Социальное сопровождение семей с детьми-инвалидами

Нині поширена нова категорія  неповних сімей – неповні розширені  сім’ї, які утворилися, як правило, в результаті певної соціальної катастрофи; загибель батьків, перебування батьків  у в’язниці, позбавлення їх батьківських прав, трудові міграції тощо. Саме це примушує покоління прибатьків брати онуків на утримання та виховання. Такі сім’ї м мають низький рівень прибутків, труднощі, пов’язані зі здоров’ям літніх людей, їхніми слабкими адаптаційними можливостями, невмінням пристосовуватись до реалій сучасності. Часто вони не можуть використовувати свій авторитет, їм важко контролювати ситуацію, тому діти демонструють девіантні форми поведінки.[13].

Багатодітні сім’ї

Особливою категорією таких  сімей є неблагополучні сім’ї, що утворилися в результаті безвідповідальної  поведінки батьків,іноді на фоні інтелектуально – психічного недорозвитку, алкоголізму, асоціального способу  життя.

Такі сім’ї переживають  багато труднощів, пов’язаних із малозабезпеченістю, тіснотою житла. Діти з таких сімей  часто потребують допомоги, реабілітації, страждають від хвороб, недорозвиненості. У випадку втрати батьківського  піклування їхню долю особливо важко  влаштувати, тому що сімейне законодавство  перешкоджає відлученню дітей від  однієї сім’ї, а всиновити  3-7 дітей різного віку й різного віку й різного рівня соціальної адаптації не завжди можливо.[16].

Сім’ї, які виховують  дітей – інвалідів

Ці сім’ї змушені розв’язувати всі проблеми, пов’язані  з інвалідністю: малозабезпеченість, обмеженість життєдіяльності  тощо. Під час виховання дитини виникають великі труднощі: дуже мало установ, які б надавали батькам допомогу у вихованні таких дітей; догляд за дітьми часто не можна поєднати з іншою діяльністю. Тому мати змушена залишати роботу або перейти на іншу, але низькооплачувану. Кількість розлучень у таких сім’ях набагато вища – батько частіше не в змозі витримати постійні труднощі й залишає сім’ю. Діти – інваліди, позбавлені кваліфікованої реабілітаційної та розвивальної допомоги, іноді ведуть практично «рослинне» існування.

Постійного соціального  нагляду потребують й інші сім’ї, яким потрібна допомога. Наприклад , сім’ї, де трапляються випадки сімейного  насилля, жорстокості, від чого часто  страждають діти.

Одним із складних випробувань  для будь – якої сім’ї є сімейні  конфлікти.

Ось чому для соціального  педагога важливо володіти дієвими  технологіями сімейної терапії, зокрема  технікою сімейного консультування, основами конфліктології та навичками  посередництва у врегулюванні конфліктів.

Робота соціального педагога, який здійснює соціальний патронаж сім’ї,  має бути пов’язана з відповідним  вивченням поведінки дитини, умов її перебування у сім’ї, дослідженням внутрішньо сімейних взаємин та наданням кваліфікованої соціальної допомоги.[17].

Збір інформації про дитину, сім’ю

Працюючи в навчальному  закладі, потрібно знати стан благополуччя чи неблагополуччя кожної дитини. Для  цього на початку навчального  року соціальний педагог разом з  класним керівниками проводить  паспортизацію класів, на основі чого виділяє проблемні категорії  сімей та потреб дитини, яка живе у такій сім’ї. це і є банк потрібних  для роботи даних. Значну допомогу соціальному  педагогу надає психолог навчального  закладу. На початку роботи з конкретною сім’єю соціального педагога цікавить уся інформація про особистість  дитини, яка в ній виховується. Дослідження особистісних рис, акцентуацій  характеру, особливостей взаємин з  батьками, однолітками здійснює психолог та надає соціальному педагогу узагальнену і інформацію.[20].

Робота з сім’єю

Оперуючи об’єктивною  інформацією, соціальний педагог визначає напрямок супровідної роботи, яка  передбачає дослідження умов життя  сім’ї, рівня родинного виховання, виду необхідної допомоги.

У процесі роботи з сім’єю соціальний педагог здійснює індивідуальне, сімейне, правове консультування, посередництво  у врегулюванні сімейних конфліктів, налагодження дитячо – батьківських взаємин, контрольні відвідування тощо. На цьому ж етапі педагог виявляє порушення прав дитини у сім’ї,з’ясовує шкоду, якої завдали сімейні обставини формуванню дитячої особистості, організовує соціальну допомогу із залученням інших установ.

Соціально – перетворювальна  робота

Після дослідження родини дитини, соціальний педагог здійснює цілеспрямований вплив на поведінку  дітей та дорослих. Працюючи з батьками чи особами, які їх замінюють, педагог  намагається сформувати в них  стійку батьківську позицію, допомогти  у налагодженні внутрішньо сімейних стосунків.[24].

Зміст супровідної роботи соціального педагога за основними  напрямками залежатиме від характеру  соціально – психологічних проблем, які у певний момент переживає  сім’я та від типу сім’ї.

Профілактична робота

У процесі соціально –  педагогічного супроводу  соціальний педагог має приділяти особливу увагу педагогічній просвіті батьків, тренінговій роботі з батьками, профілактичній діяльності.

Через соціально – педагогічний супровід реалізується права дитини:

• почуватися потрібною;
• жити у безпечному фізичному і психологічному середовищі:
• бути вислуханою і почутою;
• на шанобливе ставлення до її особистості й почуттів;
• на серйозне та уважне ставлення до її проблем;
• на допомогу;
• на самореалізацію.
• можливість використання дитиною зазначених прав можна розглядати, як критерії успішно проведеної соціально - психологічної роботи з сім’єю.[30].

Існує багато видів соціальної роботи з сім’єю, а також корекції сімейних взаємин. Їх вибір визначається як обставинами конкретної соціальної ситуації, характерологічними рисами клієнтів, так і особистісними  рисами клієнтів, так і фаховими рисами фахівця, його підготовкою та методами роботи. Мета роботи соціального  педагога – закріплення змін, які  сприятимуть бажаній стабілізації сім’ї. [25].

 

1.3. Соціально – педагогічна робота з дітьми, які мають обмежені та функціональні можливості

 

Зміст роботи:

1. Вивчення соціально  - психологічного стану дитини.

2 Проведення соціально  – педагогічних досліджень особливостей  соціалізації дітей – інвалідів  з різними типами захворювань.

3. Організація реабілітації  дітей – інвалідів( навчання елементів самообслуговування та норм елементарної поведінки в різни мікросоціумах).

4. Здійснення психолого  – педагогічної корекційної роботи.

5. Організація консультпунктів  для родичів молодих інвалідів  з юридичних, правових, психолого  - педагогічних питань.

6. Розвиток потенційних  творчих можливостей дітей –  інвалідів.

7. Функціонування якостей  особистісної самодостатності засобами  спеціально розроблених та психотренуючих ігор.

8. Організація культурно  – дозвільної діяльності дітей  – інвалідів через проектування  та впровадження різноманітних  програм та форм роботи.

9. Здійснення профорієнтаційної  роботи серед молодих інвалідів.

10. Конкретні пропозиції  щодо поліпшення життя молодих  інвалідів у суспільстві.

11. Координація роботи  з різними соціальними інститутами,  що опікуються проблемами дітей  – інвалідів в суспільстві.[25].

Соціальний супровід дітей  з обмеженими функціональними можливостями має на меті допомогти й підтримати дитину у процесі соціальної адаптації  в загальній системі соціальних відносин та взаємодій, насамперед у  рамках, в яких вона знаходиться. В  цьому процесі соціальний супровід дитини з обмеженими можливостями здоров’я для запобігання та корекції обмежень життєдіяльності й порушення  здатності виконувати соціальні  ролі, повинен бути спрямований на три головні складові процесу  соціалізації:

• Розвиток особистості дитини;
• Підготовки до самостійного життя;
• Професійна підготовка та можливість працевлаштування.[27].

Патронаж допомагає і  дає їм сили впоратися з цими труднощами підтримують, реабілітаційних, захисних та корекційних дій. Патронаж дає можливість спостерігати сім'ю у її природних умовах, що дозволяє виявити більше інформації, ніж лежить на поверхні. Таким чином, патронаж - одна з форм роботи соціального педагога, що дозволяє встановити і підтримувати зв'язки з клієнтом, своєчасно виявляти проблемні ситуації, надаючи негайну допомогу. Патронаж робить соціально-педагогічну діяльність більш ефективною. Так, в нашому ліцеї на патронажі соціального педагога коштує одинадцять дітей з обмеженими можливостями та сімей їх виховують. Всі діти з обмеженими можливостями, які перебувають на патронажі соціального педагога забезпечуються безкоштовними пільговими проїзними квитками у міському та приміському транспорті і гарячим дотаційним харчуванням.[23].

Наступний метод соціально - педагогічної роботи це метод консультативної  допомоги. Метод консультації є взаємодія  між двома або кількома людьми, в ході якого певні спеціальні знання консультанта використовуються для надання допомоги консультованого  у вирішенні поточних проблем  або при підготовці до майбутніх  дій.

Так, у практиці соціального  педагога нашого ліцею активно використовується соціально-правове консультування батьків та дітей-інвалідів. Консультативна допомога надається за кількома напрямами, які підготовлені у відповідності  з тими труднощами і проблемами, з якими щодня стикаються сім'ї, що виховують дітей з обмеженими можливостями.

Наступною соціально-педагогічної формою роботи з сім'єю дитини з обмеженими можливостями є групові методи роботи з родиною (родинами) - тренінги. У  соціально - педагогічній практиці особливо поширені і активно використовуються соціально - психологічні та освітні  тренінги. Метою соціально-психологічних  тренінгів є зняття емоційної  напруги, розвиток вміння долати життєві  труднощі, вихід зі стресового стану. [30].

В освітніх тренінгах з  батьками, які виховують дітей - інвалідів  розглядаються такі теми як "Турбота  батьків про фізичний і гігієнічному вихованні дитини - інваліда", "Розвиток самостійності у дітей", "Роль гри у вихованні дитини-інваліда", "За здоровий спосіб життя" , "Розпорядок дня дитини з особливими потребами", "Сім'я та її роль у вихованні  дитини з порушенням здоров'я", "Криза  та шляхи її подолання", "Вчимося  спілкуванню з дітьми" та інші.[28].

Ще одним методом соціально-педагогічної роботи з сім'єю дитини-інваліда є  організація спільних дитячо-батьківських масових заходів. Метою даних  спільних занять є зміцнення сімейних зв'язків між батьками і дітьми.

Завдання заходів:

• корекція дитячо-батьківських відносин;

- ліквідація конфліктів між батьками і дітьми;

- згуртування дитячо-батьківських відносин і зв'язків між ними.[27].

Таким чином, соціальний педагог  відіграє дуже важливу роль у житті  дитини-інваліда та його родини. У своїй  діяльності він в основному використовує такі методи як бесіда, консультування, тренінги. Також однією з найважливіших  форм взаємодії соціального педагога з сім'єю дитини з обмеженими можливостями є патронаж. Всі ці методи є цілісними  соціально-педагогічними технологіями і для досягнення ефективного  результату повинні застосовуватися  в комплексі.

Соціальний працівник  повинен ставитися до батьків  як до партнерів, вивчати спосіб функціонування конкретної сім'ї і виробляти  індивідуальну програму, відповідну потребам і стилям життя даної  сім'ї.

Система реабілітації передбачає значний набір послуг, що надаються  не тільки дітям, але і їх батькам, родині в цілому і більш широкому оточенню. Всі послуги скоординовані таким чином, щоб надати допомогу індивідуальному і сімейному розвитку і захистити права всіх членів сім'ї. Допомога повинна надаватися в природному оточенні, тобто не в ізольованому установі, а за місцем проживання, в сім'ї.[25].

Партнерство - це такий стиль  відносин, який передбачає повну довіру, обмін знаннями, навичками та досвідом для здійснення допомоги дітям, які  мають особливі потреби в індивідуальному  і соціальному розвитку.

 Успіх будь-якого партнерства заснований на дотриманні принципу взаємної поваги учасників взаємодії та принципу рівноправності партнерів. Тому соціальному працівнику бажано консультуватися у батьків так само часто, як вони консультуються у нього. Це важливо: по-перше, батькам надається можливість висловитися не тільки про проблеми, але про успіхи і досягнення дитини, по-друге, отримана інформація допомагає розробляти і відстежувати індивідуальні реабілітаційні плани, по-третє, тим самим проявляється повага до батьків і створюється атмосфера довіри - запорука успішної комунікації. Соціальний працівник повинен демонструвати відкритість, тоді й батьки не будуть відчувати скрутність в його присутності.

Для того щоб долати труднощі надання допомоги сім'ї дитини-інваліда, фахівцям необхідно використовувати  ресурси отримані при роботі в  команді; організації консиліуму, групи  підтримки для самих фахівців, де фахівці діляться успіхами або  обговорюють невдачі, знаходячи  спільне рішення проблем; використанні публікацій з питань соціальної роботи і відеотеки для підкріплення знань фахівців і для рекомендації батькам.[ 29].