Формування творчої активності молодших школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва

Народна іграшка сприяє моделюванню багатьох життєвих процесів, утвердженню тих або інших цінностей, формує та закріплює соціальні норми та передуставлення, стосунки людей, їх ставлення до навколишнього соціального та природного світу. Народна іграшка може стати знаряддям придбання людиною певного соціального або естетичного досвіду, початкових умінь та навичок.

Феномен впливу народного  мистецтва на розвиток особистості  є об'єктом суперечок протягом багатьох століть. Актуальність питання  не втратило й у наш час. Тому надзвичайно цінними є погляди письменників, учених, педагогів про значення народного мистецтва, зокрема декоративно-прикладного мистецтва для використання його у процесі формування творчо активної особистості учнів молодшого шкільного віку.

У контексті досліджуваної проблеми цікавими є думки англійського вченого Д. Локка, який вважав необхідним для розвитку дитини її участь у самостійній творчій діяльності. Особливо високо він цінував творчість по створенню виробів декоративно-прикладного мистецтва. Д. Локк зазначав, що саме декоративно-прикладне мистецтво є засобом розвитку у дитини естетичних почуттів, спостережливості, уваги, допитливості, бажання до праці, ставлення до самостійно створеного виробу, як витвору своєї творчості.

Особливого значення декоративно-прикладного мистецтва надавав І. Сакович. Декоративно-прикладне мистецтво є одним з найцікавіших галузей народного мистецтва, в якій з особливою силою виявилася творча фантазія народу, багатство і щедрість його душі, прагнення до краси. На думку Т. Саковича, твори декоративно-прикладного мистецтва свідчать про високий рівень культури українського народу, є важливим джерелом дослідження народного побуту, технік роботи з природними матеріалами і можуть бути ефективним засобом виховання підростаючого покоління.

Протягом віків декоративно-прикладне мистецтво вбирало в себе кращі національні традиції. В усі часи декоративні вироби та твори створювали як предмет мистецтва, надаючи їм великої художньої виразності.

   "Декоративно-прикладне мистецтво як атрибут народного мистецтва й етнопедагогіки – результат довготривалого розвитку нашого народу, а тому має величезний вплив на особистість і є благодатною основою для формування духовного світу дитини".

Психолог С. Кулачківська стверджує, що "...декоративно-прикладне мистецтво потрібне сучасній дитині. І не тільки для розширення кругозору, збагачення чуттєвої сфери, світу почуттів, наближення до витоків культури свого народу. Воно є стимулом для прояву дитячої творчості не лише в ігровій, а и у продуктивній діяльності. Беручи участь у виготовленні будь-якого виробу, дитини безпосередньо, у дії пізнає радість творення і через власні зусилля залучається до традиції народного мистецтва" [6, с. 20].

Цікавими і цінними  в аспекті даного дослідження  бачаться погляди на значення декоративно-прикладного мистецтва у житті людини філософа Л. Сморта, який вважає, що проблема сучасної системи виховання і навчання у перенасиченні педагогічного процесу "...вербальним матеріалом, який є своєрідним "фільтром", що ізолює дитину від живої дійсності, послаблює інтерес до реальних подій і процесів, звужує світогляд, збіднює емоційну палітру, а відтак зменшує здатність до емоційних контактів і творчий потенціал, а отже, можливість самореалізації особистості та її щастя" [6, с. 21]. Учений переконливо доводить, що декоративно-прикладне мистецтво допомагає формуванню творчого потенціалу й самореалізації особистості, підготовці до суспільно-корисної діяльності і духовному оздоровленню.

"Декоративно-прикладне мистецтво, – вважає Н. Дзюбишина-Мельник, слугує пробудженню і зміцненню у сучасної дитини відчуття спорідненості неперервного зв'язку з прабабусями і прадідусями" [6, с. 20].

      "Декоративно-прикладне мистецтво є цілісний культурний феномен – носій різноманітних соціокультурних функцій, відзеркалювач художніх традицій, естетичних   уподобань   та   світогляду   українського   народу,    що,    на   думку О.Батухтіної обумовлює її педагогічну роль як важливого засобу національного виховання у народній педагогіці".

Неодноразово до декоративно-прикладного мистецтва звертається у своїх працях Л. Орел. Вчена-дослідниця вважає, що "...декоративно-прикладне мистецтво є засобом навчання різним ремеслам та розвитку творчості дітей"

Питання використання декоративно-прикладного мистецтва у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи перебувають у центрі уваги багатьох педагогів. Мудро чинять ті педагоги, котрі заохочують, підтримують діяльність своїх колег направлену на оформлення предметно-розвивального середовища атрибутами народного мистецтва, співпраці з народними майстрами, залучення дітей до процесу пізнання, активної творчої співпраці.   

За словами М. Гутнікової, вивчення даного різновиду народного  мистецтва надає широкі можливості для розвитку у дитини допитливості, інтересу до роботи з різними матеріалами, виховує смак, "декоративний виріб, зроблений власними руками, – результат не тільки праці дитини, а й творчості. У процесі його виготовлення дитина повинна виявити терпіння, видумку, докласти максимум старання, праці " [34, с. 28].

Ретроспективний аналіз думок видатних мистецтвознавців, учених, педагогів, учителів про декоративно-прикладне мистецтво та його вплив на розвиток творчої особистості обумовлює необхідність широкого впровадження у навчально-виховний процес початкової школи на уроки образотворчого мистецтва та художньої праці різновидів декоративно-прикладного мистецтва з метою формування творчої активності учнів молодшого шкільного віку.

Спираючись на поліфункціональний характер декоративно-прикладного мистецтва, маємо змогу виділити окремі функції у залежності від використання її як засобу формування творчої активності молодших школярів. Вважаємо за доцільне визначити такі дидактичні функції декоративно-прикладного мистецтва: інформаційну, мотиваційно-стимуляційну, сенсорну, евристичну, аксіологічну, культурологічну, навчальну, розвиваючу, виховну.

Підхід до декоративно-прикладного мистецтва як особливого різновиду народного мистецтва, естетичного об'єкта, дозволяє найбільш повно розкрити властиву для нього інформаційну функцію.

Декоративно-прикладне  мистецтво у процесі формування творчої активності молодших школярів дає можливість показати досить широке коло предметів, явищ та їхній взаємозв'язок. Оскільки вироби декоративно-прикладного мистецтва за своєю природою – продукт творчості, вони містять нові ідеї та навіть наукові відкриття і таким чином є своєрідним джерелом первинної інформації. За світоглядною спрямованістю декоративно-прикладне мистецтво нерозривно пов'язане з релігією, філософією, історією, з основами суспільно-політичного життя.

Достатньо повно у  процесі формування творчої активності молодших школярів розкривається саме мотиваційно-стимуляційна функція декоративно-прикладного мистецтва, бо, по суті твори декоративного мистецтва призначені показувати різні події та явища з життя людини. Виникнення у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва та художньої праці позитивних емоцій сприяє формуванню стійкого інтересу до предмету у подальшому навчанні.

Декоративно-прикладне  мистецтво за своєю природою є емоційним видом мистецтва, тому вони досить повно у процесі формування творчої активності молодших школярів можуть виконувати сенсорну функцію, яка виявляється у можливості впливати на почуттєві враження учнів.

Потреба сучасного суспільства  у вихованні творчо активної особистості  реалізується певною мірою завдяки евристичній функції, яка у формування творчо активної особистості молодшого школяра пов'язана з організацією творчого мислення. Евристична функція декоративно-прикладного мистецтва у формуванні творчо активної особистості молодшого школяра пов'язана з організацією процесу продуктивного творчого мислення (евристична діяльність).

Культурологічна функція декоративно-прикладного мистецтва проявляється у тому, що вона виступає як засіб ознайомлення молодших школярів із традиційною народною культурою українського народу.

Вивчення декоративно-прикладного мистецтва молодшими школярами допомагає пізнати світ мистецтва, зрозуміти специфіку даного виду народної культури, оволодіти традиційними практичними художніми вміннями і навичками, розширити досвід творчої діяльності. Саме у цьому міститься навчальна функція  декоративно-прикладного мистецтва.

Розвиваюча  функція декоративно-прикладного мистецтва проявляється у тому, що вивчення молодшими школярами різновидів декоративно-прикладного мистецтва сприяє стимулюванню художньо-пізнавальних інтересів і потреб, розвитку художніх здібностей, оволодінню художньо-комунікативними вміннями, художньо-творчій реалізації особистості учнів молодшого шкільного віку.

Декоративно-прикладне  мистецтво, передусім, виконує виховну функцію, спрямовуючи активність дитини, регулюючи діяльність та взаємовідносини стосовно до цінностей. Виховна функція залежить від її змісту, від конкретних соціальних умов, від стилів та методів виховання, а також від психологічних особливостей дитини, від біологічних можливостей та розвитку чуттєвого досвіду (від розвитку сенсорного соціального чуття). При цьому ми виходимо з того, Що світ дитинства – це не тільки продукт соціалізації та виховання, але й світ, який характеризується своєрідною субкультурою, яка володіє особливою мовою, формами, традиціями. Ознайомлення учнів початкових класів з декоративно-прикладним мистецтвом сприяє формуванню світоглядних уявлень та ціннісних орієнтацій, виховує естетичний смак, повагу до свого народу, який приймає участь у створенні світової народної культури.

Отже, декоративно-прикладне мистецтво як засіб навчання і виховання займає особливе місце у світі дитинства.

На наш погляд, педагогічні  та творчо-активізуючі можливості декоративно-прикладного мистецтва будуть реалізуватися найефективніше завдяки організації сприятливих педагогічних умов, які базуватимуться на включенні молодших школярів у різні види творчої діяльності та опануванні ними декоративно-прикладного мистецтва.

Ефективне використання декоративно-прикладного мистецтва у навчально-

 виховному процесі початкової школи з метою формування творчої активності учнів початкових класів передбачає визначення структури, критеріїв і рівнів сформованості означеної якості у молодших школярів.

1.3. Структура, критерії та рівні  сформованості творчої активності  молодшого школяра

Для розробки ефективної методики формування творчої активності молодшого школяра засобами декоративно-прикладного мистецтва важливим є з’ясування структури творчої активності, вибір критеріїв та обґрунтування рівнів сформованості даної якості. Тому постала необхідність розв'язати такі завдання:

-  вивчити структуру  творчої активності особистості;

- виявити критерії, в  яких відображено основні ознаки  досліджуваної якості;

- обґрунтувати рівні  сформованості творчої активності  молодшого школяра;

-  розкрити залежність  рівнів сформованості творчої  активності від змісту ознак  цієї якості.

Як показав аналіз літератури з досліджуваного питання  поняття "творча активність особистості" досить глибоко вивчалося у наукових працях філософів, психологів, педагогів [1, 4, 18, 50, 57,101].

У роботах багатьох дослідників (Д. Богоявленської, В. Лозової, Г. Щукіної) творча активність вважається найвищим рівнем пізнавальної активності учнів, яку треба розглядати як мету діяльності, засіб її досягнення, результат. Вважаємо, що закономірно розглядати творчу активність як якість особистості, сутність якої полягає у здатності і прагненні свідомо здійснювати ініціативні, новаторські дії у різних галузях людської діяльності.

На наш погляд, за умов цілеспрямованого педагогічного впливу творча активність може формуватися у діалектичній єдності ініціативи і ентузіазму з відповідальністю, ретельністю, організованістю, чіткістю дій; самостійності з дисципліною; продуктивної сторони діяльності з репродуктивною; творчості з нормативністю та традиціями. Досягнутий сучасною наукою рівень розробки проблем суті творчості, структури творчої особистості та її формування спонукає до вирішення проблеми формування творчої активності молодших школярів.

Проведений аналіз уможливив  визначення творчої активності молодшого школяра як якості особистості, сутність якої полягає у готовності за внутрішніми переконаннями здійснювати ініціативні, новаторські дії у царині мистецтва. У контексті даного дослідження творча активність учня молодшого шкільного віку має формуватися у різних видах творчої діяльності, знаходити своє виявлення через різноманітність цієї діяльності, сформованість потреби і інтересу до опанування певним різновидом мистецтва, самостійність і пізнавальну активність.

Результати дитячої  творчої діяльності будуть завжди соціально  значущими: чи це стосується об’єктивно нового результату, чи це будуть зрушення у творчому розвитку людини, адже в умовах гуманізації суспільства людина є найвищою цінністю.

У контексті даного дослідження, де засобом формування творчої активності учнів початкових класів виступає декоративно-прикладне мистецтво, було виявлено наступні основні компоненти творчої активності учнів молодшого шкільного віку: перцептивно-емоційний, пізнавально-інформаційний, оцінний, діяльнісно-творчий.

При цьому доцільно підкреслити  умовність поділу поняття творчої активності за переліченими компонентами, оскільки вони взаємопов'язані і впливають один на одного. Отже, рівень сформованості творчої активності залежить від взаємозв'язку чотирьох компонентів.