Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів та проблеми їх регулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 8. Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів та проблеми їх регулювання.

 

 

 

 

 

Зміст

 

		стор.
	Вступ	3
Розділ  I.	Соціально-економічна сутність міграційних світових процесів	5
1.1.	Поняття та теоретичні основи міждержавної міграції	5
1.2.	Причини та економічна ефективність міграції	10
Розділ  II.	Аналіз сучасних міграційних  потоків
2.1.	Кількісні показники міждержавної міграції	17
2.2.	Аналіз глобальних міграційних  потоків	25
Розділ ІІІ.	Основні напрямки розвитку сучасних міграційних процесів	40
3.1.	Основні напрямки діяльності по регулюванню  міграційних процесів у світі	40
	Висновок	55
	Список використаних джерел	59

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Актуальність розгляду даної теми полягає в тому, що Україна має реальну можливість поповнити свій бюджет, включившись у світову практику міграційних процесів. По даним Міжнародного валютного фонду, по середній нормі прибутковості, експорт товарів у середньому приносить 20%  доходу, тоді як експорт послуг - 50%.

Одержуючи від експорту трудових ресурсів мільярди доларів щорічно, багато держав підтримують свою експортну спеціалізацію, що стала для них  не  тільки одним з основних джерел валютних надходжень, але й способом підтримки соціальної стабільності, що не вимагають, що важливо, витрат державних коштів. Розвиток експорту робочої сили поліпшує також становище національної валюти. Експорт робочої чинності приносить державам-експортерам чималі прибутки від переказу коштів мігрантів на батьківщину, з 80 країн, що дають відомості про свої платіжні баланси в Міжнародний валютний фонд, 52 країни мають доходи від експорту робочої сили.

Метою даної роботи є  розгляд функціонування міжнародного ринку робочої сили та причин економічної ефективності та області напрямків діяльності по регулюванню міграційних світових процесів.

Об'єктом дослідження  виявляють міжнародні міграційні процеси, які впливають на глобалізацію міжнародних  відносин.

Відповідно до поставленої цілю та обраним об'єктом досліджень були певні наступні завдання:

1. Визначити поняття та теоретичні основи міжнародної міграції.

2. Виявити причини і економічні ефекти міграції, а також кількісні показники міжнародного переміщення трудових ресурсів.

3. Розглянути соціально-економічні  тенденції сучасних міграційних  процесів.

4. Запропонувати основні  напрямки діяльності по регулюванню  міграційних процесів у світі.

При написанні курсової роботи були використані книги, підручники і монографії вітчизняних і закордонних економістів, матеріали періодичної преси та довідкові матеріали коштів Інтернет.

 

 

РОЗДІЛ I. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ МІГРАЦІЙНІ СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

 

1.1. Поняття й теоретичні  основи  міжнародної міграції

 

Провідними економістами в обґрунтуванні термінології та класифікації визначень були Б. С. Хорев, А. У. Хомра, В. І. Старовірів і інші дослідники міграції населення. Визначення міграції населення можна розподілити на три основні підходи, по міграції різних видів територіального руху населення [23]:

По-перше, під міграцією  розуміється все різноманіття просторового руху населення, незалежно від його характеру та цілей. Сюди відносять: переїзди з одних населених пунктів в інші; щоденні поїздки на роботу або навчання за межі населених місць; прибуття в той або інший район на тимчасові, у тому числі й сезонні роботи; поїздки у відрядження, відпустку та інші переміщення. Більшість дослідників виключають із міграції ті просторові переміщення, які відбуваються в межах того самого населеного пункту.

По-друге, у міграції включають  такі просторові переміщення, що відбуваються між населеними пунктами, які ведуть до постійної або тимчасовій зміні місця проживання, а також представляють регулярний двобічний рух між місцем проживання та сферою праці або навчання. Не враховуються зворотні рекреаційні поїздки, що епізодично відбуваються ділові і, з одних населених місць в інші.

По-третє, до міграції відносять  такий процес просторового руху населення, який, в остаточному підсумку, веде до його територіального перерозподілу. У цьому випадку віднесення просторового переміщення до міграції визначається фактичним переселенням з однієї місцевості в іншу та у ряді країн формальною пропискою в новім місці проживання. При цьому тут відбувається з'єднання місця проживання зі сферою прикладення праці, навчання або іншої діяльності в одному населеному пункті.

Залежно від одного із трьох  підходів, певної їхньої комбінації можна до міграції віднести будь-який набір видів територіального переміщення населення.

Можна виділити чотири основні види просторового руху населення. До них належать епізодична, маятникова, сезонна і постійна міграції. Всі чотири види міграції специфічні за своїм характером, а що берімо участь у них населення переслідує зовсім різні цілі.

Епізодичні міграції являють собою  ділові, рекреаційні та інші поїздки, що відбуваються не тільки не регулярно за часом, але необов'язково по тим самим напрямкам. Якщо в ділових поїздках беруть участь працездатні контингенти, то в рекреаційних і інша частину населення. Состав учасників епізодичної міграції досить різноманітний. По своїх масштабах цей вид міграції, очевидно, перевершує всі інші. На жаль, вивчається він досить слабко. Виключення становлять, мабуть, лише туристські поїздки, обсяг яких постійно зростає.

Маятникові міграції представляють щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи (і зворотно), розташованих у різних населених пунктах. У маятникових міграціях бере участь у багатьох країнах значна частина міського й сільського населення. У найбільш істотних масштабах вона відбувається в тих агломераціях, центрами яких є великі й найбільші міста. У ряді країн масштаби щоденних маятникових міграцій близькі до обсягів щорічних безповоротних переселень або навіть перевищують їх. Маятникові мігранти збільшують кількісно та змінюють якісно трудові ресурси поселень - центрів притягання, де число робочих місць перевищує власні ресурси праці або не відповідає професійно-кваліфікаційній структурі населення. З іншого боку, маятникова міграція створює умови для задоволення різноманітних потреб у праці мешканців, як правило, невеликих поселень, у яких якісно, а іноді і кількісно обмежений вибір робочих місць.

Сезонні міграції — це переміщення, головним чином, працездатного населення  до місць тимчасової роботи й проживання на строк, звичайно в кілька місяців, зі збереженням можливості повернення в місця постійного проживання. Сезонні міграції не тільки підвищують реальний життєвий стандарт, хоча це дуже важливо, але й задовольняють потреби виробництва, що випробовує дефіцит робочої чинності. Подібні міграції виникають внаслідок того, що в економіці ряду районів домінуюче положення належить галузям, у яких потреба в робочій силі нерівномірна в часі. У результаті в сезони найбільшого обсягу робіт ці галузі випробовують перевищуючу звичайні розміри потреба в робочій силі. Оскільки вона не може бути задоволена за рахунок місцевих ресурсів праці, те додаткова робоча сила залучається з інших районів.

До галузей із сезонним характером виробництва належить, насамперед, сільське господарство. У цій галузі в сезони посівних і збиральних робіт потреба в робочій силі набагато більше, чим у решта, особливо зимовий час. До сезонних, належать, галузі по переробці сільськогосподарської сировини. Інтеграція цієї галузі промисловості із сільським господарством помітно скорочує потребу в сезонній міграції.

Безповоротний вид (або переселення) може бути названий міграцією в строгім значенні цього слова, що відповідає йому в етимологічнім відношенні. Цим пояснюється той факт, що ряд дослідників безповоротну міграцію називають повною, повноцінної, тобто, що відбувається назовсім. Безповоротна міграція одночасно відповідає двом умовам: по-перше, населення переміщається з одних населених пунктів в інші, і, по-друге, переміщення супроводжуються зміною постійного місця проживання. Перша умова виключає з міграції всілякі переміщення населення усередині населених пунктів, а друге — поворотні або короткострокові поїздки в інші населені місця.

Види трудової міграції.

Міжнародна трудова  міграція – це переміщення з однієї країни в іншу робочої сили. Міграція безпосередньо пов'язана із проблемою вивозу капіталу, значною мірою визначається внутрішніми закономірностями його руху, хоча мова йде про пересування товару «особливого роду». Об'єктивно можливість міжнародної міграції робочої сили формується в силу появи національних розходжень у розмірах заробітної плати – так традиційно прийнято розглядати економічну сутність переселенських рухів.

Інший аспект укладається  в існуванні органічного безробіття в окремих країнах, що особливо розвиваються. Тому не завжди правомірне пояснення переселенських рухів лише факторами, зв'язаними із прагненням продати свою здатність до праці дорожче. Розрізняють внутрішню міграцію робочої чинності, що відбувається між регіонами одного держави, і зовнішню міграцію, що зачіпає кілька країн. Наука міжнародної економіки займається зовнішньою міграцією робочої сили і її економічними причинами.

Міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних держав в інші, строком більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.

Масова міграція стала одним  з характерних явищ світового  співтовариства другої половини ХХ століття. Міжнародна (зовнішня) міграція існує  в різних формах: трудової, сімейної, рекреаційної, туристичної та ін. Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні границі. Міжнародний ринок праці поєднує національні й регіональні ринки робочої чинності. Міжнародний ринок праці існує у формі трудової міграції. На початок 2010 р. у світі налічувалося більш 65 млн. трудящих-мігрантів проти 3,2 млн. в 1995 р.

В останні роки акцент в аналізі  міграції змістився на дослідження  акумуляції людського капіталу як ендогенного  фактору економічного росту країн. Виходячи з того, що накопичений  людський потенціал є найважливішою передумовою економічного розвитку, у рамках цієї групи моделей міжнародна міграція є одним з пояснень відмінностей у темпах економічного росту між країнами.

«Витік мозків» – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів. По правовому статусу міграцію класифікують на реєстрованну та нереєстрованну. За мотивами виділяють добровільну та змушену міграцію.

Міжнародні мігранти підрозділяються  на п'ять основних категорій:

1. Іммігранти і не іммігранти, легально допущені в країну. Для країн, які традиційно приймають іммігрантів, 2001- 2005-е рр. були періодом високого рівня імміграції.

2. Працівники-Мігранти за контрактом. Їх до кінця 2008-х рр. у світі  налічувалося більш 65 млн. чоловік.  Багато країн залежать від  іноземної робочої чинності. Домовленості про її контрактировані укладаються між країнами з надлишковою робочою силою в деяких районах Азії й, наприклад, рядом країн Близького Сходу, Європи (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Оцінка числа трудових мігрантів у деяких країнах Східної та Південно-Східної Азії, 2004, 2007 і 2009 роки, (тисяч людей)

	2004	2007	2009
Китай	82	100	130
Гонконг, Китай	171	217	235
Тайвань, провінція Китаю	246	327	600
Індонезія	35	15	-
Японія	660	710	800
Малайзия	1472	800	-
Філіппіни	6	6	-
Південна Корея	245	285	423
Сінгапур	-	612	580
Таїланд	357	176	500
В'єтнам	-	25	-

 

3. Нелегальні іммігранти. Їхнє число  наприкінці 2000-х рр. перевищувало 30 млн. чоловік. Майже всі індустріальні  країни мають у себе нелегальних  іммігрантів. Частина з них  проникають через границю, інші залишаються в чужій країні із простроченими візами; звичайно вони заміщають робочі місця, що перебувають на нижчому щаблі трудової ієрархії.

4. Особи, що просять притулки. До 90-х рр. чисельність цієї категорії мігрантів була вкрай незначна, потім вона помітно збільшилася - до більш 2 млн. чоловік до кінця 2000-х рр. Прохання про притулок люди направляють за політичними мотивами, а також у чинність важкого економічного становища у своїх країнах.