов кредитування в порівнянні із середньоринковими.

Загалом виникнення такої категорії цивільно-правових відносин як банківський кредит дає змогу суб’єктам господарювання не обмежувати свій розвиток власними ресурсами в умовах розширення обсягів своєї діяльності та нарощування виробничих потужностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз та оцінка кредитоспроможності підприємства ПАТ «НЗФ»