Социальное сопровождение семей с детьми-инвалидами

Особливості особистісних стосунків  дитини:

• ставлення до себе  критичне, низька самооцінка____________________
• ставлення до батьків  не добре, часто не  розмовляє з ними
• ставлення до інших людей  нормальне ___________________________

Висновки: В сім’ї несприятливий психологічний клімат, та ставлення дитини до себе і своєї хвороби дуже негативне. Особлива проблема в тому, що дитина не ходить ні в спеціалізовану школу, ні в загальноосвітню школу. Тому супровід сім’ї буде направлений на ліквідування негативних почуттів у дитини та навчання батьків правил поведінки з дитиною та азам догляду за нею навчального процесу та пом’якшити адаптаційний період. І особливо покращити психологічний клімат сім’ї.

За результатами проведеного  діагностичного дослідження серед  сімей експериментальної вибірки 7 сімей – з яких 5 сімей - респондентів мають низький рівень психологічного клімату сім’ї, що складає 70%. Середній рівень психологічного клімату виявлений в інших 2 сім’ях, що складає 30%.

В «Індивідуальній картці дитини» основними були такі питання: 1) відомості про батьків; 2) адаптація дитини до спеціалізованого чи простого освітнього закладу; 3) психолого – соціальний статус дитини. Саме ці питання надали нам відомості за якими можна побачити, чи потрібен сім’ї соціальний супровід і допомога у вирішенні ряду питань.

Проведене нами дослідження  показало ефективність такого опитування, а саме через відомості про  дитину, її сім’ю , умови її проживання та оточення в якому вона знаходиться. Всі сім’ї, які приймали участь в  експерименті переважно з низьким  соціальним статусом, а саме неблагополучні.

 

2.2. Експериментальна програма щодо корекції сімей, які мають дитину з обмеженими фізичними можливостями.

 

Результати діагностичного дослідження дали нам підставу для  розроблення ряду корекційних та реабілітаційних заходів для  сімей.

За основу корекційних заходів можна взяти приблизну корекційно- розвиваючу програму  для дітей «Стежка до себе».

Мета  програми: допомога дітям старшого дошкільного віку з фізичними порушеннями та при ДЦП впоратися з переживаннями, які перешкоджають їх нормальному емоційному самопочуттю і спілкуванню з однолітками.

У зв'язку з цим психокорекційна включає в себе такі завдання:

• стимулювання та активізація м'язового тонусу;
• зняття емоційної напруги;
• допомогу в подоланні негативних переживань;
• створення позитивного настрою;
• виховання впевненості в собі;
• розвиток комунікативних навичок;
• розвиток здатності розпізнавати емоції за зовнішніми ознаками.

  Зміст програми:

1. масаж обличчя

Кінчиками пальців здійснювати  легкі руху:

 1) погладжують;

2) постукують;

3) розминають;

4) погладжують.

2. дихальні вправи

Покращують ритміювання організму, розвивають самоконтроль і довільність.

3. Розвиток дрібної моторики

Забезпечує розвиток міжпівкульної  взаємодії, зняття синкінезій і м'язових затисків.

Вправи  з монетами

Всі вправи проводяться в  ігровій формі. Спочатку виконуються  руху однією рукою, потім другий, потім  двома руками одночасно. Підбираються різні за масою і розміром монети. Монети розміщуються на долонній поверхні кінцевих фаланг пальців. Дитина повинна  навчитися утримувати на кінчиках пальців  монети від найважчих до найлегших. Вправи спочатку виконуються з відкритими очима, а потім-с відкритими.

Вправи  з чотками.

Перебирання пальцями чоток  або бус (краще використовувати  природний матеріал-дерево, жолуді, горіхи і т.д.) дозволяє зосередити увагу  н формі перебираються чіткий, поступово знижуючи (для збудливих  дітей з підвищеним темпом діяльності) або збільшуючи темп (для дітей  з уповільненим темпом діяльності). Перебирання чоток нормалізує ритм дихання, заспокоює.

Корисно перебирати чотки  або намисто, супроводжуючи рух  рук промовою-читанням вірша або  скоромовки.

Вправи  з паличками і олівцями

Більшість вправ виконуються  для кожної руки поперемінно, потім  двома руками одночасно з двома  паличками.

Вправи  з м'ячами

Перша проблема при роботі з м'ячами, витримати бурхливу реакцію, яка негайно виникає, коли м'ячі  роздані дітям.

Щоб дитина відчула м'яч в  своїй руці, корисно попросити  дітей закрити очі і відчути  м'яч: який він теплий чи холодний, легкий чи важкий, круглий, гладкий і т.д. Слід звернути увагу дітей на подих. Воно повинно бути рівним і спокійним.

4. Розвиток здібностей розпізнавати  емоції та вміння висловлювати  свої почуття

Діти виконують вправи творчого наслідувально-виконавського  характеру. Вгадують емоції і відтворюють  їх.

5. Розвиток комунікативних навичок

Комунікативні вправи спрямовані на розширення "відкритості" по відношенню до партнера, здатності відчувати, приймати і розуміти його. Спільна діяльність дає дитині навички взаємодії  в колективі.

6. Зняття емоційної напруги та  створення позитивного настрою

Ця частина заняття  передбачає проведення релаксаційних  вправ на зняття напруги, почуття  неспокою. За допомогою даного виду роботи у дітей розвивається вміння керувати своїм тілом, контролювати свої емоції, відчуття і почуття. Релаксація проводиться з метою інтеграції придбаного в ході заняття досвіду. Інтеграція в тілі (релаксація, самоспостереження, спогад подій і відчуттів) є частиною єдиного процесу.

У цій же частині підводяться  підсумки заняття, діти отримують домашнє  завдання.

Методи  і прийоми

1. Етюди.

2. Вправи (творчого та наслідувально-виконавського характеру).

3. Бесіди.

4. Моделювання та аналіз  заданих ситуацій.

5. Масаж обличчя.

6. Дихальні вправи.

7. Вправи для дрібної  моторики.

8. Релаксація.

9. Використання музичних  записів.

Матеріали та обладнання

1. Тенісні м'ячі.

2. Олівці (не заточені  з круглою і ребристою поверхнею).

3. Палички дерев'яні (діаметр  1,5-2см., Довжиною 10-15см. З закругленими  кінцями)

4. Чотки або намисто.

5. Дрібні предмети камінчики  (різної форми, маси, фактури), горіхи, жолуді і т.п.

6. Монети.

7. Свічка.

8. М'яч.

9. Магнітофон.

10. Касети із записом  спокійної музики.

11. Газета.

12. Дзеркала.

Прогнози

У багатьох дітей, які пройшли  курс психокорекційних занять, виробляються позитивні риси характеру, їм стає легше спілкуватися з однолітками, вони краще розуміють почуття, емоції інших і легше висловлюють свої. У дітей формується почуття співпраці, самоповаги, впевненості в своїх силах і в собі, підвищується самооцінка.

Проблеми дітей з руховими порушеннями при ДЦП зникають, звичайно ж, не відразу, навіть після  проведеного курсу психокорекційних занять. Необхідна щоденна робота з дітьми. Бажано здійснювати роботу спільно з медичними працівниками, вихователями, логопедом, батьками.[ 31;32].

Приблизний  план колекційного заняття для дитини, яка має порушення опорно – рухового апарату

Вправа 1. Дитині пропонують покласти обидві руки на стіл. Одну, праву, стискають у кулак, а інша, ліва, - лежить вільно. По команді положення рук змінюється: тепер навпаки, ліву стискають у кулак, а права – вільна. Поступово темп прискорюється.

Вправа 2. Дитина з педагогом розташовуються на підлозі. Педагог домовляється з ним, що якщо він скаже слово «земля», вони повинні руки опустити вниз, якщо слово – «вода», витягнути вперед, слово «повітря»- руки підняти догори, слово «вогонь»- дитина здійснює оберти в променево – зап’ястних суглобах.

Вправа 3. Перед дитиною розкладають предметні картки із зображенням фруктів і овочів. Дають вазу і кошик. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик – овочі.

Вправа 4. Перед дитиною кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз, коли назване слово стосуватиметься ялинки, двічі - коло струмка.

Слова: дзвінка, пухнаста, вічнозелена, весела, говірка, духмяна, чиста.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова : стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виключити зайве слово.

Слова:масло, сир, вата, хліб, огірок.

Вправа 6. Дітям пропонують намалювати,як жовкне листя.[33].

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі було досліджено проблему виявлення сімей, які мають дитину з обмеженими фізичними можливостями та чи необхідна їм допомога соціального педагога за допомогою соціального супроводу.

Наукова розробка даної теми висвітлена в працях Л.І. Акатової [13], О.В. Безпалько [22], Л.Т. Тюплі, І.Б. Іванової [23], М.П. Лукашевича, І.Т. Миговича [16], О.І. Карякіна [11] та інших, які за основу соціальної роботи з дітьми-інвалідами беруть реабілітаційний процес. Для осмислення проблеми аналізу інвалідності у дітей як соціального феномену важливою залишається сутність соціальної норми, яку вивчали Е. Дюркгейм, М.Вебер, Р.Мертон, П.Бергер, П.Бурдьє та інші.

Інвалід – особа, яка має  порушення здоров’я зі стійкими розладами  функцій організму, обумовленими захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність її соціального  захисту.

Інвалідність – це обмеження  в можливостях, обумовлене фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство  і брати у житті сім’ї та держави на тих же умовах, що й  інші члени суспільства.[22].

Соціально – педагогічний супровід в системі освіти є складовою  соціального супроводу у сфері  освіти і виховання дітей, отже, спрямований, згідно із Законом України «Про соціальну  роботу з дітьми та молоддю» (ст.1), на створення соціальних умов для задоволення  законних інтересів, свобод, реалізації права дитини на освіту в системі  освіти, на розвиток дитини і сприяє взаємодії закладів освіти, на розвиток дитини і сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у  вихованні дітей, їхній адаптації  до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам та особам, які їх змінюють. Педагогічний супровід здійснюється соціальним педагогом ( ст.. 22 Закону України «Про освіту»), представниками органів виконавчої влади та громадських організацій.

Соціальний супровід сімей з дітьми, що мають особливі потреби направлений на покращення сімейно-побутових умов, комунікативної складової, залученні дитини до колективної участі у суспільній діяльності, проведення реабілітаційних та корекційних заходів, спрямованих на адаптацію дитини-інваліда в суспільному житті; сприяння у професійному навчанні і професійній адаптації; психологічну підтримку в процесі професійної адаптації; соціально-побутову адаптацію і соціально-середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування; забезпечення виробами медичного призначення; надання необхідної інформації – довідникової або інформації правового характеру, наприклад, щодо прав дітей-інвалідів.

Нами було проведено дослідження  з експериментальною вибіркою 7 сімей  на виявлення потреби в соціальному  супроводі. Головним в дослідженні  був опитувальник « Індивідуальна  картка дитини» в складі якого  є основні пункти,які надали нам  змогу виявити сімей з потребами  в соціальному супроводі.

Після узагальнення проведеного  нами дослідження підтверджується  той факт, що існує гостра потреба  в наданні допомоги сім’ї через соціальний супровід.

Також ми розробили і апробували експериментальну корекційну програму «Стежка до себе»,яка містить в собі заняття,що відносяться як до індивідуальної роботи безпосередньо з дитиною з обмеженими фізичними можливостями так і на групову роботу дитини разом з батьками. Всі заняття направлені на всебічний розвиток і корекцію дитини,які дають значну ефективність в практичній роботі.

Був ще представлений «  Приблизний план корекційних занять для дитини з обмеженими фізичними  можливостями» в якому містились  різноманітні корекційні заняття з  вихованням,як моральних, фізичних а  також і соціальних навичок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - Екатеринбург: Деловая книга,1999. - 624 с.

2. Басов Н.Ф. Социальный педагог: Введение в профессию. - М.: «Академия», 2006. - 256 с.

3. Битянова М.Р. Психолог в школе: Содержание и организация работы. - М., 1998. - 234с.

4. Василькова Ю. В. Методика и опыт работы социального педагога. - М.: «Академия», 2004. - 160 с.

5. Василькова Ю. В., Василькова Т.А. Социальная педагогика: Курс лекций. - М.: «Академия», 2001. - 440 с.

6. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию 21 века// Новые ценности образования. Выпуск 6. -М.: Инноватор, 1996. - С. 12-15.

7. Коджаспирова Г.М. Коджаспиров А.Ю. Словарь по педагогике. - М.: «МарТ», 2005. - 448 с.

8. Косарецкий С.Г. Направления психолого-педагогического сопровождения// (http: // humanities/ edu.ru).