Українська мова за проф спрямуванням

підготовка                          подготовка                         падрыхтоука

стаття                                   статья                                  артыкул

Є, звичайно, і такі слова, що не збігаються в жодній із трьох мов.

Порівняймо:

в  укр. мові                          в  рос. мові                       в  білоруській мові

останній                               последний                       апошні

одного разу                                однажды                              аднойчы    

першоджерело                   первоисточник                   першокрыніца

заздалегідь                                заранее                                 загадзя

 

ЗАВДАННЯ  4. Розкажіть, спираючись на викладені у тексті                          "Особливості розвитку  української  літературної  мови" і зроблені записи про  концепції   зародження  і становлення української  літературної мови, про її  місце  у всесвітньому розвитку.

 

ТЕМА 3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

 

ЗАВДАННЯ  5. Ознайомтеся  з матеріалами тексту "Характерні риси сучасної української мови". Зробіть записи інформації відносно особливостей української мови в області графіки й фонетики.

Слова алфавіт, азбука, абетка означають чітко визначений порядок графічних знаків (тобто, літер). Ці назви походять від перших літер письма: алфавіт – від назв літер альфа і віта у грецькому письмі: азбука – від назв давньоруських літер аз і буки; абетка – від назв перших літер а і бе.

Алфавіт сучасної української мови утворений на основі слов´ян-ської азбуки, що мала назву кирилиця  (за ім´ям болгарських місіонерів братів Кирила та Мефодія, які склали цю азбуку для слов´ян і переклали грецькі релігійні книги на слов´янську мову). Кирилиця була відома східним слов´янам ще до офіційного прийняття християнства.

Отже, якщо брати до уваги графіку, то український правопис бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Щоправда, остаточне його становлення припадає аж на початок ХХ століття. Треба згадати й про те, що від 1708 року змінилося накреслення літер: традиційну кирилицю замінено так званою “гражданкою” – спрощеним кириличним письмом.

Найбільш яскраво характерні особливості сучасної української літературної мови проявляються у фонетиці (хоч є суттєві прояви національної специфіки і в морфології, і в синтаксисі української мови).

Особливості української графіки та фонетики проявляються таким чином:

1) В українському алфавиті є літери, яких немає в сучасному російському (але загальна кількість літер в обох мовах однакова і дорівнює 33):

І – Іван, мій, література;

Ї – Київ, Україна, їзда, їство;

Є – Європа, єдність, Євген;

Г – ґрати, ґатунок, ґрунтовний.

Літера ґ відома з кінця XVI століття. Але в українській мові є ще літера  г.  Обидві літери ґ і г передають на письмі відповідні приголосні дзвінкі звуки (ґ) і (г), які легко розрізняються на слух: (г) – гортанний, глухіший (ще давньослов´янського походження), а звук (ґ) – проривний, дзвінкіший. Звук, що визначається літерою ґ зустрічається переважно в запозичених, тобто іншомовних словах, як правило, латинського походження.

2) На письмі вживається апостроф (´): комп´ютер, п´ять, ім´я; кур´єр, Захар´їн,  від´їзд, з´явитися, з´єднати.

3)  На  письмі ставиться знак наголосу для того, щоб підкреслити специфіку вимови. 

Наприклад:

укр. мова                                 рос. мова

вчóра                                          вчерá

приятель                                    приятель

рукóпис                                      рýкопись

ýспіх                                          успéх

урóдженець                               урожéнец

новий                                         нóвый

старий                                        стáрый

Крім того, знак наголосу може вказувати на різне значення слів, що пишуться однаково, проте це явище є і в рос. мові. Наприклад, в українській мові: заняття (“урок”) – заняття (“діяльність”), каблучки (“кілечка”, “персні”) – каблучки (“підбори”).

4) В сучасній українській літературній мові голосний і викорис-товується на місці давньоруського ъ (ятя): світ, ліс, мідь, літній, літопис (рос.  свет,  лес, медь, летний, летопись).

5) Найхарактернішою рисою української мови, що вирізняє її серед інших слов´янських мов, є чергування (зміна) голосних звуків (о), (е) з (і). Звуки (о), (е) найчастіше виступають у відкритих складах, а (і) – у закритих. Наприклад: сім – семи, відомість – відомості, Харків – Харков, воля – вільний, робота – робітник.

6) Відсутність “акання”, тобто переходу а в о в ненаголошеній позиціі.

Наприклад:

укр. мова                                    рос. мова

голова                                        голова (гъллва)

молоко                                       молоко (мъллко)

7)  Наявність одного голосного и з двох давньоруських і (орфогр. и)  та  ы:

  укр. мова                                    рос. мова

липа                                            липа

писати                                        писать

мило                                           мыло

сирий                                         сырой

8)  Зміна голосного е на о після шиплячих та й перед твердим приголосним:

укр. мова                                    рос. мова

чого, жовтий                              чего, желтый

човник, чорный                          челнок, чёрний                  

        Проте у писемній формі ділового і наукового спілкування ми можемо зустріти словоформу “чернетка”, де після літери ч пишеться е, але це явище не типове: в даному випадку спостерігається одночасна реалізація двох принципів – фонетичного і морфологічного.

9)  Відсутність пом´якшення приголосних перед е:

укр. мова                                    рос. мова

село (сеило)                               село (с´иэло)

весна (веисна)                            весна (в´иэсна)

10)  Збереження в  українській  мові  давньої  м´якої  вимови ц [ц'] поряд з твердою вимовою, що спостерігається  в сучасній російській мові:

укр. мова                                    рос. мова

кінець, місяць, Донецьк            конец, месяц, Донецк

цінність,  цілі, працівник          ценность, цели, работник

11) Збереження дзвінкої вимови приголосних перед глухими та в абсолютному кінці слова:

укр. мова                                     рос. мова

Київ                                             Киев (Киъф)

народ                                           народ (нарот)

12) Наявність звуків [дж], [дз], [дз´], що позначаються на письмі однією літерою, а сполученням двох літер – дж, дз. Наприклад: джерело, походження, розповсюджувач, дзеркальний, дзвінкий, дзюр-чати  і  т. д.

13) Крім того, у сучасній українській літературній мові при зміні форм слова та утворенні нових слів, коли поряд розмішуються кілька приголосних звуків, що утруднює вимову, відбувається спрощення, тобто випадає середній звук. На відміну від російської це спрощення відбувається не тільки у вимові, а й на письмі, наприклад: серце, сонце та ін.  Найчастіше  спрощуються такі  групи  приголосних: -ждн-, -здн-, -стн-, -слн-. Наприклад: тиждень – тижня, користь – корисний, якість – якісний, область – обласний, захист – захисник. Виняток складає незначна кількість слів, серед яких найчастіше в діловому спілкуванні зустрічаються такі: строк, відпустка, шістнадцять тощо. Але спрощення не відбувається при використанні мовцями іншомовних слів, наприклад:  контраст – контрастний, баласт – баластний  та  ін.

 

ЗАВДАННЯ  6. На основі прочитаного і записів   підготуйтеся до коментування твердження «Найбільш яскраво характерні особливості сучасної української літературної  мови проявляються у графіці  й фонетиці».

 

ЗАВДАННЯ 7. Перечитайте інформацію про характерні риси сучасної української літературної мови у морфології. Стисло запишіть прочитану інформацію.

Морфологічні  особливості  української мови

Характерні риси сучасної української літературної мови у морфології включають наявність:

1)  IV відміни для іменників середнього роду  (ім´я, коліща);

2)  двох форм закінчень у родовому відмінку іменників чол. роду в однині (ІІ відм.) -а (-я) та -у (-ю), друга форма відома з давньослов’янських часів. Наприклад: керівника, директора; кілометра, квадрата; комп´ютера, калькулятора; розвитку, прогресу, ритму; університету, факультету, заводу; папера – паперу; телефону;

3) паралельних закінчень -ові (-еві) та у в давальному відмінку однини іменників чол. роду (ІІ відміна), наприклад: директору Кова-ленкові І.С., директорові  Коваленку І.С. (рос. директору, начальнику, товарищу);

4)  закінчення -ою (-ею)  в  орудному  відмінку  однини  іменників І-ої відміни, прикметників та займенників: головою, землею, тобою (рос. головой, землей, тобой);

5) пом´якшення зубних приголосних у суфіксах іменників та прикметників -ськ (ий), -цьк (ий), -зьк (ий): луганський, донецький, запорізький  (рос. луганский, донецкий, запорожский);

6) невідмінювання першого компонента у складних числівниках, які означають назви десятків: шістдесят, шістдесятьом, шістдесятьма, шістдесятьох  (рос. шестидесяти, шестидесятью и  т. д.);

7) інфінітивна  форма  закінчується  на  -ти: читати,  укладати, обґрунтувати, визначити (рос. читать, составлять, обосновывать, определить);

8) закінчення -мо в 1-й особі множини дієслів теперішнього і майбутнього часу, наприклад: пишемо, напишемо, будемо писати (рос. пишем, напишем, будем писать);

9) складної форми майбутнього часу, наприклад: докладатиму, писатимемо (рос. буду докладывать, будем писать);

10) кличного відмінка, наприклад: друже, колего, Олександре, Маріє, Сергію.

 

ЗАВДАННЯ 8. Розкажіть про суттєві вияви національної специфіки української мови у морфології. Аргументуйте відповідь прикладами.

 

ЗАВДАННЯ  9. Прочитайте і запишіть подану нижче інформацію у стислому вигляді. Підготуйте усне повідомлення "Особливості синтаксичної будови української мови".

 

Синтаксичні  особливості  української  мови

Розглянемо деякі особливості синтаксичної будови української літературної мови, до яких належать:

1) використання  у  складеному  іменному присудку тільки повних форм дієприкметників та переважно повних форм прикметників, наприклад: У  більшості  випадків компілятор у  цьому  відношенні  дуже  консервативний.– В  большинстве случаев компилятор в  этом  отношении  очень  консервативен.

2) використання  речень  з  безособовими  дієслівними формами на   -но, -то. Наприклад: У договорі зазначено термін виконання замовлень. – В договоре определён срок выполнения заказов (в функции сказуемого – форма краткого страдательного причастия);

Ці кадри з фільму знято в Донецьку – Эти кадры фильма сняты в Донецке;

3) відмінність у вживанні відмінкових форм при слабкому керуванні, наприклад: писати про людей (знах. відм.), звертатися до друзів (род. відм.), турбуватися про працівників (знах. відм.) – рос. писать о людях (місц. відм.), обращаться к друзьям (дав. відм.), заботиться о работниках (місц. відм.).

 

• УВАГА! ОРФОЕПІЧНА ПРИМІТКА    

 

        Слід розрізняти  звуки  [г]  і  [ґ]. Приголосний звук ґ власний деякий власне українським, зокрема звуконаслідувальним і зукраїнізованим словам іншомовного походження: [ґанок], [ґатýнок], [ґрунт], [ґринджóли] тощо. Сплутування г і ґ може привести до зміни значення слова. Наприклад:

грáти – виконувати що – небудь на музичному інструменті; гратися; забавлятися; виступати на сцені зі спектаклями;

ґрати – залізна решітка, штаби, прути, тюрма, неволя;

гранат – плодове дерево або кущ, а також його круглі плоди з товстою шкірою, наповнені насінням, яке оточене соковитим червоним м’якушем;

ґранáт – напівдорогоцінний камінь червоного або бурого кольору, самоцвіт.

 

ЗАВДАННЯ 10. Спробуйте знайти за словником слова, значення яких залежить від вимови звуків [г] і [ґ].

 

ЗАВДАННЯ 11. Запишіть слова російською мовою та українською мовою, поставте в обох мовах наголоси в словах. Укажіть особливості наголошування слів української мови.

Рукопис – рукопись, одинадцять – одиннадцать, дрова – дрова, твердий – твёрдый, дочка – дочка, коромисло – коромисло, говорять – говорять, брати – братья.

 

ЗАВДАННЯ 12. Поставте наголос у наведених словах. Перевірте свій вибір за орфоепічним словником.

Алфавіт, ненавидіти, байдуже, виразний, кидання, оптово-роздрібний, зняли, допоміжний, одинадцять, правописний, близький, запитання.

 

 ЗАВДАННЯ 13. Прочитайте і порівняйте наголошення однокореневих слів у двох мовах. Запам’ятайте їх.