Міжнародний тероризм

По-третє, причиною поширення міжнародного тероризму  є зміна середовища діяльності терористів, що робить сучасне суспільство усе  більше й більше уразливим. Постійно поширюється інформація про вбивства, замахи, нещасні випадки і т.п., що в певній мері знижує сприйнятливість  до майже щодня повторюваних атак терористів; отже, що конкурують між  собою за залучення суспільної уваги  групи терористів всі частіше  звертаються до усе більше драматичних  і насильницьких дій, і, мабуть, у  майбутньому дана тенденція підсилиться. І це тим більше імовірно, оскільки розвиток техніки й інформаційних  технологій полегшує придбання терористами  знань про найсучасніші озброєння, про створення в домашніх умовах вибухових пристроїв. Крім того, розвинені  суспільства усе більше залежать від електронного менеджменту й  передачі інформації у всіляких областях (оборона, торгівля, банки, транспорт  і т.д.). Як результат, виникли так  звані "соціальні острівці", тобто  групи людей, що почувають себе маргіналами  через неприступність для них  інформації, тобто випали з інформаційної  епохи.

По-четверте, тероризм усе більш ефективно комбінується з технічно добре оснащеним сектором організованої злочинності. В-п'ятих, після "холодної війни" легітимність ряду держав у Європі, Азії й Африці все частіше підлягає сумніву як внутрішньодержавними, так і наддержавними організаціями "самовизначення", заснованими етнічними й релігійними групами й рухами. Рівень нестабільності й насильства росте через збільшення недержавних утворень, що ставлять під сумнів принцип суверенітету держави.

І, нарешті, у шостих, причиною ескалації міжнародного тероризму  є недостатня ефективність міжнародно-правових коштів боротьби з тероризмом і суперечливі  підходи до розвитку міжнародного права  в цій сфері з боку держав як основних суб'єктів міжнародного права.

У якості другої основної тенденції тероризму необхідно  виділити також придбання їм значення довгострокового фактору сучасного  політичного життя, щодо стійкого явища  в розвитку суспільства. Тероризм за останні кілька десятиліть перетворився не тільки в широко розповсюджений феномен соціально-політичних відносин в основних регіонах світу, але й  придбав соціальну стабільність, незважаючи на активні зусилля, що вживають як у рамках окремих держав, так  і на рівні світового співтовариства по його локалізації й викорінюванню.

Практика сучасного  тероризму перетерпіла якісні зміни, в його значимості як засобу соціально-політичного  насильства в системі міжнародних  і внутрішньодержавних відносин. Якщо в попередні роки пануючою ідеєю  була характеристика тероризму як тактичних  коштів, то сучасні соціально-політичні  реалії свідчать про принципове зростання  його значимості - до стратегічного  рівня.

2.3 Аналіз проблеми терористичної  діяльності в Україні

Всі дослідження  що так чи інакше вивчають проблему тероризму відмічають, що в останні  роки світове співтовариство спостерігає  зростання терористичних проявів, пов'язаних з великими людськими  жертвами, знищенням значних матеріальних цінностей. Тероризм став загрозою не тільки для окремих людей, народів, а й для всього людства.

Протягом останніх 25 років у світі простежується  тенденція до зростання кількості  терористичних актів, яка, починаючи  з 1995 року, збільшилась до 800-1000 на рік  по всіх напрямах дій - політичному, національному, релігійному, кримінальному.

Міжнародний досвід аналізу та вивчення терористичних  дій свідчить, що точкою відліку  вчинених актів тероризму, як правило, є існуючі в країні чи між країнами політичні конфлікти, пов'язані з  прагненням народів здобути незалежність, самовизначитися, заволодіти територіями, владою.

З цього приводу  доцільно навести приклади вчинення терористичних актів у таких  країнах СНД, як Таджикистан, Грузія, в середньо-азіатських регіонах, у  Придністров'ї, акцентуючи особливу увагу  на терористичних чеченських формуваннях  на території Росії, діяльність яких пов'язана з неймовірними людськими  жертвами.

Аналізуючи становище  щодо терористичних дій у країнах  СНД, необхідно відзначити, що на території  України теж здійснюються терористичні акти. Так, згідно з даними Служби безпеки  України, у 2005 році виявлено 184 прояви з  ознаками терористичного характеру  та 42 факти насильницьких дій  щодо державних діячів України, представників  органів влади, місцевого самоврядування, засобів масової інформації та лідерів  зареєстрованих об'єднань громадян, внаслідок чого постраждало 18 посадових осіб (3 загинуло, 15 дістали тілесні ушкодження) [44,47].

Виходячи з аналізу  наведеної статистики, реалій нинішнього внутрішнього стану, доктор юридичних  наук, дослідник проблеми виявів тероризму  в Україні В.О. Глушков відзначає: "Аналіз політико-правових процесів в Україні, матеріалів діяльності деяких правоохоронних органів дозволяє вивести  певну парадигму - в Україні наявна така ситуація, що може за певних умов у найближчому майбутньому вибухнути  проведенням ряду широкомасштабних терористичних актів, що мають як політичне, так і кримінальне  забарвлення" [44, 48].

З метою узагальнення міжнародного досвіду аналізу вчинених терористичних актів та внесення відповідних пропозицій щодо протидії злочинам терористичної спрямованості  науковцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою  злочинністю завершено дослідження  міжнародного досвіду боротьби з  тероризмом. Розробляються методичні  рекомендації щодо діяльності правоохоронних органів у забезпеченні відвернення  актів тероризму та нейтралізації  терористів.

Проаналізовано  дієвість зарубіжних механізмів боротьби з тероризмом, що застосовуються у  розвинутих європейських країнах, а  також в Росії, Йорданії, Ізраїлі  та США.

Дослідження зумовлено  поширенням терористичних актів  у країнах СНД (в т. ч. й певною мірою на території України), необхідністю розробки і впровадження в практику накопичених світовим співтовариством  передових методів захисту громадян від терористичних актів і  злочинів.

У процесі дослідження  вивчалась і вивчається практика застосування міжнародного та чинного  законодавства України, що регламентує  питання боротьби з тероризмом і  визначає відповідальність за вчинення терористичних дій. Крім того, сформульовані  пропозиції та рекомендації з удосконалення  засобів цієї боротьби, а також  пропозиції щодо внесення відповідних  змін до чинного законодавства з  питань протидії цьому небезпечному злочину [44, 52].

Такий комплексний  підхід зумовлений ще й тим, що за сучасних умов тероризм став особливо загрозливим  через можливість використовувати  досягнення технічного прогресу і наявність  найнебезпечніших об'єктів посягань (ядерних, електронних, хімічних та екологічних), тим більше, що, за висновками фахівців, при наявності радіоактивної  сировини необхідної чистоти і типу виготовити ядерний вибуховий пристрій зовсім нескладно. Це можуть зробити  як окремі особи, так і терористичні групи [44].

Вченими доведено, що тероризм еволюціонував і набув  різних форм і проявів. Поряд з  політичним тероризмом з'явився релігійний (міжконфесійний), економічний, національний і т.п. Особливого розмаху набув  кримінальний тероризм. Яскравим прикладом  останнього є перший грузино-абхазький  конфлікт 1989 року, що фактично являв  собою війну злодійських кланів під виглядом міжнаціональної ворожнечі  і став наслідком обговорення  ще у 1982 році в Тбілісі на з'їзді "злодіїв  у законі" питання про захоплення політичної влади.

Значний вплив на активізацію тероризму справляє зростання всіх форм організованої  злочинності. Згідно з офіційною  статистикою, на території України  за 2005 рік скоєно 4624 умисних вбивства, з них: на замовлення - 28, групою осіб або організованою групою - 102, із застосуванням вогнепальної зброї - 202, із застосуванням вибухових  речовин - 8, а також 96 злочинів, що кваліфікуються як бандитизм.

Аналіз злочинів терористичної спрямованості, організованої  і транснаціональної злочинності  дає підстави особливо наголосити на тому, що Україна має якомога скоріше  включатися у міжнародний процес боротьби з цим жахливим явищем. Актуальним стає питання про розробку загальнодержавної системи протидії тероризму.

Матеріали дослідження, вивчення зарубіжного досвіду щодо боротьби з тероризмом засвідчують, що в більшості розвинутих демократичних  країн створені та успішно діють  спеціальні антитерористичні органи. Такі держави, як Німеччина та Ізраїль, своєчасно і максимально вживаючи профілактичних заходів, жорстко реагують на всі прояви тероризму і в  більшості випадків не йдуть ні на які компроміси з терористами. Це пов'язано з турботою держави  не тільки про те, щоб утримати контроль над ситуацією, що склалася, а й  попередити повторення терористичних  проявів на своїй території, підняти  роль спецпідрозділів, що протидіють тероризму  і тим самим забезпечують безпеку  громадян та репутацію своєї держави  в цілому.

Аналіз свідчить, що роль основних підрозділів по боротьбі з тероризмом, що протидіють йому на авіаційному, залізничному, водному  транспорті, у правовій та інформаційній  сферах забезпечення, структурі державних  органів, що виконують антитерористичні функції, є різноманітною і в  кожній державі має свої особливості.

Аналізуючи прийнятий  Держдумою РФ Закон "Про боротьбу з тероризмом", необхідно відзначити, що він фактично продемонстрував  лише стурбованість влади проблемою, оскільки зазначені в ньому операції проводились і раніше, регламентуючись  відомчими нормативними актами. Закон  не надав будь-яких додаткових прав суб'єктам, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, і хоч скільки-небудь суттєво не розширив існуючі до прийняття  цього закону права правоохоронних органів. Практичні працівники Росії  звертають увагу на те, що Закон "Про  міліцію" в колі завдань не містить  вказівки про боротьбу з тероризмом, а загальне завдання боротьби зі злочинністю  не можна розглядати як безмежну компетенцію.

Сказане стосується і законодавства України, зокрема, чинного Закону України "Про міліцію" та поки що відсутнього Закону "Про  боротьбу з тероризмом". Сьогодні виникли нагальні потреби, по-перше, в негайній розробці науковцями та практиками базового Закону "Про  боротьбу з тероризмом". Нині цій  роботі велику увагу приділяє заступник  Голови Служби безпеки України Ю. Землянський, членом групи з розробки Закону є і автор цієї статті; по-друге, в наступному терміновому  обговоренні та прийнятті Верховною  Радою України Закону "Про боротьбу з тероризмом", по-третє, у визначенні компетенції органів МВС і СБУ України щодо подальшої розробки методики розслідування злочинів терористичної спрямованості і, по-четверте, у розробці методичних рекомендацій щодо запобігання актам тероризму і нейтралізації терористів.

Підбиваючи підсумки, необхідно відзначити, що наукові  дослідження тероризму в Україні, занепокоєність з цього приводу  практиків [44,48] та зосередження уваги  засобів масової інформації, а  також результати проведеного в 2000 році аналізу міжнародного досвіду  антитерористичної боротьби свідчать про те, що зволікання з прийняттям кримінально-правових норм про тероризм та несвоєчасне внесення відповідних  змін до чинного законодавства є  підгрунтям для поширення тероризму  на території України.

Висновки

Під час роботи над  обраною темою і вивченням  теоретичних сторін проблеми міжнародного тероризму, було отримано наступні висновки.

1. Термінологія  тероризму найчастіше залежить  від ряду факторів: це й хронологічні  й географічні рамки, у яких  відбувається дане явище. Але,  у чому сходиться більшість  дослідників (історики, політологи, філософи, соціологи й т.д.), тероризм - це практика залякування супротивника  шляхом фізичного насильства, аж  до його знищення. Треба відзначити, що це ретельно спланована  дія або спроба дій, що реалізована,  як правило, групою людей, за  допомогою зброї, спрямована проти  мирних громадян для здійснення  своїх цілей (політичних, релігійних  і т.д.), що знаходить відбиття, у засобах масової інформації.

2. Щодо часу виникнення  міжнародного тероризму, представляється  справедливою думка дослідників,  що відносять виникнення цього  явища до середини XX століття  і пов'язують його з посиленням  фундаменталістських течій в  багатьох ісламських країнах.  У цих рамках варто виділити  лівий ідейний тероризм, релігійно-етнічний  і, нарешті, міжнародний тероризм. Відмінними рисами міжнародного  тероризму є формування міжнародних  і регіональних керівних органів  для вирішення питань планування  терористичної діяльності, підготовки  й проведення конкретних операцій, організації взаємодії між окремими  групами й виконавцями, приваблюваними  для тої або іншої акції;  порушення антиурядових настроїв  у суспільстві з метою успішної  боротьби за вплив і владу;  проникнення в суспільні й  державні політичні, економічні  й силові структури; створення  розгалуженої мережі баз по  підготовці бойовиків і забезпеченню  операцій у різних регіонах  миру, створення мережі підпілля, схованок і складів зброї й  боєприпасів у різних країнах  і регіонах; створення мережі  фірм, компаній, банків, фондів, які  використовуються як прикриття  терористів, фінансування й всебічного  забезпечення їхніх операцій; концентрація  фінансових коштів у руках  терористів у зв'язку зі зрощенням  тероризму з наркобізнесом і  торгівлею зброєю; використання  права на політичний притулок, проживання, діяльність і базування,  надаване рядом держав; використання  конфліктних і кризових ситуацій  для поширення свого впливу.

3. Серед головних  причин терористичної діяльності  слід віднести наступні:

– існування значного дисбалансу потреб і інтересів різних соціальних груп і держав;