Особливості банківського кредитування підприємств

Крім того кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу[5, с.301]. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу.

Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при наданні банківських послуг прибуток не створюється - він формується за рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку. Це стимулює банки направляти кредитні ресурси на фінансування найбільш рентабельних галузей і підприємств або високоефективних проектів. В протилежному випадку існує великий ризик не тільки недоотримати очікуваний прибуток, але й втратити частину власних коштів. В результаті банківський кредит реально сприяє структурній перебудові економіки.

Більш того, банківський кредит на сьогоднішній день виступає як фактор децентралізації управління економіки. Основним інструментом регулюючого впливу банку на діяльність господарюючого суб'єкта виступає його капітал.

Отже, кредитні відносини в наш час мають дуже вагоме значення для розвитку підприємницької діяльності. Саме завдяки кредитних ресурсів суб’єкти господарювання мають змогу розширити й інтенсифікувати свою діяльність в умовах обмеженості власних ресурсів. При цьому самі кредитні відносини постійно змінюються, удосконалюються й набувають нових форм та значення.

 

2. Система банківського кредитування: види кредитів, принципи кредитних відносин

 

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит – це грошові кошти, що надаються банком у борг клієнтові для цільового використання на встановлений строк під певний процент [14].

Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення. Такий вид кредиту забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий та відображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Сторони кредитної угоди називаються суб`єктами кредитних відносин, а матеріальні цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна угода – об`єктами кредиту.

Система банківського кредитування – це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливості використання різних форм та видів банківського кредитування, а також систему контролю в процесі кредитування[14, с.347]. Для України характерна наступна основа побудови системи банківського кредитування:

• сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках.
• сучасна система кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобов¢язання за виконання умов договору. В умовах ринкових відносин змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні суб’єкти на паритетних засадах в межах правового поля діяльності кредитора і позичальника.
• сучасна система кредитування  побудована на комерційній основі.
• сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування.
• склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, приймають найбільш прийнятну для них форму.
• система кредитування базується на традиційних загальних принципах, які гарантують повернення банківської позики.

Визначення кількості принципів та їх сутності різними авторами трактуються по-різному.

Основними принципами кредиту є [5, с.289]:

- цільове призначення позички - проведення аналізу його дозволяє визначити можливість забезпечення кожною із сторін своїх інтересів;

- строковість позички випливає з цільового призначення позички, наявності вільних коштів у кредитора; слугує умовою формування кредитних відносин;

- забезпеченість, як захист кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником. В якості забезпечення виступає майно, фінансові зобов'язання, зобов'язання третьої особи. Розмір майнового забезпечення та його характерні ознаки повинні в часі і обсягах задовольняти повернення передбаченої реальної вартості кредитору. Забезпечення дозволяє кредиторові уникнути кредитного ризику, але це не завжди спрацьовує і кредитору доцільно більше покладатися на високу ефективність проекту, що кредитується, та кредитоспроможність і надійність позичальника;

- платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник сплачує додаткові кошти у формі проценту для покриття витрат від вилучення кредитором позичених коштів з обороту та втрати переваг, властивих наявності ліквідних активів, появою при цьому кредитного ризику.

Джерелом прибутку для кредитора є процентна ставка, яка одночасно впливає і на величину прибутку позичальника. При визначенні її величини інтереси кредитора та позичальника перехрещуються і дуже важливо, щоб розмір задовольняв сторони.

В ринкових умовах до принципів кредитування відносять диференційований підхід кредитора до позичальника: можливість надання позички, величина позички, обов'язковість майнового забезпечення, процентна ставка, строковість - залежать від рівня ризику, що впливає на методи кредитування.

Методи кредитування характеризуються[4, с.288]:

- порядком надання позички та її погашенням;

- порядком нарахування сплати процентної ставки за користування позички та її погашенням;

- порядком контролю за виконанням умов кредитної угоди.

Методи кредитування реалізуються через форму позичкового рахунку та кредитний договір.

Таким чином, сутність кредиту виражається в тих економічних відносинах, які виникають в зв'язку з рухом вартості на засадах поворотності в установлений строк та платності. Рух кредиту з урахуванням його участі у відтворювальному процесі проходить через ряд етапів за певними закономірностями, що формують принципи організації кредиту та методи кредитування.

Методи кредитування впливають на різновиди кредиту, що представляються позичальником.

Для визначення ефективності кредиту розраховують його повний та середній терміни.

Повний термін кредиту розраховується за формулою:

                             Тп = Пвик + Ппіл + Ппог                                          (1.1)

де  Тп - повний термін кредиту

Пвик. - період використання

Ппіл. - пільговий (граційний) період

Ппог. - період погашення.

Повний термін рахують від початку використання кредиту до його погашення. Під пільговим періодом розуміють відкладення погашення позики.

Середній термін кредиту при рівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:

                         Тсер = 1/2 Пвик + Ппіл + 1/2 Ппог                             (1.2)       

Середній термін кредиту при нерівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:                              

                             НЗ1 + НЗ2 + . . . + Неп                                      (1.3)

                   Тсер =    ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾

                            ліміт (сума) кредиту

де НЗ - непогашена заборгованість (на певну дату).

Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Вартість кредиту ¾ це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом[12, с.184]. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:

                                                 Клім * r0 * Tсер.

                                     ВК =  ¾¾¾¾¾¾¾                                     (1.4)

                                                         100

Де  Клім ¾ ліміт (сума) кредиту

Тсер ¾ середній термін кредиту

r0 ¾ загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, пов¢язані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі.

Види банківського обслуговування можна класифікувати за різними ознаками та критеріями (Рис. 1.1)[5, с.227].

Рис. 1.1 Види банківського обслуговування підприємств

 

Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями позичальників:

• кредити галузям народного господарства;

• кредити населенню;
• кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий (надається на поповнення обігових коштів та основних засобів);
• споживчий (надається на споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими – надаються підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року.;

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку.
• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;
• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

• забезпечені (ломбардні, іпотечні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);
• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку.

5. За методами надання:

• разові, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту. Різновиди разових кредитів:

1. іпотечний кредит - може бути отриманий від банків, які спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому („іпотечних банків").

2. «точковий» - кредит на дуже короткий термін (до 1 місяця) при форс-мажорному порушенні графіка надходжень і витрат коштів.
3. ролловерний кредит - один з видів довгострокового кредиту з відсотковою ставкою, що періодично переглядається.
4. онкольний кредит - надається позичальникові без визначення терміну його використання (у рамках короткострокового кредитування) із зобов’язанням останнього погасити його на першу вимогу кредитора. При погашенні цього кредиту зазвичай надається пільговий період (за діючою практикою до 3-х років).

• перманентні – надаються при виникненні потреби в них в межах установленого банком ліміту кредитування протягом заздалегідь обумовленого періоду. Різновиди перманентних кредитів:

1. кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну.
2. овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.
3. контокорентний – як правило, короткостроковий кредит, який надається з єдиного активно-пасивного рахунку позичальника, який призначено як для кредитних, так і для розрахункових операцій.
4. револьверний – як правило, довгостроковий кредит, який надається на певний період за умов поетапного отримання та погашення зобов’язань.