Система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу

 

 

 

 

 

 

 

 

Система соціально-педагогічної профілактики

адиктивної поведінки

у виховній роботі вищого навчального закладу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………..………………………………………………..2-7

Розділ 1. Теоретико-методичні основи адиктивної поведінки молоді у виховній роботі вищого навчального закладу

1. Адиктивна поведінка молоді як соціально-педагогічна проблема………8-14
2. Сутність і зміст адиктивної поведінки молоді………………………......15-26
3. Аналіз реального стану профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу.……………………………………………...27-39

Висновки до першого розділу……………………………………..…………........40-43

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота  по впровадженню системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховну роботу вищого навчального закладу

1. Наукове обґрунтування системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу………………………………………………………………………………44-54
2. Експериментальне впровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховну роботу вищого навчального закладу…………………..……………………………………..…………………...55-62
3. Аналіз ефективності впровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховну роботу вищого навчального закладу……………………………………………………………………………...63-74

Висновки до другого розділу……………..……………………………………….75-77

Загальні висновки …………….……………………………………………….....78-82

Список використаних джерел……......………………………………………….83-88

Додаток 1………………………………………………………………………….........89

Додаток 2………………………………………………………………………….........90

Додаток 3…………………………………..……………………………………….92-102

 

 

 

Вступ

На даний момент становлення української держави ми являємось свідками посилення негативних суспільних тенденцій, які спричиняють зростання антисоціальних проявів особистості, домінуюче місце в яких, займає адиктивна поведінка.

Вживання алкоголю, наркотиків, паління тютюну – це одна з найсерйозніших проблем молоді.

Особливе занепокоєння викликає поширення адиктивної поведінки серед студентів вищих навчальних закладів, яке безпосередньо може вважатися індикатором морального здоров’я нації. Адже, історично склалося, що студент ВНЗ - це стратегічний ресурс закладений для подальшого розвитку демократичного суспільства. Тому, пріоритетним завданням виховної діяльності вищого навчального закладу є формування моральних засад, позицій здорового способу життя, поваги до закону і загальнолюдських цінностей.

Посилаючись на дані Комітету боротьби з незаконним обігом та розповсюдженням наркотиків варто відмітити збільшення кількості випадків незаконного обігу наркотичних речовин безпосередньо у вищих навчальних закладах. А також, розглянувши висновки соціологічних досліджень констатуємо, що загальний рівень вживання алкоголю і тютюнопаління серед молоді є дуже високим. При цьому стать чи рівень освіти не має особливого значення [60; с.15].

Педагоги, психологи і соціальні педагоги виділяють ряд факторів, що зумовлюють адиктивну поведінку молоді загалом і серед студентів зокрема. Серед них виділяємо:

- економічна нестабільність, що провокує безробіття та неорганізованість дозвілля;

- пропаганда в ЗМІ вживання  алкогольних і тютюнових виробів;

- моральна нестійкість;

- відсутність ефективної комплексної  державної програми з формування  здорового способу життя і  профілактики адиктивних проявів на всіх освітніх рівнях, включаючи вищі навчальні заклади.

Також, на рівні методичного апарату невирішеною частиною загальної проблеми профілактичної роботи з метою попередження наркоманії, токсикоманії та алкоголізму серед студентів вищіх навчальних закладів є: психологічне обґрунтування не тільки власне заходів профілактики яка нами розглядається як первинна, але й їх процесуально-цільової наступності, що реалізується в етапах вторинної та третинної психопрофілактичної роботи.

У зв’язку з цим потребує розгляду питання системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу, яка б забезпечила комплексний підхід до вирішення проблеми адиктивних проявів, а саме: тютюнопаління, вживання алкоголю та наркоманії. Це робить надзвичайно актуальним дослідження цього питання на теоретичному та практичному рівнях.

Зокрема, в сучасній науковій парадигмі відповідно до термінології ВООЗ адиктивною називається поведінка, що характеризується залежністю від психотропних речовин [24; с.36].

Сама проблема адиктивних проявів у молодіжному середовищі почала особливо звертати увагу вітчизняних дослідників в останні чверть століття. За цей період вийшов ряд фундаментальних робіт присвячених даному питанню             (В. Нікітіна, Н. Максимової, А. Капської, С. Мазан, О. Самойлової,                         В. Сорчинської, О. Удалової та ін.).

Наприклад, Н .Максимовою розроблені основні форми, зміст, принципи і напрями превентивної освіти дітей та молоді, в яких психокорекція виступає основним методом психологічної профілактики адиктивної поведінки [30; c.53].

Н. Тищенко проведено вивчення системи чинників формування здорового способу життя підлітків та юнаків [7; с.56].

Профілактична робота зі студентською молоддю щодо здорового способу життя представлена у роботах В. Сорчинської та О. Удалової.

Багатоаспектна увага науковців до вивчення проблеми профілактики адиктивної поведінки у молодіжному середовищі створила передумови для визначення фундаментальних соціально-педагогічних засад фахової діяльності викладачів, вчителів, психологів, соціальних педагогів, науково-педагогічних працівників у цьому напрямку досліджень.

В загальному обсязі наукових досліджень згадана проблематика сягає 16% усіх опублікованих результатів дослідницької роботи України. Їх видано у формі монографій, навчально-методичних посібників, матеріалів дослідження, рекомендацій, що впроваджуються у виховний процес як самими дослідниками, так і психологами-практиками, соціально-педагогічними і науково-педагогічними працівниками [7; с.57].

Варто зазначити, що більшість авторів, які розробляють проблему профілактики адиктивної поведінки в молодіжному середовищі наголошують на ефективності та першочерговій значущості профілактичних заходів саме в поєднанні з комплексним підходом.

Аналіз наукових джерел та практичної роботи показує, що актуальність проблеми дослідження визначається протиріччям між високим рівнем адиктивних проявів у студентському середовищі та реальним станом профілактичної роботи виховного процесу вищого навчального закладу.

Теоретична складність досліджуваної теми обумовлена відсутністю комплексної системи педагогічних теорій та інноваційних методик з профілактики адиктивної поведінки адаптованих до особливостей студентської молоді.

Таким чином, недостатня наукова розробка обраної проблеми, необхідність її вирішення на рівні соціально-педагогічної теорії та практики обумовили вибір теми магістерської роботи “Система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу”.

Об`єкт дослідження: виховний процес вищого навчального закладу.

Предмет дослідження: система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу.

Мета: розробити, науково обґрунтувати, впровадити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховну роботу вищого навчального закладу та експериментально перевірити її ефективність.

Гіпотеза дослідження: полягає у припущенні, що досягнення результативності в процесі соціально-педагогічної роботи у вищому навчальному закладі зі студентською молоддю можливе лише тоді, коли цей процес буде розроблено і впроваджено як єдину систему, що включає у себе мету, яка полягає у відмові студентської молоді від уживання психоактивних речовин; зміст, який представлений первинною, вторинною і третинною профілактикою; застосуванням індивідуальної, групової та масової форм роботи.

У відповідності з метою були визначені наступні завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз  проблеми соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки молоді;

2. Виявити сутність та зміст  адиктивної поведінки студентської  молоді;

3. Проаналізувати реальний стан  практики профілактики адиктивної  поведінки у вищому навчальному  закладі;

4. Розробити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у вищому навчальному закладі;

5. Впровадити систему соціально-педагогічної  профілактики адиктивної поведінки  у виховний процес вищого навчального  закладу;

6. Перевірити результативність  системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки впровадженої у виховний процес вищого навчального закладу.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс методів дослідження:

а) теоретичні: аналіз літературних джерел, синтез, систематизація, порівняння, узагальнення та моделювання науково-методичного матеріалу;

б) емпіричні: спостереження, бесіди, опитування, анкетування, вивчення передового досвіду, розробка соціально-педагогічної системи; формуючий та констатуючий експерименти; методи статистичної обробки експериментальних даних.

Нормативно-правову базу дослідження складають: Закон України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”; Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”; “Програма реалізації молодіжної політики в Луганській області на 2009-2010 роки”; Кримінальний Кодекс України (Витяг) розділ 13 “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення”.

Теоретичною основою дослідження виступають положення про єдність соціального та індивідуального (Л. Коваль, В. Оржеховська та ін.); соціально – педагогічні закономірності формування особистості (А. Капська, С. Харченко та ін.), психологія адиктивної поведінки (Н. Максимова, С. Толстоухова та ін.)

Теоретичне значення дослідження  полягає у тому, що на основі вивчення та аналізу науково-теоретичної літератури за темою дослідження, розроблено і обґрунтовано систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Загальний обсяг магістерської 102 сторінки. Основний зміст викладено на 82 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретико-методичні основи адиктивної поведінки молоді

1.1. Адиктивна поведінка молоді як соціально-педагогічна проблема

Розглядаючи стан розробленості проблеми профілактики адиктивної поведінки серед студентів вищіх навчальних закладів варто зазначити, що на даний момент  існує складність аналізу даного питання на теоретичному рівні. Вона заключається у відсутності ґрунтовних інноваційних концепцій, теоретичних та методичних розробок з питання системи профілактики адиктивних проявів у виховній роботі вищого навчального закладу. Але натомість, зауважуємо, що в науковій літературі превалює теоретико-методична інформації з питань профілактики окремих видів адикції в молодіжному середовищі.

Дослідження негативних проявів у молодіжному середовищі та шляхи їх подолання можна розглядати за двома критеріями:

1. В часі;

2. В контексті різних аспектів  наукового пізнання.

Отже, розглядаючи історичну ретроспективу дослідження профілактики зловживання молоддю речовинами, що змінюють психічний стан можна виділити п’ять етапів:

На першому етапі (кінець ХІХ – 30-і рр. ХХ ст.) вивчалися соціальні причини наркоманії та алкоголізму, побутові і соціально-гігієнічні аспекти проблеми, виявлявся зв'язок з іншими формами девіантної поведінки. Визначальним фактом у виникненні асоціальної поведінки різного роду направленості вважалася спадковість. В цей час Ч. Ломброзо були розроблені методики обстеження, шляхи і засоби лікування та профілактики зловживання психоактивними речовинами     [1; с.23].

Тоді ж таки, теорія попередження та корекції асоціальної поведінки збагатилася висновками А. Макаренка про неї, як складний результат взаємодії соціальних і біологічних факторів при провідній ролі соціальних, що дало можливість визначити напрями виховної роботи та створити умови, які позитивно впливали на перевиховання підлітків та юнаків правопорушників, формування у них звички (навиків) правильної поведінки [60; с.10].