Впроваждення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в освіті КНР

В.О. Сухомлинський започаткував цікаві ідеї і традиції, які допомагали зробити навчання у школі цікавим і багатогранним. Він підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя: звичаї і традиції [23, с.1].

Цікаві традиції має Павлиська школа. В.О. Сухомлинський прагнув того, щоб школярам було цікаво вчитись і тому пропонував нудні години навчання перетворювати на захопливі заняття у «Школі радості». Основним джерелом розвитку своїх вихованців видатний педагог вважав природу: «Серед природи, багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками. Я прагну того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти прочитали сторінки найдивовижнішої у світі книги — Книги природи [23, с.1].

Так склалися 300 сторінок «Книги природи» і була започаткована школа просто неба. Система навчання, розроблена Василем Олександровичем, живе й досі у повсякденній практиці вчителів школи.

Видатний педагог особливу увагу приділяв проведенню уроків мислення. «Перші уроки мислення повинні бути не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи!»[75] Уроки мислення мають велике навчальне, пізнавальне і виховне значення. На цих уроках учні вчаться бачити красу і неповторність навколишніх пейзажів, розвивають спостережливість, допитливість, увагу, мислення і мовлення, учаться складати казки. В.О. Сухомлинський писав: «Уроки серед природи – це подорожі до джерел живої думки».[75]

Учителі школі не тільки користуються тематикою уроків мислення, які розробив В.О. Сухомлинський, а й самі розробили не один цікавий урок серед природи.

Ось, наприклад, теми уроків учительки початкових класів, відмінника освіти України Л. Роскос: «Бузкова симфонія», «Вересневий дивосвіт», «Де срібліє вербиця», «Травень під ноги стелить травицю», «Плаче жовтень холодними слізьми», «З віночка лісової русалки» тощо.

Класоводи широко використовують можливості таких уроків і для складання казок. Казка — це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Казки, складені дітьми, не тільки збагачують їхній словниковий запас та розвивають зв'язне мовлення, а й сприяють вихованню кращих людських якостей. «Складання казок — одне з важливих джерел творчості дитини, формування естетичних почуттів і водночас засіб розумового розвитку. В учнів я навчився створювати казки, назавжди залишається відчуті я слова, уміння вслухатися у його музику, бачити його відтінки». Найкращі казки діти записують у збірник «Павлиські казки» і передають у педагогічно-меморіальний музей В.О. Сухомлинського [54, с.5-7].

В.О. Сухомлинський писав: «Казка — це колиска думки, зумійте поставити виховання дитини так, щоб вона на все життя зберегла хвилюючі спогади про цю колиску». Театралізоване Свято Казки проводиться у школі двічі на рік. Малюки охоче розповідають та інсценізують власні казки, «знайдені» серед природи, казки, написані В.О. Сухомлинським, та українські народні. А казкові герої, які обов'язково присутні на святі, роблять його ще цікавішим і захопливішим [75].

У педагогічній системі виховання В.О. Сухомлинського величезну роль відіграє книга. «Школа тільки тоді школа, коли вона утверджує культ книги, виховує в учнів жадобу до читання художньої, науково-популярної літератури, пристрасну закоханість у книгу, благоговіння перед нею». В.О. Сухомлинський разом зі своїми колегами створював у школі справжній культ книги, унаслідок чого була зібрана чудова бібліотека. Василь Олександрович разом із колегами переконував батьків у тому, щоб у кожної дитини була особиста бібліотека — дзеркало і джерело духовної культури. Учителі школи наполегливо дбають про утвердження культу Книги [41, с.28-30].

Класоводи та класні керівники проводять такі традиційні свята Книг: «Мої перші книжечки», «У гості до Павлиського «Казкаря», «Нам без книг ніяк не можна», «Мої улюблені книги» тощо.

Ми вважаємо важливим виховним завданням ввести дітей у сад, ім'я якому — рідне слово, домогтися того, щоб кожний учень пережив відчуття подиву, відкривши красу рідного слова». Продовжуючи розпочату великим педагогом роботу, учителі Павлиської школи, «подорожуючи» зі своїми вихованцями до живого джерела думки і слова, розкривають перед ними красу рідної мови. Таким чином уявлення про навколишній світ входять через слово не тільки в їхню свідомість, а й у думку, у серце. Слово живе у свідомості дитини як яскравий образ. Розповідаючи про красу довкілля, діти використовують такі слова, які найбільше відповідають їхньому баченню прекрасного. Учителі прагнуть того, щоб слово входило в духовне життя дитини, пробуджувало в їхніх серцях поетичне натхнення. Після таких подорожей до саду рідного слова з'являються твори-мініатюри про природу, які діти складають спочатку усно, а потім записують в альбом «Наше рідне слово» [54, с. 5-7].

Павлиська школа, як і хотів В.О. Сухомлинський, стала справжнім вогнищем культури, бо у ній панують чотири культи: Вітчизни, Людини, Книги та Слова.

Щороку у школі проводиться творчий конкурс «Проба пера». «Поетичної творчості треба вчити не для того, щоб виростити юних поетів, а щоб облагородити кожне юне серце. Ким би не став у майбутньому наш вихованець — почуття прекрасного необхідне для нього так само, як і елементарна грамотність». Педагоги школи використовують найменшу можливість, щоб пробудити у своїх вихованців поетичне натхнення. Кращі учнівські твори зібрані у збірки, збірники друкуються у шкільній пресі, на шпальтах місцевої газети. Свої твори діти присвячують рідному селищу, учителям, батькам, а особливо багато віршів про В.О. Сухомлинського. Ось рядки із вірша випускниці Павлиської школи:

Вчимося ми в Павлиській школі,

Де Сухомлинський працював.

І не забуде з нас ніхто й ніколи,

Що серце дітям він своє віддав.

У школі створена кімната-музей «Літературна Кіровоградщина», де зібрано багато книг з автографами українських письменників. Деякі автори свої книги надсилали ще В.О. Сухомлинському, адже вперше, задум створити такий музей виник саме в нього [41, с. 28-30].

«На базі кімнати-музею працює гурток, яким керує вчителька української мови і літератури Р. Гришина. Гуртківці збирають цікаві матеріали про земляків – письменників, про відомих майстрів поетичного слова, які були гостями Павлиської школи.

«Ми так виховуємо людину, щоб уже в дитинстві й отроцтві вона зрозуміла, відчула, пережила на власному досвіді, що хліб дістається нелегкою працею що він — живе втілення поту і труднощів, недоспаних ночей і трудових мозолів. Кожен учень у роки свого дитинства є членом трудового колективу, який вирощує хліб, − це одна з найважливіших складових частин нашої системи виховної роботи». [54, с.5-7]

Традиційно, напередодні начального року у школі проводиться започатковане ще В.О. Сухомлинським «Свято Хліба». «У цьому святі особливо яскраво виявляється єдність праці і краси», — говорив В.Сухомлинський. Гості свята — шановані люди селища, бабусі, кращі працівники сільського господарства, учителі школи, — розповідають учням про шанобливе ставлення до хліба, дякують за працю, яку доклали школярі, щоб виростити гарний урожай [42, с.3-10].

Щоосені у школі проводиться «Свято Квітів». Квіти — супутники нашого життя, тому всім вони приносять величезну насолоду. У ці дні школа нагадує оранжерею. Учні виставляють букети з різнобарвних квіток, учать вірші, легенди, пісні про них, пишуть самі. Школа перетворюються на країну Квіткинарію. Діти відгадують загадки про квіти, упізнають за описом квітку, грають в ігри, інсценізують власні казки та казку великого добротворця, героями якої виступають квіти. А ще залюбки співають пісень про квіти, а особливо улюбленої В.О. Сухомлинського: «Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю» [29, с.105-108].

Учні середніх класів проводять ранок «У царстві прекрасному квітів». Завершується свято балом ocінніх квітів для старшокласників.

«Свято квітів — це своєрідне змагання в мистецтві вирощувати квіти». Більшість учнів школи добре володіють цим мистецтвом. Адже неодмінною складовою частиною цього свята є конкурс намащу композицію із квітів. Таке свято допомагає вчителям розвинути у своїх вихованців уважне і чуйне ставлення до всього красивого, що їх оточує, виховати естетичні смаки та ідеали [42, с.3-10].

У Павлиській школі панує культ Матері. Утіленням краси, досконалості, доброти для дитини є передусім мати. Вона — не лише тепло, затишок, а й світло сонця, любові, ласки. Усі кращі почуття людини виростають з одного кореня — любові до матері. «Ми дбаємо про те, щоб діти були чутливими, сердечними синами й дочками, щоб найдорожчою у світі людиною була рідна мати». З перших днів навчання учням Павлиської школи прищеплюється життєво важлива формула: «Люби і цінуй більше за всіх у житті маму!» На свято Матері кожен учень готує подарунок мамі та бабусі. На це свято запрошуються не тільки мами й бабусі школярів, а й матері та дружини загиблих воїнів. Школярі підносять їм квіти, подарунки. Сформованість у дитини почуттів любові й поваги до матері є запорукою успішного виховання у неї готовності віддати всі сили служінню Батьківщині.

Великий учитель писав: «Наш педагогічний колектив бачить своє важливе виховне завдання в тому, щоб дитина вклала вогник свого серця у працю на рідній землі, побачила створену нею красу. Праця вихованців Павлиської школи розпочинається зі створення куточків краси» [75].

Ще за життя педагога на території Павлиської школи були створені ці рукотворні куточки краси. Вони є й досі, доглянуті, з новими саджанцями, Зелений клас, Бузкова, Дубова, Каштанова, Горобинова алеї, стрункі ялини і кучеряві берези, крилаті яблука і розкішний виноград, різнобарвні квіткові клумби, куточок дикого лісу – усі ці куточки допомагають учителям прищеплювати вихованцям любов і бережливе ставлення до рідної природи, здатність цінувати живе й красиве [23, с.1].

«Дуже важливо, щоб навчально-дослідна ділянка, плодовий сад, кабінет живої природи – усе це стало школою технічної культури. Наше завдання полягає в тому, щоб у школі не було жодного вихованця безликого, такого, що нічим це цікавиться»,— писав Василь Олександрович. Учні школи з любов'ю доглядають за яблунями, вишнями, абрикосами, черешнями, горіхами, які ростуть у шкільному плодовому саду.

Для озеленення школи використовуються саджанці калини, спіреї, ялівця, які школярі вирощують у шкільній теплиці, окрім того, там вирощують кімнатні рослини та доглядають окрасу теплиці — кущі троянд.

У кабінеті біології є невеликий живий куточок, у якому мешкають папуги, снігурі, щиглики, чижі, хом'ячки, білі миші [30, с. 25-29].

В.О. Сухомлинський започаткував і так звану «батьківську школу». Роботу з батьками він вважав  «найпоширенішою і найважливішою». «Добитися, щоб батьки оволоділи мудрістю батьківської і материнської любові, — у цьому ми бачимо одне з найважливіших завдань педагогів» [29, с. 105-108].

У школі проводяться заняття університету педагогічних знань. Діють факультети для батьків учнів початкових класів, 5-6,7-8, 9-11 класів. На зустріч із батьками запрошуються працівники правоохоронних органів, лікарі, учителі. Основні види занять для батьків — лекції, бесіди [41, с.28-30].

Особливе місце відводиться віковій психології особистості, розумовому, моральному, фізичному, правовому вихованню дітей. Лектори пов'язують теоретичний матеріал із практикою виховання у сім'ї, дбають про те, щоб батьки навчилися використовувати здобуті знання у вихованні дітей.

З ініціативи Василя Олександровича у школі з 1963 року і донині проводяться щомісячні заняття психолого-педагогічного семінару, На них активно й зацікавлено ведуться дискусії з найактуальніших проблем психології, педагогіки, виробляються найрізноманітніші рекомендації, готуються та обговорюються психолого-педагогічні характеристики дітей із неповних сімей [29, с.25-29].

Старшокласники, які після закінчення школи мріють вступити у педагогічні ВНЗ, об’єднані у клуб «Юні Сухомлинські». На базі музею створена група з учнів, яка працює під девізом «З поглядом у майбутнє». Члени цієї групи будуть пропагандистами вчення великого Вчителя, екскурсоводами у музеї.

Молоді вчителя беруть активну участь у роботі клубу «Ми сухомлинівці». На заняття клубу вони запрошують учителів – ветеранів, які працювали з Василем Олександровичем, ґрунтовно вивчають твори видатного педагога, відвідують уроки досвідчених учителів [54, с.5-7].

Першого вересня у школі проводиться свято для першокласників «Посвячення у школярі». Директор школи вручає кожному школяреві «Посвідчення першокласника».

Двічі на рік відзначається Свято відмінників. Урочистості відбуваються в будинку культури. Учні школи готують концертну програму, а директор – невеликі солодкі подарунки кожному відмінникові. А батькам відмінників вручається подяка у письмовому вигляді за виховання дочки чи сина [30, с.25-29].

У пам'ятні Дні проводиться у школі декада, присвячена Учителю Сухомлинському. Загалом вересень наповнений цікавими заходами. Це і уроки мислення та розвитку мовлення, творчі конкурси, читацькі конференції за книгами видатного педагога, конкурс малюнків до казок В.О. Сухомлинського, зустрічі з учителями, які працювали із В.О. Сухомлинським, екскурсії в педагогічно – меморіальний музей.

Щороку 28 вересня проводиться урочиста лінійка і виставка квітів «Добротворцю від вдячних павлишан». Діти, їхні батьки, численні гості покладають квіти на могилу вчителя. А вчителі в цей день збираються на традиційну читацьку конференцію.

На базі школи проводяться заняття районних шкіл передового досвіду, науково-практичні конференції, районні та обласні семінари.

У рік 80-річчя з дня народження В.О. Сухомлинського була укладена угода про партнерські зв'язки Павлиської школи та Українського коледжу ім. В.О. Сухомлинського (м. Київ) про співпрацю над ідеєю впровадження в життя навчальних закладів заповітів видатного педагога [54, с.5-7].