Формування творчої активності молодших школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва

Слід констатувати, що практично 80% учнів не справилися з завданнями поставленими на даному етапі. 25% дітей не розуміли, як за допомогою, наприклад, кольорової палітри можна передати свій емоційний стан. Тому відмовилися від виконання завдання. 15% учнів по декілька разів перепитували вчителя: "Чи можна намалювати щось конкретне?". Близько 50% дітей, що були зорієнтовані на прояв та вираження власного ставлення до декоративно-ужиткового мистецтва, виконали роботи, які можна характеризувати як репродукційні, або такі, що були зроблені за зразком вчителя.

Виконання малюнків за темою "Створюємо вироби декоративно-прикладного мистецтва" дало більш підстав для з'ясування дійсного ставлення дитини до певного виду художньої діяльності. Так. на 75% дитячих робіт було конкретно зображено будь-який вид декоративно-прикладного мистецтва (декоративний розпис, писанка, український костюм, народна іграшка і т.д.), 10% дітей намалювали народного майстра за роботою, 10% учнів намалювали себе поряд з народними майстрами, 5% дітей зобразили себе за створенням декоративного виробу.

Далі у процесі констатуючої роботи з метою встановлення рівнів сформованості творчої активності молодших школярів за наступним  пізнавально-інформаційним  та оцінними компонентами були проведені  бесіди та спеціальні анкетування. У ході даного констатуючого дослідження передбачалося, насамперед з'ясувати рівень знань учнів початкових класів відносно декоративно-прикладного мистецтва. Основу анкети склали відкриті запитання, які не обмежували вибору форми відповідей учнів (див. додаток Б). Малося на увазі з'ясувати, що саме знають діти про матеріали виготовлення виробів декоративно-прикладного мистецтва в Україні, які відомі види декоративно-прикладного мистецтва, традиційні техніки та прийоми роботи з різними художніми матеріалами, художні промисли та регіональні особливості, імена відомих українських народних майстрів, які вони мають уявлення про призначення декоративно-прикладного мистецтва.

Кількісні показники  проведеного опитування та зразки типових  відповідей дітей (див. таблиця 2.1), показали, що знання учнів початкових класів носять здебільшого загальний, безсистемний, фрагментарний характер. Разом з тим, виявилося, що 95% опитаних дітей висловлюють бажання навчитися робити вироби декоративно-прикладного мистецтва за зразком українських народних. Тобто, можна констатувати наявність готовності молодших школярів до творчої діяльності, іншими словами, підґрунтя для формування їхньої творчої активності.

Таблиця 2.1

Кількісні показники  інформованості учнів початкових класів про декоративно-прикладне мистецтво на зразки типових відповідей

Як бачимо, серед об'єктивно  опитаних учнів початкових класів на запитання "Що Ви знаєте про вироби декоративно-прикладного мистецтва" у більшості випадків (46%) давали їм визначення як "виробам, що придумав і зробив народ"; 10% дітей називали народними вироби, які робили своїми руками бабусі; 14% відповідей пов'язували вироби декоративно-прикладного мистецтва з колекціонуванням; цікавими були відповіді (3%), в яких декоративні вироби учні початкових класів віднесли до виду мистецтва. Загалом, можна констатувати, що учні молодшого шкільного віку розуміють поняття "декоративно-прикладне мистецтво".

Цікаво те, що 65% опитаних дітей основну інформацію про декоративно-прикладне мистецтво отримали від вчителів; лише невеликий відсоток (6%) від батьків, дідусів та бабусь. Зустрічалися і такі (12%), які бачили вироби декоративно-прикладного мистецтва у підручнику з малювання.

В основному (36%) учнів бачили твори декоративно-прикладного мистецтва у художньому салоні або у музеї (42%). 12% дітей пригадали, що під час занять у дитячому садочку вони вивчали як виготовляти декоративні вироби, особливо іграшки. 10% учнів займаються у школі мистецтв та образотворчих студіях, тому мистецтво виготовлення виробів вони вивчали на заняттях у цих навчальних закладах.

Що стосується різновидів декоративно-прикладного мистецтва, то більшість опитаних учнів (60%) називають писанкарство та вишивка (93%). Серед назв зустрічаються народний костюм, художнє скло, ткацтво, кераміка, але це становить малий відсоток (біля 4%).

Загалом можна зробити  висновок про низький рівень поінформованості  учнів молодшого шкільного віку про різновиди декоративно-ужиткового мистецтва.

 З'ясування вираження  оцінної діяльності молодших  школярів стосовно декоративно-прикладного мистецтва (див. таблиця 2.2) дають підставу стверджувати, що 95% опитаних дітей виявляють готовність та бажання до занять даним видом народного мистецтва. Вони розуміють красу виробів та творів декоративно-прикладного мистецтва, але в арсеналі учнів початкових класів досить незначний словарний запас. Тому в описі видів декоративно-прикладного мистецтва зустрічаються стандартні фрази і слова. Молодші школярі називають вироби декоративно-прикладного мистецтва "красивими, яскравими, чудовими, прикрашеними" (83%) і вважають, що призначені для гри (80%), призначені для подарунків (61%), для демонстрації у музеї (41%), для краси і милування (2%).

Загалом, можна констатувати, що молодші школярі відчувають красу виробів і творів декоративно-прикладного мистецтва, виявляють слова розуміння і оцінювання даного виду народного мистецтва, але це ще проявляється на низькому рівні.

Таблиця 2.2

Кількісні показники  вираження оцінки декоративно-прикладного мистецтва молодшими школярами та зразки типових відповідей

Для фіксації ступеню  сформованості діяльнісно-творчого компонента творчої активності молодших школярів та з метою з'ясування їхнього творчого потенціалу нами був застосований проектувально-методичний прийом, так званих "чорнильних плям". Учням було роздано картки, на яких розміщені плями невизначеної форми та запропоновано відповісти на запитання: "Що ви бачите?" ("Що це зображено?"). Кількісний і якісний аналіз відповідей дав змогу визначити наявність творчої уяви у молодших школярів, які брали участь у даному етапі констатуючого експерименту. Основними критеріями було обрано не лише швидкість подання відповідей, але й оригінальність прояву творчої уяви, зацікавленість, захопленість, яскраво виражене особистісне ставлення учня до завдання.

Головним критерієм  свідчення прояву „внутрішньої”  творчої активності був "рух" у  статичній плямі, що свідчило про суб'єктивний характер активності, який не був зумовлений тільки зовнішніми факторами (Тобто "рух" визначався суб'єктом). Адже учні початкових класів характеризуються яскраво вираженим бажанням до самовиявлення, що реалізується у дитячій художній творчості за наявності сприятливих педагогічних умов.

У ході констатуючої експериментальної  роботи було виділено три рівні діяльнісно-творчого компонента творчої активності молодших школярів: низький, середній, високий.

Школярі, у яких спостерігалася відсутність зацікавленості декоративно-прикладним мистецтвом та захопленості запропонованими вправами, нерозуміння завдання були віднесені до низького рівня (47%) сформованості діяльністно-творчого компонента творчої активності.

Учні, яких характеризувала  фрагментарна зацікавленість щодо декоративно-прикладного мистецтва та часткова захопленість запропонованими завданнями, які не бачать цілісного руху у малюнку, було віднесено до середнього рівня (43%).

Особливий інтерес представляли молодші школярі з яскраво  вираженим захопленням зразками виробів декоративно-прикладного мистецтва, милування ними та прагненням до творчого пошуку у процесі їх виготовлення. Цим дітям притаманна потреба у виборі нестандартних ситуацій, що приваблюють можливістю використання різноманітних варіантів розв'язання творчих завдань. Наявність здатності до творчої самореалізації дозволили характеризувати рівень сформованості творчої активності таких школярів як високий (10%).

Проведенню констатуючого  експерименту мав сприяти аналіз впроваджених на теренах України програм з образотворчого мистецтва та художньої праці для початкової школи, який засвідчив, що частина шкіл працюють за програмою  "Художня праця (проект)" (1997 р. вид.), автора В. Тименко. Згаданий проект був розроблений на засадах художньої педагогіки і розвивального навчання та стимулювання вчителів і учнів до творчої самореалізації. Як справедливо зазначає автор програми, мистецтво є усвідомленою потребою особистості висвітлювати власні почуття та ідеї художніми засобами: лініями, кольорами, формами, звуками, рухами, образними висловлюваннями. Засоби мистецтва є для молодших школярів одночасно і засобами адаптації у навколишньому світі та опосередкованого спілкування з ним. Мистецтво сприяє розвиткові творчої самобутності та запобігає виникненню стереотипів у мисленні. Лише творчий імпульс забезпечує успішну самореалізацію особистості, а тому розвиток творчої активності постійно повинен бути у полі зору вчителів і батьків.