Особливості банківського кредитування підприємств

Ввести чітку класифікацію видів кредитів та кредитних послуг та створити правову основу регламентації умов надання того чи іншого виду кредиту.

Створити правову базу регулювання надання банками послуг кредитного характеру (лізинг, факторинг, форфейтинг тощо).

Прийняти нормативно-правові акти, які б вичерпно регламентували порядок проведення контролю за діяльністю банківських установ, оприлюднювати результати офіційної рейтингової оцінки банків.

Законодавчо врегулювати питання захисту банківських установ від неповернення кредитів та питання страхування кредитних ризиків.

Створити систему тимчасових нормативно-правових антикризових актів, які б дали змогу суб’єктам банківської сфери швидше і без істотних втрат подолати сучасну економічну кризу.

Прийнятття системи нормативно-правових актів, які б врегульовували вище зазначені питання, дасть змогу збільшити обсяги банківського кредитування, зменшити ризики у сфері активних кредитних операцій. У підсумку виграють не лише банки, а й позичальники, котрі матимуть змогу розширити свою діяльність за рахунок кредитних коштів. У виграші буде й держава, оскільки з пожвавленням банківського кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету у вигляді податків.

В сфері економічного регулювання кредитних відносин доцільно вжити наступних заходів:

1. Зменшити ціну кредиту та розширити його доступ для широкого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо клієнт приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним клієнтом. Процентна ставка банків за кредитами може бути зменшена, якщо позика диверсифікує кредитний портфель банк. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне корегування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки НБУ, темпів інфляції та ін.
2. Створити умови для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність. Для реалізації даного завдання необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов’язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у ланках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обовязкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.
3. Переорієнтувати діяльність банків по вирішенню питання про надання чи ненадання кредиту підприємству-позичальнику з аналізу наявності та розміру забезпечення на аналіз якості менеджменту підприємства-позичальника та його фінансової звітності. Сьогодні структуру чинників, які впливають на позитивне чи негативне рішення банку щодо надання кредиту, можна запропонувати наступну (Pис.3.1):

 Рис. 3.1 Пропонована структура чинників, котра впливає на рішення комерційного банку про надання кредиту.

4. Адаптувати міжнародний досвід кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних ліній, овердрафтів, контокоренту, консорціумних кредитів.

Таким чином, шляхами поліпшення банківського кредитування підприємств є, по-перше, створення взаємоузгодженої системи законодавста, яка б різнобічно регулювала сферу кредитних відносин; по-друге, використання певних економічних засобів для поліпшення існуючої ситуації у сфері банківського кредитування.

Отже, необхідно продовжувати роботу з удосконалення системи кредитування підприємств в Україні. І це повинна бути саме системна державна програма, спрямована на поліпшення загального економічного середовища.

Лише тісна співпраця державних, суспільних та комерційних установ допоможе подолати кризу, знайти нові, ефективні шляхи для сталого економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Сфера банківського кредитування підприємств є досить важливою в процесі розвитку приватного сектора економіки, в результаті чого збільшується не лише добробут приватних підприємств, а й добробут всієї держави в цілому та окремих громадян зокрема.

Саме завдяки існуванню банківського кредиту суб’єкти господарювання мають змогу збільшувати обсяг своєї діяльності, нарощувати виробничі потужності та розширювати сферу своєї активності в умовах обмеженості та недостатності власних ресурсів. Використання підприємствами позикового капіталу сприяє деференціації напрямків діяльності суб’єктів господарювання та стимулює процеси розширеного відтворення, оскільки можливість отримувати позикові кошти в необхідній кількості, звичайно за умови кредитоспроможності підприємства, значно збільшує обсяги фінансування потреб суб’єкта господарювання.

Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, банківський кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, необхідного для пошуку власних резервів для забезпечення своїх потреб, що в кінцевому результаті збільшує швидкість обороту фондів.

В результаті реалізації кредитних відносин у підприємств зникає   необхідність обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський процес.

Залучення банківського кредиту сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, оскільки дає їм змогу проводити безперебійну діяльність та покривати тимчасові нестачі власних коштів в процесі реалізації своїх виробничих, фінансових, інвестиційних та інноваційних проектів. Саме завдяки існуванню кредитних відносин суб’єкти господарювання мають потужне додаткове джерело фінансування власних потреб.

Офіційному оформленню цивільно-правових відносин між підприємством та банком з приводу отримання першим кредиту передує процедура дослідження банком загальної кредитоспроможності підприємства-позичальника. Для оцінки загальної кредитоспроможності підприємства в даній курсовій роботі була використана річна фінансова звітність підприємства ПАТ «НЗФ» за 2011-2012 роки.

Етапами оцінки кредитоспроможності ПАТ «НЗФ» були наступні:

1. Аналіз динаміки та структури джерел фінансування потреб підприємства;
2. Дослідження ефективності використання підприємством позичкового капіталу;
3. Аналіз показників платоспроможності, ліквідності та кредитовіддачі підприємства, аналіз ділової активності і рентабельності.

Провівши оцінку кредитоспроможності підприємства можна зробити наступні висновки:

• Позиковий капітал підприємства має стійку тенденцію до зростання. Це свідчить про те, що позиковий капітал підприємства зростає швидшими темпами ніж його власний капітал, тобто ПАТ «НЗФ» все більше фінансує свої потреби за рахунок позичених коштів, здійснюючи додаткові витрати на їх оплату.

Залучення підприємством позикового капіталу призвело до зменшення рентабельності його власного капітулу.

Показники кредитовіддачі та кредитомісткості мають тенденцію до поступового погіршення. Так у 2012 році порівняно з 2011 кредитовіддача зменшилась на 3,4 грн., кредитомісткість зросла на 0,03 грн.

Показники ліквідності капіталу підприємства в цілому мають позитивне значення, проте спостерігається певне коливання їх зміни – у 2012 році вони значно знизились.

Щодо фінансової стійкості ПАТ «НЗФ», то її показники мають тенденцію до зниження.

Таким чином підприємство постійно збільшує обсяг залученого позикового капіталу, що призводить до зменшення економічної рентабельності власного капіталу підприємства, погіршення його фінансової стійкості та можливого ризику неплатоспроможності за умови проведення ним неефективної кредитної політики.

Кредитоспроможність ПАТ «НЗФ» протягом досліджуваного періоду має стійку тенденцію до зниження, свідченням чого є погіршення фінансового стану товариства, зменшення його економічної рентабельності, зменшення ефективності використання позикових коштів. Разом з тим обсяг залучених ресурсів постійно зростає, що в поєднанні із зменшенням ефективності їх використання та необгрунтовагих фінансових перевитрат підприємства на обслуговування кредитів, може призвести до катастрофічного рівня падіння кредитоспроможності підприємства  та недовіру до нього зі сторони позичальників.

Шляхами поліпшення банківського кредитування підприємства має стати запровадження обґрунтованої системи нормативно-правових актів у сфері регулювання кредитних відносин та використання державою дієвих економічних методів стимулювання даної сфери. Можна виділити два основні заходи для прискорення розвитку кредитної сфери на макрорівні:

1) доцільно запроваджувати програму мікрокредитування по всій Україні, розробити теоретичний підхід до створення методики оцінки ефективності інвестицій, що буде максимально враховувати всі особливості української економіки перехідного періоду;

2) для підвищення фінансової стійкості підприємств та збільшення їх кредитоспроможності доцільно застосовувати такі заходи державного регулювання, як зниження ставок податків, надання податкових кредитів, та спрощення адміністрування різноманітних зборів, платежів та податків.

Отже, на  сучасному етапі роль банківського кредиту є насправді значною. Саме в процесі реалізації даних відносин господарюючі суб’єкти мають змогу залучати додаткові ресурси для фінансування власних потреб. Для прискорення подальшого розвитку сфери банківського кредитування необхідно прискорити процес  формування   ринку  позичкових  капіталів, процес  демонополізації та   децентралізації економіки, привести у відповідність з ринковими принципами діяльність комерційних банків з кредитними портфелями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Закон України від 07.12.2000 г. № 2121-III "Про банки та банківську діяльність";
2. Положення Національного банку України “Про кредитування“, затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.
3. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси     підприємств: Навч. Посібник. – К.: „Знання –Прес”, 2004; 
4. Вовк В. Я., Хмеленко О.В. Кредитування і контроль: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – с. 284–301;
5. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. Кредит і банківська справа.К.: Знання, 2008. – 564 с.;
6. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 3тє  вид., стер. — К.: Знання-Прес, 2006. — 423 с.
7. Ковальов О. Світовий досвід управління кредитним ризиком і можливості його використання в Україні / О. Ковальов // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3. – С. 11–18. 
8. Козлова О.И. Оценка кредитоспособности предприятия. – М., 2002.
9. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмен: Підручник. – К.,2006
10. Лігоненко Л. О. Фінанси підприємства: навч. Посібник. – К.:КНТЕУ,2003.
11. Методи оцінювання і планування економічних показників діяльності підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01  / І.Б. Олексів / Нац. ун-т "Львів. політехніка". — Л., 2003. — 18 с.: рис., табл. — укp.
12. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит практикум: навч. посібник – Львів: Новий Світ-2000», 2008.- 312с.
13. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: навч. Посібник. – К.,2003. – 265 с
14. Савлук М.І. та ін. Гроші та кредит Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 598 с.
15. Стасюк Г. А. фінанси підприємств: Навч. Посібник. – херсон: Олдіплюс, 2004. – 480 с.
16. Сугоняко О.А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення//Фінанси України. – 2004. - № 9. – с.154 – 161.
17. Терещенко О. О. фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Навч. Посібник. – К., 2003.
18. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств : Навчальний посібник. – К.: - Кондор, 2005. – 400 с.
19. Чайковський Я. Напрями вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку. // Банківська справа. – 2000, № 5. – С. 13-15.
20. www.smida.gov.uа